Рішення № 86672685, 24.12.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5118/19

Провадження № 2/242/1409/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді: Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи Боярінцевої Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 09.09.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого зазначив, що 21.12.2005 року він отримав свідоцтво про право власності за заповітом після смерті ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Першої Селидівської нотаріальної контори Шарафєєвою І.В. Згідно вказаного свідоцтва він набув право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час у вищевказаному будинку також зареєстровані його колишня дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітня донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Натомість відповідач з дитиною не мешкають за вказаною адресою с листопада 2016 року. Добровільно знятися з реєстрації за вищевказаною адресою відповідач з дитиною відмовляється, що позбавляє його права оформити житлову субсидію та вільно розпоряджатися своєю власністю. Просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Також доповнив, що вони з відповідачем розлучені, однією сім`єю не мешкають, тому він як власник майна має всі підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивач своїми протиправними діями призвів до того, що відповідач з малолітньою дитиною не має змоги користуватися вищевказаним житловим будинком. Доводи позивача щодо неможливості оформити житлову субсидію також є необґрунтованими, оскільки він офіційно ніде не працює і в аспекті постанови КМУ № 848 від 21.10.1995 року немає права на отримання житлової субсидії. Крім того, відповідач не ставить питання щодо позбавлення права користування житловим приміщенням свого рідного брата. Відповідач також зазначила, що позбавлення права користування житловим приміщенням є неможливим, оскільки у неї немає іншого варіанту де можливо зареєструвати дитину і дитина втратить можливість отримувати медичну допомогу у лікаря, який обслуговує територію де вони зареєстровані.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради Боярінцева Ю.М. в судовому засіданні питання щодо визнання такою, що втратили право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішити на розсуд суду. Натомість в задоволенні позовних вимог, як стосуються малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтво про право власності за заповітом від 21.12.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Селидівської нотаріальної контори Шарафєєвою І.В., ОСОБА_1 отримав у власність житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17988846 від 05.03.2008 року, власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ № 370158 від 13.10.2006 року, виданого Селидівським міським відділом земельних ресурсів, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.02.2008 року, виданого виконкомом Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 22.02.2008 року, про що здійснено відповідний актовий запис № 14.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 07.10.2009 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.03.2019 року, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 04.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.03.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно адресної картки особи за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 зареєстрованими значаться: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 855 від 27.03.2019 року, виданої Відділом реєстрації місця проживання громадян Селидівської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту про не проживання від 08.08.2019 року, складеного головою вуличного комітету в присутності двох свідків, ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, але фактично не проживають з листопада 2016 року, комунальними послугами не користуються.

Як вбачається з інформації Відділу реєстрації місця проживання громадян № 08-4/1575 від 16.09.2019 року, згідно наявного картотечного обліку ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності № 183286868 від 02.10.2019 року, ОСОБА_2 немає у власності нерухомо майна.

Рішенням виконкому Селидівської міської ради № 65/1 від 18.04.2018 року встановлено ступінь участі ОСОБА_1 , який проживає окремо від дитини, у вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді 3 днів зустрічей кожного тижня місяця з ночівлею або без ночівлі ( 1 день без ночівлі: понеділок - четвер з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин; 2 дні з ночівлею: п`ятниця-субота з 19 години 00 хвилин до 10 години 00 хвилин або субота-неділя з 09 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати батькові малолітньої дитини у спілкуванні та прийнятті участі в її вихованні, виконуючи п. 1 даного рішення.

Малолітня ОСОБА_5 перебуває на обліку в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради» та місце реєстрації її зазначено: АДРЕСА_1 .

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач вселилась у спірну квартиру в якості члена сім`ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідач ОСОБА_2 спільним побутом із позивачем не пов`язана, тому на думку суду, її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України, у зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц та у постанові від 14 серпня 2019 року в справі № 702/101/18

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання такою, що втратила право користування житловим будинком відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд встанови наступне.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з ч. 1, 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Таким чином, малолітня ОСОБА_5 , не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірному будинку не є безумовною підставою для позбавлення його права користування цим житлом.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 грудня 2019 року в справі № 759/19394/15-ц.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, «…батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини…».

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи інтереси малолітньої дитини, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цієї частини позовних вимог.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391, 406 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, юридична адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. № 8, код за ЄДРПОУ 04052962.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2019 року.

Суддя Н.О. Хацько