Рішення № 86672626, 02.12.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3243/19

Провадженя№ 2/266/773/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки від суми не сплачених аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам у розмірі 16513,00грн. та неустойки від суми не сплачених аліментів 16513,00грн.

В ході слухання справи позивачкою уточнено та зменшено розмір позовних вимог, які в остаточній редакції зводяться до наступного: позивачка зазначила, що з 03.08.2013 року вона перебувала в укладеному шлюбі з відповідачем по справі, який рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.01.2017 року був розірваний. Від даного шлюбу у них є неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться фактично, з урахування того, що відповідач деякий час тільки частково виконував свої обов`язки стосовно договірної виплати аліментів, на її утриманні і зараз проживає з нею в м. Маріуполі. 24 лютого 2017 року між ними був укладений договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом, згідно зі змісту якого ОСОБА_2 зобов`язується сплачувати аліменти на її утримання в розмірі 2720 грн., що на момент укладення цього договору еквівалентно 100 долларів США щомісячно, починаючи з 01.05.2017р. та з урахуванням заборгованності за березень 2017 року та квітень 2017 року у доларовому еквівалетні, з урахуванням розміру інфляції та коливання курсу долару до досягнення ОСОБА_4 п`яти років. Відповідач виконував умови договору та до грудня 2018 року мав заборгованість за несплачені аліменти за березень 2017р. у сумі 2720,00грн. та квітень 2017р. у розмірі 2720,00грн. однак з грудня 2018р. відповідач став сплачувати аліменти лише по 800,00грн. щомісячно, що призвело до заборгованості, яка склала з грудня 2018р. по 21.05.2019р. 10643грн., а загалом 16083,00грн. В квітні 2019р. вона звернулася до приватного нотаріусу, який відмовив їй у видачі виконавчого напису на договорі про сплату аліментів на дитину, оскільки її слова стосовно невиконання ОСОБА_2 обов`язків за цим договором не є фактом безпірності та рекомендовано звернутися до суду. У зв`язку з чим за період з грудня 2018р. по 10.06.2019р. утворилася пеня у сумі 10124,10грн., додатково за березень 2017р. 21989,80грн., за квітень 2017р. у сумі 21155,80грн. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 196 СК України розмір пені складає 16083,00грн. Просить стягнути на її користь заборгованість за аліментами на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 16083,00грн. танеустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , в розмірі 16083,00грн.

До суду позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала, просила справу розглянути за її відсутності, за участю її представника ОСОБА_5 , позов задовольнити.

Представник позивач ОСОБА_5 , який діє на підставі ордеру, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій уточнені позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути за його відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача Конишев А.Г., який діє на підставі ордеру, до судового засідання надав заяву, у якій просив справу розглянути у його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 21.06.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даною позовною заявою, призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

31.10.2019 представником відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у спірному договорі сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем свого обов`язку за договором таке стягнення буде здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідачка не надала доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості. Умови спірного договору від 24.02.2017р. не передбачають можливості нарахування неустойки у разі виникнення заборгованості з аліментів. Починаючи з 17.09.2018р. матеріальне становище відповідача змінилося, суттєво зменшився розмір заробітної плати, він уклав шлюб, у зв`язку з чим вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 16.01.2017 шлюб зареєстрований 03 серпня 2013 року між сторонами – розірвано (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.06.2014, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи від 19.02.2019 відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

24 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2720 грн. 00 коп., починаючи з 01 травня 2017 року та до досягнення дитиною п`ятирічного віку та з урахуванням заборгованості за березень 2017р. та за квітень 2017р. у доларовому еквіваленті. Відповідно до п.10 договору про сплату аліментів на дитину, за згодою сторін у період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення договору про зміну, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. За відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку. Згідно з п. п. 11, 14 договору у разі невиконання ОСОБА_2 обов`язку зі сплати аліментів, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. У цьому договорі міститься весь обсяг домовленостей між сторонами щодо предмету договору, тому всі інші письмові та усні домовленості і зобов`язання, прийняті сторонами до підписання цього договору відміняються і стають недійсними після його підписання (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з постановою Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, змінено рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року, яким в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів за договором – відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки з усіх видів доходів не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 22 травня 2019 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Вказаною постановою Донецького апеляційного суду встановлено, що приватним підприємством «Адріатіко Маріуполь» ОСОБА_2 надавалися посередницькі послуги з працевлаштування мотористом 1-го класу: на період з 20 травня 2016 року по 21 грудня 2016 року із заробітною платою 1078,45 у.е.; на період з 06 березня 2017 року по 03 вересня 2017 року із заробітною платою 1200 у.е.; на період з 06 лютого 2018 року по 02 вересня 2018 року із заробітною платою 1200 у.е.

17 вересня 2018 року ОСОБА_2 уклав трудовий договір з ТОВ «РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД» № 547, на підставі якого був прийнятий на посаду підсобного робітника на строк до 28 грудня 2018 року, з оплатою за виконання обов`язків передбачених цим трудовим договором у розмірі 3800 грн. за місяць.

На підставі Додаткової угоди № 1 від 28 листопада 2018 року до трудового договору № 547 від 17 вересня 2018 року, термін дії трудового договору продовжений до 29 березня 2019 року (а.с.7).

Відповідно до довідки ТОВ «РІОЛА-МОДУЛЬ ЛТД» від 27 лютого 2019 року дохід ОСОБА_2 за період з 17 вересня 2018 року по 31 січня 2019 року склав 17 483,35 грн.

Також ОСОБА_2 надано копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження, з якого вбачається, що він з 19.09.2017 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , мешкає разом з нею та її дитиною від попереднього шлюбу, ОСОБА_7 ОСОБА_4 досягла п`ятирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Слащева А.Г. від 19.04.2019, ОСОБА_1 відмовлено у одержані виконавчого напису, у зв`язку з тим, що ухилення від виконання обов`язків ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дитину від 24.02.2017 не є фактом безпірності (а.с. 14).

Таким чином, підставою для звернення позивачки до суду є одностороння відмова від виконання відповідачем договору про сплату аліментів на дитину від 24.02.2017 року, який на час розгляду даної справи у встановленому законом порядку не розірваний та не визнаний недійсним.

Статтями 626, 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 15 спірного Договору передбачено, що з усіх питань, що не врегульовані цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2 укладеного між сторонами Договору визначено, що ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2720 грн. 00 коп., починаючи з 01 травня 2017 року та до досягнення дитиною п`ятирічного віку та з урахуванням заборгованості за березень 2017р. та за квітень 2017р. у доларовому еквіваленті.

Відповідно до роздруківки АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 надійшло: 18.01.2018 – 2860,00грн.; 13.12.2017 – 2730,00грн.; 14.11.2017 – 2650,00грн.; 18.10.2017 – 2650,00грн.; 18.09.2018 – 2610,00грн.; 16.08.2017 – 2545,00грн.; 17.07.2017 – 2600,00грн.; 15.06.2017 – 2700,00грн.; 15.05.2017 – 2720,00грн.; 17.10.2018 – 2785,00грн.; 18.09.2018 – 2795,00грн.; 15.08.2018 – 2740,00грн.; 20.02.2019 – 800,00грн.; 20.01.2019 – 800,00грн.; 20.05.2019 – 800,00грн.; 20.04.2019 – 800,00грн.; 20.03.2019 – 800,00грн. (а.с. 13).

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він виконав належним чином умови договору про сплату аліментів на дитину від 24.02.2017р., підтверджень щомісячної сплати аліментів ОСОБА_1 , тому суд прийшов висновку, що відповідачем не доведено факт належного виконання ним умов Договору.

Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за аліментами на утримання ОСОБА_4 , за період за березень-квітень 2017р. по 2720,00грн. та з грудня 2018р. по 21.05.2019р. у сумі 10643грн., а всього становить 16083,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 196 СК України, в редакції від 10.11.2016р., яка діяла момент укладення договору про сплату аліментів на дитину, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року зазначається, що якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК санкція застосовується за наявності прямої вказівки на це в договорі.

Умовами спірного договору про сплату аліментів на дитину від 24.02.2017 року, укладеного між сторонами не передбачено відповідальність ОСОБА_2 за прострочення сплати аліментів у виді неустойки (пені).

Відповідно до абзацу 2 п. 22 Постанови ВСУ № 3 від 15.05.2006 року передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, ОСОБА_2 також обгрунтовував виникнення заборгованості за договором про сплату аліментів зміною його сімейного стану та суттєвим зменшенням заробітної плати, що підтверджено постановою Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, та зазначені обставини є преюдиціальними при розгляді зазначеної справи.

Таким чином, хоча п. 15 спірного Договору передбачено, що з усіх питань, що не врегульовані цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, але у диспозиції ст. 196 СК України, чітко зазначено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, тому суд у даних спірних правовідносинах не може застосувати положення ст. 196 СК України.

Аналізуючи вищевикладене суд проходить до висновку, що договірну відповідальність, у разі несплати аліментів в строк, батькі були повинні визначити самостійно, тому в даному випадку санкція статті 196 СК України не застосовується судом, з урахування відсутності прямої вказівки про це в договорі, і відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , в розмірі 16083,00грн.

За вимогу майнового характеру позивачка при поданні позову, як фізична особа повинна була сплатити судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка звільнена за законом від сплати судових витрат, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки від суми не сплачених аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період за березень-квітень 2017р. по 2720,00грн. та з грудня 2018р. по 21.05.2019р. у сумі 10643грн., а всього у розмірі 16083,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення – 06.12.2019 року.

Суддя: Курбанова Н. М.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач – ОСОБА_2 , 1990 р.н., РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 АДРЕСА_4