Рішення № 86671219, 23.12.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/1218/2019

Єдиний унікальний номер № 225/6649/19

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Скиба М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті лікарняних (оплаті тимчасової непрацездатності) та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він знаходився у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля», зокрема з відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна». 15.07.2019 року позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком. В цей же день розрахунок з ним по всім належним виплатам при звільненні не провели. Остаточний розрахунок по заробітній платі з відповідачем провели лише 09.09.2019 року. Зазначає, що відповідачем допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю виплачена у мінімальному розмірі в порушення вимог діючого законодавства. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Позивачем надано до суду розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача, згідно з яким така сума становить 25303,20 грн.

Представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку ДП «Торецьквугілля» визнає частково в сумі 20242,56 грн. в іншій частині, вважає їх недоведеними, невмотивованими безпідставними. В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» та 15.07.2019 року позивач був звільнений за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком. При звільненні було нараховано позивачу: компенсація за невикористану відпустку - 1464,56 грн., трьохмісячна допомога при звільненні як пенсіонеру за колдоговором - 30646,98 грн., лікарняні листи перші п`ять днів за рахунок коштів підприємства з середнього заробітку -2025,85 грн. Усього нараховано 96611,25 грн.

Виплачено за винятком обов`язкових утримань: лікарняні листи за перші п`ять днів - 2025,85 грн. 09.09.2019 року; компенсація за невикористану відпустку - 1464,56 грн. 23.08.2019 року; трьохмісячна допомога при звільненні як пенсіонеру за колдоговором - 30646,98 28.09.2019.

Після сплати всіх страхових внесків з середнього заробітку будуть нараховані лікарняні листи за рахунок коштів ФСС ВПТ у сумі 590,61 грн.

Інших сум належних до виплат ОСОБА_1 від ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» не має, остання заборгованість по виплатам - допомога як пенсіонеру у сумі 30646,98 грн. була виплачена 27.09.2019 року, таким чином стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку повинно розраховуватися з 16.07.2019 року (наступний день після звільнення) до 27.09.2019 року, що дорівнює з урахуванням робочих днів 48 днів: 48 робочих днів * 421,72 грн. середньоденний заробіток - 20242,56 грн.

За лікарняним буде проведений перерахунок за рахунок ФСС ВПТ, при умові сплати страхових внесків за попередні шість місяців, що передували лікарняному, у відповідності з Постановою КМУ №440 від 16.06.2015 року.

В подальшому, 23.12.2019 представником позивача було надано додаток до відзиву на позовну заяву, де зазначено, що Державне підприємство «Торецьквугілля» 19.11.2019 року перерахувало ОСОБА_1 донарахований до середнього заробітку лікарняний лист за грудень 2018 року у сумі 879,15 грн. (перші п`ять днів), за мінусом обов`язкових утримань до сплати 707,71 грн. було виплачено 19.11.2019 року.

Разом з тим, як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлений рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право.

На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надавши суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без її участі на підставі поданого відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач з 22.06.2007 року працював на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля». Згідно до наказу № 105 від 15.07.2019 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до довідки ВП «Шахта «Центральна» 7/1078 від 12.11.2019 року позивачу при звільнені було нараховано: компенсація за невикористану відпустку - 1464,56 грн., яка виплачена 23.08.2019, трьохмісячна допомога в зв`язку з переходом на пенсію - 30646,98 грн., яка виплачена 27.09.2019, доплата по лікарняним листам за перші п`ять днів 2025,85 грн.. яка виплачена 09.09.2019. Відповідно до довідки №735 від 20.12.2019 ОСОБА_1 було виплачено 19.11.2019 платіжним дорученням № 808 лікарняний лист за грудень 2018 (перші п`ять днів) в сумі 707,71 грн. Лікарняні листи за 2018-2019 рік перші п`ять днів сплачені з збереженням середнього заробітку за рахунок підприємства в повному обсязі.

Однак в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство остаточних вищезазначених розрахунків у встановлений термін не здійснило. Остаточний розрахунок з позивачем був проведений 19 листопада 2019 року.

Щодо заборгованості по оплаті тимчасової непрацездатності (оплаті лікарняних) суд зазначає таке:

Частиною 2 ст. 22 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №440 «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Дні тимчасової непрацездатності не оплачуються з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Застраховані особи, страховий стаж яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку становить, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, менше шести місяців, мають право на оплату днів тимчасової непрацездатності в розмірі, який визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але не перевищує в розрахунку на місяць розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

З довідки ВП «Шахта «Центральна» №735 від 20.12.2019 року вбачається, що з позивачем був проведений повний розрахунок заборгованості по оплаті тимчасової непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності у розмірі 707,71 грн., виходячи з середнього заробітку 19.11.2019 року, що підтверджується реєстром та платіжним дорученням №808 від 19.11.2019.

Слід зауважити, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено відповідальність різних суб`єктів за порушення його вимог. Однак Законом не передбачено застосування до роботодавця такого санаційного заходу як виплата працівникові середнього заробітку за час затримки виплати лікарняних з шостого дня втрати працездатності.

Окрім того, стороною позивача не було надано суду жодних доказів того, що стороною відповідача було проведено не вірний розрахунок сум оплати перших п`ять днів тимчасової непрацездатності та доказів того, що стороною відповідача не було проведено у повному обсязі оплати позивачу по лікарняним листам перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим суд доходить висновку про недоведеність позивачем обставин оплати позивачу перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у неповному обсязі.

Таким чином, суд доходить висновку, що заборгованість перед позивачем у сторони відповідача по лікарняним листам за перші п`ять днів відсутня (виплачена 19.11.2019 року), а тому у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені з 15.07.2019 року по день фактичного розрахунку суд зазначає таке:

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 року по справі №760/18557/15-ц (провадження № 61-246 св 17) - всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, відповідно до абз. 5 п. 25 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами, законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Отже судом було встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем був проведений 19 листопада 2019 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем оплати коштів по оплаті лікарняних за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, сум компенсації за невикористану відпустку, трьохмісячної допомоги у зв`язку з переходом на пенсію є порушенням статей 47 та 116 КЗпП України. У зв`язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум за період з 16 липня 2019 року по 19 листопада 2019 року.

Разом з тим ч.2 ст.117 КЗпП України передбачає, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

При визначенні розміру сум, які підлягають до стягнення з роботодавця, необхідно взяти до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Відповідно до листа ВП «Шахта «Центральна» 7/1078 від 12.11.2019 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення (15.07.2019 року) складає 523,88 грн.

Враховуючи зазначене, положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 16.07.2019 по 19.11.2019 становить 46625,32 грн. (523,88*89), виходячи із 89 робочих днів при середньоденному заробітку у розмірі 523 грн. 88 коп.

При розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і обставини, що при звільненні позивачу не було проведений повний розрахунок належних йому при звільнені сум.

З огляду на те, що розмір належних позивачу та невиплачених при звільнені сум становить 36163,24 грн., враховуючи співмірність цієї суми відносно розміру середнього заробітку позивача, який складає 46625,32 грн., суд вважає за справедливе застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір суми, належної працівникові за час затримки розрахунку при звільненні до 36163,24 грн.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вказані положення Закону, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України (місце знаходження: Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 36 163 (тридцять шість тисяч сто шістдесят три) грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім сорок) грн. 40 коп.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.12.2019 р.

Суддя: