Рішення № 86668603, 23.12.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.12.2019 Справа № 554/10489/19

2/554/3139/19

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сорока Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Житлово- експлуатаційної організації № 2», Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до комунального підприємства «Житлово- експлуатаційної організації № 2», управління майном комунальної власності міста про визнання права користування, в якому просили визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування на законних підставах з 1980 року квартирою АДРЕСА_1 посімейного АДРЕСА_2 , загальною АДРЕСА_3 46,2 кв. м., що АДРЕСА_4 по АДРЕСА_5 , що складається з 2-ох кімнат житловою площею 27.1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (3) площею 14.6 кв.м., 2-а кімната (4) площею 12.5 кв.м., коридору (1) площею 6.5 кв.м., коридору (2) площею 3.9 кв.м., кухні (5) площею 5 кв.м., ванної (6) площею 2.3 кв.м., вбиральні (7) площею 1.4 кв.м., таа визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування на законних підставах з 1986 року квартирою АДРЕСА_1 посімейного АДРЕСА_2 , загальною АДРЕСА_3 46,2 кв. м., що АДРЕСА_4 по АДРЕСА_5 , що складається з 2-ох кімнат житловою площею 27.1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (3) площею 14.6 кв.м., 2-а кімната (4) площею 12.5 кв.м., коридору (1) площею 6.5 кв.м., коридору (2) площею 3.9 кв.м., кухні (5) площею 5 кв.м., ванної (6) площею 2.3 кв.м., вбиральні (7) площею 1.4 кв.м.

В обґрунтування позовної заяви позивачі зазначали, що з 16.08.1980 року по теперішній час ОСОБА_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . За цією ж адресою із 07.02.1986 р. по теперішній час проживає та зареєстрований ОСОБА_2 . Вищевказана квартира була надана в користування батькові позивачів – ОСОБА_3 у 1979 році.

На даний час позивачі мають намір використати своє право на приватизацію житла. Однак, звернувшись до відділу приватизації Управління майном комунальної власності міста, їм в усному порядку було роз`яснено, що для оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_7 їм необхідно у встановленому законом порядку визнати право користування вищезазначеною квартирою.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.12.2019 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача Управління майном комунальної власності міста з гідно якого останні при розгляді вказаної справи покладались на розсуд суду.

17.12.2019 року на адресу суду від відповідача комунального підприємства «Житлово- експлуатаційної організації № 2» надійшла заява в якій останні проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Перевіряючи обґрунтованість пред`явлених вимог позивача, суд виходить з наступного.

Позивачі вказують, що з 16.08.1980 року по теперішній час ОСОБА_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . За цією ж адресою із 07.02.1986 р. по теперішній час проживає та зареєстрований ОСОБА_2 .

Вищевказана квартира була надана в користування батькові позивачів – ОСОБА_3 у 1979 році.

Квартира АДРЕСА_7 у АДРЕСА_8 році складалася з 2-ох кімнат, житловою площею 27.1 кв.м.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, які випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають вченого договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_3 квартиронаймач ОСОБА_3 помер.

Вказаний житловий будинок перебуває на балансі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради.

Відповідно до технічного паспорту, складеного ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 26.11.2018, квартира АДРЕСА_7 розташована на 4 поверсі чотирьохповерхового будинку та складається з 2-ох кімнат житловою площею 27.1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (3) площею 14.6 кв.м., 2-а кімната (4) площею 12.5 кв.м., коридору (1) площею 6.5 кв.м., коридору (2) площею 3.9 кв.м., кухні (5) площею 5 кв.м., ванної (6) площею 2.3 кв.м., вбиральні (7) площею 1.4 кв.м. Загальна площа квартири 46,2 кв. м., житлова площа квартири 27.1 кв. м.

Відповідно до ст. 6 Житлового Кодексу УPCP жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено право кожного громадянина України приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Статтею 8 вказаного Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, серед інших документів, громадянин повинен подати до органів приватизації копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

При зверненні до КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, як організації, на балансі якої перебуває наш будинок, отримано відповідь, що в архіві КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради ордер відсутній, квартира службова, що підтверджується довідкою № 1455/02 від 18.07.2018 року (копія додається).

На даний час позивачі мають намір використати своє право на приватизацію житла. Однак, звернувшись до відділу приватизації Управління майном комунальної власності міста, їм в усному порядку було роз`яснено, що для оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_7 їм необхідно у встановленому законом порядку визнати право користування вищезазначеною квартирою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 даної статті, громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008р. №500-VIцей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.1 вказаного Закону сфера дії цьогоЗакону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Статтею 2 цього Закону закріплено, що громадяни, на яких поширюються дія Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку.

Частина 1статті 4 Закону №500-VIвстановлює, що громадяни, на яких поширюються дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до Закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно доЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(2482-ХІІ) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно дост.130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Відповідно до ч.3ст.9 ЖК УРСР громадяни мають право, зокрема, на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, на підставах, передбачених законом.. Крім того, таке ж право та порядок його реалізації визначеноЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992р. №2482-ХІІ, а також Законом про права мешканців гуртожитків.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про права мешканців гуртожитків громадяни, які вважають, що їх житлові права чи житлові права членів їх сімей порушені, мають право для вирішення спорів звертатися безпосередньо до суду.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Відповідно до ч. 1ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У частині 2 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (затверджені постановою Кабінету Міністрів від 08.10.1992 №572) передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17.07.1997. № 475/97-ВР зокрема стаття 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2,4ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,164,263,264,265,280 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Житлово - експлуатаційної організації № 2», Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування на законних підставах з 1980 року квартирою АДРЕСА_1 посімейного АДРЕСА_2 , загальною АДРЕСА_3 46,2 кв. м., що АДРЕСА_4 по АДРЕСА_5 , що складається з 2-ох кімнат житловою площею 27.1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (3) площею 14.6 кв.м., 2-а кімната (4) площею 12.5 кв.м., коридору (1) площею 6.5 кв.м., коридору (2) площею 3.9 кв.м., кухні (5) площею 5 кв.м., ванної (6) площею 2.3 кв.м., вбиральні (7) площею 1.4 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування на законних підставах з 1986 року квартирою АДРЕСА_1 посімейного АДРЕСА_2 , загальною АДРЕСА_3 46,2 кв. м., що АДРЕСА_4 по АДРЕСА_5 , що складається з 2-ох кімнат житловою площею 27.1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (3) площею 14.6 кв.м., 2-а кімната (4) площею 12.5 кв.м., коридору (1) площею 6.5 кв.м., коридору (2) площею 3.9 кв.м., кухні (5) площею 5 кв.м., ванної (6) площею 2.3 кв.м., вбиральні (7) площею 1.4 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9

Відповідач: Управління майном комунальної власності міста 36000, м. Полтава, вул. Соборності 36, Код ЄДРПОУ 13967034;

Відповідач: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради 36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи 30, Код ЄДРПОУ 13961729;

Суддя В.М.Бугрій