Рішення № 86668518, 04.12.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.12.2019 Справа № 554/8448/19

Справа № 554/8448/19

н/п 2/554/2709/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого: судді Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтави цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо – транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 р. до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що не покрила страховим відшкодуванням 13 451,85 грн., з яких: 3 451,85 грн. у рахунок різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, до якої входила сума франшизи ( 2.000,00 грн.) передбаченої договором страхування; 10 000,00 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, та судовий збір .

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалась на те, що 16.07.2019 року о 12 год. 30 хв. у м. Полтаві по вул. Шевченка, 60 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів « Hyndai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , останній визнав факт порушення ним правил дорожнього руху України, про що спільно з позивачем склали повідомлення про ДТП ( Європротокол).

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 відмовився у добровільному порядку відшкодувати завдану в результаті ДТП шкоду, що призвело до необхідності здійснення ремонту автомобіля за власний кошт.

На підтвердження вартості заподіяних збитків зазначив, що вартість завданого йому матеріального збитку внаслідок ДТП складає 4400,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 № 09/09 від 09.09.2019 року та квитанцією про оплату робіт.

Посилаючись на приписи статей 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 3 451,85 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК Українисправа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно ч.1 ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.09.2019р.вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

22.10.2019 року на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія» Оранта», відповідно до яких останні просили з урахуванням обставин скоєння цієї ДТП, що сталась 16.07.2019 року, положень ст. 23 ЦК України та умов страхування, вимоги позову, заявлені до ОСОБА_2 , у частині відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, є законними та обгрунтованими, а в розмір, у якому вони можуть бути задоволені, має вирішити суд відповідно до вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 16.07.2019 року о 12 год. 30 хв. у м. Полтаві по вул. Шевченка,60 відбулось ДТП за участю автомобіля « Hyndai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача по справі ОСОБА_2 .

Між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та власником транспортного засобу «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У порядку страхового розслідування вказаним страховиком було відібрано від учасників цієї ДТП додаткові письмові пояснення щодо обставин настання цієї страхової події та проведений технічний огляд пошкоджених транспортних засобів, зокрема, автомобіля «Hyundai Elantra», д.р.н. НОМЕР_1 , з визначення розміру завданого матеріального збитку. Технічний огляд проводився за участю власника цього автомобіля - ОСОБА_4 зі складанням відповідного протоколу (акта) огляду транспортного засобу.

За проведеним технічним оглядом встановлено технічні пошкодження автомобіля «Hyundai Elantra»: деформація задньої лівої боковини; деформація ребра жорсткості, пошкодження лакофарбового покриття (ремонт, фарбування).

Результатами страхового розслідування встановлено, що дана ДТП сталася внаслідок неправомірних дій саме водія «ВАЗ-21099 ЗНГ», д.р.н. НОМЕР_2 - страхувальника ОСОБА_2 .. При цьому, що водій ОСОБА_2 особисто визнав свою провину у скоєнні цієї ДТП.

Дані обставини надали підстави страховику (ПАТ «HACK «ОРАНТА») визнати дану подію (ДТП) страховим випадком, передбаченого умовами страхування, що стався 16 липня 2019 року за страховим полісом № АМ/7926061, та прийняти рішення про здійснення на користь потерпілої особи ОСОБА_1 страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного їй транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.р.н. НОМЕР_1 .

Матеріальний збиток, завданий потерпілій особі ОСОБА_5 , пошкодженням належного їй транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.р.н. НОМЕР_1 , визначений у розмірі 2 947,29 грн. на підставі ремонтної калькуляції № ВІ 4883 ВХ від 23 липня 2019 року (система «Audatex»), одержаної за даними проведеного технічного огляду , згідно якої: 812,00 грн. - вартість робіт; 2 135,29 грн. - загальна сума вартості фарбування.

Згідно положень ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України № 1961-IV: «Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту».

До розрахунку страхового відшкодування страховиком прийнятий розмір матеріального збитку (2 947,29 грн.) та розмір франшизи, визначеної у страховому полісі (2000,00 грн.), а саме: 2 947,29 грн. - 2 000,00 грн. = 947, 29 грн.

Згідно положень п. 36.6 ст. 36 Закону України № 1961 -IV: « 36.6. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування».

Виплату страхового відшкодування 947,29 грн. здійснено за заявою про страхове відшкодування потерпілої ОСОБА_1 на підставі Страхового акту № ОЦВ-19-16-10619/1 від 02 серпня 2019 року.

Згідно акту виконання ремонтних робіт від 09.09.2019 року та квитанції від 09.09.2019 року загальна вартість робіт становить 4400,00 грн.

Таким чином, вина відповідача у завданні шкоди доведена належним чином та відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України доведенню не підлягає.

Вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди повністю доведені письмовими матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, то судом було встановлено наступне.

Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 10 000.00 грн. в рахунок моральної шкоди, що була спричинена йому внаслідок ДТП, вказувала, що пошкодження автомобіля спричинило для неї справжні моральні страждання, позбавило її особисто та членів її родити можливості продовження нормального активного громадського життя, порушило встановленні стосунки з оточенням, спричинило негативні наслідки, зокрема: для неї особисто та членів родини придбання цього автомобіля було справжньою мрією та значною подією в житті, для здійснення якої їм довелося відривати кошти з досить невеликого сімейного бюджету; пошкодження автомобіля негативно порушило організацію всього життя їх родини. Тривалий час вона і її родина були позбавленні можливості продовжувати нормальні життєві зв`язки та забезпечувати її потреби; відмова завдавача шкоди ОСОБА_2 виконати свої зобов`язання з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, зокрема, компенсації суми франшизи, передбаченої договором страхування, збільшили стан пригнічення та додали душевних страждань, через що погіршилися мої стосунки у самій родині, виникали сварки з причин вищевказаних певних незручностей. До цього часу ще не зникла напруженість та знервованість у відносинах, що виникли з вищенаведених причин;неправомірні дії відповідача ОСОБА_2 завдали певних психологічних моральних страждань, які негативно вплинули на психічну рівновагу та стан здоров`я у цілому. Саме з цих причин в неї відбулося та до цього часу періодично виникає підвищення артеріального тиску, головна біль, безсоння та втрата апетиту.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 2 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з переліченої у ч.2 ст.23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, відповідачем не допущено.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач не надав доказів протиправності поведінки відповідача, а також доказів прямого причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою, та моральними стражданнями, за спричинення яких позивач вимагав відшкодування.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб даних органів.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов`язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом задовольняються вимоги позову частково, суд приходить до висновку про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, в частині витрат на правничу допомогу то тут слід зазначити, що позивач не надав суду документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 15, 76, 81, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо – транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 451,85 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Октябрський районний суд м. Полтави до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код. ЄДРПОУ 00034186, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7/д.

Суддя Бугрій В.М.