Вирок № 86664749, 26.12.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

1-кп/278/105/19

278/1422/18

В И Р О К

Іменем України

26 грудня 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Мокрецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук І.О.,

прокурора - Талавєра О.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Єсіної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018060170000370 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, студента заочної форми навчання Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 та визнане судом недоведеним.

За обвинуваченням 27.04.2018 близько 16 години обвинувачений ОСОБА_1 проїжджав на автомобілі марки «ЗІЛ-431410», державний номерний знак НОМЕР_1 через квартал №42 виділу №9 Пилипівського лісництва, розташованого поблизу с. Висока Піч, Житомирського району, де на узбіччі помітив складені дрова, що належать Державному підприємству «Житомирське лісове господарство», та вирішив викрасти це чуже майно.

З цією метою обвинувачений ОСОБА_1 у цей же час та місці, переконавшись у непомітності своїх дій, шляхом вільного доступу таємно викрав ці дрова першої групи, загальним об`ємом 2,48 кубічних метрів, вартістю 996 грн. 96 коп., які завантажив у кузов наведеного автомобіля. Після цього обвинувачений зник з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Державному підприємству «Житомирське лісове господарство», матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Отже, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Пояснення учасників кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що проїжджаючи на автомобілі між селами Троянів та Висока Піч він біля дороги побачив гілки довжиною не більше ніж півметра, об`ємом десь 2.5 кубічних метрів без клейма лісгоспу та будь яких інших ознак приналежності їх Пилипівському лісництву, частина яких була складені купою, а решта - хаотично лежали на землі. Також поруч не було характерних стовпчиків, які б вказували на вирубку лісгоспом цих гілок. Він подумав, що ці гілки залишилися після очистки дороги, а тому завантажив їх у свій автомобіль та поїхав. Проїхавши декілька метрів його наздогнав невідомий чоловік, який почав кричати та звинувачувати у крадіжці дров. Згодом на місці зупинки приїхали працівники лісгоспу та поліція і з ним проводили слідчий експеримент. Зауважив, що лісничий лісгоспу на місці події подивився на цю деревину та самостійно визначив її розмір і вартість.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що 27.04.2018 вранці він бачив на ділянці в лісі складені дрова без бирок лісгоспу разом із порубочними рештками, проте того ж дня під час здійснення ним патрулювання лісу він помітив як проїжджає автомобіль «ЗІЛ» із дровами та повернувшись на місце, де вранці лежали дрова, він виявив їх відсутність. По телефону у майстра лісу ОСОБА_3 , який відповідав за ділянку лісу, звідки були вивезені дрова, він з`ясував, що ці дрова були вилучені незаконно, про що повідомив керівництво та на автомобілі почав наздоганяти «ЗІЛ». Коли «ЗІЛ» зупинився, з нього вийшов ОСОБА_1 і він спитав останнього звідки дрова, на що обвинувачений відповів, що взяв їх біля дороги, оскільки думав, що вони нікому не належать. Після цього він викликав працівників поліції та брав участь в огляді місця події і затриманні ОСОБА_1 , в ході якого бачив в кузові останнього незв`язані однометрові дрова діаметром від 4-5 см., однак без слідів порубки. При цьому вказав, що деревина об`ємом менше 4 см. це гілля, а не дрова.

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що він їхав разом із ОСОБА_1 з Житомира через с. Троянів та по дорозі він заснув, а коли прокинувся то їх зупинила машина лісника, який почав кричати про крадіжку дров та бити кулаками ОСОБА_1 . В кузові машини ОСОБА_1 він бачив метрові дрова діаметром 2, 3, 4 та 5 см., які за словами обвинуваченого останній знайшов біля дороги.

За свідченнями свідка ОСОБА_5 він позичив ОСОБА_1 автомобіль «ЗІЛ-130», у якому лежала пилка для дерева, для перевезення останнім деревини з Тригірського лісництва до Житомира, при цьому обвинувачений мав документи на деревину. 27 квітня 2018 року йому по телефону повідомили про затримання його автомобіля і він поїхав на місце події у лісгосп, де працівники лісгоспу повідомили про крадіжку дров ОСОБА_1 . У кузові автомобіля лежали тонкі гілляки без листя діаметром від 4 до 6 см., які він за наказом слідчої вивантажив на склад лісництва. Зазначив, що неодноразово бачив як у цьому ж лісництві ці ж самі гілляки лежали по купах на проїжджій частині без нагляду. Допустив, що ці гілляки залишилися від розчистки дороги.

Докази сторони обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 із зазначенням мотивів з яких суд їх відкидає.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.04.2018 вбачається, що лісник ДП «Житомирський лісгосп» ОСОБА_6 просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка цього ж дня близько 16 год. викрала з території лісгоспу 4 складочних метра дров твердої породи (том 1, а.к.п. 91).

Під час огляду місця події від 27.04.2018, що зафіксовано у протоколі з фототаблицями, була оглянута ділянка, з якої викрадено дрова, що узгоджується із планом-схемою насаджень Пилипівського лісництва, а також оглянутий автомобіль марки «ЗІЛ», на якому ОСОБА_1 перевозив ці дрова (том 1, а.к.п. 92-96, 101).

При цьому під час огляду місця події ОСОБА_6 пояснив, що були викрадені близько 4 складочних метра дров твердої породи граб. Водночас, даний протокол не містить будь-яких відомостей про спосіб або засоби, за допомогою яких ОСОБА_6 здійснив виміри цієї лісопродукції.

Крім цього, під час огляду місця події ОСОБА_6 , який є працівником ДП «Житомирський лісгосп», був залучений у якості спеціаліста

Згідно із ч. 1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Проте, протокол огляду місця події не містить доказів щодо наявності у ОСОБА_6 спеціальних знань та навичок застосування технічних або інших засобів, у даному випадку, щодо виміру лісопродукції, тобто про те, що ОСОБА_6 є спеціалістом у галузі обміру деревини.

Під час слідчого експерименту від 15.05.2018 ОСОБА_1 показав ділянку місцевості у Пилипівському лісництві, де він помітив дрова, останній відтворив як він завантажив ці дрова на автомобіль марки «Зіл» і показав напрямок, куди він поїхав з дровами, а також вказав де його зупинили працівники лісництва, що відображено у протоколі із фототаблицями (том 1, а.к.п. 86-90).

Разом з цим, посилання сторони обвинувачення на те, що під час огляду місця події та в ході слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_1 розповідав, що він саме викрав дрова, як на доказ вини останнього, не ґрунтується на вимогах ст. 23 КПК України щодо безпосередності отримання судом показань учасників кримінального провадження. Окрім цього, у відповідності до ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Згідно листа директора ДП «Житомирське лісове господарство» ОСОБА_7 від 03.05.2018 №405, в кварталі 42 на виділі №9 Пилипівського лісництва 27.04.2018 близько 16 год. невстановлена особа викрала лісопродукцію, а саме дрова паливні першої групи в об`ємі 2,48 кубічних метрів, чим спричинив матеріальну шкоду у розмірі 996 грн. 96 коп.(том 1, а.к.п. 98).

Водночас, згаданий лист не містить обґрунтованого розрахунку, на підставі якого було визначено суму матеріальної шкоди за викрадену лісопродукцію.

Щоденник приймання лісопродукції від 29.03.2018 серії ЖТ №033012-004395 лише підтверджує наявність на 42-ому кварталі виділу №9 ДП «Житомирське лісове господарство» промаркованих бирками дров об`ємом 8,9990 метрів кубічних станом на 29.03.2018, проте такий документ не містить будь-якого посилання на те, що в обвинуваченого були виявлені та вилучені саме зазначені у щоденнику дрова (том 1, а.к.п. 100).

Листи начальника Управління дорожнього будівництва та інфраструктури від 03.05.2019 №792/05 та начальника Служби автомобільних доріг у Житомирській області від 29.05.2019 №980/04-19, згідно із якими розчистка лісових насаджень та заготівля деревини у межах смуги відведення автомобільної дороги О 060611 «Висока Піч - Троянів, Червоне» на ділянці «Троянів - Висока Піч» не здійснювалася та не було зафіксовано фактів крадіжки заготовленої деревини на цій ділянці дороги, а також договір надання послуг (виконання робіт) №16 від 02.01.2018 жодним чином не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину, а також умислу на крадіжку лісопродукції (том 1, а.к.п. 130-136).

Мотиви ухвалення виправдувального вироку.

Відповідно до ст. 185 КК України кримінально карним є таємне викрадення чужого майна (крадіжка). При цьому, із суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел, тобто особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права та передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Разом з тим, досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом наявність в ОСОБА_1 умислу на таємне викрадення чужого майна.

Так, допитані у суді свідки вказували, що у ОСОБА_1 була деревина різного об`єму. При цьому належні обміри цієї деревини під час досудового розслідування здійснені не були, адже у суду відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо об`єму вилученої у ОСОБА_1 лісопродукції, хоча у сторони обвинувачення не існувало перешкод для цього, оскільки виявлена у ОСОБА_1 деревина була вилучена і в подальшому на неї був накладений арешт, що дозволяло провести відповідні слідчі дії з таким речовим доказом з метою встановлення кількісних, якісних та вартісних характеристик деревини.

Положеннями ч. 4 ст. 333 КПК України передбачено, що суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність у сторони обвинувачення перешкод щодо здійснення відповідних слідчих дій із вилученою деревиною під час досудового розслідування, суд відмовив у клопотанні прокурора про надання доручення працівникам поліції провести огляд вилученої деревини.

Також прокурором суду не було представлено доказів про те, що на деревині, яку за версією прокурора обвинувачений таємно викрав, були наявні бирки, штампи чи інші ознаки її приналежності ДП «Житомирське лісове господарство» і така деревина не являється просто рештками від порубки дерев, які не були прибрані працівниками лісгоспу з узбіччя дороги та не представляють будь-якої матеріальної цінності.

З урахуванням викладеного, суд вважає ґрунтовною позицію обвинуваченого про те, що, забираючи деревину з узбіччя, він не мав умислу на крадіжку майна ДП «Житомирське лісове господарство», оскільки не знав і не міг знати, що деревина є майном лісгоспу і не являється гіллям, що лишилося після порубки дерев.

У свою чергу, неґрунтовними є посилання прокурора, як на доказ вини ОСОБА_1 , на щоденник приймання лісопродукції від 29.03.2018 у сукупності із протоколом огляду місця події, під час якого, за твердженням прокурора, зафіксований об`єм деревини, з огляду на таке.

Вищеназваний щоденник датований 29.03.2018, тоді як інкриміновані обвинуваченому події відбулися 27.04.2018 і прокурор не надав суду будь-яких доказів про те, що названа у щоденнику деревина майже місяць незмінно та непорушно знаходилася на місці, звідки ОСОБА_1 , за версією прокурора, її викрав. Тобто у суду відсутні докази, що вилучена у ОСОБА_1 деревина є саме тією, яка зазначена у щоденнику приймання лісопродукції лісгоспу.

З урахуванням вищевикладеного, а також за відсутністю у суду доказів про те, яким чином під час ОМП здійснювалися обміри деревини, на думку суду, недоречними є самостійні розрахунки прокурора щодо об`єму викраденої лісопродукції.

Суд також відкидає посилання прокурора на «Тимчасову Інструкцію з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України», згідно із якою штабельну продукцію, тобто дрова штабелями, маркують однією биркою на штабелі, оскільки за свідченнями працівника лісгоспу ОСОБА_2 27.04.2018 на ділянці, з якої була викрадена лісопродукція він бачив складені дрова взагалі без бирок лісгоспу разом із порубочними рештками.

Окрім цього, ані протокол огляду місця події, ані будь-який інший наданий прокурором доказ не містить даних про наявність серед вилученої в ОСОБА_1 деревини хоча б однієї колоди із биркою лісгоспу, що дало б змогу ідентифікувати вилучені в обвинуваченого колоди та встановити їх приналежність ДП «Житомирський лісгосп».

При цьому, неґрунтовними є доводи прокурора щодо діаметру вилучених в ОСОБА_1 колод, оскільки у суді показання свідків з цього приводу різнилися. Так свідок ОСОБА_2 вказував, що при затриманні обвинуваченого в автомобілі, на якому він пересувався, були дрова діаметром від 4-5 см., а свідок ОСОБА_4 зазначив, що він бачив у ОСОБА_1 дрова 2, 3, 4 та 5 см. діаметром. У свою чергу, ОСОБА_5 зауважив, що у кузові автомобіля лежали тонкі гілляки без листя діаметром від 4 до 6 см.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги відсутність належного обміру деревини та експертизи щодо неї під час досудового розслідування, суд дійшов висновку, що прокурор беззаперечно не довів заявленого в інкримінованому ОСОБА_1 обвинуваченні об`єму дров, а саме 2,48 кубічним метра. У свою чергу, суд не може за фотографіями, що були додані до протоколу огляду місця події, встановлювати самостійно діаметр, групу і приналежність вилученої в ОСОБА_1 деревини.

Неспроможними є посилання прокурора на відсутність у ОСОБА_1 передбаченого Лісовим кодексом України спеціального дозволу на заготівлю деревини, як доказ вини останнього, оскільки судом встановлено, що обвинувачений, з огляду на відсутність будь-яких ідентифікуючих ознак на деревині, не знав, що вона належить лісгоспу і не є відходами після порубки дерев, а на заготівлю гілок дозвіл не потрібен.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконливого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що деревина, яку він вилучив та завантажив у кузов автомобіля є майном ДП «Житомирського лісового господарства», що має свою цінність і вартість, що, у свою чергу, вказує на відсутність в обвинуваченого умислу на крадіжку чужого майна та виключає в діях останнього склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Окрім цього, предметом злочину за ст. 185 КК України, який є злочином із матеріальним складом, є саме майно, яке характеризується сукупністю юридичної ознаки, що визначає приналежність майна певному власнику на законній підставі, а також економічної ознака, яка визначає вартість майна.

При цьому згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків.

Проте, у матеріалах справи відсутня експертиза щодо вартості деревини, яку за версією прокурора обвинувачений таємно викрав, а лист директора ДП «Житомирське лісове господарство» №405 від 03.05.2018 про завдання цьому підприємству внаслідок крадіжки дров матеріальної шкоди у сум 996 грн. 96 коп., на думку суду, не може слугувати належним та допустимим доказом щодо вартості предмета даного злочину, оскільки такий лист не містить жодного розрахунку, на підставі якого визначена згадана сума збитку.

Відсутність доказів щодо вартості предмета злочину та умислу в ОСОБА_1 на викрадення цих дров, виключає кримінальну та адміністративну відповідальність, а може бути підставою для цивільної відповідальності останнього перед ДП "Житомирське лісове господарство".

Виходячи із закріпленого у статті 17 КПК України принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, окрім вимоги доведення прокурором винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом, вказаної нормою закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Отже, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, а обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Разом з тим, досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діянні.

Отже, у суду є розумний сумнів, щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину.

У свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, та оцінюючи кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов переконливого висновку, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню за відсутність в діяннях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує за приписами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдати за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04.05.2018 на автомобіль «ЗІЛ-431410», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , бензопилу марки «Хузверт-365», 4 складочних метра дров твердої породи.

Речові докази, а саме:

-вищезазначений автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та бензопилу марки «Хузверт-365» - повернути власнику або іншому законному володільцю;

-дрова твердої породи - повернути Державному підприємству «Житомирське лісове господарство»;

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Представнику потерпілого, який не був присутній у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: