Рішення № 86664715, 27.12.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7478/19 Провадження № 2-а/0274/147/19

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.19 р. 14:30м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд),

за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представником якого є Опанасюк С.П.,доБердичівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, представником якого є Галіцька А.М.,провизнання та протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 7 про примусове повернення його з України, прийняте Бердичівським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - Бердичівський РВ) 21.06.2019 р.

Позов обґрунтованим тим, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон), з порушенням процедури, встановленої пунктом 6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 р. № 353/271/150 (далі - Інструкція), з порушенням визначеної пунктом 1 статті 30 Закону черговості (послідовності) дій та некомпетентним суб`єктом владних повноважень.

Бердичівський РВ проти позову заперечив та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у межах його компетенції та у відповідності до законодавства України, зокрема, Закону.

Судом з`ясовано, що Бердичівським РВ 21.06.2019 р. було прийнято рішення № 7 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства - громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Рішення № 7), яким вирішено примусово повернути за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , без заборони в`їзду на територію України, та зобов`язано його покинути територію України у термін до 23.06.2019 р. (а. с. 7).

Рішення № 7 прийнято з тих підстав, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну 17.07.1996 р., та перебував на території України незаконно. 21.06.2019 р. працівниками поліції був доставлений громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , при перевірці документів було встановлено, що даний громадяни перебуває на території України після закінчення відповідного терміну, чим останній грубо порушив правила перебування іноземних громадян в Україні (а. с. 7).

Як встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2019 р. у справі № 274/2677/19 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Бердичівського РВ до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та примусового видворення за межі території України, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р., ОСОБА_1 з 1991 р. перебуває на території України, будь-які документи, які дають право на законне проживання в Україні, ОСОБА_1 не оформив, такі документи відсутні (а. с. 64 - 70, 85 - 88).

Ці обставини, в силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом), не потребують доказування.

ОСОБА_1 не є громадянином Російської Федерації, що підтверджується довідкою від 26.07.2019 р. № 269004715 про відсутність громадянства Російської Федерації, виданою Консульським відділом Посольства Російської Федерації в Україні (а. с. 9).

Разом з цим, ця обставина не впливає на висновок (встановлені обставини) про те, що дії ОСОБА_1 порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Таким чином ОСОБА_1 як такий, дії якого порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, міг бути примусово повернутий в країну походження або третю країну за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, у такому рішення має бути зазначений строк, протягом якого він повинен виїхати з України, цей строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що Рішення № 7 було прийнято за наявності підстави, передбаченої частиною першою статті 26 Закону.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, є Державна міграційна служба України (ДМС) (згідно пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 360 (далі - Положення)).

Пунктом 7 Положення передбачено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

З додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 р. № 658 "Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби" випливає, що Управління державної міграційної служби України в Житомирській області є територіальним органом Державної міграційної служби.

Наказом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 22.06.2018 р. № 6 введено в дію структуру Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, з якої вбачається, що Бердичівський РВ є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (а. с. 117 - 118).

Тобто Бердичівський РВ як територіальний підрозділ територіального органу Державної міграційної служби України - Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, має право приймати рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну, а відтак Рішення № 7 прийнято у межах його повноважень.

Як вказувалось раніше, у Рішенні № 7 зазначено строк, протягом якого ОСОБА_1 повинен виїхати з України, а саме - до 23.06.2019 р., тобто у межах строку, визначеного частиною першою статті 26 Закону.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що Рішення № 7 прийнято за наявності підстави, передбаченої частиною першою статті 26 Закону, та органом, а саме - Бердичівським РВ, уповноваженим на прийняття такого рішення, при цьому строк, зазначений у рішенні, протягом якого ОСОБА_1 повинен виїхати з України, також відповідає зазначеній нормі Закону.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Рішення № 7 прийнято з порушенням процедури, встановленої пунктом 6 Інструкції, є безпідставним, зважаючи на таке.

Пунктом 6 Інструкції визначено, що примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Тобто пункт 6 Інструкції не встановлює процедуру прийняття органом ДМС рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни, а визначає процедуру примусового повернення цих осіб після прийняття відповідного рішення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Рішення № 7 прийнято з порушенням визначеної пунктом 1 статті 30 Закону черговості (послідовності) дій також є безпідставним, з урахуванням наступного.

По-перше, стаття 30 Закону не місить пункту 1, а містить вісім частин, які не містяться пунктів.

По-друге, стаття 30 Закону визначає порядок примусового видворення іноземців та осіб без громадянства після прийняття органом ДМС відповідного рішення, а не порядок прийняття такого рішення.

Обґрунтовуючи позов порушенням процедури прийняття Рішення № 7, передбаченої пунктом 6 Інструкції та нормою статті 30 Закону, ОСОБА_1 посилається на дії Бердичівського РВ, вчинені після прийняття Рішення № 7.

Між тим, дії Бердичівського РВ, вчинені після прийняття Рішення № 7, не можуть бути підставами для визнання протиправним та скасування цього рішення.

Підсумовуючи вказане, Суд приходить до висновку, що підстави для визнання Рішення № 7 протиправним та скасування, відсутні, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 241, 242 - 246, 288 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (перебуває у Державній станові "Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, ДМС", за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с . Мартинівське , вул. Європейська , 1, проживав за адресою: АДРЕСА_4 ) до Бердичівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (Житомирська область, м. Бердичів, вул. Героїв України 67, код ЄДРПОУ (Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області) 37808497) про визнання та протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя В.В. Корбут