Рішення № 86662304, 18.12.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2491/18

2/579/223/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Моргуна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сірої С.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи, що заявляє самостійні вимоги

щодо предмета спору ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Сомок О ОСОБА_5 А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області; треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; третя особа ОСОБА_1 , за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло та реєстрації квартири, встановлення факту належності нерухомого майна померлим та визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що він є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є її чоловік ОСОБА_7 , а також він, ОСОБА_1 , син померлої, та дочка ОСОБА_4 .

Він та його батько ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , на час відкриття спадщини вони проживали разом з померлою за однією адресою. Він, позивач, від спадщини не відмовлявся, його батько 12.08.2004 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадова справа №351/04. ОСОБА_4 спадщину після смерті матері не прийняла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Після смерті батька ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Солопун М.І. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа. Він також подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Померлий ОСОБА_7 залишив заповіт на користь ОСОБА_4

1 листопада 2018 року нотаріус видала йому інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкодавець ОСОБА_8 та одночасно роз`яснила, в яких частинах квартира підлягає розподілу між ним та сестрою.

1 листопада 2018 року у нього виникли сумніви, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована без його участі. 2 листопада 2018 року він отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , за змістом якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про даний об`єкт відсутні.

На його звернення виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області листом від 30.11.2018 року повідомив, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована у 1993 році. Свідоцтво про право власності на житло видане Кролевецьким виробничим управлінням житлово-комунального господарства на підставі розпорядження від 08.09.1993 року за №246, який на той час був органом приватизації. Квартира приватизована на ім`я ОСОБА_7 — 1/2 частка та ОСОБА_8 — 1/2 частка, які були зареєстровані та проживали постійно за вказаною адресою.

У зв`язку з чим приватизація квартири була здійснена не на всіх членів сім`ї орган приватизації - виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області даною інформацією не володіє, письмової відмови члени сім`ї, що були зареєстровані та не приймали участі в приватизації не подавали. Також йому були надані копії документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56.

На момент введення в дію Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” у квартирі АДРЕСА_1 проживають та мають право на житло: ОСОБА_7 — наймач, ОСОБА_8 — дружина, ОСОБА_1 — син, ОСОБА_3 — невістка, ОСОБА_6 — внук.

Таким чином, він, ОСОБА_1 , нарівні з батьками мав право придбати житло у власність шляхом приватизації. Те, що квартира була приватизована без його участі і те, що він не отримав у ній частки є незаконним, оскільки в період приватизації він був зареєстрований у квартирі. Жодних заяв про відмову від приватизації квартири або ж про дозвіл на її приватизацію без його участі він не надавав.

Враховуючи викладене, вважає, що підлягають визнанню незаконними та скасуванню розпорядження органу приватизації щодо приватизації квартири, свідоцтво про право власності на житло та реєстрація квартири на праві спільної власності на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Його батьки за життя скористались наданим їм правом на безоплатне отримання у власність житла з державного житлового фонду. Вважає, що потрібно встановити факт належності батькам на праві власності по 1/3 частині кожному квартири АДРЕСА_1 . З урахуванням 1/3 частини квартири, яку він повинен був отримати під час приватизації, та прийнятою ним у спадок 1/2 частки спадкового майна його матері, що становить 1/6 квартири, вважає, що за ним можливо визнати право власності на 1/2 частину квартири.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати незаконним та скасувати: розпорядження органу приватизації від 08.09.1993 року №246 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності на житло від 9 вересня 1993 року, видане органом приватизації житлово-експлуатаційною конторою м.Кролевець, зареєстроване в Конотопському БТІ в реєстрову книгу №20; реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на праві спільної власності на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Встановити факт належності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності по 1/3 частині кожному квартири АДРЕСА_1 . Визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Третя особа ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою до виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області, третя особа ОСОБА_1 , в якій вказує на те, що на час приватизації спірної квартири АДРЕСА_1 в 1993 році вона перебувала у шлюбі з позивачем та разом з ним та їх сином була зареєстрована на даній житловій площі з 08.08.1989 року. Вона не знала про приватизацію, оскільки не мала доступу до документів і на той час не могла захистити свої права та права малолітнього сина ОСОБА_9 , якому на той час було 3 роки. Батьки чоловіка про приватизацію житла їй нічого не говорили. Після приватизації квартири у 1996 році шлюб між нею та ОСОБА_1 було розірвано, вона з сином переїхала проживати в с.Вишневе Тростянецького району Сумської області. Жодних документів, згод чи заяв ні від себе, ні від сина вона не підписувала. На момент приватизації вона була зареєстрована та понад чотири роки постійно проживала на зазначеній житловій площі, а тому мала право на приватизацію належної їй 1/5 частки у спірній квартирі. Вона, її колишній чоловік ОСОБА_1 та син не взяли участь у приватизації квартири, що є порушенням їх права на житло. Просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 08.09.1993 року №246 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло та скасувати проведену за цим свідоцтвом державну реєстрацію запису про право власності на нерухоме майно. Встановити факт належності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_1 . Визнати за нею, ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .

Третя особа ОСОБА_6 звернувся до суду із позовною заявою до виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області, третя особа ОСОБА_1 , в якій вказує на те, що на час приватизації спірної квартири АДРЕСА_1 в 1993 році він разом з батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , дідом та бабою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був зареєстрований на даній житловій площі з 1990 року. На момент приватизації йому було 3 роки, захистити своє право на житло він не міг. Після приватизації квартири у 1996 році шлюб між його батьками було розірвано, він з матір`ю переїхав проживати в с.Вишневе Тростянецького району Сумської області. Жодних документів, згод чи заяв в його інтересах мати та батько не підписували. Він та його батьки не взяли участь у приватизації квартири, що є порушенням їх права на житло. На момент приватизації він був зареєстрований та понад три роки постійно проживав на зазначеній житловій площі, а тому мав право на приватизацію належної йому 1/5 частки у спірній квартирі. Він був малолітнім і дорослі члени родини не подбали про його права. Просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 08.09.1993 року №246 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло та скасувати проведену за цим свідоцтвом державну реєстрацію запису про право власності на нерухоме майно. Встановити факт належності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_1 . Визнати за ним, ОСОБА_6 , право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачем виконавчим комітетом Кролевецької міської ради Сумської області подано відзив на позов ОСОБА_1 (а.с.78-80 т.1), відзив на позов ОСОБА_3 (а.с.187-190 т.1), відзив на позов ОСОБА_6 (а.с.191-194 т.1). Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день органом приватизації є виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області. Станом на день прийняття розпорядження органу приватизації та видачі свідоцтва про право власності на житло - 08.09.1993 року органом приватизації було Кролевецьке виробниче управління житлово-комунального господарства. 8 вересня 1993 року було видано розпорядження органу приватизації, яким задоволено прохання наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та передано вказану квартиру у спільну власність. На підставі розпорядження органу приватизації виробничим управлінням житлово-комунального господарства видано свідоцтво про право власносні на житло від 09.09.1993 року, згідно якого вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - по 1/2 кожному. У зв`язку з чим приватизація житла - квартири АДРЕСА_1 відбулась не на всіх членів сім`ї, що були в ній зареєстровані ( ОСОБА_7 — наймач, ОСОБА_8 — дружина, ОСОБА_1 — син, ОСОБА_3 — невістка, ОСОБА_6 — внук) - відповідачу невідомо.

Третьою особою ОСОБА_4 подано пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , (а.с.67-68 т.1), пояснення на позовну заяву ОСОБА_3 та позовну заяву ОСОБА_6 (а.с.218-220 т.1). Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зазначають, що на час приватизації квартири АДРЕСА_1 , тобто станом на 08.09.1993 року вони проживали в ній, що не відповідає дійсності. Її брат ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_6 були зареєстровані в спірній квартирі на момент приватизації. Так, ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі з 1989 року, ОСОБА_6 - з 1990 року, і проживали в ній деякий час. Після народження ОСОБА_10 брат з родиною переїхали від батьків. Її брат зареєстрований у спірній квартирі, однак фактично не проживає у ній майже 30 років, тобто з листопада 1988 року. Зі своєю сім`єю він проживав в іншому місці — вони винаймали житло у ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 з травня 1993 року по лютий 1994 року. Право осіб на приватизацію законодавство пов`язує з правом на житло та фактом проживання у квартирі цих осіб, а не з фактом їхньої реєстрації у спірній квартирі. Вважає, що у зв`язку з непроживанням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на час приватизації спірної квартири в цьому житлі та фактичному проживанні в іншому місці, за ними не збереглось право на житло - квартиру АДРЕСА_1 і тому вони не мали права на приватизацію цього житла нарівні з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Тобто, розпорядження органу приватизації від 08.09.1993 року №246 є законним та таким, що не підлягає скасуванню. Тому вимоги позивача про встановлення факту належності батькам на праві власності по 1/3 частині кожному квартири АДРЕСА_1 є безпідставними та необгрунтованими. Також безпідставними є вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням успадкованої 1/2 частки майна його матері, що становить 1/6 частку квартири, та 1/3 частки, яку він повинен був отримати під час приватизації, оскільки ним не надано доказів на підтвердження прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_8

ОСОБА_1 , який є третьою особою за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області, надано пояснення на позов (а.с.179 т.1), за змістом яких він погоджується з позовними вимогами ОСОБА_3 , в разі їх задоволення погоджується на встановлення факту належності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на 3/10 частини вказаної квартири (1/5 шляхом приватизації та 1/10 частина прийнята ним у спадок).

ОСОБА_1 , який є третьою особою за позовом ОСОБА_9 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області надано пояснення на позов (а.с.181 т.1), за змістом яких він погоджується з позовними вимогами ОСОБА_6 , в разі їх задоволення погоджується на встановлення факту належності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на 3/10 частини вказаної квартири (1/5 шляхом приватизації та 1/10 частина прийнята ним у спадок).

Третьою особою ОСОБА_4 подано пояснення на відзив (а.с.101-102 т.1).

В підготовчому засіданні 13.06.2019 року задоволено клопотання третьої особи ОСОБА_4 про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 . В судове засідання викликано в якості свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 .

В судовому засіданні 15.08.2019 року задоволено клопотання позивача про допит в якості свідка ОСОБА_15 .

В судовому засіданні 26.09.2019 року задоволено клопотання позивача, до участі у справі залучено представника представника позивача ОСОБА_2 . Задоволено клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_16 про виклик в судове засідання третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

В судому засіданні 05.11.2019 року задоволено клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_16 про відкладення розгляду справи у зв`язку з витребовуванням додаткових доказів, судове засідання відкладено на 26.11.2019 року.

Допитана в судовому засіданні 15 серпня 2019 року в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що не пам`ятає, щоб ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_1 . Сама ж вона живе у даному будинку з 70-х років.

Допитана в судовому засіданні 15 серпня 2019 року в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Після одруження ОСОБА_1 не проживав з батьками у квартирі АДРЕСА_1 , можливо, вона не пам`ятає. Його дружину ОСОБА_17 вона не пам`ятає, як і не пам`ятає, чи проживав ОСОБА_1 у даній квартирі у 1993 році.

Допитана в судовому засіданні 15 серпня 2019 року в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що їй не відомо, що у них у сім`ї, ОСОБА_1 пішов проживати від своїх батьків після одруження з ОСОБА_18 . До того часу він проживав разом з батьками. В дворі будинку вона ОСОБА_1 не бачила.

Допитана в судовому засіданні 15 серпня 2019 року в якості свідка ОСОБА_15 пояснила, що знає ОСОБА_1 з дитинства. Батьки обіцяли свою квартиру ОСОБА_17 , а ОСОБА_4 купили окрему квартиру. ОСОБА_1 жив з батьками, в тому числі і у 1993 році.

Допитана в судовому засіданні 26 вересня 2019 року в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що в належному їй житлі по АДРЕСА_3 деякий час, (сім чи вісім місяців) проживав ОСОБА_1 з дружиною. В якому році це було - у 1992 чи 1993 - вона не пам`ятає.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити, зазначаючи при цьому, що позивач ОСОБА_1 та члени його родини ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не проживали за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 з вересня 1992 року по 14 січня 1993 року. Винаймати житло він був змушений у зв`язку з поведінкою його сестри ОСОБА_4 , яка доволі часто поверталась проживати в батьківську квартиру. Однак 15 січня 1993 року він зі своєю сім`єю повернувся проживати до батьківської квартири, на момент приватизаці він, його дружина ОСОБА_17 та син Максим проживали за місцем реєстрації.

Представник відповідача виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської рбласті в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.19). В судовому засіданні 16 жовтня 2019 року представник позивача ОСОБА_19 проти позову не заперечувала, зазначаючи при цьому, що дійсно квартира АДРЕСА_1 була приватизована двома особами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тоді як на даній житловій площі було зареєстровано місце проживання п`яти осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , всі вони мали право на приватизацію, від якої не відмовлялись. При винесенні рішення покладалась на розсуд суду.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, при цьому пояснила, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 та сином Максимом були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . У вересні 1992 року вони перейшли проживати у винаймане житло по АДРЕСА_3 , де проживали до січня 1993 року. З січня 1993 року вона разом з чоловіком та сином повернулись проживати до батьків чоловіка — у квартиру АДРЕСА_1 . В березні 1994 року вони з чоловіком розійшлись, а у 1996 році шлюб між ними було розірвано. Нею та її сином ОСОБА_6 у 2006 році була приватизована квартира в АДРЕСА_4 , було надано в приватизацію 24,3 кв. м, кожним з них були використані житлові чеки на суму 2,17 грн. Право громадян на безоплатну приватизацію вважається реалізованим один раз, якщо громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох (квартирах) будинках загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю. Нею та її сином ОСОБА_6 право на безоплатну передачу квартир (будинків) не реалізоване повністю і вони мають право прийняти участь у безоплатній передачі квартир (будинків) в межах номінальної вартості житлового чеку (залишку суми житлового чеку) кожного з них або з доплатою.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав заву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 73). В попередніх судових засіданнях позов підтримував.

Третя особа ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_16 судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 , позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_6 заперечували повністю, просили суд застосувати позовну давність три роки до всіх заявлених вимог, оскільки позивачі звернулись до суду з пропуском цього строку, про що надали письмову заяву (а.с.53-54 т.2). Так, вважають, що перебіг позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 почався 19.09.2000 року, коли він знімався з реєстрації у квартирі та знову реєструвався по новому паспорту громадянина України. Під час перереєстрації він брав будинкову книгу на квартиру, де ОСОБА_7 та ОСОБА_8 записані як квартировласникі. Тобто, саме тоді він міг дізнатися, що квартира є власністю батьків. Перебіг позовної давності щодо вимог ОСОБА_3 почався 09.02.1994 року, коли вона разом з ОСОБА_6 знімалась з реєстрації у квартирі. Для зняття з реєстрації вона брала будинкову книгу на квартиру, де ОСОБА_7 та ОСОБА_8 записані як квартировласникі. Тобто, саме тоді вона могла дізнатися, що квартира є власністю останніх. Оскільки ОСОБА_6 на зазначену дату був неповнолітнім, то перебіг позовної давнсті до його вимог повинен відраховуватись від дня досягнення ним повноліття, тобто з 25.12.2007 року

Суд, заслухавши вступне слово сторін та їх представників, їх додаткові пояснення, показання свідків, вивчивши відзиви відповідача, дослідивши наявні в справі докази, приходить до наступних висновків.

6 вересня 1993 року ОСОБА_7 , як наймач квартири АДРЕСА_1 звернувся із письмовою заявою до керівника органу приватизації — начальника Виробничого управління житлово-комунального господарства, в якій просив оформити передачу в приватну (спільну сумісну спільну часткову) власність квартиру, що він займає разом з членами сім`ї на умовах найму та передбачити розподіл долі власності між членами сім`ї у слідуючому співвідношенні ОСОБА_7 - 1/2 частка, ОСОБА_8 - 1/2 частка. Дана заява також підписана ОСОБА_8 , як членом сім`ї наймача. До заяви додано: довідку про склад сім`ї та займані приміщення та документ, що підтверджує право на пільгу з безоплатного одержання у власність житла (а.с.16 т.1).

Згідно долученої до заяви довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення, виданої Виробничим управлінням житлово-комунального господарства, у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , проживають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: ОСОБА_7 — наймач, зареєстрований у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 р.; ОСОБА_8 — дружина, зареєстрована у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 р.; ОСОБА_1 — син, зареєстрований у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_6 р.; ОСОБА_3 — невістка, зареєстрована у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_7 р.; ОСОБА_6 — внук, зареєстрований у квартирі 12.01.1990 р. (а.с.18 т.1).

Виробниче управління житлово-комунального господарства, як орган приватизації, видало Розпорядження №246 від 8 вересня 1993 року, яким прохання наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 задоволено, передано вказану квартиру в приватну спільну (сумісну або часткову) власність (а.с.21 т.1).

Відповідальною особою було здійснено розрахунок площі квартири, що безоплатно приватизується, сума житлових чеків, яка підлягає видачі мешканцям становить 2100 (а.с.19). Згідно розрахунку погашення вартості квартири АДРЕСА_1 вартість квартири становить 23900 грн., з житлових чеків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зняти по 10950 (а.с.20). Належні ОСОБА_7 сума житлового чеку 10950 та ОСОБА_8 сума житлового чеку 10950 приватизаційними платіжними дорученнями від 10.09.1993 року були переказані на рахунок позабюджетного фонду приватизації Кролевецької міської Ради народних депутатів (а.с.22, 23 т.1).

Згідно з вищевказаним розпорядженням №246 від 8 вересня 1993 року Виробничим управлінням житлово-комунального господарства м.Кролевець 9 вересня 1993 року було видано свідоцтво про право власності на житло, на підставі якого якого квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 47,8 кв. м, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_7 та членам його сім`ї ОСОБА_8 - по 1/2 частці кожному. Квартира зареєстрована в Конотопському БТІ в реєстрову книгу №20 (а.с.17 т.1).

9 вересня 1993 року між Виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ОСОБА_7 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.70-71 т.1).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , відомості відсутні, що вбачається з інформаційної довідки №143723846 від 02.11.2018 року (а.с.13 т.1).

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами другою, четвертою статті 9 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно зі ст.3 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю

Частинами 1, 4 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” визначено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло (пункт 5). Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю) (пункт 6). Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію (пункт 18). При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (пункт 20). У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (пункт 21).

Як встановлено судом, на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_7 — наймач, зареєстрований у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 р.; ОСОБА_8 — дружина, зареєстрована у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 р.; ОСОБА_1 — син, зареєстрований у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_6 р.; ОСОБА_3 — невістка, зареєстрована у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_7 р.; ОСОБА_6 — внук, зареєстрований у квартирі 12.01.1990 р. (а.с.18 т.1).

Таким чином, судом встановлено, що приватизація вказаної була здійснена на двох осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , незважаючи на те, що у квартирі були зареєстровані також ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх малолітній син ОСОБА_6 , які теж мали право на приватизацію житла.

Доказів письмової згоди вищезазначених осіб на приватизацію спірного житла суду не надано.

Згідно із частиною третьою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК УРСР, статті 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені статтею 64 ЖК УРСР права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Третя особа ОСОБА_4 заперечуючи проти позову, зазначала, що на момент приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з сином ОСОБА_6 були зареєстровані в спірній квартирі, однак фактично в ній не проживали з травня 1993 року по лютий 1994 року.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Третьою особою ОСОБА_4 не надано доказів, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, зокрема не підтверджено факт не проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в спірній квартирі на момент приватизації.

Заперечення ОСОБА_4 проти позову з цих підстав спростовуються ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, відповідно до яких до членів сім`ї наймача, які мають право на приватизацію, включаються і ті, за якими зберігається право на житло.

Допитані за клопотанням третьої особи ОСОБА_4 свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 достовірно не підтвердили в судовому засіданні обставини, на які посилалась ОСОБА_4 як на підставу своїх заперечень проти позову.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що не пам`ятають, чи проживав ОСОБА_1 з сім`ю в квартирі батьків у 1993 році; ОСОБА_14 пояснила, що їй не відомо, що у сім`ї ОСОБА_1 . Таким чином, суд не приймає до уваги довідку голови вуличного комітету (а.с.72), на яку посилається ОСОБА_4 як на підставу заперечень проти позову, яку підписали ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , де зазначено, що ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає 30 років.

Суд не приймає до уваги довідку ОСОБА_11 (а.с.73) про те, що ОСОБА_1 проживав по АДРЕСА_2 з травня 1993 року по лютий 1994 року з тих підстав, що її зміст спростовується показаннями ОСОБА_11 в судовому засіданні, за змістом яких вона навіть не пам`ятає, в якому році ОСОБА_1 проживав у неї на квартирі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження №246 від 8 вересня 1993 року Виробничого управління житлово-комунального господарства, як органу приватизації, уповноваженого органом місцевого самоврядування, є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи зміст ст.16, ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки підставою видачі свідоцтва про право власності на житло від 9 вересня 1993 року було згадане розпорядження органу приватизації, то суд приходить до висновку, що свідоцтво про право власності на житло від 9 вересня 1993 року, видане виробничим управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кролевецької міської Ради народних депутатів – квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану в Конотопському БТІ в реєстрову книгу № 20, є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кролевець Сумської області, актовий запис №173 (а.с.10 т.1)

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кролевець Сумської області, актовий запис №39 (а.с.12 т.1).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.9 т.1).

Позивач ОСОБА_1 та треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просять становити факт належності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_1 . Однак вказані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на житло від 9 вересня 1993 року, видане виробничим управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кролевецької міської Ради народних депутатів, відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 — по 1/2 кожному, є незаконним та підлягає скасуванню. Таким чином, квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду.

Доказів належності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_1 суду не надано і судом таких не встановлено.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Так, з копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в АДРЕСА_6 вбачається, що на момент смерті матері ОСОБА_1 був зареєстрований разом з нею за однією адресою (а.с.55-59 т.2), а тому у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після її смерті.

Згідно ч.1 ст.1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом не встановлено, що ОСОБА_3 на момент смерті належала 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 , тому відсутні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/10 частину квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання за ними права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , по 1/5 частині за кожним шляхом приватизації, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, на сьогодняшій день органом приватизації в м.Кролевець є виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області. Рішенням виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 02.12.2010 року №351 “Про комісію з питань приватизації державного житлового фонду” утворено комісію з питань приватизації державного житлового фонду, затверджено положення про комісію з питань приватизації державного житлового фонду (а.с.95, 96, 97-98 т.1). Рішенням виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 14.12.2017 року №192 “Про склад комісії з питань приватизації державного житлового фонду” оновлено склад вищезазначеної комісії (а.с. 100 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було приватизовано квартиру АДРЕСА_7 (а.с.44, 45, 46 т.2). Згідно розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується (а.с.45 т.2) загальна площа квартири 48,6 кв. м, розмір загальної площі, що підлягає безоплатній передачі згідно Закону 52 кв. м.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Саме таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року №15-рп/2010.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не було реалізовано один раз право на безоплатну приватизацію житла, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 реалізовано не повністю.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм закону, двома обов`язковими умовами для виникнення у мешканців права на приватизацію комунальної квартири є - постійне проживання таких осіб у зазначеному житлі та їх особисте звернення до органів приватизації з порушеного питання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 8, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до виключної компетенції органів приватизації, створених органами місцевого самоврядування, віднесені питання прийняття рішень про передачу об`єктів приватизації фізичним особам тощо і суд не вправі перебирати на себе зазначені вище повноваження органу місцевого самоврядування, при цьому такий спосіб захисту порушого права позивачів не є належним і не передбачений законом.

Третя особа ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_16 просили суд застосувати позовну давність три роки до всіх заявлених вимог, оскільки позивачі звернулись до суду з пропуском цього строку, про що надали письмову заяву (а.с.53-54 т.2). Вважають, що перебіг позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 почався 19.09.2000 року, щодо вимог ОСОБА_3 - 09.02.1994 року, щодо вимог ОСОБА_6 - з 25.12.2007 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивний (сам факт порушення права) так і суб`єктивний ( особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Позивач ОСОБА_1 дізнався про то, що квартира була приватизована його батьками ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у листопаді 2018 року (а.с.11) і вказане не спростовано в судовому засіданні.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 (а.с.12 т.1). Після смерті ОСОБА_7 приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Солопун М.І. 22 лютого 2018 року була заведена спадкова справа №18/2018 на підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини (а.с.84, 86 т.1). 1 листопада 2018 року нотаріус видала ОСОБА_1 інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові стправи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), спадкодавець ОСОБА_8 (а.с.11 т.1) та роз`яснила, в яких частинах квартира підлягає розподілу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 В подальшому 2 листопада 2018 року позивач звернувся до виконавчого комітету Кролевецької міської ради з проханням надати інформацію про осіб, які приймали участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 (а.с.14 т.1). 5 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до нотаріуса з питання зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у зв`язку зі зверненням до суду з питань захисту порушених прав (а.с.15)

Таким чином, до листопада 2018 року позивач не був обізнаний про порушення свого права, і на думку суду, саме з цього часу починає перебігати строк позовної давності в даному спорі. Позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2018 року, тобто в межах позовної давності.

Посилання на те, що ОСОБА_1 міг довідатись про порушення його права під час заміни паспорту є припущенням і ніякими доказами не підтверджено, а посилання на те, що він брав будинкову книгу і повинен був побачити записи про власників не доведено належними та допустимими доказами.

Треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дізнались про порушення їх права 31.01.2019 року, отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області (а.с. 49, 52), до цього часу їм нічого не було відомо про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в якій вони на той час були зареєстровані та проживали. Окрім того, на момент приватизації квартири ОСОБА_6 був малолітнім, а його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були обізнані про порушення своїх прав та прав свого малолітнього сина. На думку суду, саме з 31.01.2019 року починає перебігати строк позовної давності. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулася до суду з позовами у квітні 2019 року, тобто в межах позовної давності.

Обставини, на які посилалась третя особа ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_16 , наполягаючи на застосуванні позовної давності до всіх заявлених вимог, є необгрунтованими та не заслуговують на увагу суду.

Таким чином, оцінивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; третя особа ОСОБА_1 , позову ОСОБА_9 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; третя особа ОСОБА_1 шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації від 08.09.1993 року №246 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 9 вересня 1993 року, виданого виробничим управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кролевецької міської Ради народних депутатів – квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану в Конотопському БТІ в реєстрову книгу № 20.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за необгрунтованістю позовних вимог. Судом не встановлено підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261 ЦК України, ст.ст.1, 6, 9, 61, 64 ЖК УРСР, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконавчого комітету Кролевецької міської ради, місцезнаходження: поштовий індекс 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Грушевського, 19, код ЄДРПОУ 04058060, треті особи ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , позов ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; третя особа ОСОБА_1 , позов ОСОБА_9 до виконавчого комітету Кролевецької міської ради; третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло та реєстрації квартири, встановлення факту належності нерухомого майна померлим та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 08.09.1993 року №246 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 9 вересня 1993 року, видане виробничим управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кролевецької міської Ради народних депутатів – квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану в Конотопському БТІ в реєстрову книгу № 20.

В іншій частині позову відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2019 року.

Суддя О. В. Моргун