Рішення № 86661119, 24.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3666/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ, до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", м.Харків, про зобов`язання повернути майно в натурі та стягнення 62521,84грн, за участю представників:

позивача - Жирного О.С. (довіреність № 1-306 від 29.12.2018);

відповідача - Велічко Д.О. (довіреність № 1976 від 07.10.2019);

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз", м.Київ, 11.11.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", м.Харків, про зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 9,356 тис.куб.метрів; стягнення з відповідача на користь позивача 62521,84 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 9,356 тис.куб.метрів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/3666/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 03.12.2019, відповідач проти позову заперечує повністю, посилаючись на недоведеність позивачем позовних вимог.

11.12.2019 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що відповідач підтвердив факт здійсненого ним відбору природного газу за січень 2016 року в обсязі 9,356 тис.куб.метрів. На думку позивача, це вбачається з твердження відповідача про недоведеність позивачем здійснення АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" самостійно, без будь-яких договірних відносин, відбору газу в січні 2016 року через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Сумигаз". Факт споживання відповідачем природного газу за січень 2016 року в обсязі 9,356 тис.куб.м. gjpbdfx підтверджує звітом (алокацією) ПАТ "Сумигаз" про поділ фактичного обсягу розподілу природного, відібраного з точки виходу за січень 2016 року та звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування в розрізі їх контрагентів за січень 2016 року.

24.12.2019 відповідачем було надано до суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що твердження позивача є необґрунтованими та є вільним тлумаченням позиції відповідача, оскільки факт здійснення відбору природного газу за січень 2016 року в обсязі 9,356 тис.куб.м. відповідачем заперечується. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з наданими позивачем документами, споживачем природного газу є відокремлений підрозділ Конотопське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 5 Південно-Західної залізниці. У зв`язку з реорганізацією господарства будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд філії, з 01.07.2017 структурні підрозділи "Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" філій ПАТ "Укрзалізниця" ліквідовані, а виробничі підрозділи, що їм підпорядковувались, вилучені зі складу філій у зв`язку з приєднанням їх до філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця", місцезнаходженням якої є: 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61. Таким чином, відповідач вважає, що даний позов, який виник з діяльності відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, може бути пред`явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу, тобто до господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2019, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні якого судом було відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

27.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (покупець) було укладено Договір про закупівлю природного газу № 1504000825-ВТВ, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2015р. природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (п. 1.2 Договору).

Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” поставило позивачу природний газ у січні 2016р. в обсязі 165477,361 тис.куб.м. на суму 1270468986,82 грн для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат.

Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставило позивачу природний газ у січні 2016 року в обсязі 150000,000 тис.куб.м. на суму 1151640000,00 грн для балансування .

Як вказує позивач, у січні 2016 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (відповідач) безпідставно набуло з газотранспортної системи 9,356 тис.куб.м, природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз" (позивач).

Так, для відбору відповідачем у січні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Сумигаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496.

Факт безпідставного (без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем) відбору природного газу об`ємом 9,356 тис.куб.м. позивач підтверджує звітом ПАТ "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року.

Позивач вказує, що відповідачу в січні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, а відтак відбір 9,356 тис.куб.м. природного газу був здійснений відповідачем з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується довідкою Головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз".

Оскільки відповідач набув природний газ позивача у січні 2016 року в обсязі 9,356 тис.куб.метрів без будь-якої підстави, позивач вважає, що він зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно в натурі на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України, а у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та станом на час подання позову до суду становить 62521,84 грн, з урахуванням ціни закупівлі природного газу - 6682,54 грн, що сформувалася протягом газового місяця, яка розміщена на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз", та є вартістю природного газу станом на липень 2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Сутність спору, що розглядається, полягає у примусовому поверненні на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України відповідачем безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 9,356 тис.куб.м., а також стягненні 62521,84 грн, що є вартістю такого безпідставно набутого майна.

Положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов`язаннях, обов`язковою умовою для повернення майна передбачають одночасну сукупність трьох елементів:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому (як у розглядуваному випадку стверджує позивач).

Тобто, умови застосування кондиційного способу судового захисту, виходячи зі змісту ст.1212 Цивільного кодексу України, серед іншого передбачають доказування як факту фізичного отримання відповідачем спірного майна, так і відсутності належних правових підстав для такого отримання.

Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведена вказана сукупність означених умов.

Зокрема, як зазначає сам позивач, відповідач не підключений безпосередньо до газової мережі позивача - таким чином не є “прямим споживачем” у розумінні термінів п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, тобто фізичне отримання газу відповідачем у позивача неможливе. Так, спірний природний газ, якщо і був отриманий у вказаному обсязі, позивачем повинен був бути переданий оператору газотранспортної системи, а ним, в свою чергу, вже відповідачу. При цьому, згідно з п. 2 глави 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, належним доказом факту передачі природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи є відповідний акт приймання-передача природного газу, який до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи доказів відносно правових підстав передачі спірного обсягу природного газу оператору газотранспортної системи, однак з інформації про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначення обсягів небалансу за 2016 рік вбачається, що цей обсяг природного газу віднесений на оператора газорозподільної системи з вказівкою в якості небалансу. Згідно з п. 2.3 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015 та у відповідності до ч. 2 ст. 32 Закону України “Про ринок природного газу”, послуги балансування природного газу є складовим елементом послуг транспортування природного газу, необхідність наявності договору про що між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи вбачається з п. 1 глави 1 розділу VІІІ, п.п. 1, 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи. Таким чином, надання позивачем складених ним документів обліку, у тому числі й у відношенні спірного обсягу природного газу, свідчить про наявність договірних відносин з оператором газорозподільної системи, які регламентують відносини небалансу по такому газу, що є несумісним з твердженням позивача про відсутність жодних правових підстав відносно передачі такого спірного газу з газотранспортної системи позивача відповідачу. Діюче законодавство в означеному випадку передбачає захист майнових інтересів оператора газотранспортної системи в межах правовідносин комерційного балансування, урегульованого розділом ХІV Кодексу газотранспортної системи, яке має договірний характер;

Позивач аргументує безпідставність набуття відповідачем природного газу відсутністю у відповідача постачальника природного газу у відношенні цього газу. Разом з тим, з наданого позивачем реєстру обсягів газу, вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний за договором з Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” із мереж Акціонерного товариства “Укртрансгаз”.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено безпідставність як передачі природного газу в обсязі 9,356 тис.куб.м. з його газотранспортної системи споживачу, так і безпідставність отримання цього газу останнім, що зумовлює неможливість задоволення заявлених позовних вимог та зобов`язання відповідача повернути позивачу майно (природний газ) на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Східний апеляційний господарський суд у постанові від 19.12.2019 по справі № 922/3031/19.

Крім того, з наданих позивачем доказів (Звіту ПАТ "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016; Реєстру обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" по газорозподільним мережам "Сумигаз" в січні 2016 року, в розрізі кінцевих споживачів; Інформації про надходження на точках входу, та розподіл на точках виходу, обсягів природного газу, віднесених на Операторів газорозподільних мереж, із зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік), вбачається, що відбір природного газу в обсязі 9,356 тис.куб.м. через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Сумигаз", було здійснено Південно-Західною залізницею в особі відокремленого підрозділу Конотопське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, а не відповідачем у даній справі - АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця".

З пояснень відповідача, підтверджених відповідними доказами, вбачається, що згідно з рішенням ПАТ "Укрзалізниця" про реорганізацію господарства будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд філії від 01.03.2017, з 01.07.2017 структурні підрозділи "Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" філій ПАТ "Укрзалізниця" ліквідовані, а виробничі підрозділи, що їм підпорядковувались, вилучені зі складу філій у зв`язку з приєднанням їх до філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця". Відповідно до пункту 2.1 Положення про філію "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого наказом від 21.05.2019 № 329, (далі - Філія) Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи.

Місцезнаходження Філії: 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61.

Філія має право від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності представляти його інтереси у судах всіх інстанцій та юрисдикції в межах своїх повноважень, передбачених Статутом та цим Положенням (пункт 2.8 Положення) (роздрукований з бази наказів АТ "Укрзалізниця" витяг наказу додається).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Отже, якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред`явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що даний позов виник із питань діяльності філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", позов підлягає пред`явленню до господарського суду міста Києва.

Отже, зазначене вище свідчить про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог саме до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Суд також зауважує, що виходячи зі змісту ст. 1213 Цивільного кодексу України, повернення безпідставно набутого майна в натурі та відшкодування вартості такого майна є взаємовиключними способами судового захисту в кондиційних правовідносинах. В той же час, законодавцем сформульована пріоритетність натурального повернення безпідставно набутого майна, тоді як грошове відшкодування такого майна застосовується у випадку встановлення судом (доведення позивачем) неможливості його повернення. Наразі, в позовній заяві означені вимоги заявлені позивачем одночасно як самостійні вимоги.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

У зв`язку з відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 76, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (61052, м.Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7; код ЄДРПОУ: 40081216) про зобов`язання повернути майно в натурі та стягнення 62521,84 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" грудня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар