Ухвала суду № 86661109, 23.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"23" грудня 2019 р.Справа № 922/3814/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, м.Харків до 1. Харківської міської ради, м.Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , 3. Фізичної особи-підприємця Кононенко Наталі Валеріївни, м.Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В. (посвідчення №051089 від 02.10.2018 року);

відповідача-1 - Цуварев О.Ф. (довіреність №08-21/1952-19 від 21.01.2019 року);

відповідача-2 - Романенко Т.М., довіреність №2780 від 25.03.2019 року;

відповідача-3 - Кононенко Н.В. (особисто паспорт 002593714 виданий 6321 22.11.2018 року), Коротенко О.І. (ордер АО №1002592 від 20.12.2019 року, адвокат).

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1.Харківської міської ради, 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи-підприємця Кононенко Наталі Валеріївни, в якому просить суд:

- Визнати незаконним та скасувати п.26 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16.

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.02.2017 №5448-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Кононенко Н.В., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №353, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію права власності.

- Зобов`язати фізичну особу - підприємця Кононенко Н.В. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлове приміщення першого поверху №ХХ-1, загальною площею 15,1 кв.м., розташоване в житловому будинку літ. “А-9” за адресою: м. Харків, вул. Грицевця, 35.

- Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Позов обґрунтовано порушенням законодавства про приватизацію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2019 року позов залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.12.2019 року.

19.12.2019 року відповідач-1 (ХМР) надав до суду відзив (вх.№30896), в якому проти позову заперечує повністю.

Також, 19.12.2019 року відповідач-2 (Управління ХМР) надав до суду відзив (вх.№31112), в якому проти позову заперечує повністю.

23.12.2019 року відповідач-3 (ФОП Кононенко Н.В.) надав до суду заяву про залишення позову без розгляду (вх.№31255).

Судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 23.12.2019 року представники відповідачів підтримували заяву про залишення позову без розгляду, а прокурор заперечував проти залишення позову без розгляду.

Розглянувши заяву про залишення позову без розгляду суд встановив наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У позовній заяві Харківською місцевою прокуратурою №3 відповідачем вказано, з поміж інших, Харківську міську раду, яка є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Враховуючи, що Харківська міська рада представляє інтереси громади м.Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона на думку прокурора вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурор самостійно подає вказаний позов.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві.

Відповідно до ч.68 Постанови Верховного суду України справи №587/430/16-ц від 26.06.2019 року прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.69 Постанови Верховного суду України справи №587/430/16-ц від 26.06.2019 року, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що у позовній заяві прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з господарським позовом до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3) ФОП Кононенко Наталі Валеріївни.

Позовні вимоги до відповідачів - 2 та 3 є похідними від позовних вимог до ХМР, яка на думку прокурора порушила вимоги чинного законодавства при прийнятті оскаржувального рішення щодо відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Нормами ст.23 Закону України “Про прокуратуру” визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

“Не здійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що згідно із ст.327 ЦК України та ч.5 ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування”, матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст.7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

З огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі “Трегубенко проти України” від 02.11.2004 року, питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Таким чином, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтересів держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст.3 Конституції України.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурором самостійно подано позов.

Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.

Під час відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості необхідності представництва інтересів держави Харківською місцевою прокуратурою № 3.

Таким чином, представництво інтересів держави прокурором по цій справі є цілком обґрунтованим та правомірним, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, та відмовляє у задоволенні заяви відповідача-3.

Керуючись статтями ст.ст.226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви відповідача-3 про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 27.12.2019 року.

Суддя К.В. Аріт