Рішення № 86661095, 18.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3212/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради, смт.Краснопавлівка Харківської області про стягнення 733519,01 грн. за участю представників:

позивача - Єфременко О.О. (довіреність №14-192 від 17.05.2019 року, адвокат);

відповідача - Безродній О.Г. (довіреність №139 від 16.04.2019 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради про стягнення 733519,01 грн., з яких, пеня у сумі 566772,67 грн., 3% річних у сумі 51145,61 грн., інфляційні втрати у сумі 115600,73 грн., окрім того, 11002,85 грн. судового збору.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору №2028/16-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 15.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 30.10.2019 року.

24.10.2019 року відповідач надав до суду відзив (вх.№25625, а.с.55-57), в якому проти позову заперечує, посилаючись на списання боргу за законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі-Закон).

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи наданий відзив.

Судом 30.10.2019 року оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі №922/3212/19 та призначено справу №922/3212/19 до судового розгляду по суті на 04.12.2019 року.

Судом 04.12.2019 року оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18.12.2019 року.

У судовому засіданні 18.12.2019 року представник позивача позов підтримував, а відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зміна типу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України» та не передбачає правонаступництва.

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Комунальним підприємством «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради (далі - Відповідач) 15.12.2015 року укладено договір № 2028/16-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3164954,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п.6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов`язання відповідачем, позивач нарахував 115600,73 грн. інфляційних за період з 01.03.2016 року по 30.09.2016 року, 51145,61 грн. 3% річних за період з 16.02.2016 року по 12.10.2016 року (а.с.13-15), 566772,67 грн. пені.

03.11.2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і воловідведення за спожиті енергоносії» (далі-Закон).

30.11.2016 року зазначений Закон набрав чинності.

Згідно з ст.1 Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення га постачання гарячої води: реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр) - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік га надання інформації про підприємства іа організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розмішується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст.2 Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Норми ст.ст.2, 5 Закону положення Закону стосуються підприємств, які мають основну заборгованість перед АТ “НАК “Нафтогаз України”.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із розділом 11 «Прикінцеві га перехідні положення» зазначеного Закону Кабінет Міністрів України зобов`язано прийняти нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти у відповідність у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що заборгованість за договором купівлі-пролажу природного газу № 2028/16-БО-32 від 15.12.2015 року за січень-квітень 2016 року була погашена відповідачем 13.10.2016 року, тобто, до моменту набрання чинності Законом, який згідно з п.1 Прикінцевих та перехідних положень набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування - це 30.11.2016 року.

Таким чином, згідно з ч.3 ст.7 Закону всі нарахування, що зроблені на суму боргу по договору № 2028/16-БО-32 від 15.12.2015 року (пеня, інфляційні втрати, 3 % річних) по розрахункам за поставлений газ у січні-квітні 2016 року, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом, а саме, з 30.11.2016 року.

Позивачем зазначено, що відповідача не має у Реєстрі, а вимога щодо включення до Реєстру, є передумовою для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, встановлена для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 року заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 року природний газ.

Однак, суд зазначає, що до заборгованості, що виникла та була погашена відповідачем до набрання чинності 30.09.2016 року Законом, не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до п.22 Постанови Верховного суду від 29.01.2019 року по справі №925/108/108 Верховний Суд зазначає, що частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 року цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016 року.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 року у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 року у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 року у справі №914/102/17, від 15.05.2018 року у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 року у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 року у справі №904/1615/18.

Отже, частиною 3 статті 7 Закону законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов`язань).

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і воловідведення за спожиті енергоносії», та норм права, викладених в постановах Верховного суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" грудня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт