Рішення № 86660901, 24.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Справа № 915/1415/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

та представників сторін:

від позивача ? адвоката Ярошевського Г.В., ордер від 26.12.2017 серії МК № 68708;

від відповідача ? сільського голови Левчака М.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1415/17

за позовом фізичної особи-підприємця Надулич Анни Григорівни,

АДРЕСА_1 ;

поштова адреса представника: АДРЕСА_2 ;

до Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області,

вул. Горького, 22, с. Кандибине, Новоодеський район, Миколаївська область, 56654;

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Надулич А.Г. звернулася до Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі – Новоодеська РДА) з позовом, в якому викладені такі вимоги:

“1. Визнати за фізичною особою-підприємцем Надулич Анною Григорівною право власності на гідротехнічні споруди, які відносяться до ставка площею 13,69 га, розташованого за межами села Кандибине Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, а саме: на греблю довжиною – 208 м, шириною – 5 м, висотою 3,8 м; на водоспускну споруду типу “Монах”, яка складається з вхідного оголовка і водоспускного азбоцементного трубопроводу діаметром 400 мм, довжиною 16 м, вхідного оголовку з кам`яної кладки товщиною 20 см, розміром 14м*1,2м, висотою 2,4 м, який обладнано двома рядами дерев`яних шандор довжиною 100 см; на відвідний канал шириною 7,70 м, глибиною виїмки до 1,6 м.

2. Визнати за фізичною особою-підприємцем Надулич Анною Григорівною право власності на гідротехнічні споруди, які відносяться до ставка площею 11,87 га, розташованого за межами села Кандибине Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, а саме: на греблю довжиною – 218 м, шириною – 4,8 м, висотою 3,6 м; на водоспускну споруду, яка складається з чотирьох ниток водопропускних азбоцементних труб діаметром 400 мм та довжиною одного трубопроводу 12 м; на водоспускну споруду типу “Монах”, яка складається з вхідного оголовка і водоспускного азбоцементного трубопроводу діаметром 400 мм в три нитки, довжиною 16 м, вхідного оголовку з листової сталі товщиною 20 см, розміром 14м*0,7м, висотою 2,5 м та сталевого затвору розміром 130см*50 см; на аварійний паводковий канал (відвідний канал) шириною 12,8 м, глибиною виїмки до 2,30 м, довжиною 134 м”.

Позов обґрунтований тим, що підприємець Надулич на протязі більше ніж 10-ти років безперервно, добросовісно та відкрито володіє указаним вище нерухомим майном, право власності на яке не обліковується за жодною особою, у зв`язку з чим у позивача виникло право на визнання за нею на це майно права власності за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України.

Ухвалою від 22.01.2018 відкрито провадження в даній справі, ухвалою від 23.04.2018 – залучено до участі в даній справі співвідповідача – Миколаївську обласну державну адміністрацію (далі – Миколаївська ОДА), та вирішено розгляд справи почати спочатку; ухвалою від 24.07.2019 залучено до участі у справі співвідповідачем Кандибинську сільську раду Новоодеського району Миколаївської області (далі ? Кандибінська сільрада); ухвалою від 02.10.2019 закрито провадження у справі відносно вимог до Миколаївської ОДА та Новоодеської РДА.

У зв?язку з надходженням від Кандибінської сільради відповідного клопотання, ухвалою від 02.10.2019 почато розгляд справи спочатку та призначено в ній підготовче засідання.

Від Кандибінської сільради у строк, встановлений в ухвалі від 24.07.2019, відзив на позовну заяву не надійшов.

У судовому засіданні 24.12.2019, за згодою представників сторін, розпочато розгляд справи по суті.

Ураховуючи, що відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву, суд вважає можливим вирішення спору в даній справі за наявними матеріалами у порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, який просив суд про задоволення позову з викладених у ньому підстав (з урахуванням письмових пояснень), представника відповідача, який вважав даний спір підлягаючим вирішенню на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між підприємцем Надулич (орендарем) та Новоодеською РДА (орендодавцем) укладено договір від 24.12.2004 № 165 оренди землі (далі – договір оренди), згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для підприємницької діяльності (риборозведення), яка знаходиться на території Кандибінської сільради, загальною площею 50,0га, з яких: 21,56 га пасовищ; 25,56 га під ставками; 0,23 га під гідротехнічними спорудами; 0,14 га під господарськими шляхами та проїздами; 2,51 га низинні болота; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 76230 грн. (п.п. 1-3 договору оренди) (т.1, а.с. 12-13).

Договір укладено на 30 років (п. 6 договору оренди).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 35 договору оренди).

Договір оренди зареєстрований у Новоодеському відділі Миколаївської регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.07.2005 за № 040501900002.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 16.12.2004, Новоодеською РДА передано в оренду підприємцю Надулич указану вище земельну ділянку, зокрема, 0,23 га під гідротехнічними спорудами (т.1, а.с. 14).

Згідно пояснень представників сторін, на орендованій позивачем земельній ділянці розташовані два водних об`єкта загальною площею 25,56 га: ставки площами 13,69 га (водний об`єкт-1) та 11,87 га (водний об`єкт-2) відповідно.

У відповідності до паспортів водних об`єктів, погоджених Державним агентством водних ресурсів України 02.10.2015, на водному об`єкті-1 наявні:

- гребля однорідна, земляна, виконана з місцевих будівельних матеріалів, не проїжджа; довжиною 208 м, шириною по гребеню – 5 м, з висотою по нижньому б`єфу 3,8 м;

- водоспускна споруда типу “Монах”, призначена для випорожнення ставка з метою огляду і ремонту греблі, виробництва рибоводно-меліоративних заходів по ложу ставу, яка складається з 1) вхідного оголовка з кам`яної кладки товщиною 20 см, прямокутного у плані, розміром 14м*1,2м, висотою 2,4 м, який обладнано двома рядами дерев`яних шандор довжиною 100 см, і 2) водоспускного азбоцементного трубопроводу діаметром 400 мм та довжиною 16 м;

- відвідний канал шириною 7,70 м, глибиною виїмки до 1,6 м, довжиною 98 м.

На водному об`єкті-2 наявні:

- гребля однорідна, земляна, виконана з місцевих будівельних матеріалів, не проїжджа; довжиною 218 м, шириною по гребеню – 4,8 м, з висотою по нижньому б`єфу 3,6 м;

- трубчата водоспускна споруда, яка складається з чотирьох ниток водопропускних азбоцементних труб діаметром 400 мм та довжиною одного трубопроводу 12 м;

- водоспускна споруда типу “Монах”, призначена для випорожнення ставка з метою огляду і ремонту греблі, виробництва рибоводно-меліоративних заходів по ложу ставу, яка складається з 1) вхідного оголовка з листової сталі, прямокутного у плані, розміром 1,4 м*0,7 м, висотою 2,5 м, обладнаного сталевим затвором розміром 130см*50 см;

- аварійний паводковий водоскидний канал шириною 12,8 м, глибиною виїмки до 2,30 м, довжиною 134 м.

Згідно визначення, яке наведене в Положенні про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2014 за № 269/25046, гідротехнічні споруди – споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Згідно з ДБН В.2.4-3:2010 “Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки” (додаток В, п. В.1), до основних гідротехнічних споруд відносяться, зокрема, греблі, водоскиди, водоспуски га водовипуски.

Отже, указані вище споруди, розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, є гідротехнічними спорудами.

Із змісту листа Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів (БУВР) від 14.12.2017 № Я-15-20 вбачається, що указані вище гідротехнічні споруди, які відносяться до ставків площами 11,87 га та 13,60 га, розташованих за межами села Кандибине Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, на балансі Південно-Бузького БУВР не перебувають; управління зазначило, що відомості щодо власника майна мають міститися в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 125).

Згідно листа Управління агропромислового розвитку Новоодеської районної державної адміністрації від 18.12.2017 № 2039/06-13/01, гідротехнічні споруди, які відносяться до ставків площами 11,87 га та 13,60 га, що знаходяться в оренді підприємця Надулич, на балансі Новоодеської районної державної адміністрації не перебувають; право власності щодо цих гідротехнічних споруд не визначено (т.1, а.с. 126).

Кандибінська сільська рада листом від 21.12.2017 № 322 повідомила, що спірні гідротехнічні споруди не перебувають і на балансі останньої (т.1, а.с. 127).

Підприємець Надулич зазначає, що вона, прийнявши 16.12.2004 за актом прийому-передачі у користування згадану вище земельну ділянку, також прийняла у користування розташовані на цій ділянці спірні гідротехнічні споруди, якими відкрито, добросовісно та безперервно користується і досі, у зв`язку з чим у неї виникло право на набуття права власності на указані споруди за рішенням суду в порядку ст. 344 ЦК України.

Позивач також зауважує, що ним за час володіння спірним майном здійснювалося його обслуговування та поточний ремонт, що підтверджується, зокрема, довідкою ПАТ “БК “ЖИЛПРОМСТРОЙ-8” від 20.04.2018 № 331 про виконання цим товариством у період 2004-2005 р.р. за замовленням позивача робіт по ремонту спірних гідротехнічних споруд.

Згідно чинного законодавства, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу, якими врегульовані набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, на знахідку, на бездоглядну домашню тварину та на скарб (ст. 335 ЦК України).

Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, більше того, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника, тобто володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК (особа заволоділа чужим майном).

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст. 3 ЦК України).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідно, особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

ОСОБА_1 набула спірне нерухоме майно орендувавши земельну ділянку, на якій воно розташоване. Доказів набуття позивачем спірного майна злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, немає; відсутні і докази того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі. Суд вважає, що наявні підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.

Разом із тим, володіння позивача спірними гідротехнічними спорудами є безтитульним, так як ці споруди не передавалися в оренду разом з земельною ділянкою; відсутні і докази володіння підприємцем Надулич указаним майном на будь-яких інших правових підставах.

Ще однією обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, яка означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник, тобто очевидно для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Позивачем подані суду виготовлені на її замовлення паспорти водних об`єктів, розташованих на орендованій нею земельній ділянці, в яких, серед іншого, зазначено і про використання спірних гідротехнічних споруд; виготовлений на замовлення підприємця Надулич звіт про незалежну оцінку вартості спірного нерухомого майна, довідку ПАТ “БК “ЖИЛПРОМСТРОЙ-8” від 20.04.2018 № 331 про виконання останнім у період 2004-2005 р.р. за замовленням позивача робіт по ремонту спірних гідротехнічних споруд, що свідчить про відкритість володіння спірним майном.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Підприємець ОСОБА_2 користується спірним нерухомим майном з 16.12.2004 (з моменту отримання в оренду земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно) а, отже, більше 14 років.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено наявність передбачених законодавством підстав для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У відповідності до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади, на території якої розташоване спірне нерухоме майно, є відповідач ? Кандибинська сільська рада.

Ураховуючи викладені обставини, позов підприємця Надулич належить задовольнити.

У судовому засіданні 24.12.2019, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця Надулич Анни Григорівни задовольнити повністю.

2. Визнати за фізичною особою-підприємцем Надулич Анною Григорівною, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , право власності на гідротехнічні споруди, які відносяться до ставка площею 13,69 га, розташованого за межами села Кандибине Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, а саме: на греблю довжиною – 208 м, шириною – 5 м, висотою 3,8 м; на водоспускну споруду типу “Монах”, яка складається з вхідного оголовка і водоспускного азбоцементного трубопроводу діаметром 400 мм, довжиною 16 м, вхідного оголовку з кам`яної кладки товщиною 20 см, розміром 14м*1,2м, висотою 2,4 м, який обладнано двома рядами дерев`яних шандор довжиною 100 см; на відвідний канал шириною 7,70 м, глибиною виїмки до 1,6 м.

3. Визнати за фізичною особою-підприємцем Надулич Анною Григорівною, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , право власності на гідротехнічні споруди, які відносяться до ставка площею 11,87 га, розташованого за межами села Кандибине Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, а саме: на греблю довжиною – 218 м, шириною – 4,8 м, висотою 3,6 м; на водоспускну споруду, яка складається з чотирьох ниток водопропускних азбоцементних труб діаметром 400 мм та довжиною одного трубопроводу 12 м; на водоспускну споруду типу “Монах”, яка складається з вхідного оголовка і водоспускного азбоцементного трубопроводу діаметром 400 мм в три нитки, довжиною 16 м, вхідного оголовку з листової сталі товщиною 20 см, розміром 14м*0,7м, висотою 2,5 м та сталевого затвору розміром 130см*50 см; на аварійний паводковий канал (відвідний канал) шириною 12,8 м, глибиною виїмки до 2,30 м, довжиною 134 м.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2019.

Суддя Т.М.Давченко