Ухвала суду № 86660857, 20.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.12.2019 р. Справа № 914/1049/19

За позовом: Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича, м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», м. Львів

про: визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради

Колегія суддів у складі:

Суддя Долінська О.З. – головуючий

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Крупник Р.В.

При секретарі судового засідання Муравець О.М.

За участю представників:

від позивача: Фостяк О.Я. – ордер на надання правової допомоги № 006845 від 31.05.2019 року;

від відповідача: Кубай Ю.Г. – дов. № 2901-вих-137 від 04.01.2019 року.

від третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Курилич А.Я. – договір № 17 від 31.07.2019 року.

від третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мелешко М.І. – ордер № 022137 від 30.07.2019 року.

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 .І.

Встановив:

03.06.2019 року Фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 21.06.2019 р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16.07.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2019р. призначено колегіальний розгляд справи №914/1049/19 у складі трьох суддів.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: Долінська О.З. – головуючий суддя, суддя Кітаєва С.Б., суддя Крупник Р.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2019р., прийнято справу №914/1049/19 до розгляду у складі колегії: Долінська О.З. – головуючий суддя, суддя Кітаєва С.Б., суддя Крупник Р.В. та справу призначено до розгляду на 15.10.2019 р.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою-викликом Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.12.2019 року.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступило клопотання представника третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору вх. № 37140/19 від 10.09.2019 року в порядку ст.ст. 1-5,11,20,42,175,231 ГПК України про закриття провадження по господарській справі, в якому просить постановити ухвалу про закриття провадження по господарській справі № 914/1049/19 із підстав, визначених п.п. 1,2, ч. 1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у даному публічно- правовому спорі ознак приватно-господарського спору.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява від представника третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. №46103/19 від 07.11.2019 року про закриття провадження у справі, у якій також просить постановити ухвалу про закриття провадження по господарській справі № 914/1049/19 із підстав, визначених п.п. 1,2, ч. 1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у даному публічно- правовому спорі ознак приватно-господарського спору.

В підготовчому засіданні 20.12.2019 року, представник третьої особи-2 та третьої особи-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 підтримав вказані вище клопотання і заяву та просить їх задоволити. Вважає, що даний спір непідсудний господарському суду, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, із підстав наведених ним у клопотанні і заяві, що вирішується судом, а провадження у господарській справі № 914/1049/19 підлягає закриттю, згідно п. 1 ч. 3 ст. 231 ГПК України.

В підготовчому засіданні 20.12.2019 року, представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримав думку представника третьої особи-2 та третьої особи-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Просить вказані клопотання і заяву задоволити.

В підготовчому засіданні 20.12.2019 року, представник відповідача підтримав заявлені клопотання і заяву, просить їх задоволити.

В підготовчому засіданні 20.12.2019 року, представник позивача просить відмовити в задоволені клопотання вх. № 37140/19 від 10.09.2019 року та заяви вх. № 46103/19 від 07.11.2019 року, так як даний спір є господарським, а не публічно-правовим, враховуючи практику ВС.

Господарський суд Львівської області відмовляє у задоволені клопотання вх. № 37140/19 від 10.09.2019 року та заяви вх. № 46103/19 від 07.11.2019 року, поданих представником третьої особи-2 та третьої особи-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Пункт 16 частини першої статті 4 КАС формулює поняття адміністративного договору як спільного правового акта суб`єктів владних повноважень або правового акта за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має певне розмаїття форм, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, розглядаючи земельні спори, Комісія діє від імені міської ради, у зв`язку із чим прийняті нею рішення у формі висновку по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що оскаржуваним висновком Комісії порушується його право як суміжного землевласника, унаслідок погодженої нею меж земельних ділянок ФОП Калиті Л.Б. та Купінцю Б.І. за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною першою статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин суд вважає, що звернення позивача пов`язане із захистом права на земельну ділянку, стосується перевірки законності розпорядчих дій Комісії як органу міської ради, що пов`язані з подальшим володінням та користуванням земельною ділянкою, щодо встановлення її меж, тобто суміжного землекористування, а тому розгляд даної справи слід здійснювати в порядку господарського процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору, а отже відсутні правові підстави для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВПВС від 13.06.2018 року № 583/2715/16-ц.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що клопотання вх. № 37140/19 від 10.09.2019 року та заява вх. № 46103/19 від 07.11.2019 року не підлягають до задоволення.

У підготовчому засіданні 20.12.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 20, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволені заяви третьої особи – 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 37140/19 від 10.09.2019 року про закриття провадження по господарській справі № 914/1049/19 – відмовити.

3. В задоволені заяви ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 07.11.2019 року за вх. № 46103/19 про закриття провадження у справі № 914/1049/19 – відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 26.12.2019р.

Головуючий суддя Долінська О.З.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Крупник Р.В.