Рішення № 86660447, 18.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2953/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" , м. Київ до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів 2 842 270 878,61 грн. за участю представників:

позивача: Жирний О.С., адвокат;

відповідача: Сивак А.Ю., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі",в якій просить суд :

Зобов`язати Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 425 327,926 тис. куб. метрів.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 2 842 270 878,61 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 425 327,926 тис. куб. метрів.

Позовні вимоги вмотивовано безпідставним набуттям відповідачем з газотранспортної системи 425 327,926 тис.куб.м. газу ,власником якого є АТ "Укртрансгаз".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2019 призначено справу №922/2953/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16.10.2018 о (об) 11:30 год.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, від 16.09.2019 підготовче засідання було відкладено на 12:00 год. 06.11.2019.

03.10.2019 відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.№23696), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі посилаючись на невідповідність об`єднаних позовних вимог ст. 1213 ЦК України, невідповідність обраного способу захисту права законодавству про газотранспортну систему, недоведеність підстав виникнення між сторонами кондикційного зобов`язання, зокрема факту відбору спірних обсягів природного газу саме з системи магістральних газопроводів (ГТС).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 06.11.2019 підготовче засідання було відкладено на 12:45 год. 27.11.2019.

Судом залучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх.№24914 від 17.10.2019), в якій позивач заперечив проти доводів відповідача в частині правильності формулювання позовних вимог, обрання способу захисту порушеного права та отримання у спірному періоді природного газу в межах договорів з постачальником, на якого покладені спеціальні обов`язки, а також пов`язані з ним заперечення відповідача (вх.№27650), які надійшли 14.11.2019.

Протокольною ухвалою від 27.11.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019.

У судовому засіданні 18.12.2019 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач відповідно до ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу» отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу та є оператором газотранспортної системи.

Для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та забезпечення балансування газотранспортної системи, за договорами №1701001564-ВТВ від 31.01.2017, №1709000301-ВТВ-№1709000306-ВТВ від 26.09.2017, №1712000407-ВТВ, №1712000409-ВТВ, №1712000411-ВТВ, №1712000412-ВТВ, №1712000414-ВТВ, №1712000416-ВТВ від 15.12.2017, №1712000654-ВТВ, №1712000655-ВТВ від 22.12.2017, №1801000000-ВТВ від 04.01.2018 позивач здійснював в спірний період січня-лютого 2017, березня-червня 2018 закупівлі природного газу у постачальника ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на підтвердження чого надані відповідні акти приймання-передачі.

Також, між сторонами 31.03.2016 укладено договір №636 (зі змінами згідно з додатковими угодами від 13.02.2018, від 09.07.2018) за умовами якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов`язався надати відповідачу (замовник) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні газопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій (ГРС), а відповідач зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами цього договору.

Згідно з актами транспортування природного газу №01-17-636 від 31.01.2017, №02-17-636 від 28.02.2017, №03-18-636 від 31.03.2018, №04-18-636 від 30.04.2018, №05-18-636 від 31.05.2018, №06-18-636 від 30.06.2018 в період січня-лютого 2017, березня-червня 2018 позивачем відповідачу надано послуги з транспортування магістральними газопроводами 425 327,926 тис. куб. метрів природного газу.

Заявою №09420VFH3BAT016 від 01.01.2016 відповідач приєднався до типового договору з ПАТ «Харківміськгаз», який є оператором газорозподільної мережі (ГРМ), на розподіл природного газу.

Актами розподілу природного газу №ХРГ00000263 від 31.01.2017, №ХРГ00002951 від 28.02.2017, №ХРГ00007540 від 31.03.2018, №ХРГ00012519 від 30.04.2018, №ХРГ00014103 від 31.05.2018, №ХРГ00015390 від 30.06.2018 підтверджується здійснення ПАТ «Харківміськгаз» в аналогічний період розподілу 425 327,926 тис. куб. метрів природного газу.

Також відповідачем з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено договори постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню №2351/1617-ТЕ-32 від 08.09.2016, №1186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями №2579/1617-БО-32 від 31.10.2016, №1187/1718-БО-32 від 21.09.2017, для виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання №1188/1718-КП-32 від 21.09.2017, для виробництва теплової енергії для релігійних організацій №2352/1617-РО-32 від 08.09.2016, №1189/1718-РО-32 від 21.09.2017, для виробництва електричної енергії №2009/1718-ЕЕ від 27.09.2017.

Договором №2351/1617-ТЕ-32 від 08.09.2016 передбачено постачання у січні-лютому 2017 111 200,0 та 81 500,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №2579/1617-БО-32 від 31.10.2016 передбачено постачання у січні-лютому 2017 12 500,0 та 12 200,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №2352/1617-РО-32 від 08.09.2016 передбачено постачання у січні-лютому 2017 52,0 та 50,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №1186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017 передбачено постачання у січні-червні 2018 113 600,0, 96 700,0, 69 500,0, 23 700,0, 13 500,0 та 8 240,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №1187/1718-БО-32 від 21.09.2017 передбачено постачання у січні-червні 2018 12 600,0, 13 100,0, 7 400,0, 2 300,0, 300,0 та 150,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №1188/1718-КП-32 від 21.09.2017 передбачено постачання у січні-червні 2018 6 500,0, 6 400,0, 4 100,0, 1 900,0, 1 300,0, 900,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №1189/1718-РО-32 від 21.09.2017 передбачено постачання у січні-травні 2018 75,0, 70,0, 40,0, 15,0 та 0,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Договором №2009/1718-ЕЕ від 27.09.2017 передбачено постачання у січні-квітні 2018 7 000,0, 5 500,0, 6 000,0, 2 000,0 тис. куб. метрів природного газу відповідно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Тобто, дана норма поширює своє дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

В своїй заяві позивач стверджує про відсутність у відповідача у січні-лютому 2017, березні-червні 2018 постачальника природного газу, у зв`язку з чим вважає відбір ним природного газу у спірному періоді здійсненим з обсягів належного позивачу природного газу, придбаного за результатами публічних закупівель та поданого до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, ст. 124 Конституції України та ст. 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, в тому числі у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України

Статтею 22 Закону України «Про ринок природного газу» позивач, як оператор газотранспортної системи, зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою.

Згідно з п. 5 глави 1 розділу I «Кодексу ГТС», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, балансування системи - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Комерційне балансування - це діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.

Небаланс визначено як різницю між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Відповідно до п. 8 глави 3 розділу ХІІ «Кодексу ГТС» (п. 10 глави 3 розділу ХІІ «Кодексу ГТС» в редакції, яка діяла в період січня-лютого 2017) у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи.

Крім того, постановою НКРЕКП від 28.04.2017 №615 п. 8 глави 3 розділу ХІ «Кодексу ГТС» доповнено нормою, згідно з якою у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів ринку природного газу.

За змістом п. 4 глави 5 розділу VІ «Кодексу ГРС», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його постачальник має врегулювати об`єми небалансу природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.

У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс, який буде віднесений оператором ГТС на небаланс оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість (з коефіцієнтами компенсації, які визначаються на рівні 1,5 або 2,0).

Крім того, п. 7 глави 3 розділу XIV «Кодексу ГТС» визначено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Згідно з п. 1, п. 3 глави 4 розділу XIV «Кодексу ГТС» розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.

Отже, небаланс внаслідок несанкціонованого відбору природного газу споживачем врегульовується за рахунок віднесення оператором ГТС його вартості у складі послуги балансування на оператора ГРМ та сплатою останнім цієї послуги. Далі, в якості вартості небалансу (з підвищеним коефіцієнтом), ці обсяги сплачуються споживачем оператору ГРМ. Якщо позивач відносить обсяги газу на визначеного рішенням Кабінету Міністрів України постачальника із спеціальними обов`язками, вирішення питання компенсації їх вартості здійснюється між споживачем та таким постачальником.

Таким чином, згідно з положеннями розділів ХІІ, XIV «Кодексу ГТС» та розділу VІ «Кодексу ГРС» позивач, який здійснює фізичне балансування ГТС, має при виникненні різниці в поданих та відібраних обсягах газу здійснювати захист свого права у спосіб комерційного балансування, а саме надання послуг балансування на відповідний обсяг газу та стягнення їх вартості. В спірних відносинах позивач зобов`язаний правильно визначити особу, на яку здійснюється алокація спірних обсягів природного газу (оператор ГРМ або постачальник, якого рішенням Кабінету Міністрів України зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів), надати їй послуги балансування на цей обсяг та стягнути їх вартість.

В той же час, постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі №922/1382/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2019, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог до оператора ГРМ ПАТ «Харківміськгаз», третя особа на стороні відповідача – КП «Харківські теплові мережі», про стягнення 6 453 530 155,96 грн. заборгованості з послуг балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу №15120000745 від 17.12.2015, в тому числі з урахуванням спожитих у січні-лютому 2017, березні-червні 2018 третьою особою 425 327,926 тис. куб. метрів природного газу.

«Кодексом ГТС» не передбачено визначення непрямого споживача, об`єкти якого підключені до газорозподільної мережі, відповідальним перед оператором ГТС за виникнення небалансу в газотранспортній системі, а також можливості стягнення оператором ГТС вартості природного газу або послуг балансування з такого споживача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту права оператора ГТС, яке він вважає порушеним, а також характеру та наслідкам такого порушення з боку відповідача.

У відповідності до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надана позивачем до матеріалів справи довідка за період 01.01.2016 р. - 30.06.2018 р., підписана головним бухгалтером В.А.Чернявським, підтверджує списання природного газу на балансування ГТС.

Подані позивачем звіти по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування стосуються взаємовідносин позивача з оператором ГРМ та виключно наявного у таких відносинах балансування (небалансів), в той час як позивачу судовими рішеннями у справі №922/1382/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості послуг балансування за період січня-лютого 2017, березня-червня 2018.

Звіти ПАТ «Харківміськгаз» з фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за січень-лютий 2017 та Зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ «Харківміськгаз» за цей період підтверджують здійснення оператором ГРМ алокації обсягів 161 138,203 тис. куб. метрів та 140 562,057 тис. куб. метрів газу відповідно на постачальника ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківміськгаз» між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень-червень 2018 відносять обсяги відповідача (IEC код споживача 56XQ0000VFH3B00X) 117 802,811 тис. куб. метрів газу, 39 390,003 тис. куб. метрів газу, 16 383,702 тис. куб. метрів газу, 16 466,830 тис. куб. метрів газу відповідно до постачальника ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

При цьому, алокації (звіти) містять інформацію про здійснення на ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в спірний період алокації загальних обсягів 173 929,459 тис. куб. метрів газу, 71 668,605 тис. куб. метрів газу, 41 540,091 тис. куб. метрів газу, 16 629,053 тис. куб. метрів газу відповідно.

Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі №903/879/18).

В постанові від 09.10.2019 у справі №922/1382/18 Верховний Суд застосував доктрину заборони суперечливої поведінки вказуючи на те, що позивач у цій справі в якості оператора ГТС несе ризики правильності кваліфікації ним тих чи інших обсягів природного газу в системі.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач, який спочатку кваліфікував спірний природний газ у складі обсягів небалансу оператора ГРМ, стверджував про його відбір з ГТС цією особою та заявив відповідні позовні вимоги у справі №922/1382/18, а потім стверджував про безпідставне набуття (відбір) цього газу з ГТС вже відповідачем, надавши при цьому в якості доказів первинні документи, пов`язані з наданням послуг балансування оператору ГРМ, діяв всупереч доктрині заборони суперечливої поведінки.

При цьому, суд констатує, що з позовними вимогами у цій справі позивач звернувся до остаточного вирішення 09.10.2019 Верховним Судом справи №922/1382/18 за його позовом до оператора ГРМ про стягнення вартості послуг балансування.

Крім того, відповідно до п. 1 глави 3 розділу І «Кодексу ГТС» оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою виключно в межах підтверджених номінацій.

Пункт п. 2.1. укладеного сторонами договору №636 від 31.03.2016 підставою для транспортування газу магістральними газопроводами також визначає підтвердження в установленому порядку наявності у замовника місячного обсягу газу, виділеного на власні потреби (підтверджені обсяги).

Позивач, стверджуючи про відсутність в спірному періоді у відповідача підтверджених номінацій постачальника, тим не менше згідно з актами №01-17-636 від 31.01.2017, №02-17-636 від 28.02.2017, №03-18-636 від 31.03.2018, №04-18-636 від 30.04.2018, №05-18-636 від 31.05.2018, №06-18-636 від 30.06.2018 надав йому на відповідні обсяги послуги транспортування магістральними газопроводами, що не узгоджується з п. 1 глави 3 розділу І «Кодексу ГТС».

Тим самим спочатку позивач прийняв у відповідача, як замовника послуг транспортування, без будь-яких заперечень спірний природний газ, який при розгляді судом цієї справи вважає непідтвердженим, а потім здійснив його транспортування магістральними трубопроводами по території України до газорозподільної станції, де за умовами п. 1.1., п. 2.2. - п. 2.4. договору №636 від 31.01.2016 мала відбутися передача газу відповідачу в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Вказані дії позивача, на думку суду, також не узгоджуються з доктриною заборони суперечливої поведінки.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №922/755/18 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та виключення з рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2018 абзацу такого змісту: «Отже, з урахуванням наявності укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 договорів №1186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017, №1187/1718-БО-32 від 21.09.2017, №1188/1718-КП-32 від 21.09.2017, №1189/1718-РО-32 від 21.09.2017, №2009/1718-ЕЕ від 27.09.2017 та в умовах дії розпорядження від 04.10.2017 №720-р протягом березня 2018 року підприємство мало отримувати природний газ з ресурсу другого відповідача з оформленням фактично спожитих обсягів актами приймання-передачі»; а також виключення з постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 абзацу такого змісту: «Здійснивши аналіз вимог чинного законодавства, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, яка є предметом перегляду судом апеляційної інстанції, встановив на підставі яких нормативних актів та договорів позивач отримує природний газ від компанії та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у підприємства права отримувати природний газ на підставі укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, договорів від 21.09.2017 та від 27.09.2017 постачання природного газу №1186/1718-ТЕ-32, №1187/1718-БО-32, №1189/1718-РО-32, №1188/1718-КП-32, №2009/1718-ЕЕ та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №720-р з оформленням відповідних актів приймання передачі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №904/8963/17».

При цьому, суд приймає до уваги правову позицію постанов Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 18.06.2019 у справі №912/1558/18, від 09.04.2019 у справі №909/173/18, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 03.10.2018 у справі №904/8963/17, від 06.09.2018 у справі №904/9265/17, від 04.09.2018 у справі №904/9570/17, від 04.09.2018 у справі №922/4187/17, від 29.08.2018 у справі №904/8966/17 згідно з якою постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, від 04.10.2017 №720-р, які стосуються забезпечення проведення опалювального сезону, встановлюють обов`язок, а не право надання ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» споживачам номінацій на виконання договорів постачання природного газу ще до початку такого сезону.

Судом встановлено, що відповідач не є прямим споживачем позивача, об`єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи та отримує природний газ на точці виходу з газорозподільної мережі після його транспортування позивачем магістральними газопроводами до газорозподільних станцій та подальшого транспортування (розподілу) газорозподільною мережею в межах іншої послуги, яка надається оператором ГРМ.

При цьому, відомості колонок «у тому числі з мереж УМГ Харківтрансгаз ПАТ «Укртрансгаз» в наданих позивачем алокаціях (звітах) за період січня-лютого 2017, березня-червня 2018, які визначають джерелом надходження віднесеного оператором ГРМ на ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природного газу магістральні газопроводи, можуть підтверджувати точку відбору газу самим оператором ГРМ, проте не доводять здійснення такого відбору безпосередньо відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними та відхиляє твердження позивача про те, що відповідач безпосередньо здійснив відбір спірних обсягів природного газу з газотранспортної системи.

Крім того, згідно з положеннями ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд наголошує, що позивач, стверджуючи про виникнення між сторонами кондиційного зобов`язання, одночасно заявляє дві вимоги, які ст. 1213 ЦК України розглядаються в якості альтернативних.

При цьому, позивач не надав суду доказів на підтвердження неможливості повернення відповідачем спірного обсягу природного газу в натурі.

В той же час, задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно отриманого майна без доведення неможливості його повернення, є передчасним. Суд також звертає увагу на те, що резолютивна частина рішення не повинна викладатись альтернативно.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 509, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "27" грудня 2019 р.

Суддя С.Ч. Жельне