Рішення № 86660395, 10.12.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/568/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Коник М.М.

Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Приватного підприємства "Айслаг", вул. Стрілецька, 4, м.Луцьк, Волинська область

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул.. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 412 334,00 грн.

За участю учасників справи:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: не з"явився

Судові процедури

У судових засіданнях представнику позивачу роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 412 334,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі №921/568/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2019.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 10.10.2019.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольними ухвалами суду від 10.10.2019 та від 07.11.2019 підготовче засідання відкладалося відповідно на 07.11.2019 та на 14.11.2019, про що повідомлено учасника справи - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України та учасника справи - позивача під розписку, в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/568/19 до судового розгляду по суті на 02.12.2019.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні – 02.12.2019 розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 02.12.2019 судове засідання відкладалося на 10.12.2019 , про що повідомлено учасника справи - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки №115 від 17.05.2018 в частині оплати поставки товару.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами; утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі " Смірнова проти України").

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався; явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалась; відповідач мав можливість для викладення і подання суду своїх заперечень проти позову чи інших заяв процесуального характеру; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 1 статті 9 ГПК України та частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Отже, відповідач не позбавлений права та можливості ознайомитися з їх змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.05.2018 між державним підприємством "Кременецьке лісове господарство" (Покупцем/відповідачем) та приватним підприємством "Айслаг" (Постачальником/позивачем) укладено договір поставки №115 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити та передати або передати зі свого складу згідно отриманого замовлення Покупцю у власність нафтопродукти (товар) у стані, що відповідає технічним нормам і звичайним вимогам, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які прирівнюється до специфікації та є невід`ємною частиною договору, підписуються представниками сторін договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Підтвердженням факту подання Покупцем та отримання Постачальником заявки є накладна, підписана сторонами (п.п.1, 1.1, 1.2, 2.2, 4.3, 6.4.1, 6.7.1, 6.7.2 Договору).

Згідно п.п.4.2, 6.2 Договору, товар постачається Покупцю партіями на умовах-FCA (ІНКОТЕРМС - 2000) шляхом завантаження в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів Постачальника. Завантаження товару в тару Покупця, здійснюється за рахунок Постачальника. Всі інші витрати по отриманню, вивантаженню товару з тари, Покупець здійснює за власний рахунок. Товар вважається переданим від Продавця Покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних на відвантаження товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних.

Передача товару здійснюється частинами - партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п.6.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторонами визначено, що Покупець має право здійснити передоплату замовленого товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку від Постачальника або повну (часткову) оплату отриманого товару протягом трьох календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

У випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1 Договору, Постачальник має право рахувати, а Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався, поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на тридцять календарних днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 2% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов`язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п.5.3 договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Відповідно до п.п.7.1, 12.4 Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань з правом пролонгації на один рік.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов укладеного договору, позивач у липні 2018 року відпустив, а відповідач через свого представника Новіцького М.Л., котрий діяв на підставі довіреності №62 від 02.07.2018 прийняв товар (дизпаливо та бензин А-92 Євро5-Е5) на загальну суму 350 300,00 грн, а саме: 02.07.2018 на підставі накладної на відвантаження палива №001214 отримано 4000 літрів дизельного палива Євро5-ВО на суму 95800,00 грн (з ПДВ) та цього ж дня згідно накладної на відвантаження палива №001215 отримано 10000 літрів бензину марки А-92 Євро5-Е5 на суму 254500,00 грн (з ПДВ).

Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі скріплено відтиском печатки юридичної особи - лісгоспу, без зауважень та заперечень.

Проте, відповідач в порушення умов договору, зокрема п. 5.3 не провів оплати у визначений договором строк, перерахувавши позивачу грошові кошти, наступним чином:

30000,00 грн на підставі платіжного доручення №1856 від 12.07.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №1884 від 17.07.2018, 10000,00 грн на підставі платіжного доручення №2027 від 31.07.2018, 20000,00 грн на підставі платіжного доручення №2058 від 06.08.2018, 20000,00 грн на підставі платіжного доручення №2086 від 08.08.2018, 20000,00 грн на підставі платіжного доручення №2199 від 20.08.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №2395 від 06.09.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №2431 від 12.09.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №2557 від 25.09.2018,

15000,00 грн на підставі платіжного доручення №2656 від 02.10.2018, 130300,00 грн на підставі платіжного доручення №2671 від 04.10.2018.

Факт існування заборгованості відповідачем підтверджено в Акті звірки розрахунків, складений станом на 01.02.2019 згідно договору № 115, котрий підписано обома сторонами та підписи скріплено відтисками печаток юридичних осіб.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору поставки щодо строків оплати за товар, у зв"язку з чим позивачем нараховано відповідачу відповідно до п. 5.3 Договору - 2% відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 412 334,00 грн, про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову.

З метою врегулювання спору мирним шляхом, 19.08.2019 Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" з вимогою здійснити протягом семи днів з дня отримання вимоги, оплату за користування товарним кредитом, що становить 412 334,00 грн. Однак вимога відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

У зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 412 334,00 грн, який станом на момент звернення з позовом до суду не оплачено відповідачем.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору поставки №115 від 17.05.2018, який за правовою природою є договором поставки.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором поставки та, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 5 статті 694 Цивільного кодексу України вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до приписів статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасником справи.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Як слідує із матеріалів справи, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору поставки товару № 115 від 17.05.2018, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити та передати або передати зі свого складу згідно отриманого замовлення Покупцю у власність нафтопродукти (товар) у стані, що відповідає технічним нормам і звичайним вимогам, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які прирівнюється до специфікації та є невід`ємною частиною договору, підписуються представниками сторін договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Підтвердженням факту подання Покупцем та отримання Постачальником заявки є накладна, підписана сторонами (п.п.1, 1.1, 1.2, 2.2, 4.3, 6.4.1, 6.7.1, 6.7.2 Договору).

На виконання умов укладеного договору, позивач у липні 2018 року відпустив, а відповідач через свого представника Новіцького М.Л., котрий діяв на підставі довіреності №62 від 02.07.2018 прийняв товар (дизпаливо та бензин А-92 Євро5-Е5) на загальну суму 350 300,00 грн, а саме: 02.07.2018 на підставі накладної на відвантаження палива №001214 отримано 4000 літрів дизельного палива Євро5-ВО на суму 95800,00 грн (з ПДВ) та цього ж дня згідно накладної на відвантаження палива №001215 отримано 10000 літрів бензину марки А-92 Євро5-Е5 на суму 254500,00 грн (з ПДВ).

Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі скріплено відтиском печатки юридичної особи - лісгоспу, без зауважень та заперечень.

Суд відзначає, що викладені умови договору, права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 5.1 Договору сторонами визначено, що Покупець має право здійснити передоплату замовленого товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку від Постачальника або повну (часткову) оплату отриманого товару протягом трьох календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

У випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1 Договору, Постачальник має право рахувати, а Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався, поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на тридцять календарних днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 2% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов`язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п.5.3 договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Проте, відповідач в порушення умов договору, зокрема п. 5.3 не провів оплати у визначений договором строк, перерахувавши позивачу грошові кошти, зокрема: 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №1856 від 12.07.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №1884 від 17.07.2018, 10000,00 грн на підставі платіжного доручення №2027 від 31.07.2018, 20000,00 грн на підставі платіжного доручення №2058 від 06.08.2018, 20000,00 грн на підставі платіжного доручення №2086 від 08.08.2018, 20000,00 грн на підставі платіжного доручення №2199 від 20.08.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №2395 від 06.09.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №2431 від 12.09.2018, 30000,00 грн на підставі платіжного доручення №2557 від 25.09.2018, 15000,00 грн на підставі платіжного доручення №2656 від 02.10.2018, 130300,00 грн на підставі платіжного доручення №2671 від 04.10.2018 (містяться в матеріалах справи).

Згідно із частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи свідчать, що ДП "Кременецьке лісове господарство" не скористалося своїм правом на здійснення передоплати товару (п.5.1 Договору), отже кожну партію товару відвантажено відповідачу на умовах товарного кредиту.

Отже, згідно п.п.5.2, 5.3 Договору від 17.05.2018 відповідач зобов`язаний оплатити кожну партію товару протягом 30 календарних днів, від дати прийняття товару у власність.

Таким чином, відповідачем у встановлені договором строки вартість купленого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2019 у справі №921/205/19 за позовом Приватного підприємства "Айслаг" до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення 940904,57 грн, з яких 829200,00 грн боргу за поставлений товар, 12479,46 грн інфляційних нарахувань, 7650,19 грн - 3% річних та 91574,92 грн пені, нарахованої за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення з оплати товару, поставленого згідно договору поставки від 17.05.2018 №115, яким позов задоволено частково.

Дане судове рішення набрало законної сили.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Згідно частин 1, 5 статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до приписів статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У свою чергу, за змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Так, сторонами у пункті 5.3 Договору визначені умови сплати процентів та їх розмір, а тому нарахування позивачем процентів за користування товарним кредитом у розмірі 412 334, 00 грн є правомірним.

Також, 19.08.2019 Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" з вимогою здійснити протягом семи днів з дня отримання вимоги, оплату за користування товарним кредитом, що становить 412 334,00 грн.

Однак вимога відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 412 334,00 грн, який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 412 334,00 грн відсотків за користування товарним кредитом.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 6185,02 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом судового розгляду у справі №921/568/19 на день подання позовної заяви є вимога майнового характеру: стягнення заборгованості у розмірі 412 334,00 грн, за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 6185,01 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 6185,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2744 від 03.09.2019. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,01 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне, скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним зобов`язань.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 6185,01 грн суд покладає на відповідача та підлягає стягненню в користь позивача.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 210, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 6185,01 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул.. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 00993047 на користь Приватного підприємства "Айслаг", вул. Стрілецька, 4, м.Луцьк, Волинська область, ідентифікаційний номер 13369787 - 412 334,00 грн відсотки за користування товарним кредитом, 6185,01 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "27" грудня 2019 року.

Суддя Я.Я. Боровець