Рішення № 86660352, 20.12.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/835/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізична особа-підприємець Кіркова Надія Вікторівна

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"

про стягнення боргу 132 130, 54 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа - підприємець Кіркова Надія Вікторівна звернулась до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" про стягнення 207 130,54 грн., з яких 202 431,40 грн. - основний борг, 2 233,76 грн. - 3% річних, 2 465,38 грн. - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №КНВ/ТР-19 від 02 січня 2019 року. А саме позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 328 431,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 30 березня 2019 року, №2 від 01 квітня 2019 року та №3 від 30 вересня 2019 року та товарно-транспортними накладними.

В свою чергу відповідачем частково оплачено отриманий товар та перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1 126 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою. Таким чином, неоплаченим лишився товар на загальну суму 202 431,40 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав. Вимог позивача не заперечив.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року відкрито провадження у справі №918/835/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 20 грудня 2019 року.

19 грудня 2019 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка аргументована тим, що після подання позовної заяви відповідачем було сплачено позивачеві 75000,00 грн. в рахунок оплати заборгованості за договором, що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Тому позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на 75 000,00 грн.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подану заяву суд вважає, що заява відповідає вимогам статтей 46, 170 ГПК України, а відтак задовольняється судом. Отже, з урахуванням задоволення судом цієї заяви, позовні вимоги становлять 127 431,40 грн., з яких 127 431,40 грн. - основний борг, 2 233,76 грн. - 3% річних, 2 465,38 грн. - інфляційні втрати.

В судове засідання 20.12.2019 р. позивач не з`явився, проте 19 грудня 2019 року подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Явка учасників у справі до суду обов`язковою не визнавалась.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляд справи, а ухвалою суду від 28 листопада 2019 року явка повноважних представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд приходить до висновку, що розгляд даної справи належить здійснити за наявними у ній матеріалами без участі представників позивача та відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

02 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (покупець, відповідач) та фізичною особою - підприємцем Кірковою Надією Вікторівною (постачальник, позивач) було укладено договір №КНВ/ТР-19 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується постачати, а покупець приймати і оплачувати на умовах даного договору наступний товар: тріску технологічну.

Ціна на товар встановлюється в розмірі 470,00 грн. за м. куб. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2 договору, оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з дати проставлення покупцем штампу (позначення) про одержання товару без розбіжностей на товарно-транспортній накладній або з дня складання акту приймання товару. якщо товар надійшов без товаросупроводжуючих документів або при виявленні невідповідності товару по кількості та/або якості даним товаросупроводжувальних документів.

Пунктами 4.1.-4.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями у період з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року автотранспортом на умовах: СРТ м.Костопіль , Рівненська область, Україна (Інкотермс - 2000 р.).

Відповідно до пункту 5.1. договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: за якістю - відповідно до пункту 3.1. договору та до нормативно-технічної документації, зазначеній в пункті 3.1. даного договору; за кількістю - відповідно до товарно-транспортної накладної.

Умовами пункту 5.2. договору сторони визначили, здача-прийняття товару здійснюється на складі покупця з обов`язковим складанням акту, якщо виявлено недостачу товару або неякісний товар. Водій або інший уповноважений представник постачальника повинен мати доручення, яке дає право брати участь у здачі - прийманні товару.

Згідно з видатковими накладними №1 від 30 березня 2019 року, №2 від 01 квітня 2019 року, №3 від 30 вересня 2019 року, позивач передав а покупець отримав товар, згідно договору №КНВ/ТР-19 від 24 січня 2019 року на загальну суму 1 328 431,40 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем товарно-транспортними накладними №64 від 30 березня 2019 року, №74 від 30 березня 2019 року, №76 від 30 березня 2019 року, №77 від 30 березня 2019 року, №78 від 30 березня 2019 року, №79 від 30 березня 2019 року, №81 від 01 квітня 2019 року , №82 від 27 вересня 2019 року , №84 від 27 вересня 2019 року, №83 від 27 вересня 2019 року, №85 від 28 вересня 2019 року, №86 від 28 вересня 2019 року, №87 від 28 вересня 2019 року, №89 від 30 вересня 2019 року.

В свою чергу відповідач провів часткову оплату боргу в розмірі 1 126 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, долученою позивачем до позовної заяви.

Неоплаченими були 202 431,40 грн. - основного боргу за отриманий товар.

Вказане слугувало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Покликаючись на ст.625 ЦК України, з огляду на прострочення оплати вартості товару, позивач нарахував 2 233,76 грн. - 3% річних за період з 13.04.2019 р. по 20.11.2019 р., 2 465,38 грн. - інфляційні втрати за період квітень-жовтень 2019 р.

Разом з тим, після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено 75 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою від 19 грудня 2019 року.

Таким чином, неоплаченим лишається поставлений товар на суму 127 431,40 грн. Докази оплати заборгованості у розмірі 127 431,40 грн. станом на 20.12.2019 р. у матеріалах справи відсутні.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених вище обставин суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Щодо позовних вимог про стягнення 127 431,40 грн. основної заборгованості, суд зазначає, що позивач надав суду докази поставки товару на вказану суму. При цьому доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, та вимог позивача про стягнення цієї заборгованості не спростував.

Відтак позовні вимоги про стягнення 127 431,40 грн. основної заборгованості є законними обґрунтованими та такими, що мають підлягають задоволенню.

В поданій позовній заяві позивач просить суд стягнути суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Згідно з нормами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його арифметично правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 233,76 грн. - 3% річних за період з 13.04.2019 р. по 20.11.2019 р., 2 465,38 грн. - інфляційні втрати за період квітень-жовтень 2019 р. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, тому підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення їх розміру) що становлять 127431,40 грн. основного боргу, 2 233,76 грн. - 3% річних, 2 465,38 грн. - інфляційні втрати - судом розглянуто та надано їм правову оцінку. Інших позовних вимог позивачем не заявлено.

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи наведені норми та порівнюючи встановлені судом обставини з аргументами та вимогами позивача суд робить наступні висновки.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару, свідчать про порушення відповідачем умов договору та прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача.

Натомість відповідач не повідомив суду своєї позиції та не навів жодних аргументів проти заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 127431,40 грн. основної заборгованості, 2 233,76 грн. - 3% річних, 2 465,38 грн. - інфляційні втрати, є законними, ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні з позовом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 106,97 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, у зв`язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог на підставі ч.1 п.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" підлягає поверненню з державного бюджету підприємцю Кірковій Надії Вікторівні 1 125,03 грн. судового збору після подання позивачем відповідного клопотання до суду.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у розмірі 1 981,94 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул. Степанська 9, код ЄДРПОУ 32358806) на користь Фізичної особи - підприємця Кіркової Надії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - 127 431 (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять одну) грн 40 коп. основної заборгованості, 2 233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 76 коп. - 3% річних, 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. 38 коп. - інфляційних втрат, 1 981 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят одну) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано "27" грудня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.