Рішення № 86660331, 16.12.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.19 Справа № 917/1766/19

За позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Комунального підприємства "Теплоенерго" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 68, код ЄДРПОУ 31700972)

про стягнення 3 349, 94 грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Cправа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження ( без виклику) сторін, відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 2034/19 від 08.10.2019р.) до Комунального підприємства "Теплоенерго" про стягнення 3 349, 94 грн., у тому числі: пені у сумі 614, 20 грн., 3% річних у сумі 2 735, 74 грн. , а також 1 921, 00 грн. судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасності оплати заборгованості за отриманий газ, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, заявив до стягнення з відповідача пеню та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.10.2019р. зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі № 917/1766/19. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням ( без виклику) учасників справи, встановлені строки надання сторонами по справі заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони належним чином та завчасно повідомлялися про відкриття провадження у даній справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов`язки, про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи ( а.с. 145-146). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

04.11.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11964). У відзиві КП "Теплоенерго" вказує на те, що відповідно до "Оборотно-сальдових відомостей по рах.361 Розрахунки з покупцями" убачається з боку кінцевих споживачів заборгованість перед КП "Теплоенерго", так за 2017 р. - 35 627 327, 09 грн.; за 2018 р. - 49 294 876, 12 грн. Майновий стан підприємства є критичним, показники у період яких виникла заборгованість - є збитковими, на підтвердження чого надано копії балансу та звітів про фінансові результати за вказані вище періоди. КП "Теплоенерго" просить суд зменшити розмір нарахованої АТ "НАК "Нафтогаз України" пені на 80% зважаючи на відсутність основної заборгованості за Договором та майновий стан підприємства.

У відповіді на відзив (вх. № 12219 від 07.11.2019р.) позивач вказує на те, що несвоєчасність оплати контрагентів за поставлений природний газ прямо перешкоджає виконанню АТ «НАК «Нафтогаз України» покладених на нього державою обов`язків, щодо поставки природного газу, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати прав інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризик від власної господарської діяльності відповідач не може покладати на інших учасників господарської діяльності. Позивач вважає позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних обґрунтованими та підтримує позов у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи сторони не надали.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (далі - Споживач) укладено Договір №8315/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (далі - Договір ) (том І а.с. 18-27).

В подальшому сторони внесли зміни у зазначений Договір шляхом укладання Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018р., Додаткової угоди №2 від 10.04.2018р., Додаткової угоди №3 від 12.06.2018р., Додаткової угоди №4 від 06.08.2018р., Додаткової угоди №5 від 06.09.2018р. (том І а.с. 28 - 33).

За умовами Договору, Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (1.1., 1.2. Договору).

В п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2017р. – 800, листопад - 1200, грудень - 1600, IV кв. 2017 р. – 3600, січень 2018 – 1600, лютий – 1500, березень – 1400, І кв. 2018р. – 4500, квітень 2018р. - 420,0, травень 2018р. - 320,0, червень - 160, липень - 160, в період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. -170, в період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р. - 202, 246 (включаючи Додаткову угоду №2

від 10.04.2018р, Додаткову угоду №3 від 12.06.2018р., Додаткову угоду №4 від 06.08.2018 р., Додаткову угоду №5 від 06.09.2018 р.).

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу ( п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40 грн.

В6.1 Договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.12.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (в редакції Додаткової угоди №5 від 06.09.2018р.)

На виконання умов Договору позивач у період з грудня 2017 р. по вересень 2018р. (включно) передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 32 562 723,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2017р. на суму 6 378 833,12 грн., від 31.01.2018р. на суму 7 008 196,82 грн., від 28.02.2018р. на суму 6 507 979,45 грн., від 31.03.2018р. на суму 7 017 596,51 грн., від 30.04.2018р. на суму 2 390 633,20 грн., від 31.05.2018р. на суму 1 008 014,91грн., від 30.06.2018р. на суму 567 948,48 грн., від 31.07.2018р. на суму 195 329,58 грн., від 31.08.2019р. на суму 580 082,08 грн., від 30.09.2018р. на суму 828 109,20 грн., (том І а.с. 42- 51).

За даними позивача, відповідач оплату за природний газу здійснював не своєчасно та не виконав зобов"язань у визначений Договором строк, чим порушив умови п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов"язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( в редакції Додаткової угоди №1 від 11.01.2018р.).

В п.10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

На підставі умов Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 614,20 грн. , а також 3% річних в розмірі 2 735,74грн.

Розрахунок залучений до матеріалів справи ( том І а.с. 34-41).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Факт поставки позивачем природного газу, відповідно до укладеного між сторонами Договору підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі (том І а.с. 42 - 51) на загальну суму 32 562 723,35 грн. В зазначених актах вказано, що вони укладені відповідно до Договору № 8315/1718-ТЕ-24 постачання природного газу від 01.09.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором, оплату отриманого від позивача газу здійснив не своєчасно, що підтверджується інформацією щодо операцій з контрагентом та даними бухгалтерського обліку позивача ( том І а.с. 53 - 178, том ІІ а.с.1-171, том ІІІ а.с. 1- 138)

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами договору (п. 8.2) передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( в редакції Додаткової угоди №1, том. І а.с.28-29)

При цьому, в п. 10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 614,20 грн. пені, яка нарахована за зобов"язаннями грудня 2017 р. за період з 26.01.2018р. по 31.01.2018р. в розмірі 436,65 грн., за зобов"язаннями січня 2018р. за період з 27.02.2018р. по 02.03.2018р. в розмірі 177,55 грн..

При цьому нарахування пені за зобов"язаннями грудня 2017р., січня 2018 р., а також лютого 2018 р., березня 2018 р., квітня 2018 р., травня 2018 р., червня 2018 р., липня 2018 р., серпня 2018 р., вересня 2018р. позивачем здійснено відповідно до умов Договору № 8315/1718-ТЕ-24 ( з Додатками) без нарахування на суми оплат, проведених відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002р. №256.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовам Договору, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 735,74 грн. за зобов`язаннями грудня 2017р. в сумі 2 399, 33 грн. , за зобов`язаннями січня 2018 р. в сумі 322, 48 грн., за зобов`язаннями березня 2018 р. в сумі 13, 93 грн..

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача (перевірка правильності розрахунку 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Судом встановлено, що дії відповідача щодо несвоєчасного та повного проведення розрахунку за отриманий від позивача газ є порушенням умов Договору № 8315/1718-ТЕ-24 постачання природного газу від 01.09.2017р., що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 8.2. вказаного Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80%.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Верховний суд у Постанові від 16.05.2018 р. ( справа 917/1734/17) зазначив, наступне : " ... судами попередніх інстанцій не враховано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України, в редакції до 15.12.2017".

Враховуючи вищенаведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за Договором, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, здійснює постачання теплової енергії населенню, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить від розрахунків кінцевих споживачів, борг яких за одержаний природний газ перед відповідачем становить 49 294 876, 12 грн.

( за 2018 рік), а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків , відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 307,10 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи майновий стан сторін зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 307,10 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 307,10 грн. пені та 2 735,74 грн. 3 % річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами (дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17).

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 68, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пені в сумі 307,10 грн. та 3 % річних в сумі

2 735,74 грн., а також 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.12.2019р.

Суддя Ореховська О.О.