Ухвала суду № 86660124, 26.12.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 грудня 2019 року Справа № 912/3060/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури (вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25006) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006)

до Колективного підприємства "ПВК Геркон" (вул. Лісопаркова, 29, м. Кропивницький, 25005)

про стягнення 12 507,13 грн

секретар судового засідання Безчасна Н.Г.

представники:

від прокуратури - Володіна А.Г., посвідчення №042574 від 30.03.16;

від позивача - Лакатош В.І., довіреність № 318/17-у від 01.04.19;

від відповідача - участі не брали;

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького до Колективного підприємства "ПВК Геркон" про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 12 507,13 грн, з яких: 11 525,12 грн основна заборгованість, 982,01 грн пеня з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури зазначив, що між Управлінням комунальної власності Міської ради м. Кропивницького та відповідачем 30.01.2015 було укладено Договір №4/17 оренди індивідуально визначеного майна на приміщення по вул. Єгорова, 27. Під час вивчення законності Кіровоградською місцевою прокуратурою в сфері раціонального та ефективного використання комунального майна в діяльності Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького, прокуратурою встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням Колективним підприємством "ПВК Геркон" договору оренди №4/17 утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього.

Ухвалою від 08.11.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд на 04.12.2019 о 12:00.

04.12.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.19 до 10:00.

18.12.2019 в судовому засіданні оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.19 до 10:00.

Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав. Про дату, час та місце проведення судового засіданні відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п.27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У поданій позовній заяві, Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури обґрунтував наявність порушення "інтересів держави" у зв`язку із несплатою орендних платежів Колективним підприємством "ПВК Геркон" за оренду комунального майна територіальної громади м. Кропивницького.

Водночас п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки мова йде про несплату орендної плати за оренду комунального майна, що перебуває у комунальній власності Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького, то саме вказана юридична особа має право звернутись із даним позовом про стягнення суми заборгованості по орендним платежам або витребування такого майна. Прокурор стверджує, що Управлінням комунальної власності Міської ради м. Кропивницького протягом півроку не вчинено належних заходів для стягнення заборгованості, у зв`язку з чим прокурор подає даний позов в інтересах Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького.

Проте, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

Всупереч вказаному прокурором не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Управлінням комунальної власності Міської ради м. Кропивницького , яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади тощо. Сама по собі обставина незвернення позивачем з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Листом Кіровоградської місцевої прокуратури від 31.10.2019 № 12.31-78-7355ВИХ-19 доведено до відома Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького про намір прокуратури подати до суду позов. Тобто, фактично прокуратурою самостійно ініційовано питання пред`явлення позову без з`ясування підстав та причин щодо неподання такого позову Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького.

Також у судовому засіданні представником Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького повідомлено, що працівниками Управління постійно проводилася робота з Колективним підприємством "ПВК Геркон" щодо погашення заборгованості по орендній платі у позасудовому порядку, зокрема, шляхом усних переговорів.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Господарський суд зазначає, що саме лише посилання прокурора, що Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького не вжито належних заходів до усунення виявлених порушень, що проявилося, зокрема, в усвідомленій пасивній поведінці, не є достатнім свідченням про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави. В даному випадку є необхіднім врахування обсягу повноважень вказаних органів та їх обов`язків діяти певним чином в конкретній ситуації.

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом у даній справі, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, при цьому прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду і фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган, господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд звертає увагу прокурора, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи приписи п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір може бути повернутий в разі звернення прокурора із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 53, 185, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького до Колективного підприємства "ПВК Геркон" про стягнення 12 507,13 грн залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку норм ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у встановленому законом порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Примірники ухвали надіслати прокуратурі Кіровоградської області (вул. В. Пермська,4, м. Кропивницький), Керівнику Кіровоградської місцевої прокуратури (вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, 25006), Управлінню комунальної власності Міської ради м. Кропивницький (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006) та Колективному підприємству "ПВК Геркон" (вул. Лісопаркова, 29, м. Кропивницький, 25005).

Повний текст ухвали складено 27.12.2019.

Суддя М.С. Глушков

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.