Вирок № 86659634, 27.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/14811/17

Провадження №1-кп/127/1290/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Шлапака Д.О.,

за участю секретарів: Невмиваки Я.І.,

Пилявець І.О.,

прокурорів Березюка М.А., Вознюка Д.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої Парвадова С.М.,

представників потерпілих Ризванюка А.П.,

Сидоренка Д.В., Дороша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 22.04.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000145 за обвинуваченням

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниці, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України – зловживанні владою в інтересах фізичної особи та всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки.

А саме: в тому, що ОСОБА_1 наказом Держгеокадастру України від 29.05.2015 № 50 призначена з 29.05.2015 на посаду заступника начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області та наказом Держгеокадастру України від 29.05.2015 № 51 призначена з 29.05.2015 виконувачем обов`язків начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області з присвоєнням 12 рангу державного службовця.

Відповідно до положення про Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, затвердженого виконувачем обов`язків голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 03.03.2015, основними завданнями Управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Вінницького району Вінницької області.

Окрім того, згідно вказаного положення начальник та заступник начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.

Таким чином, ОСОБА_1 , виходячи із обсягу наявних прав та обов`язків, обіймала посаду представника державного органу, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій та є представником влади.

Так, 10.07.2015 ОСОБА_1 , знаходячись за місцем своєї роботи за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи обов`язки начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районні Вінницької області зловживаючи наданою владою, діючи всупереч інтересам служби та держави, в інтересах третіх осіб, умисно, з метою незаконного сприяння у відведенні у власність ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 0,9000 га, що розташована за межами населеного пункту с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, під видом земель для ведення особистого селянського господарства, які фактично відповідно до матеріалів землеустрою є землями промисловості 0,4382 га та землями лісового фонду 0,4618 га, та перебувають у постійному користуванні ДП «Вінницьке лісове господарство», акт серія ІІ-ВН № 001459 та КНВО «Форт» МВС України, акт серія І-ВН №003190 відповідно, в порушення ст. 28 Закону України «Про землеустрій», ст. 186-1 Земельного кодексу України, п. 2 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 376, підписала та надала позитивний висновок від 10.07.2015 № 50-14.12142 про погодження проекту відведення земельної ділянки та викопіювання з оновлення планово-картографічного матеріалу Бохоницької сільської ради Вінницького району, де також зазначила, що земельна ділянка площею 0,9000 га, яка виділена у власність ОСОБА_2 є земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від19.11.2016 № 2865/16-21 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки розміром 0,9 га, яка розташована на території Бохоницької сільської ради, Вінницького району, Вінницької області, за межами населеного пункту станом на 31.08.2015 (кадастровий номер 0502680500:01:005:0003) становила 620 858,00 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України – зловживання владою в інтересах фізичної особи та в супереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, 10.07.2015 ОСОБА_1 , знаходячись за місцем своєї роботи за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи обов`язки начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районні Вінницької області, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення службового підроблення, умисно, зловживаючи наданою владою, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка площею 0,9000 га, що розташована за межами населеного пункту с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, відповідно до матеріалів землеустрою є землями промисловості 0,4382 га та землями лісового фонду 0,4618 га, та перебувають у постійному користуванні ДП «Вінницьке лісове господарство», акт серія ІІ-ВН № 001459 та КНВО «Форт» МВС України, акт серія І-ВН №003190 відповідно, незаконно підписала та надала позитивний висновок від 10.07.2015 № 50-14.12142 про погодження проекту відведення земельної ділянки та викопіювання з оновлення планово-картографічного матеріалу Бохоницької сільської ради Вінницького району, де зазначила, що земельна ділянка площею 0,9000 га, яка виділена у власність ОСОБА_2 є земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 09.11.2016 № 2865/16-21 за результатами проведення судово оціночно-земельної експертизи встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки розміром 0,9 га, яка розташована на території Бохоницької сільської ради, Вінницького району, Вінницької області, за межами населеного пункту станом на 31.08.2015 (кадастровий номер 0502680500:01:005:0003) становила 620858,00 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України – службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнала та суду пояснила, що вона діяла відповідно в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та згідно до своїх посадових інструкції та обовязків. Статтею 50 ЗУ «Про землеустрій» встановлено перелік документів які подаються для отримання земельної ділянки. Перед тим як передавати земельну ділянку, кадастрові реєстратори перевіряють чи земельна ділянка не перебуває в користуванні інших осіб. Вона не знала, що земельна ділянка вже перебуває в користуванні. Відповідальність за достовірність інформації покладається на проектну організацію. Особа, яка затверджує документацію не зобов`язана перевіряти документи на їх достовірність. Висновок виготовляється на підставі тих документів які подаються.

Представник потерпілого ОСОБА_3 суду пояснив, що у підприємства «Вінницьке лісове господарство» є державний акт на право постійного користування землею, яка перебуває на землях Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Про те, що земельна ділянка продається дізналися із сайту продажу, а тому вони звернулися до відповідних органів та на земельну ділянку було накладено арешт. Йому не відомо на підставі яких документів було перероблено технічну документацію на вказану земельну ділянку. Щодо міри покарання обвинуваченій, покладається на розсуд суду.

Представник потерпілого Сидоренко Д.В. суду пояснив, що 14.11.2001 було видано державний акт про право постійного користування казенному підприємству НВО «Форт» земельною ділянкою площею 4,6147 га. Про захоплення земельної ділянки він дізнався з інтернет ресурсів. Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 не визнавалося, а тому було звернення до суду та на даний час справа перебуває в Вінницькому районному суді Вінницької області та в ній призначена почеркознавча експертиза. При призначені покарання обвинуваченій покладається на думку суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона з обвинуваченою не перебуває в жодних відносинах. Працює з 03.07.1996 начальником земельного відділу головного Управлінні Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області. Не пам`ятає щодо затвердження документації ОСОБА_2 . В ході своєї діяльності, а саме при погодженні наказів вона обов`язково дивиться в викопіювання, але не перевіряють достовірність інформації в викопіюванні та інших документах. При подачі документів для розроблення проекту для відведення йому земельної ділянки у власність громадянин має подати документи, зазначені в переліку ст. 118 Земельного кодексу України. Викопіювання з генерального плану в цей перелік не входить, лише необхідно надати розташування земельної ділянки. В викопіюванні має міститися орієнтовна площа земельної ділянки та орієнтовне місце розташування, але не зазначається цільове призначення, воно зазначається лише в клопотанні особи. Накази про надання дозволу на розроблення проекту для відведення земельної ділянки у власність та погодження проекту на розроблення проекту для відведення земельної ділянки у власність міг виготовити будь-який працівник, кому це було доручено. Отримання документів здійснюється через прозорий офіс районного управління земельного відділу Держгеокадастру при зверненні з клопотанням для надання викопіювання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що він працює в юридичному відділі Держгеокадастру у Вінницькій області з 2010 року. Він приймав участь у візуванні першого наказу. Так, порядок безоплатної приватизації здійснюється відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України. Особа надає визначені документи та звертається з клопотанням. Безпосередньо наказ готує виконавець. До нього, як до керівника відділу надходить пакет документів та, переконавшись, що були дотримані всі процедури, визначені ст. 118 ЗКУ, він візує наказ. Викопіювання може братися з різних джерел, але головне, щоб було зазначено орієнтовне місце розташування земельної ділянки та зазначено правовий статус земельної ділянки, тобто до якої власності належить категорія земель, що надає право на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою визначення меж земельної ділянки на місцевості та можливості уточнення правового статусу всіма органами. Статтею 186 ЗКУ чітко визначені органи, які вирішують питання та визначені документи, які необхідно додати. Розробник документації землеустрою здійснює вихід на місце розташування земельної ділянки, зйомку земельної ділянки в натурі на місцевості, оформлює проект землеустрою, який подає для погодження до органів, які розглядають це питання. Наказ від 29.02.2015 він теж візував. Так, для погодження висновку надається завершальний проект. Висновок – є погодження проекту і він є обов`язковим. В ході розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жоден державний орган не зобов`язаний виїжджати на місцевість, де перебуває земельна ділянка. Обов`язок виїзду на місцевість розташування земельної ділянки та вірну розробку проекту землеустрою лежить безпосередньо на розробнику. В ході виготовлення проекту розробник виїжджає на місцевість, звіряють місце розташування земельної ділянки, її межі та вносять дані в картографічний план, який є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, ОСОБА_1 , ознайомившись з проектом не зобов`язана перевіряти на місцевості все, це мають робити розробники. Висновок, тобто погодження проекту, може бути як позитивний так і негативний.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в даній структурі він працює з 2003 року, а на посаді начальника управління землеустрою та охорони земель з 2013 року. Вони готують накази до візування. Протягом одного робочого дня вони готують 200-300 наказів, а тому приймають рішення згідно Земельного кодексу України. Проектна організація чи фірма, яка виготовляє проект має підготувати всі документи, перевірити їх, а наказ є лише дозвільним документом для виготовлення проекту. Фурманчуком були надані всі документи згідно ст. 118 ЗКУ, а тому в них були всі підстави приймати позитивне рішення. В графічних матеріалах зазначають зону та квартал розташування земельної ділянки. На даний час існує дев`ять категорій земельних ділянок, які відображаються в картографічних матеріалах та постійно змінюються. Його управління не має матеріалів, щоб перевіряти до якої категорії відноситься земельна ділянка, а тому ОСОБА_1 не мала можливості перевірити цільове призначення земельної ділянки. В його відділі працюють десять чоловік, а він підписує накази, які відповідають законодавству. Так, відповідно до ст. 186 ЗКУ проекти землеустрою погоджуються органами земельних ресурсів. Якщо його управлінням приймався такий висновок, то існує технічна документація. Відповідальність за достовірність інформації покладається на проектну організацію. Особа, яка затверджує документацію не зобов`язана перевіряти документи на їх відповідність. Відповідальність несе особа і яка підписує, і яка готує. Особа, яка звертається для виготовлення проекту землеустрою зазначає ділянку та орієнтовне її розташування, а потім їх управління, оцінюючи всі документи, робить висновок або позитивний або негативний. Даними з Держгеокадастру є графічний матеріалі на його розробку ними надається лише дозвіл. Дані, які вносяться до держгеокадастру називаються індексними картами, відбувається оновлення плану держгеокадастру та це є офіційною документацією.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона колишня колега ОСОБА_1 . У підготовці наказів від 29.05.2015 вона участі не брала. Питання, що стосуються землевпорядної документації нею не розробляються та не перевіряються. На червень 2015 року вона в ході своєї діяльності здійснювала перевірку на можливість конфлікту інтересів та корупційних ризиків. Якщо нею ризики не виявлялись, то вона підписувала накази. Крім іншого, до ризиків відносилось надання земельних ділянок родичам осіб, які готують накази, візують їх та підписують. Безпосередньо вони не спілкуються з фізичними особами та представниками юридичних осіб, яким надаються накази. Взагалі начальник не виготовляє графічні документи (карти, схеми…) та їй не відомо хто вносить данні в форму 6-зем.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона на даний час працює начальником управління організаційно-адміністративного забезпечення головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Її управління має два відділа (загальний та організаційний) та сектор контролю. В ході діяльності ні вона, ні працівники її відділу проекти землеустрою не погоджують. Накази вона візує, встановлюючи лише відповідність даних наказів вимогам до документації, тобто чи є герб, перевіряє розміри полів, наявність підписів та мокрих печаток тощо. За 2016 рік її управління зареєструвало та завізувало приблизно 16000 наказів, а тому що було в конкретному наказі вона не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, земельна ділянка, що розташована за межами населеного пункту с. Бохоники Вінницького району Вінницької областізнаходиться під його будинком, який він дуже давно купив. Коли він придбавав будинок там був робочій кар`єр та біля нього був побудований будинок. Коли йому продавали будинок, його запевнили, що з документами все в порядку. Він дуже багато разів звертався до різних державних органів щоб оформити вказану земельну ділянку. Право власності на будинок він встановлював через суд, оскільки ті документи, що у нього були в наявності, надавали йому можливість оформити право власності тільки через суд. Йому запропонували послуги фірми «Альянс» для оформлення земельної ділянки. Він погодився, оформив довіреність на працівників вказаної фірми «Альянс» та вони в телефонному режимі повідомляли йому про дії які вони вчиняють щодо оформлення земельної ділянки. Яким саме чином діяла фірма «Альянс» йому невідомо. Через деякий час до нього зателефонували з поліції та повідомили, що земельна ділянка яка знаходиться під його будинком перебуває під арештом, порушено кримінальне провадження та йому необхідно з`явитися у відділок для дачі пояснень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, він являється директором ТОВ «Альянс» основним напрямом діяльності якої є оформлення документів на земельні ділянки та нерухомість. ОСОБА_2 звертався до них для оформлення земельної ділянки та останнім надавалась довіреність на попереднього керівника, після отримання кадастрового номера, для продажу нерухомого майна. Ними розроблявся проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки за цільовим призначення для ведення особистого та сільського господарства. Були зібрані всі необхідні документи: висновки, погодження, що передбачені чинним законодавством. У ОСОБА_2 був наказ Держгеокадастру щодо відведення даної земельної ділянки у власність та викопіювання, на місце виїхав геодезист, заміряв в тих межах відповідно яких виданий наказ і відповідно до викопіювання та наказу розроблявся проект землеустрою. Перевірка чи не належить земельна ділянка іншим особам лежить на кадастровому реєстраторі та реєстраторі речових прав на нерухоме майно. Їхня фірма не зобов`язана перевіряти достовірність даних зазначених в наказі про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Коли їх геодезист виїхав безпосередньо на огляд та заміри земельної ділянки, явних ознак того, що дана земельна ділянка належить іншим особам не було. Даних, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельні ділянки які перебувають у користуванні інших осіб не було. У Держгеокадастру посадова особа тільки передивляється проект та документацію без виїзду на місцевість. Вони відповідають за достовірність інформації яку готують та подають, а посадова особа яка погоджує проекти та надає висновок робить це на підставі документів та інформації які вони подають.

Окрім показань обвинуваченої, представників потерпілих та свідків судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази:

- витяги з кримінальних проваджень;

- рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.08.2007, яке набуло законної сили, згідно якого за ОСОБА_2 визнано право власності на адміністративний будинок літ. «А», розміром 19,36 м х 12,28 м, площею забудови 239,4 кв. м., господарську будівлю: сарай літ. «Б», розміром 6,80 м х 3,50 м та фундамент «В», розміром 5,90 м х 3,75 м, які розташовані в с.Бохоники Вінницького району Вінницької області на території Шкуринецького кар`єру

- протокол огляду місця події від 13.05.2016 з фото таблицею та планом-схемою до нього, відповідно до якого, на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2016, в присутності понятих було оглянуто земельну ділянку № 0520680500:01:005:0003 площею 0,9 га, яка розміщена на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . В подальшому на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2016 накладено арешт на вищевказану земельну ділянку;

- лист з Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі, згідно якого відповідно статистичної звітності форми 6зем (станом на 01.01.2015 та 01.01.2016) в постійному користуванні КНВО «Форт» перебували земельні ділянки загальною площею 4,6147 га. Відповідно державного акта на право постійного користування землею І- НОМЕР_1 005190 в постійному користуванні КНВО «Форт» перебували земельні ділянки загальною площею 4,6147 га. Протягом 2015 року надання та реєстрація послуг (висновків погодження проектів землеустрою) проводились через Прозорі офіси міської ради.

- копії проектів формування території і встановлення меж Бохоницької сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області інв. № ДХХІV/II-37 від 30.12.1994; інв. № ДХХІV/II-ІІІ-37 від 30.12.1994;

- копія плану існуючого використання земель Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- копія відповіді Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі від 23.11.2016, згідно якого інформація щодо зареєстрованого постійного користування земельною ділянкою КНВО «Форт» МВС України за період 2000-2001 роки та який користувач зареєстрований за № 107 в «Книзі реєстрації постійного користування земельними ділянками на території сільської ради», в Управлінні не виявлена;

- копії «Книги № 3» запису реєстрації державних актів на право постійного користування землею та «Книги запису реєстрації державних актів на право постійного користування землею»;

- копія державного акта на право постійного користування серії ІІ- НОМЕР_1 № 001459 від 25 червня 2001 року, згідно якого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 13 зареєстрований та виданий Вінницькому лісо виробничому комплексу об`єднання «Вінницяліс», Бохоницькою сільською радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області надано землекористувачу у постійне користування 280,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства відповідно до рішення Бохоницької сільської Ради народних депутатів від 08.12.2000 № 12;

- копія звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 15.09.2016, згідно якого земельна ділянка площею 0,9000 га, що розташована за адресою: Вінницька область Вінницький район територія Бохоницької сільської ради, ринкова вартість вказаної земельної ділянки складає 678077,00 грн.;

- копія державного акта на право постійного користування серії І- НОМЕР_1 № 003190 від 24 грудня 2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 та виданий казенному підприємству науково-виробничому об`єднанню «Форт», Вінницькою районною Радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області надано землекористувачу у постійне користування 4,6147 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення «Лабораторії по вивченню швидкісних вимірювань траєкторії польоту куль при виробництві спец виробів» відповідно до рішення Вінницької обласної ради народних депутатів від 14.11.2001 року № 516;

- копія звіту про експертну грошову оцінку нематеріального активу від 30.12.2011, згідно якого справедлива вартість нематеріального активу – права користування земельною ділянкою площею 4,6147 га, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницький район Вінницька область, станом на 30.12.2011 без урахування ПДВ складає 1003697,00 грн.;

- довідка, згідно якої земельна ділянка загальною площею 4,6147 га, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області обліковується на балансі КНВО «Форт» МВС України на рахунку 122 «Право користування майном» в сумі 1003697,00 грн.;

- копії пакету документів відведення земельної ділянки казенному підприємству науково-виробничому об`єднанню «Форт»;

- висновок експерта № 2865/16-21 від 09.11.2016 з додатками до нього, згідно якого за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, ринкова вартість земельної ділянки розміром 0,9 га, яка розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту станом на 31.08.2015 (кадастровий номер 0520680500:01:005:0003) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства могла становити 620858,00 грн.;

- клопотання ОСОБА_2 від 22.07.2015, в якому він просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 0,9000 га на території Бохоницької сільської ради для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення;

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-3241/20-15-ст від 26.08.2015, згідно якого затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницького району Вінницької області. Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Бохоницької сільської ради Вінницького району площею 0,9000 га із кадастровим номером 0520680500:01:005:0003 – для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03). Зобов`язано ОСОБА_2 виконувати обов`язки землевласника відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України. Управлінню Держгеокадастру у Вінницькому районі внести відповідні зміни в земельно-облікові документи;

- протокол обшуку від 08.11.2016, згідно якого у присутності понятих ОСОБА_9 – директор ТОВ ЮЗС «Альянс», добровільно надав документи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, а саме: проекту землеустрою, пояснювальна записка, викопіювання з оновлення планово-картографічного матеріалу Бохоницької сілької ради, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, завдання на виконання робіт, висновок про погодження проекту землеустрою, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, акт перенесення в натурі, лист контролю та коректури;

- копія наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області;

- копія наказу Держгеокадастру України від 29.05.2015 № 51, згідно якого ОСОБА_1 призначена з 29.05.2015 виконувачем обов`язків начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області;

- копія наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 від 21.09.2015;

- копія положення про Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області;

- службова характеристика головного спеціаліста – юрисконсульта Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької областіОСОБА_1 , згідно якої ОСОБА_1 характеризується позитивно;

- протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 30.11.2016, проведеної на підставі ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 26.06.2016;

- копією рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що докази є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Проаналізувавши зібрані в кримінальному проваджені та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, що не дає суду можливість переконатися «поза розумним сумнівом» у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» слідує, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст.62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, що узгоджується з практикою ЄСПЛ в справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» слідує, що «згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами».

Крім того, стаття 6 § 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб «при виконанні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, оскільки обов`язок доведення лежить на обвинуваченні». (Barbera, Messegue and Jabardo v.Spain, no. 10590/83, рішення від 06.12.1988 р.)

Тому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість відносно сторони захисту і обвинувачення, створив їм під час судового розгляду усі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків стосовно змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством.

Так, в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_1 послідовно заперечувала вчинення нею інкримінованих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України – а саме заперечувала факт зловживання владою в інтересах ОСОБА_2 та вчинення службового підроблення шляхом підписання та надання позитивного висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки достовірно знаючи, що вона перебуває у постійному користуванні інших осіб. При цьому ОСОБА_1 вказувала, що наддала позитвний висновок на підставі поданих їй документів, відповідальність за достовірність яких покладається на проектну організацію, а вона не зобов`язана перевіряти документи на їх відповідність. Зазначені обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні та приведені до присяги свідки.

Вказану позицію обвинуваченої та її заперечення щодо причетності до вчинення злочинив, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, суд зобов`язаний взятии до уваги на підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, враховуючи, що така позиція не спростовується належними та допустимим доказами наданими стороною обвинувачення.

Так, ОСОБА_1 наказом Держгеокадастру України від 29.05.2015 № 50 призначена з 29.05.2015 на посаду заступника начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області та наказом Держгеокадастру України від 29.05.2015 № 51 призначена з 29.05.2015 виконувачем обов`язків начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області з присвоєнням 12 рангу державного службовця. Відповідно до положення про Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, затвердженого виконувачем обов`язків голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 03.03.2015, основними завданнями Управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Вінницького району Вінницької області. Окрім того, згідно вказаного положення начальник та заступник начальника Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності. Таким чином, ОСОБА_1 , виходячи із обсягу наявних прав та обов`язків, обіймала посаду представника державного органу, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій та є представником влади.

Разом з тим, у свої службовій діяльності ОСОБА_1 , серед іншого, керується Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» та Інструкцією «Про встановлення меж ділянок».

Згідно ст. 28 ЗУ «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Відповідно до ст. 50 вказаного Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно ст.ст. 186, 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Так, перевіривши проект землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в якому містився наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про надання ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель Бохоницької сільради» на відповідність вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ОСОБА_1 невідповідностей положень даного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, виявлено не було. Під час перевірки проекту проводилась звірка із даними «Публічної кадастрової карти України» та суміжних власників або користувачів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в публічній карті не зазначено. Не відображено і накладень на будь-які інші зареєстровані земельні ділянки, в тому числі і ДП «Вінницьке лісове господарство» та КНВО «Форт» МВС України, що і відповідало змісту кадастрового плану виготовленого ТОВ «ЮЗС «Альянс», який знаходився в матеріалах проекту землеустрою.

Тому законних підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у ОСОБА_1 не було та враховуючи вищезазначені норми Закону нею був наданий позитивний висновок.

При цьому сторона обвинувачення не зазначає у який саме спосіб обвинувачена повинна була перевірити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не вказують на підставі якого нормативного акту вона була зобов`язана перевірити документи на їх достовірність.

Обов`язку проводити вказану перевірку документів на їх достовірність не знайшло свого підтвердження і у судовому засіданні.

Крім того, об`єктивною стороною зловживання владою або службовим становищем виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке: 1) вчиняється з використанням влади або службового становища; 2) здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків; 3) суперечить інтересам служби, 4) заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; 5) знаходиться в причинному зв`язку із зазначеними наслідками.

Діяння, яке полягає у відповідності до диспозиції ст. 364 КК України у зловживанні владою або службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

З пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення не вбачається, в яких саме її діях полягало «зловживання службовим становищем», яку саме неправомірну вигоду ОСОБА_1 мала отримати від ОСОБА_2 чи інших осіб та як її дії суперечили інтересам служби.

Між тим, жоден із допитаних у судовому засіданні свідків не підтвердив жодного пункту висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення, а навпаки під присягою та будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань у повному обсязі спростували факти та обставини, які інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_1

Суб`єктивна сторона службового зловживання хартеризується умисною формою вини. При цьому діяння (дія чи бездільність) вчиняється з прямим умислом, а ставлення винного до наслідків, передбачених у частині 2 ст. 364 КК України, може бути виявлене у формі умислу. У цілому кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України визнається умисним. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є певні мотиви: корисливі мотиви, інші особисті інтереси, інтереси третіх осіб.

Однак, судом не встановлено наявність у діях ОСОБА_1 хоча б одного із зазначених мотивів, як і не встановлено наявність умислу на вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, психічне ставлення ОСОБА_1 до своїх дій, отримання нею неправомірної вигоди, із пред`явленого обвинувачення невідомо яку неправомірну вигоду для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи вона мала намір одержати чи одержала і в якій формі та будь-яких доказів на підтвердження наявності суб`єктивної частини злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України стороною обвинувачення суду не надано. А саме, жодні докази не підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу на отримання незаконної матеріальної вигоди або інший корисливий мотив за підписання та надання позитивного висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки та викопіювання з оновлення планово-картографічного матеріалу. Суду взагалі не надано належних доказів, які б прямо вказували, на що саме був направлений умисел ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованого їй діяння за ч. 2 ст. 364 КК України. Висновок щодо умисла ОСОБА_1 суд змушений робити проводячи системний аналіз всієї сукупності наданих доказів. Також, сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів на спростування показань ОСОБА_1 про те, що вона не знала, що земельна ділянка перебувала в користуванні інших осіб, оскільки відомості про це були відсутні, а висновок надається на підставі поданного пакету документів, відповідальність за достовірність яких несуть розробники документації із землеустрою відповідно до закону.

Також обов`язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України є його наслідки, оскільки між діянням і наслідком має бути встановлений прямий причинний зв`язок.

Також сторона обвинувачення не надала доказів на підтвердження наявності обовязкового елементу об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України. А саме прямий причинний звязок та наслідок після вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину.

Щодо висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 366 КК України – службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, суд приходить до наступного.

Так, з диспозиції частини 2 ст. 366 КК України та узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 КК України (службове підроблення)», слідує, що об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ст. 366 КК України дій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа. Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково - частина відомостей в ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Інше підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_1 інкримінується саме складання завідомо неправдивого офіційного документу, що включає повне виготовлення документа, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, доказів наявністі умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, а викопіювання на земельну ділянку, на яку бажав оформити право власності ОСОБА_2 не є документом який породжує будь-які юридичні наслідки.

Об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Це кримінальне правопорушення виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох дій: внесення до документів неправдивих відомостей, інше підроблення документів, складання неправдивих документів, видача неправдивих документів.

Внесення у офіційні документи завідомо неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково.

Під складанням завідомо неправдивих документів необхідно розуміти внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково.

Під поняттям «завідомо» недостовірної інформації слід розуміти інформацію, недостовірність якої винна особа усвідомлює, знає, однак, свідомо вносить в офіційний документ.

Разом із цим, дослідивши надані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення не встановлено, що офіційний документ був виданий ОСОБА_1 з прямим умислом будь-якій зацікавленій фізичній чи юридичній особі, стороною обвинувачення також не встановлені мотиви таких дій обвинуваченої, що унеможливлює кваліфікацію її дій за ст. 366 КК України.

У зв`язку із цим, у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення у вигляді складання завідомо неправдивих офіційних документів.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправомірний характер тих відомостей, які вона вносить до офіційних документів. Тобто, дії обвинуваченого можуть бути визнані протиправними лише у випадку обізнаності та усвідомлення обвинуваченим того, що інформація, яку він вносить до офіційного документа є недостовірною, спотвореною, однак, обвинувачений не відмовляється від вчинення цих дій і вносить недостовірні дані до офіційного документа.

Разом з тим, в чому неправдивість позитивного висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки тав чому полягає підроблення, «завідомість» при його складанні, та які наслідки та від чиїх дій настали, обвинувачення не визначає, а також наявність у ОСОБА_1 прямого умислу з пред`явленого обвинувачення не вбачається.

Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і за наявності умов, зазначених у ст. 367 КК України, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість.

Однак, аналізуючи норми ст. 337 КПК України в сукупності з нормами ст.ст.2, 7, 8, 9, 17, 20 та 26 КПК України, суд вважає необхідним зазначити, що в ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення, не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження, не вправі у будь-який спосіб поставити питання про внесення змін прокурором до обвинувачення. Недодержання положень ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону і стати підставою для скасування вироку в апеляційному або касаційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час судового розгляду, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні сторонами своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, перевіривши та проаналізувавши надані сторонами докази, та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, здійснивши аналіз доказів, що були надані сторонами, суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини передбачені п. п. 1, 2 частини першої цієї статті, а це встановлення відсутності події кримінального правопорушення або встановлення відсутності в діях складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів наданий стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_1 .

Згідно вимог ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування висунутого обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У даній справі суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеної законом змагальної процедури в кримінальному процесі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Надані стороною обвинувачення докази не спростовують дані висновки суду щодо наявності підстав для виправдання.

З огляду на вищевикладене суд приходить до остаточного висновку, що обвинувачену ОСОБА_1 слід визнати невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та за відсутністю в її діяннях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України виправдати.

Відповідно до ст. 124 КПК України, у зв`язку з тим, що обвинувачена підлягає виправданню за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень,процесуальні витрати за проведення ВВ КНДІСЕ судової оціночно-земельної експертизи № 2865/16-21 від 09.11.2016 – віднести на рахунок держави.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 22, 84-87, 89, 91-96, 124, 174, 284, 337, 368, 370, 371, 373-376, 395 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та виправдати за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Визнати невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та виправдати за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати за проведення ВВ КНДІСЕ судової оціночно-земельної експертизи № 2865/16-21 від 09.11.2016 в сумі 3523 (три тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 20 коп. – віднести на рахунок держави.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2016 на земельну ділянку № 0520680500:01:005:0003 площею 0,9 га, яка розміщена на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 – скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: