Ухвала суду № 86659488, 26.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1444/19

Провадження № 1-кп/127/50/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Бойка В.М., Медяної Ю.В.

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Мазуренка В.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Спірідонова В.В., Бондарчука В.В., Безрученка Д.П.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання щодо доцільності продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про які внесені 21.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000345, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2019 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою до 13.01.2020 року, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки триває стадія допиту свідків, та завершити розгляд кримінального провадження до 13.01.2020 не представляється можливим.

Прокурор Мазуренко В.С. просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою мотивуючи тим, що запобіжній захід відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися. Крім того зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнає свою вину, обвинувачений ОСОБА_2 після вчинення злочину залишив місце свого проживання, переховувався від органів досудового розслідування. На переконання прокурора, перебуваючи на волі та розуміючи наслідки вчиненого діяння, обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки дослідивши обставини вчиненого злочину встановлено, що вони діяли таємно з метою уникнення відповідальності. Крім того існує ризик, що обвинувачені можуть впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді, у разі зміни їм запобіжних заходів.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Бондарчук В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу його підзахисному заперечував. Зазначив, що прокурором не дотримана процедура розгляду клопотання, оскільки положення ст. 331 КПК України відсилають до глави 18 КПК України та мають бути виконані усі її вимоги.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Спірідонов В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу підтримав думку адвоката Бондарчука В.В., також вважає, що порушено процедура розгляду усного клопотання прокурора. Захисник звернув увагу суду, що прокурор лише перераховує ризики, однак стороною обвинувачення вони не доведені. Захисник зазначив, що Європейський суд з прав людини вказує, що мають бути досліджені нові обставини при вирішення питання щодо продовження чи зміни запобіжного заходу. Також звернув увагу, що згідно практики ЄСПЛ домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов`язаний із позбавленням свободи. Враховуючи усі вищезазначені обставини, адвокат Спірідонов В.В. просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Безрученко Д.П. зазначив, що він підтримує думку свої колег та вважає, що насамперед має бути дотримана процедура розгляду клопотання. А також потрібно довести, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку своїх захисників. Додатково зазначив, що за час розгляду даного кримінального провадження нічого не змінюється, а лише минає час, разом з тим росте його дитина, яку він не бачить, та старіють батьки. Обвинувачений зазначив, що перебуваючи під домашнім арештом він матиме змогу спілкуватися зі своїми рідними. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховує що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення їх винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на значний строк. Крім того, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 після вчинення злочину залишив місце свого проживання та переховувався від органів досудового розслідування. Відтак, у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_2 до затримання не був працевлаштований, тому існує ризик, що він може продовжувати вчиняти інші корисливі злочини.

Також, на переконання суду, існує ризик, що, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показів. Крім того існує ризик, що обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Також судом враховано ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09.12.2019, якою апеляційну скаргу адвоката Спірідонова В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про продовження строку тримання під вартою останнього залишено без задоволення.

Враховуючи усі визазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 26.12.2019 до 23.02.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 26.12.2019 до 23.02.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору відділу прокуратури Вінницької області для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: