Рішення № 86658536, 21.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.11.2019

Справа № 320/5530/19

Провадження № 2/320/2852/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» листопада 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участі секретаря – Колеснікової Л.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

свідка – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Тетяна Анатоліївна про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 Кошового укладений 31.07.2015 року між позивачем – ОСОБА_1 та відповідачем – ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіною Тетяною Анатоліївною 31.07.2015 року недійсним та стягнути на користь позивача всі судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач – ОСОБА_1 постійно мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок був побудований у шлюбі з її чоловіком ОСОБА_4 , вони його ввели в експлуатацію, зареєстрували право власності. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу в них є діти: син – ОСОБА_6 , донька – ОСОБА_7 . На момент смерті чоловіка позивача вони фактично не мешкали у вказаному будинку. Спадщину прийняла лише позивач. У зв`язку з тим, що позивач похилого віку, часто хворіє, їй потрібен постійний сторонній догляд. На початку липня 2015 року її донька ОСОБА_3 запропонувала послуги по забезпеченню своєї матері доглядом, харчуванням, утриманням будинку в належному стані, за що вона відпише донці належний їй будинок, тобто укладуть договір довічного утримання. Відповідачка до серпня 2016 року виконувала всі свої зобов`язання, потім будь-яка допомога припинилась, пояснень щодо цього відповідач не надала. Листом від 27.05.2019 року позивач звернулась до нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіної Т.А. з проханням видати їй копію договору довічного утримання, однак 11.06.2018 року нотаріус повідомила, що був укладений договір дарування. Письмової відповіді позивачу нотаріус не надала. Позивач вважає, що такий договір дарування суперечить волевиявленню та домовленості, оскільки позивач мала намір передати право власності на житловий будинок тільки після смерті за умови надання їй догляду та допомоги з боку відповідачки. На теперішній день позивачу фінансову допомогу надає її син – ОСОБА_6 , а фактичну допомогу їй надають сусіди – ОСОБА_8 , ОСОБА_2 . Крім того, фактично передача житлового будинку не відбулась, позивач так і мешкає в будинку, самостійно сплачує за комунальні послуги, реєстрація нового власника у будинку не відбулась. ОСОБА_1 особа похилого віку, страждає численними захворюваннями, які не дають їй змогу самостійно обслуговувати себе та потребує постійної сторонньої допомоги, а житловий будинок є її єдиним житлом, в якому вона мешкає одна, і вона ніколи б не уклала цей договір на таких умовах, оскільки вона безкоштовно позбавилась своєї власності на підставі договору дарування та може залишитись на вулиці. Договір дарування не встановлює обов`язок відповідача вчинити на користь позивача будь-які дії майнового або немайнового характеру, правовою метою такого договору є тільки передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Таким чином, позивач, укладаючи договір, мала на меті отримати від відповідача необхідну допомогу та догляд і не мала наміру дарувати будинок, що свідчить про укладення договору під впливом помилки.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.09.2019 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2019 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та пояснила суду, що ОСОБА_3 є її донькою та обіцяла, що буде доглядати за позивачем. Донька зі своїм чоловіком розлучилась та поїхала кудись, але позивачу невідомо куди. На теперішній час донька за нею не доглядає ні фактично, ні матеріально, декілька раз дзвонила та казала, що забере до себе. Позивачу було не відомо, що був укладений договір дарування, а не договір довічного утримання.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час розгляду справи судом повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Від третьої особи – приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіної Т.А. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом (ч.1ст.229 ЦК України).

У відповідності до роз`яснень, Пленуму Верховного Суду України, викладених п.19 постанови №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або наслідків впливу тяжкої обставини, є оспорюванним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину , мають існувати саме на момент учинення правочину.Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести ,що така помилка дійсно мала місце, а також те, о вона має істотне значення.

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Так, судом встановлено, що 22 листопада 1967 року згідно акту про відвід земельної ділянки ОСОБА_5 отримав земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 510 кв.м. для будівництва будинку /а.с.14/.

Згідно акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом індивідуального житлового будинку та споруд до експлуатації від 13 лютого 2002 року будинок по АДРЕСА_2 було закінчено будівництво будинку /а.с.13/.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду власником житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 /а.с.9-11/.

Житловий будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 16.11.2009 року, зареєстрованого за №2505 та посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В. /а.с.12/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №2060 /а.с.16/.

Згідно копії домової книги в будинку АДРЕСА_2 зареєстроване місце мешкання саме ОСОБА_1 /а.с.40-42/. Позивач – ОСОБА_1 є особою похилого віку, потребує постійного догляду, нездатна до самообслуговування, постійно хворіє, що підтверджується довідками, які наявні в матеріалах справи /а.с.17-18/.

31 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування житлового будинку, згідно з яким ОСОБА_1 , передала безоплатно у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_2 Кошового. Вказаний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Малихіною Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №584.

Станом на 12 травня 2019 року в будинку АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою, виданою головою квартального комітету №103 Мелітопольської міської ради народних депутатів /а.с.36/.

Крім того, в судовому засіданні також була допитана свідок ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 . ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 . Донька обіцяла здійснювати нагляд за матір`ю, оскільки вона похилого віку та дуже часто хворіє. Вони домовились між собою, що буде укладений саме договір довічного утримання. Останні два роки донька не здійснює догляд за ОСОБА_1 , не відвідує її та взагалі десь поїхала. ОСОБА_1 зовсім недавно дізналась про те, що був укладений інший договір.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник)передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно(дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної вигоди.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем наявність обставин, які вказують на помилку позивача неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення і має істотне значення, а саме: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку з цим у догляду й сторонній допомозі; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюванним договором дарування дарувальником обдарованому та продовження позивачем проживання в спірному будинку після укладення договору.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах № 6-69цс14 від 18.06.2014року та № 6-93цс16 від 16.03.2016року, який суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача також слід стягнути судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за підготовку позову в розмірі 600 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. ст. 137 ЦПК України для визначення витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202-203,215-216, 229, 717ЦК України, ст.ст. 10,11, 14, 60, 209, 229, 247, 263, 265, 273, 279-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Тетяна Анатоліївна про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.

Визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений 31 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіною Тетяною Анатоліївною 31 липня 2015 року недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового розміру в розмірі 768 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Тетяна Анатоліївна, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, бул. 30-річчя Перемоги, 2.

Повний текст рішення виготовлений 09.12.2019 року.

Суддя: О.В. Редько