Рішення № 86658323, 12.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019Справа № 910/5201/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ";

2) ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників:

від прокуратури: Бондарчук І.П. - посвідчення № 051654 від 07.12.18

від відповідача: Власенко І.І. - представник за довіреністю № 225-КМГ-6885 від 25.11.19

від третьої особи-1: Покора І.Є.

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення.

У позові прокурор зазначив, що ТОВ "Енерджі-ВМ", будучи власником нерухомого майна (площею 12,9 кв.м.), яке знаходиться на земельній ділянці по вул. Бродівська, 81-п у Голосіївському районі міста Києва, незаконно отримало за рішенням Київради № 1136/5200 від 05.07.2018 р. в оренду земельну ділянку територіальної громади міста Києва площею 0,5297 га (кадастровий номер: 8000000000:90:439:0019) для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу. У обгрунтування своїх вимог прокурор вказав, що площа земельної ділянки, наданої відповідачем в оренду, у 410 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому право користування на іншу частину земельної ділянки (вільну від нерухомого майна) могло набуватись лише на конкурентних засадах. Також вказав, що попередній власник даної земельної ділянки ( Гарбуз А .М. ) не оформив право власності на неї, тому до ТОВ "Енерджі-ВМ" не могло перейти право користування даною земельною ділянкою у порядку, визначеному ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України. Окрім усього прокурор зазначив, що проект землеустрою Гарбуза А.М., затверджений Київрадою спірним рішенням, не містить даних, що площа земельної ділянки була визначена з урахуванням державних будівельних та санітарних норм.

У позові, посилаючись на ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 1136/5200 від 05.07.2018 р. "Про передачу ТОВ "Енерджі-ВМ" земельної ділянки для для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу на вул. Бродівська, 81-п у Голосіївському районі міста Києва".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 р. вказану заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою до розгляду справи були залучені треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" (далі - ТОВ "Енерджі-ВМ", третя особа-1) та ОСОБА_1 (далі - третя особа-2, ОСОБА_1 ), сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У строк, визначений законом, відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про необґрунтованість вимог прокурора, відсутність у нього підстав для захисту інтересів держави. По суті позову ТОВ "Енерджі-ВМ" заперечив з огляду на правомірність прийнятого відповідачем рішення.

Треті особи-1 та 2 (ТОВ "Енерджі-ВМ", ОСОБА_1 ) надали письмові пояснення, у яких вказали, що позов має бути залишений без розгляду, оскільки прокурор не довів наявності у нього достатніх підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах щодо прийняття органом місцевого самоврядування рішення, пов`язаного із розпорядженням землею комунальної власності, тому вважали, що позов був поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У підготовчому засіданні третьою особою-1 (ТОВ "Енерджі-ВМ") було заявлене клопотання про зупинення провадження до розгляду справи № 587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду, у якій вирішується питання про застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права звернення прокурора до суду в інтересах держави. Розглянувши дане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.09.2019 р., відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Так, статтею 228 ГПК України визначено право суду зупинити провадження у справі, зокрема, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Однак, судом встановлено, що на час вирішення судом клопотання третьої особи-1 (19.09.2019 р.) про зупинення провадження, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц вже була прийнята постанова від 26.06.2019 р., у якій суд касаційної інстанції надав свої висновки щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, тобто підстава, про яку зазначав заявник відпала, а тому у задоволенні клопотання суд відмовив.

Крім того, суд розглянув доводи третіх осіб про відстуність підстав для предствництва прокурором інтересів держави у даному спорі, у зв`язку з чим позов має бути залишений без розгляду. Перевіривши такі доводи учасників справи, суд вважає їх необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, а також подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеного у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття «інтереси держави» є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Київською міською радою) незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель".

При цьому, як вбачається з позову, прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, тощо (зокрема, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру). Так, прокурор зазначає, що центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності, а волевиявлення органів місцевого самоврядування (Київради) при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з даним позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

Перевіряючи доводи учасників справи щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, суд враховує, що у даній справі розглядається спір щодо дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю органами місцевого самоврядування та юридичною особою (ТОВ "Енерджі-ВМ"). Суд вважає, що відповідність волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, чинному законодавству, інтересам територіальної громади і держави має бути перевірено під час розгляду даної справи. При цьому питання ефективності розпорядження земельними ресурсами в інтересах територіальної громади, як і питання раціонального використання такого ресурсу для забезпечення соціального розвитку місцевої громади Київською міською радою, має особливе значення. Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, повинно відповідати чинному законодавству.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та всупереч інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку відповідний орган - Київська міська рада набуває статусу відповідача.

Наявність представницького органу у територіальної громади не може позбавляти прокурора права, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», захищати порушені інтереси держави.

Стосовно тверджень третіх осіб про те, що право на звернення до суду з даним позовом належить не прокурору, а відповідному державному органу виконавчої влади (Держгеокадастру), який здійснює контроль у сфері земельних відносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р., Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, родючості ґрунтів. Згідно з цим Положенням органам Держгеокадастру надані виключні повноваження щодо державного нагляду у сфері земельних відносин.

Із матеріалів даної справи вбачається, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, вона не є землею сільськогосподарського призначення та не належать до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у даному випадку не наділений повноваженнями розпорядника цими землями, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (в частині дотримання земельного законодавства), не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного суд вважає звернення прокурора до господарського суду з даним позовом до Київради є правомірним та таким, що направлений виключно на захист охоронюваних законом інтересів держави, а тому підстав для залишення даного позову без розгляду немає.

Також судом відхилені доводи третьої особи-1 (ТОВ "Енерджі-ВМ") про непідвідомчість господарському суду даного спору, у якому сторонами є суб`єкти владних повноважень, а предметом розгляду - рішення такого суб`єкта, у зв`язку з чим спір носить публічно-правовий характер.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

Як вбачається із позову, прокурор, не погоджуючись із правом користування третьою особою-1 земельною ділянкою, наданою їй відповідачем незаконно, просить скасувати спірне рішення.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення, у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунттям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання речового права особи (зокрема, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, Київради).

Отже, оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення, яким надано право на користування земельною ділянкою юридичній особі, такий спір є приватноправовим, а тому, незважаючи на суб`єктний склад учасників спору, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Під час розгляду справи по суті прокурор підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, також вказав на наявність у ТОВ "Енерджі-ВМ" належним чином зареєстрованого нерухомого майна на наданій йому у користування земельній ділянці, що виключає проведення обов`язкових земельних торгів. Вважав, що рішення Київської міської ради № 1136/5200 від 05.07.2018 р. було прийняте з дотриманням вимог ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, а тому воно скасуванню не підлягає, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи-1 (ТОВ "Енерджі-ВМ") проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених відповідачем. Також вказав, що спірне рішення Київради було прийняте на підставі погодженого проекту землеустрою відведення земельної ділянки, при цьому норми закону не визначають обов`язку відведення земельних ділянок виключно у розмірі площі ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Представник третьої особи-2 ( ОСОБА_1 ) в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У своїх письмових поясненнях зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення було прийняте на підставі розробленого землевпорядною організацією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який у порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України був погоджений із відповідними органами, а тому рішення Київради № 1136/5200 від 05.07.2018 р. скасуванню не підлягає.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з урахуванням наступного.

Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2015 р., укладеного із громадянином ОСОБА_1 (продавець), ТОВ "Енерджі-ВМ" (покупець) набуло право власності на господарську (нежитлову) споруду № 1 загальною площею 12,9 кв.м., розташовану на земельній ділянці по вул. Бродівська, буд. 81-п у місті Києві .

05.07.2018 р. Київською міською радою було прийняте рішення № 1136/5200 "Про передачу ТОВ "Енерджі-ВМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу на вул. Бродівській, 81-п у Голосіївському районі міста Києва" (далі - спірне рішення), яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу на вул. Бродівській, 81-п у Голосіївському районі міста Києва (п. 1);

- передати ТОВ "Енерджі-ВМ" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,5297 га (кадастровий номер: 8000000000:90:439:0019) у зв`язку із набуттям права власності на майно (п. 2).

Також судом встановлено, що станом на час розгляду справи договір оренди указаної земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:439:0019) між Київською міською радою та ТОВ "Енерджі-ВМ" укладений не був.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що спірне рішення було прийняте Київрадою з порушенням вимог ч. 2 ст. 124, ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Перевіряючи такі доводи прокурора та вирішуючи спір по суті, господарський суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Також порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017 "Про порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві" (далі - Порядок), який розроблено з метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до вказаного Порядку підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядуванні підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2014 р. ОСОБА_1. звернувся до Київради із клопотанням № К- 23417 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 0,61 га) в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО на вул. Бродівській, 81-д, 81-і, 81-н, 81-п у Голосіївському районі м. Києва та повідомив відповідача (лист № 08/Г-5847 від 26.11.2014 р.) про те, що ним замовлено розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київради.

Також встановлено, що 12.12.2014 р. Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) був наданий висновок № 12018/0/12/19-14 про те, що територія земельних ділянок, призначених на відведення ОСОБА_1., за функціональним призначенням належить до території громадських будівель, споруд та території вулиць і доріг та про відповідність наданої ОСОБА_1. документації містобудівним умовам.

У подальшому, до первісно поданого клопотання № К- 23417 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, ОСОБА_1. подав до Київради лист від 16.03.2015 р., у якому просив при підготовці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначити її площу у розмірі 0,5297 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу, та адресу: вул. Бродівська, 81-П у Голосіївському районі м. Києва.

Також матеріали справи свідчать, що землевпорядною організацією - ТОВ "Дементра Плюс" був розроблений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 . земельної ділянки 0,5297 га за адресою: м. Київ, вул. Бродівська, 81-П у Голосіївському районі м. Києва, який у подальшому був погоджений органом містобудування та архітектури, що здійснює державну політику у сфері земельних відносин (Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) (висновок № 3539/0/01/09-15 від 27.03.2015 р.) відповідно до ст. 186-1 Земельного Кодексу України, а також Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (висновок № 19-26-0.3-6666/2-15 від 08.05.2015 р. до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Крім того, встановлено, що третя особа-1 - ТОВ "Енерджі-ВМ", зі свого боку, ініціювала розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу по вул. Бродівській, 81-п у м. Києві.

А Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № ЗВГ-0085 від 02.02.2018 р. надав згоду на відновлення ТОВ "Енерджі-ВМ" меж земельної ділянки площею 0,5297 га (кадастровий номер: 8000000000:90:439:0019) по вул. Бродівська, 81п. Крім того, 10.04.2018 р. між ТОВ "Енерджі-ВМ" та землевпорядною організацією (ТОВ Деметра Плюс») був складений акт прийому-передачі межових знаків на зберігання ТОВ "Енерджі-ВМ" та акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, які проходять через зазначену (спірну) земельну ділянку.

Враховуючи такі обставини справи та наведені вище норми чинного законодавства, суд вважає, що третіми особами був дотриманий порядок одержання зазначеної земельної ділянки у користування, а відповідач, зі свого боку, прийняв правомірне рішення, яким був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Енерджі-ВМ" у зв`язку з набуттям права власності на майно (витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 38474342 від 03.06.2015 р.).

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Розглядаючи доводи прокурора про незаконність спірного рішення, суд відхиляє його твердження про те, що земельна ділянка мала відчужуватись шляхом проведення земельних торгів, враховуючи таке.

Так, згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України також передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Такими випадками за змістом ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як вже встановлено судом, на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ "Енерджі-ВМ", знаходиться нерухоме майно (нежитлова будівля), належне останньому на праві власності, тому вказана земельна ділянка була передана ТОВ "Енерджі-ВМ" без проведення земельних торгів.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.10 постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Стосовно перевищення площі земельної ділянки над площею нерухомого майна, на якій воно знаходиться, про що вказував прокурор, суд зазначає, що жодним нормативним актом, яким регулюється порядок передачі у власність (користування) земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не передбачено вимог чи умов дотримання певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Натомість, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ 80000732292018 земельна ділянка площею 0,5297 га з кадастровим № 8000000000:90:439:0019 за адресою: м. Київ, вул. Бродівська, 81п, була зареєстрована 15.05.2015 р. Головним управлінням Держземагенства у місті Києві, як окремий та неподільній об`єкт нерухомого майна, власником якого є територіальна громада міста Києва в особі Київради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та той факт, що на земельній ділянці, переданій Київрадою у користування ТОВ "Енерджі-ВМ", знаходиться належне останньому на праві власності нерухоме майно, суд вважає, що надання земельної ділянки у користування ТОВ "Енерджі-ВМ" не вимагало проведення земльних торгів.

Доводи прокурора про те, що право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,5297 га не було оформлене попереднім власником нерухомого майна, а тому у ТОВ "Енерджі-ВМ" не могло виникнути прав на цю земельну ділянку, суд також не приймає, оскільки указані норми закону закріплюють цілісність та нерозривність об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Так, згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексуУкраїни при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, що встановлює правову конструкцію безумовного слідування землі за об`єктом нерухомості (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04.02.2019 року по справі № 463/1696/15-ц, від 04.03.2019 р. по справі 902/341/17).

Отже, на час придбання ТОВ "Енерджі-ВМ" нежитлової споруди у власність, розташованої на земельній ділянці у м. Київ, вул. Бродівська, 81п, закон прямо передбачав перехід до нового власника споруди права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вона розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

За таких обставин, враховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, ТОВ "Енерджі-ВМ" стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі закону та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника майна ( ОСОБА_1 ).

Доводи прокурора про те, що проект землеустрою не містить даних стосовно площі наданої земельної ділянки, яка має визначатись з урахуванням державних будівельних та санітарних норм, суд до уваги не приймає та зазначає, що, дійсно, станом на час спірних правовідносин та на час розгляду справи діють Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.92 за N 44, а також Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. N 173, які встановлюють порядок визначення, нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

Проте, судом вже встановлено, що проект землеустрою затверджений спірним рішенням, був погоджений у порядку, визначеному законом, у тому числі і в частині дотримання усіх будівельних та санітарних норм, зокрема, і ДБН Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92** та Державних санітарних правил забудови населених пунктів, які були враховані проектом.

Щодо посилань прокурора на постанову Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ТОВ "Вагра" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності права, суд зазначає, що викладений у вказаній справі висновок грунтується на тому, що норми ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України містять виключення з обов`язку продажу землі на конкурентних засадах стосовно земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них, у разі розташування на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, вказана норма (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України) не передбачає такого виключення саме для земельних ділянок під звичайне будівництво житлових будинків. Тобто, у вказаній справі № 910/4528/15-г не розглядалось питання щодо необхідності проведення земельних торгів у разі надання земельних ділянок під будівництво, експлуатацію та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу, а тому вказана правова позиція застосуванню у даній справі не підлягає.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором, як позивачем, не доведено незаконності спірного рішення Київської міської ради № 1136/5200 від 05.07.2018 р., суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконним вказаного рішення та його скасування - відсутні, відтак, позов прокурора задоволенню не підлягає.

У разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за правилами ст. 129 ГПК України покладаються на позивача (прокурора), зокрема, зі сплати судового збору за подачу позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ", ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 грудня 2019 року.

Повний текст рішення складений 26 грудня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.