Рішення № 86658158, 17.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/44/18-27/157/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 Справа № 908/971/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” (71700 Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 103/2)

про стягнення 83 884 грн. 55 коп. збитків

за участю

представника позивача: не прибув

представник відповідача: Клюйко А.А., дов. № 3 від 21.06.2019, Алімова Т.М., дов. № 3 від 21.06.2018

СУТЬ СПОРУ:

24.05.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № Zp-ск-5916-0518 від 23.05.2018) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” про стягнення 83 884 грн. 55 коп. збитків, завданих пошкодженням підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску внаслідок виконання відповідачем будівельних робіт по облаштуванню водопроводу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/971/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.05.2018 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрите провадження у справі № 908/971/18, якій присвоєний номер провадження 22/44/18, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 15.06.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2018 ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/971/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 27.06.2018 р.

Ухвалою суду від 27.06.2018, згідно з клопотанням відповідача, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 13.09.2018 включно, у підготовчому засіданні на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 28.08.2018.

Ухвалою суду від 28.08.2018 підготовче засідання відкладено на 06.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2018 у справі № 908/971/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі № 908/971/18 зупинено на час проведення судової економічної експертизи (до отримання результатів судової економічної експертизи та повернення матеріалів справи № 908/971/18 до Господарського суду Запорізької області).

12.08.2019 з експертної установи надійшли до Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/971/18 разом із висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у справі № 908/971/18.

У зв`язку з перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з метою вирішення питання поновлення провадження у справі, прошу призначити справу № 908/971/18 на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу суду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-405/19 від 13.08.2019 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 р., у зв`язку із перебуванням судді-доповідача у справі Ярешко О.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, справу № 908/971/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.08.2019 справу № 908/971/18 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 22/44/18-27/157/19, поновлено провадження у справі з 10.09.2019 підготовче судове засідання призначено на 10.09.2019.

Ухвалою суду від 10.09.2019 р., на підставі ст. 183 ГПК України, у зв`язку з неявкою в підготовче засідання представників сторін, засідання суду було відкладено на 30.09.2019 р.

12.09.2019 представник позивача надіслав на адресу суду заяву б/н від 12.09.2019 р. (вх. № 08-08/18816/19 від 12.09.2019), просить суд здійснити заміну позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7) на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запорожгаз” (скорочена назва АТ “Запоріжгаз”).

Ухвалою суду від 30.09.2019, змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7). Позивачем у справі вважається - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716). Відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено та призначено на 06.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, згідно зі ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено та призначено на 28.11.2019.

28.11.2019 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/971/18.

Ухвалою суду від 28.11.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 04.12.2019.

Ухвалою суду від 04.12.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 17.12.2019.

У судовому засіданні 17.12.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, 16.12.2019 надав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з участю представника в інших судових засіданнях, які призначені на 17.12.2019. В попередніх судових засіданнях позивач підтримував позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” 83 884 грн. 55 коп. збитків, завданих пошкодженням підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску внаслідок виконання відповідачем будівельних робіт по облаштуванню водопроводу. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Під час виконання будівельних робіт по облаштуванню водопроводу, із застосуванням землерийної техніки, в районі с. Вільне с. Тарасівка Оріхівського району Запопрізької області, працівниками ТОВ «Південь-Буд», пошкоджено підземний поліетиленовий газопровід середнього тиску, діаметром 90 мм. В наслідок аварії, стався виток газу. Силами аварійної служби ПАТ «Запоріжгаз», аварія була локалізована, наслідки - усунуто. Заявкою № 2111 від 12.11.2017, зафіксовано факт пошкодження підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску, під час проведення ТОВ «Південь-Буд», будівельних робіт з прокладення водоводу, із застосуванням землерийної техніки. Аварійною бригадою ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ», на місці аварії, проведено комплекс ремонтних робіт, та локалізовано наслідки, про що складено Технічний акт від 12.11.2017. Згідно Технічного акту, виток газу, локалізовано за 50 хвилин, після чого, проведено заміну пошкодженого сегменту газопроводу, та здійснено після аварійний пуск газу у систему. Після локалізації аварії на газопроводі, працівниками ПАТ «Запоріжгаз» у складі аварійно-диспетчерської бригади, та працівника ТОВ «Південь-Буд», складено Акт від 12.11.2017 р. з детальним описом аварійної ситуації. Дана аварія, стала наслідком порушень ТОВ «Південь-Буд», ряду положень Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2494.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється судом, як необґрунтоване, оскільки згідно статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Господарський суд звертає увагу на те, що кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено.

Позивач є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, позивач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві (вх. 08-08/10862/18 від 15.06.2019), поясненнях по справі. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Наприкінці 2011 року з метою забезпечення населених пунктів Новотаврійської сільської ради питною водою, виконавчим комітетом сільської ради було прийнято ряд рішень з питання необхідності реконструкції системи питного водопостачання населених пунктів Новотаврійської сільської ради: с. Вільне, сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району, а згодом укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультипоінт» (надалі -ТОВ «Мультипоінт») на будівництво водопроводу с. Вільне, сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району (водопровід). Вибір та дослідження ділянки під будівництво водопроводу був погоджений комісією у складі голови Новотаврійської сільської ради, представника ЗАТ «Запоріжтеплогазбуд», представника РЕМ, архітектора району, представника ПАТ «Укртелеком» та представника Оріхівського управління газопостачання та газифікації (копія акта додається до відзиву). У зв`язку з тим, що ТОВ «Мультипоінт» не встигало у встановлені строки здійснити будівництво водопроводу, з метою недопущення соціального конфлікту, який назрівав через невиконання місцевою владою своїх зобов`язань перед мешканцями сіл Вільне, сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району щодо забезпечення їх водопостачанням, до будівництва об`єкту у якості субпідрядника було залучено ТОВ «Південь-буд» про що 26.09.2017 між ТОВ «Мультипоінт»(генпідрядник) та ТОВ «Південь-буд» (субпідрядник) було укладеного договір субпідряду № 01. Відповідач зазначив, що надання згоди позивачем на проведення будівельних робіт в охоронній зоні підтверджується Ситуаційним планом в проектно-кошторисній документації на будівництво водопроводу, де стоїть підпис уповноваженої особи Оператора ГРМ ОСОБА_1 ОСОБА_2 та власноруч зроблено ним запис: « ОСОБА_3 в охранной зоне газопроводи проводить с представителем ОУГГ». До початку робіт 09.11.2017 відповідач отримав у виконавчому комітеті Оріхівського району дозвіл (ордер) на проведення робіт (реконструкції водопроводу) у с. Вільне, сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району Запорізької області на період з 07.11.2017р. по 20.12.2017р. Цього ж дня відповідач отримав письмове погодження на проведення робіт від ПАТ «Запоріжгаз» в особі представника Оператора ГРМ Моряхіна О.В., а також інженерів ПАТ «Укртелеком» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується ордером на право проведення робіт. Таким чином з вищевикладеного вбачається, що відповідач проводив роботи з будівництва водопроводу виключно після отримання всіх необхідних погоджень і дозволів. Відповідач зазначив, що 30.10.2017 відповідач звертався до позивача з листом за вих. № 103 у якому прохав надати спеціаліста для уточнення перетину комунікацій Оріхівського відділення ПАТ «Запоріжгаз» та траси водопроводу на об`єкті с. Вільне сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району. Представник оператора ГРМ не з`явився. Відповідач зазначив, що розпочавши роботи щодо будівництва водопроводу на відстані 1 м від газопроводу, трактор відповідача зачепив газопровід, в результаті чого стався виток природного газу. Як з`ясувалось газопровід був прокладений у землі не по прямій лінії, як це має бути за планом, а дугою (відходячи більше ніж на 1,5 м від прямої лінії за проектною документацією та враховуючи зроблені місця шурфування та позначки на стовпах). Выдповыдач зазначив, що розрахунок вартості послуг автотранспорту аварійно-диспетчерської служби позивача є некоректним, як щодо суми її визначення, так і взагалі для його розрахунку (наявність автотранспорту в аварійно-диспетчерській служби це є обов`язковою складовою для діяльності позивача).

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Позивач зазначив, що під час виконання будівельних робіт по облаштуванню водопроводу, із застосуванням землерийної техніки, в районі с. Вільне с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області, працівниками ТОВ «Південь-Буд», пошкоджено підземний поліетиленовий газопровід середнього тиску, діаметром 90 мм. Внаслідок аварії, стався виток газу. Силами аварійної служби ПАТ «Запоріжгаз», аварія була локалізована, наслідки - усунуто.

Заявкою № 2111 від 12.11.2017, зафіксовано факт пошкодження підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску, під час проведення ТОВ «Південь-Буд», будівельних робіт з прокладення водоводу, із застосуванням землерийної техніки.

Аварійною бригадою ПАТ «Запоріжгаз», на місці аварії, проведено комплекс ремонтних робіт, та локалізовано наслідки, про що складено Технічний акт від 12.11.2017.

Згідно Технічного акту, виток газу, локалізовано за 50 хвилин, після чого, проведено заміну пошкодженого сегменту газопроводу, та здійснено після аварійний пуск газу у систему.

Після локалізації аварії на газопроводі, працівниками ПАТ «Запоріжгаз» у складі аварійно-диспетчерської бригади, та працівника ТОВ «Південь-Буд», складено Акт від 12.11.2017 з детальним описом аварійної ситуації.

Позивач вважає, що дана аварія, стала наслідком порушень ТОВ «Південь-Буд», ряду положень Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Так, Відділом економічного планування ПАТ «Запоріжгаз», зроблено розрахунок витрат від аварійної ситуації, що складається з витрат на усунення наслідків аварії на газопроводі, та вартості втраченого під час аварії, природного газу.

Згідно Акту про надання послуг з усунення наслідків аварійної ситуації на газопроводі № 000011201 від 12.44.2017, надісланого на адресу ТОВ «Південь Буд», в додатку до Претензії від 23.11.2017 № 2р11.1-ПЯ-24345 (направлено поштою 23.11.2017), загальна сума збитків, складає 83 884 грн. 55 коп.

Згідно Розрахунку ПАТ «Запоріжгаз», витрат по усуненню аварійної ситуації від 12.11.2017, загальна сума витрат (шкоди) по локалізації наслідків аварійної ситуації, складається з витрат на послуги автотранспорту АДС ПАТ «Запоріжгаз» - 531 грн. 66 коп. (без ПДВ); витрат на оплату праці, працівників АДС ПАТ «Запоріжгаз» - 147 грн. 33 коп. (без ПДВ); вартість аварійно - відновлювальних робіт на газопроводі, групи експлуатації газових мереж служби експлуатації систем газопостачання ПАТ «Запріжагз» - 1 559 грн. 66 коп. (без ПДВ); вартість пусконалагоджувальних робіт групи внутрішньобудинкових систем газопостачання служби експлуатації газових мереж ПАТ «Запоріжгаз» - 13 945 грн. 55 коп. (без ПДВ); вартість втраченого під час аварії, природного газу – 53 719 грн. 59 коп. (без ПДВ). Всього позивач просить суд стягнути з відповідача 83 884 грн. 55 коп. збитків.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази і пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Із змісту цих норм, а також ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов`язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

У ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб`єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб`єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

Третя підстава – це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:

- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);

- протиправність поведінки правопорушника;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;

- вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками. Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності. Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно –правова відповідальність не настає. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 22.01.2013 у справі № 3-72гс12.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди, позивач повинен довести наявність у нього шкоди у заявленому розмірі, протиправних винних дій відповідача у завданні шкоди, та причинного зв`язку між шкодою позивача та діями відповідача.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо шкода є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Судом встановлено, що 26.09.2017 року між ТОВ «Південь-Буд» (субпідрядник) та ТОВ «Мультипоінт» (замовник) укладено договір субпідряду № б/н від 26.09.2017.

Відповідно до п. 1.1 договору субпідряду замовник доручає, а субпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується прийняти від субпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 1.2 договору видами робіт є: будівництво по об`єкту: «Реконструкція водопроводу с. Вільне, ст. Кирпотіно, с. Новотавричеське Оріхівського району».

Місцезнаходження об`єкту, на якому проводяться роботи за цим Договором: Запорізька область, с. Вільне, ст. Кирпотіно. с. Новотавричеське Оріхівського району (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, початок виконання робіт - вересень 2017 року. Закінчення виконання робіт - грудень 2017 року.

Пунктом 6.2.3 договору сторони узгодили, що субпідрядник зобов`язаний негайно приступити до будівництва після отримання дозвільних документів на початок робіт, будівельного майданчика, проектно-кошторисної документації, узгодження Замовником вартості матеріалів та отримання від Замовника 30% попередньої оплати від ціни договору.

В матеріалах справи міститься Робочий проект щодо об`єкту «Реконструкція водопроводу с. Вільне ст. Кірпотіно с. Новотаврійське Оріхівського району». Шифр 17/11, виконавець проекту ЗАТ « Запоріжтеплогазбуд». Зазначений Робочий проект пройшов чисельні погодження серед різних комунальних служб, у тому числі, в Філії Оріхівського управління газопостачання та газифікації, про що свідчать підписи уповноважених осіб позивача на Акті вибору та обстеження дільниці під будівництво реконструкції водопроводу с. Вільне ст. Кірпотіно с. Новотаврійське Оріхівського району. Акт є невід`ємною частиною Робочого проекту.

Згідно Ордеру на проведення реконструкції водопостачання від 09.11.2017, реконструкція водопроводу відбувається згідно до проекту № 17/11, ЗАТ «Запоріжтеплогазбуд», тобто згідно до наявного в матеріалах справи Робочого проекту.

Строки виконання робіт: 07.11.2017 - 20.12.2017.

В резолютивній частині Ордеру відображено факт погодження проведення будівельних робіт з районними комунальними службами, зокрема, 09.11.2017 отримано погодження від Токмакського відділення ПАТ "Запоріжгаз", а отже, зазначені обставини спростовують доводи позивача з приводу того, що відповідач проводив роботи без письмового погодження з Оператором ГРМ, оскільки відповідачем отримано таке погодження не у формі листа, а в письмовій формі у вигляді відповідного штампу із визначення працівника Токмакського відділення ПАТ "Запоріжгаз", який здійснив перевірку відповідних документів та погодив проект проведення земельних робіт ТОВ "Південь-Буд".

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ТОВ «Південь-Буд» виконував роботи на підставі укладеного з замовником договору субпідряду, Робочого проекту та Ордеру на проведення робіт, а отже поведінка відповідача була правомірною.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем (Оператор ГРМ) із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організації та економічні засади функціонування газорозподільних систем регулюється Кодексом газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (Кодекс ГРМ).

Відповідно до п. 4.2 Розділу III Кодексу ГРМ, проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт на відстані менше ніж 15м від ГРМ без дозволу на порушення об`єктів благоустрою, який видається відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт, та письмового погодження Оператора ГРМ - не допускається.

Надання згоди позивачем на проведення будівельних робіт в охоронній зоні підтверджується Ситуаційним планом в проектно-кошторисній документації на будівництво водопроводу, де стоїть підпис уповноваженої особи Оператора ГРМ - ОСОБА_2 та власноруч зроблено ним запис: «Согласовано работы в охранной зоне газопровода проводить с представителем ОУГГ».

Отже, відповідач до початку робіт 09.11.2017 відповідач отримав у виконавчому комітеті Оріхівського району дозвіл (ордер) на проведення робіт (реконструкції водопроводу) у с. Вільне, сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району Запорізької області на період з 07.11.2017. по 20.12.2017 та отримав письмове погодження на проведення робіт від ПАТ «Запоріжгаз» в особі представника Оператора ГРМ Моряхіна О.В., а також інженерів ПАТ «Укртелеком» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується ордером на право проведення робіт.

Отже, відповідач проводив роботи з будівництва водопроводу виключно після отримання всіх необхідних погоджень і дозволів.

Згідно до умов проектно-кошторисної документації, будівництво водопроводу мало здійснюватись на відстані 1 метра від підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм (газопровід).

Точне місцезнаходження газопроводу визначалось ТОВ «Південь-буд» виходячи із позначок на стовпах та орієнтовних стовпчиках шляхом відкриття шурфів вручну, після чого відповідач повідомив представника оператора ГРМ про закінчення шурфування.

Відповідач зазначив, що представник Оператора ГРМ в телефонному режимі надав ТОВ «Південь-буд» дозвіл на початок робіт без його участі, та на підставі проектно-кошторисної документації на будівництво водопроводу, після чого відповідач розпочав роботи з реконструкції водопроводу на відстані їм від газопроводу, згідно до проектів кошторисної документації на будівництво водопроводу.

Розпочавши роботи щодо будівництва водопроводу на відстані 1 м від газопроводу, трактор відповідача зачепив газопровід, в результаті чого стався виток природного газу. Як з`ясувалось газопровід був прокладений у землі не по прямій лінії, як це має бути за планом, а дугою (відходячи більше ніж на 1,5 м від прямої лінії за проектною документацією та враховуючи зроблені місця шурфування та позначки на стовпах).

У відповідності з положенням п. 4.34 Розділу III Кодексу ГРМ, до початку ударних механізмів і землерийної техніки поблизу траси підземного газопроводу визначається його точне місце розташування шляхом відкриття шуфрів вручну. Роботи з установки знаків і відкриття шуфрів, виконуються силами та за рахунок коштів організатора проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт у присутності представника Оператора ГРМ.

У зв`язку з цим, 30.10.2017р. відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 103 у якому просив надати спеціаліста для уточнення перетину комунікацій Оріхівського відділення ПАТ «Запоріжгаз» та траси водопроводу на об`єкті с. Вільне сщ. Кирпотіно, сщ. Новотаврійське Оріхівського району.

Відповідач зазначив, що представник оператора ГРМ зателефонував прорабу ТОВ «Південь-буд» і в усній формі попросив здійснити шурфування без його участі, а по закінченню шурфування зателефонувати йому.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що неявка представника ГРМ не є наслідком невиконання відповідачем вимог Кодексу ГРМ, а є недбалою поведінкою самого позивача.

Крім того, відповідно до п. 41 глави 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем уповноважена особа Оператора ГРМ за пред`явленням службового посвідчення має право перевірити документи, що дають право на проведення земляних робіт в охоронній зоні, і призупинити роботи, які виконуються з порушенням вимог цього Кодексу. При зупинці проведення робіт уповноваженими особами Оператором ГРМ складається попередження на призупинення робіт».

Пунктом 42 глави 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем визначено, що при виявленні несанкціонованих ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні об`єктів газорозподільної системи, а також: при виявленні випадків самовільного продовження припинених Оператором ГРМ робіт слід вжити заходів щодо їх припинення та поінформувати відповідні державні органи.

Однак, позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідних органів, що в свою чергу призвело б до притягнення відповідача до відповідальності.

Щодо розміру збитків в сумі 83 884 грн. 55 коп. суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку позивача загальна сума витрат (шкоди) по локалізації наслідків аварійної ситуації, складається з: витрат на послуги автотранспорту АДС ПАТ «Запоріжгаз» - 531,66 грн. (без ПДВ); витрат на оплату праці, працівників АДС ПАТ «Запоріжгаз» - 147,33 грн. (без ПДВ); вартість аварійно - відновлювальних робіт на газопроводі, групи експлуатації газових мереж служби експлуатації систем газопостачання ПАТ «Запріжагз» - 1559,66 грн. (без ПДВ); вартість пусконалагоджувальних робіт групи внутрішньобудинкових систем газопостачання служби експлуатації газових мереж ПАТ «Запоріжгаз» - 13945.55 грн. (без ПДВ); вартість втраченого під час аварії, природного газу - 53719,59 грн. (без ПДВ).

Так, ухвалою суду від 06.09.2018 призначено у справі № 908/971/18 судову економічну експертизу (суддею Ярешко О.В), проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000 м. Дніпро, Січеславська Набережна, 17, офіс 361). На вирішення експертизи поставлені питання:

1) Які документально підтверджені витрати на послуги автотранспорту АДС ПАТ “Запоріжгаз”, понесені позивачем внаслідок проведення робіт по усуненню пошкодження підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм, що сталося 12.11.2017 р. у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу?

2) Які документально підтверджені витрати на оплату праці працівників АДС ПАТ “Запоріжгаз”, понесені позивачем внаслідок проведення робіт по усуненню пошкодження підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм, що сталося 12.11.2017 р. у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу?

3) Які документально підтверджені витрати ПАТ “Запоріжгаз” на проведення аварійно-відновлювальних робіт на підземному поліетиленовому газопроводі середнього тиску діаметром 90 мм, що був пошкоджений 12.11.2017 р. у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу?

4) Які документально підтверджені витрати ПАТ “Запоріжгаз” на проведення пусконалагоджувальних робіт групи внутрішньобудинкових систем газопостачання служби експлуатації газових мереж ПАТ “Запоріжгаз” внаслідок пошкодження 12.11.2017 р. підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу?

5) Яка документально підтверджена вартість втраченого природного газу, витік якого стався внаслідок пошкодження 12.11.2017 р. підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу?

6) Чи підтверджується документально загальний розрахунок витрат, зроблений ПАТ “Запоріжгаз” по усуненню пошкодження підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм, що сталося 12.11.2017 р. у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконстуркції водопроводу?.

12.08.2019 з експертної установи надійшли до Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/971/18 разом із висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у справі № 908/971/18.

Висновком експерта № 5040/5041-18 від 30.07.2019 документально підтверджені витрати на послуги автотранспорту АДС ПАТ «Запоріжгаз» - 531,66 грн. (без ПДВ); витрат на оплату праці, працівників АДС ПАТ «Запоріжгаз» - 147,33 грн. (без ПДВ); вартість аварійно - відновлювальних робіт на газопроводі, групи експлуатації газових мереж служби експлуатації систем газопостачання ПАТ «Запріжагз» - 1559,66 грн. (без ПДВ); вартість пусконалагоджувальних робіт групи внутрішньо будинкових систем газопостачання служби експлуатації газових мереж ПАТ «Запоріжгаз» - 13945,55 грн. (без ПДВ).

Щодо визначення обсягу втраченого газу та його вартість в розмірі 53 719,59 грн. (без ПДВ), експерт зазначив, що дане питання виходить за межі компетенції експерта-економіста, оскільки потребує відповідних технічних знань. Таким чином, надати категоричну відповідь, без документально підтверджених даних (ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу за транспортування природного газу магістральними газопроводами), не надається за можливе, у зв`язку чим за умови, що ціна за 1000 куб.м. та тариф за транспортування природного газу магістральними газопроводами надана ПАТ «Запорожгаз» документально обгрунтована, то документально підтверджена, вартість втраченого природного газу, витік якого стався внаслідок пошкодження 12.11.2017 р. підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм у районі с. Вільне, с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області у результаті проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу, складає 53 719,59 грн. (без ПДВ).

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (частини перша, третя статті 74);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України);

- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України);

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України );

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів, стаття 86 ГПК України);

- висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (стаття 98 ГПК України );

- суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (частина перша статті 99 ГПК України);

- учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (стаття 101 ГПК України);

- висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Судом надано належну оцінку експертному висновку № 5040/5041-18 від 30.07.2019.

Судом, приймаються заперечення відповідача щодо об`єктивності експертного дослідження.

Так, судовий експерт підтверджуючи витрати служби експлуатації газових мереж ПАТ «Запоріжгаз» на проведення пусконалагоджувальних робіт по реконструкції водопроводу на суму 1 559 грн. 66 коп. (витрати) зазначає, що він не має відповідної програми та спеціальних знань для перевірки достовірності даних, що містяться в локальному кошторисі № 2-1-1 ПАТ «Запоріжгаз» на аварійно-будівельні роботи на газопроводі с/т ф. 90 с. вільне Оріхівського району Форма № 1, проте з невідомих причин дані за цим документом експерт приймає як достовірні та об`єктивно обґрунтовані, що ставить під сумнів його об`єктивність по відношенню до відповідача.

Позивач здійснював розрахунок втрат природного газу за формулою, рекомендованою ОСОБА_4 (из ученого пособия ОСОБА_5 , П.М ОСОБА_1 Енин «Потери природного газа при зксплуатации систем газоснабжсния»).

При цьому дана формула дозволяє лише орієнтовно визначити розхід газу, який витікає з аварійно пошкодженого газопроводу, на що неодноразово звертав увагу Вищий господарський суд України під час розгляду аналогічних спорів, зокрема у постанові від 11.01.2017р. по справі № 907/1123/15. В частині відмови у позові, зокрема щодо втрат природного газу на суму 237 129,60 гри, суд мотивовано визнав вказану суму недоведеною, оскільки такий розрахунок здійснювався за формулою, рекомендованою ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 , П ОСОБА_6 Енин «Потери природного газа при жсплуатации систем газоснабжения»). Поряд з тим, така формула дозволяє лише орієнтовно визначити об`ємний максимальний секундний розхід газу, який витікає з аварійно пошкодженого газопроводу».

Таким чином, виходячи зі змісту висновку експерта, позивач не підтвердив реальну кількість втраченого в результаті аварії газу та його вартість.

Крім того, по шостому питанню судовий експерт зазначає, що розрахунок витрат, розроблений ПАТ «Запоріжгаз» по усуненню пошкодження підземного поліетиленового газопроводу середнього тиску діаметром 90 мм ..., що сталося 12.11.2017 в результат проведення відповідачем робіт по реконструкції водопроводу, документально підтверджується, за умови, що ціна за 1000 куб. м. та тариф за транспортування природного газу магістральними газопроводами надана ПАТ «Запоріжгаз» документально обґрунтована документально підтверджена, та складає: 69 903,79 грн. (без ПДВ); 83 884,55 грн. (з ПДВ). При цьому є очевидним, що відповідаючи на дане питання експерт керується власними припущеннями, оскільки включив до загальної суми витрат Позивача вартість втраченого природного газу на суму 53 719,59 грн. без наявності документально підтверджених даних ціни газу за 1000 куб. м., про що зазначає сам експерт відповідаючи на питання № 5.

Господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018р. у справі № 910/17631/16, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу; відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на викладені вище доводи та висновки суду, в тому числі неповноту дослідження у висновку експерта від 30.07.2019 № 5040/5041-18, суд критично оцінює даний висновок.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Як Конституція України, так і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод направлені на всебічне забезпечення прав та поваги держави до споживача. Реальність будь-якого суб`єктивного майнового чи немайнового права полягає в його гарантованості. В силу статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод проголошує верховенство права як частину спільного спадку договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип пропорційності - "розумного співвідношення", який закріплений усталеною практикою Європейського суду з прав людини та вимагає пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються і метою, яку прагнуть досягнути шляхом такого засобу.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Крім того, у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, наявні в матеріалах справи докази, зважаючи на зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту вчинення відповідачем порушення, за яке нараховані збитки, стягнення яких є предметом даного спору.

За вказаних обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область відмовити.

Рішення оформлено та підписано 27.12.2019.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.