Рішення № 86658124, 23.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 Справа № 908/2224/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068)

до відповідача: Приватного підприємства “ДОБРОБУТ СІТІ” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95, ідентифікаційний код юридичної особи 36320226)

про стягнення 265 908 грн. 33 коп.

за участю

представника позивача: Тучкова С.М., дов. № 15/01/01-10 від 10.06.2019

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

20.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської про стягнення з Приватного підприємства “ДОБРОБУТ СІТІ” 265 218 грн. 13 коп. заборгованості по орендній платі, 690 грн. 20 коп. 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2224/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 21.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради строк для усунення недоліків терміном не пізніше 05.09.2019.

28.08.2019 на адресу суду від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2019.

Ухвалою суду від 30.08.2019 р. позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/2224/19, присвоєно номер провадження 27/199/19,

Справа № 908/2224/19 спочатку розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті було призначено на 26.09.2019.

Ухвалою суду від 26.09.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, засідання суду відкладено на 29.10.2019.

Представник позивача надав до канцелярії суду письмове клопотання, в порядку ст. 250 ГПК України, просить суд перейти до розгляду справи № 908/2224/19 зі спрощеного провадження до загального позовного провадження, судове засідання 29.10.219 р. просить провести без участі представника.

Ухвалою від 29.10.2019 р., відповідно до ст. 250 ГПК України, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2224/19 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 19.11.2019. Даною ухвалою суд запропонував позивачу надати обґрунтований детальний розрахунок позовних вимог, з зазначенням періоду нарахування та правової природи виникнення кожної з заявлених сум.

Представником позивача, на вимоги суду викладені в ухвалі від 29.10.2019 надано додаткові пояснення № 76/02-03 (вх. № 08-08/23902/19 від 18.11.2019) по справі, в тому числі щодо розрахунку заборгованості та щодо вручення позовної заяви відповідачу.

Ухвалою суду від 19.11.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 16.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 23.12.2019.

Від позивача 20.12.2019 надійшли додаткові пояснення № 90/02-03 від 18.12.2019 (вх. № 08-08/26654/19) щодо строку дії Договору.

У судовому засіданні 23.12.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 23.12.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Акорд”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2019 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

В засіданні суду 23.12.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих позивачем (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 23.12.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Відповідач у судове засідання жодного разу не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача Мартин 04.09.2019, а саме ухвали суду про відкриття провадження.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовленого судом, місцезнаходженням відповідача є адреса вказана в позовній заяві та на яку було надіслано ухвали суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2224/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2012 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством «ВРЕЖО №1» (Балансоутримувач) та Приватним підприємством «ДОБРОБУТ СІТІ» (Орендар) було укладено Договір № 28/1 оренди нежитлового приміщення № № 1-14 напівпідвалу (літ. А-5), загальною площею 143,74 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 69 (Договір).

Додатковою угодою від 27.11.2013 змінено сторону в Договорі оренди, а саме Балансоутримувача з КП «ВРЕЖО № 1» на Міське комунальне підприємство «Основаніє».

Відповідно до Додаткової угоди від 02.12.2013 року змінено загальну площу нежитлового приміщення з « 143,74 кв.м. нежитлового приміщення №№ 1-14 напівпідвалу (літ. А-5)» на « 140,4 кв.м. нежитлового приміщення № 81 цокольного поверху (літ.А-5)» в будинку № 69 по вул. Перемоги.

Пунктом 1.2 Договору оренди передбачено, що об`єкт оренди використовується для розміщення офісу.

23.06.2014 Додатковою угодою змінено в Договорі оренди цільове використання нежитлового приміщення № 81 цокольного поверху (літ.А-5) з «офісу» на «центр дитячого розвитку».

Додатковою угодою до Договору «Балансоутримувача» змінено з Міського комунального підприємства «Основаніє» на Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 23.03.2012 № 28/1 до Договору «Балансоутримувача» змінено з Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради на Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Відповідно до розділу 3 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 № 63 та Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає 71759,80 (сімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 80 коп.).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується Орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об`єкта, що здається в оренду, щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на розрахунковий рахунок місцевого бюджету ГУДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський (Вознесенівський) район) № 33212871700008, ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, код платежу 22080401.

Додатковою угодою від 15.03.2016 до договору оренди встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, з урахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення «Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік». Керуючись пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», на виконання розпорядження Запорізького міського голови від 02.03.2016 № 103р «Про індексацію орендної плати за користування комунальним майном у 2016 році», орендна плата у 2016 році не індексувалася.

Додаткова угода від 15.05.2018 до Договору розділ 3 передбачає, що орендна плата визначається на підставі рішення Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає 217360,50 грн. (двісті сімнадцять тисяч триста шістдесят грн. 50 коп.) на рік. Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Додатковою угодою від 20.06.2018 до Договору змінено реквізити рахунку для зарахування надходжень до міського бюджету, а саме: орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок № 33218871008007 УК у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38025409, код платежу 22080401 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Додатковою угодою від 01.10.2018 орендна плата з 01.10.2018 розраховується та спрямовується Орендарем : 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету; 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахування ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім».

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя незалежно від наслідків господарської діяльності.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди щодо сплати орендної плати за період лютого 2018 по травень 2019 утворилася заборгованість по орендній платі, на яку нараховано суму 3 % річних.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є Договір № 28/1 від 23.03.2012.

Пунктами 11.1, 11.7 Додаткової угоди від 15.05.2018, Договір оренди продовжений до 23.01.2019. В разі відсутності заяви про припинення або зміну умов Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін при умові виконання п. 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Отже, Договір є продовженим та діючим.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, розмір орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача складає 265218 грн. 13 коп. та виходить з наступного:

За лютий 2018 (орендна плата за січень 2018 року помножена на індекс інфляцію за лютий 2018 року) 12047,17 * 1,009 - 12155 грн. 59 коп.

За березень 2018 (орендна плата за лютий 2018 року помножена на індекс інфляцію за березень 2018 року) 12155,59*1,011=12289 грн. 30 коп.

За квітень 2018 (орендна плата за березень 2018 року помножена на індекс інфляцію за квітень 2018 року) 12289,30*1,008=12387 грн. 61 коп.

За травень 2018 (орендна плата за квітень 2018 року помножена на індекс інфляцію за травень 2018 року) 12387,61*1,000=12387 грн. 61 коп.

За червень 2018 (орендна плата за травень 2018 року помножена на індекс інфляцію за червень 2018року) 12387,61*1,000=12387 грн. 61 коп.

За липень 2018 (орендна плата за червень 2018 року помножена на індекс інфляцію за липень 2018року) 12387,61*0,993=12300 грн. 90 коп.

За серпень 2018 (орендна плата за липень 2018 року помножена на індекс інфляцію за серпень 2018року) 12300,90*1,000=12300 грн. 90 коп.

За вересень 2018 (орендна плата за серпень 2018 року помножена на індекс інфляцію за вересень 2018 року) 12300,90*1,019=12534 грн. 62 коп.

За жовтень 2018 (орендна плата за вересень 2018 року на індекс інфляцію за жовтень 2018 року та мінус 30 % відповідно до Додаткової угоди від 01.10.2018 року) 12534,62*1,017-30%=8923 грн. 40 коп.

За листопад 2018 відповідно Додатку 1 до Додаткової угоди від 15.05.2018 сторони дійшли згоди, що орендна плата за січень 2018 року становить 18385 грн. 08 коп. Оплата з 23.01.2018. Оскільки вказана Додаткова угода надійшла на адресу Балансоутримувача лише 15.12.2018, здійснено донарахування за період з 23.01.2018 по 31.10.2018, отже, заборгованість за листопад 2018 року в сумі 72291 грн. 85 коп.,складається з: донарахованої заборгованості за період з 23.01.2018 року по 31.10.2018 року в сумі 58483 грн. 28 коп., орендної плати за листопад 2018 року з урахуванням Додаткових угод від 15.05.2018 та від 10.01.2018 (орендна плата за жовтень 2018 року помножена на індекс інфляцію за листопад 2018 року та мінус 30 %) 19454,17*1,014-30%=13808 грн. 57 коп.

За грудень 2018 (орендна плата за листопад 2018 року помножена на індекс інфляцію за грудень 2018 року та мінус 30 %) 19726,53* 1,008-30%=13919грн. 04 коп.

За січень 2019 (орендна плата за грудень 2018 року помножена на індекс інфляції за січень 2019 року та мінус 30 %) 19884,34* 1,010-30%=14058 грн. 23 коп.

За лютий 2019 (орендна плата за січень 2019 року помножена на індекс інфляцію за лютий 2019 року та мінус 30 %) 20083,18 * 1,005-30%= 14128 грн. 52 коп.

За березень 2019 (орендна плата за лютий 2019 року помножена на індекс інфляцію за березень 2019 року та мінус 30 %) 20183,59* 1,009-30%=14255 грн. 68 коп.

За квітень 2019 (орендна плата за березень 2019 року помножена на індекс інфляцію за квітень 2019 року та мінус 30 %) 20365,25*1,010-30%= 14398 грн. 24 коп.

За травень 2019 (орендна плата за квітень 2019 року на індекс інфляцію за травень 2019 року та мінус 30 %) 20568,91 *1,007-30%=14499 грн. 03 коп.

Контррозрахунку спірної суми, як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

На час розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплат заборгованості в розмірі 265218 грн. 13 коп.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, не заперечив проти позовних вимог та не доводив, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди за період з лютого 2018 по травень 2019 у розмірі 265218 грн. 13 коп. підлягають задоволенню.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 11.03.2018 по 15.07.2019 (по кожному платежу окремо) про стягнення 690 грн. 20 коп. 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3% виконаний невірно, різниця отримана судом складає 19 грн., отже стягненню з відповідача за загальний період з 11.03.2018 по 15.07.2019 (по кожному платежу окремо) підлягає сума 3 % річних в розмірі 671 грн. 20 коп.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Приватного підприємства “ДОБРОБУТ СІТІ”, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “ДОБРОБУТ СІТІ” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95, ідентифікаційний код юридичної особи 36320226) 265218 (двісті шістдесят п`ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 13 коп. – основного боргу по орендній платі, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 20 коп. – 3 % річних до місцевого бюджету Вознесенівського району на розрахунковий рахунок № 33218871008007 в ГУДКСУ у м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025409, МФО 899998 стягувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства “ДОБРОБУТ СІТІ” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95, ідентифікаційний код юридичної особи 36320226) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068, р/р № 35418000078540 в ГУДКСУ у м. Запоріжжя, МФО 813015) 3988 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 34 коп. – судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 27.12.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова