Рішення № 86657916, 27.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4958/19

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет", м. Кривий Ріг

про стягнення суми основного боргу у розмірі 148 643,94 грн., інфляційної складової у розмірі 15 658,36 грн., 3% річних у розмірі 8 223,09 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" про стягнення суми основного боргу у розмірі 148 643,94 грн., інфляційної складової у розмірі 15 658,36 грн., 3% річних у розмірі 8 223,09 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 254 від 05.03.2018 з оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 04.11.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" № 4197/09 від 24.10.2019 залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4958/19 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Публічним акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (надалі - учасник) та Державним вищим навчальним закладом "Криворізький національний університет" в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 254 від 05.03.2018 (надалі - договір).

Позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом 2018 року поставив замовнику теплову енергію на загальну суму 169 439,89 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив надані послуги у встановлені строки у повному обсязі. Так, відповідачем було частково оплачено спожиту у січні 2018 року теплову енергію на суму 20 795,95 грн. За таких обставин, у Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" у розмірі 148 643,94 грн.

За порушення строків виконання грошових зобов`язань, позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 8 223,09 грн. та суму інфляційної складової у розмірі 15658,36 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав, разом з тим, заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет є бюджетною організацію та залежить від надходжень коштів з державного бюджету.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 148 643,94 грн., а також інфляційної складової у розмірі 15 658,36 грн. та 3% річних у розмірі 8 223,09 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (який обсяг теплової енергії і в які строки був оплачений), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Публічним акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (надалі - учасник) та Державним вищим навчальним закладом "Криворізький національний університет" в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 254 від 05.03.2018 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2018, але в будь – якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Пунктом 1.1 договору визначено, що учасник зобов`язується з 01.01.2018 по 31.03.2018 надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 договору (пара, гаряча вода та пов`язана продукція), а замовник – прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк (термін) наданих послуг: протягом 2018 року.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, протягом 2018 року поставив замовнику теплову енергію на загальну суму 169 439,89 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1, а.с. 18 – 21).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється замовником виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив надані послуги у встановлені строки у повному обсязі. Так, з відповідачем було частково оплачено спожиту у січні 2018 року теплову енергію на суму 20 795,95 грн. За таких обставин, у Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" у розмірі 148 643,94 грн.

А отже, позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення суми основного боргу у розмірі 148 643,94 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 8 223,09 грн. за загальний період з 15.02.2018 по 22.10.2019 (фактично з урахуванням зазначеної кількості днів нарахування) та суму інфляційної складової у розмірі 15658,36 грн. за загальний період з березня 2018 по травень 2019.

Перевіривши розрахунок суд встановив, що сума інфляційної складової за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за заявлений позивачем період становить 15 732,28 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі – 15 658,36 грн.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 223,09 грн., слід задовольнити.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором про закупівлю послуг за державні кошти № 254 від 05.03.2018 (т. 1 а.с. 12 - 17), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 18 - 21).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру інфляційної складової та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України, від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційної складової та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, слід відмовити.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" (місцезнаходження: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 11; ідентифікаційний код: 37664469) в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" (місцезнаходження: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська, буд. 3; ідентифікаційний код: 37861922) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код: 00130850) суму основного боргу у розмірі 148643,94 грн., інфляційну складову у розмірі 15 658,36 грн., 3% річних у розмірі 8 223,09 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 587,88 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.12.2019.

Суддя Ніколенко М.О.