Рішення № 86657844, 26.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2019м. ДніпроСправа № 910/9667/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА"

про стягнення 28 558,19 грн.

Представники:

від позивача: Бондар Є.Р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "СТАРАХОВЕ ТОВАРИСТВО "ДОМІНАНТА" про стягнення страхового відшкодування (основного боргу) в порядку регресу у розмірі 24 000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 388,44 грн., 3% річних у розмірі 1 169,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані обов`язком відповідача відшкодувати позивачу витрати в порядку регресу на виплату страхового відшкодування.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву та витребування судом документи не надав, про час слухання справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду надсилалися за місцезнаходженням відповідача згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.09.2019. Однак, кореспонденція надіслана господарським судом була повернута відділення поштового зв`язку "Укрпошта" з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.07.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила). Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 23.10.2019р оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (позивач) та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-00000277 від 11.05.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи 18.03.2017р. в м. Коростишів Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля газ 33022, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 27.04.2017 року, яка набрала законної сили 09.05.2017 року, ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля газ 33022, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , п. 10.9 Правил дорожнього руху, якого було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП автомобілю CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень, його власнику заподіяно матеріальний збиток.

Відповідно до ремонтної калькуляції ПрАТ "Страхова група "ТАС" № 03015_07 від 21.03.2017 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , склала 25 943,28 грн.

На підставі заяви страхувальника, ОСОБА_1 , на виплату страхового відшкодування від 22.03.2017 року та заяви-погодження від 22.03.2019 року і страхового акту АТ "Страхова група "ТАС" №7046Р/07/17 від 23.03.2017 року страхове відшкодування в розмірі 25000,00 грн. було виплачено на користь страхувальника, ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 612013 від 27.03.2017(а.с.82).

За даними Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водія, ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/2174506.

За даними Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - ЦБД МТСБУ) Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ "СТ "Домінанта" № АК/2174506 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.(а.с.16).

Позивач направив на адресу відповідача заяву № Г0401/3205 від 31.08.2017 на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), яка отримана відповідачем 04.09.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.83,84).

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами нього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк розгляду заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № Г0401/3205 від 31.08.2017 закінчився 02.12.2017.

Проте, відповіді на заяву станом на час подання позовної заяви відповідач не надав, страхове відшкодування не виплатив, лист про відмову у виплаті на адресу позивача не надходив.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено приписами ч.1. ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Умовами абзаців а, ґ підпункту 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент настання ДТП ) встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33,1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (протягом трьох робочих днів).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 000,00 грн. грн. підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач також нарахував та просить стягнути з Відповідача втрати від інфляції у сумі 3 388,44 грн. за період з грудня 2018 року по червень 2019 року та 3% річних у сумі 1169,75 грн. за період з 02.12.2018 по 18.07.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 1169,75 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 388,44 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався, будь яких заперечень проти позову до матеріалів справи за час її розгляду не надходило, як не надходило доказів сплати відповідачем суми позову в повному обсязі або частково.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 000,00 грн., 3% річних 1169,75грн., інфляційні втрати 3 388,44 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.12.2019

Суддя С.П.Панна