Рішення № 86655590, 17.12.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/18206/17

н/п 2/766/1284/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Троцькою О.Ю.

Фактично зазначена квартира є окремим домоволодінням, оскільки конструктивно не пов`язана із багатоквартирним житловим будинок АДРЕСА_2 , має окремий вихід та комунікації, зазначене підтверджується рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.06.2005 року за №301 «Про зняття з балансу місцевих рад окремих будинків», згідно якого будинок по АДРЕСА_3 , знято з балансу міської ради, за зобов`язано власника оформити у визначеному порядку право власності або користування земельною ділянкою під будинком.

На виконання цього рішення між Управлінням житлового господарства та попереднім власником квартири було складено та підписано Акт приймання – передачі будинку, згідно з яким одноповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 було фактично передано від управління житлового господарства до власника, який здійснив його приватизацію.

В подальшому документи на право власності на житловий будинок не були своєчасно оформлені на ім`я попереднього власника з причин , які йому не відомі.

В подальшому маючи намір оформити належним чином правовстановлюючі документи на вказаний будинок він звернувся до державного реєстратора, який роз`яснив йому, що для внесення до реєстру право власності відомостей про належний позивачу окремо розташований житловий будинок, замість квартири відбувається шляхом відкриття нового розділу в реєстрі, що можливо лише при наданні реєстратору декларації про готовність об`єкта до експлуатації та технічного паспорту на будинок якщо ж будинок вже побудований і реєстрі права власності обліковується як квартира, то необхідно здійснити реконструкцію квартири в одноповерховий житловий будинок шляхом подання відповідних декларації до органів Державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, з метою приведення документів у відповідність з фактичним станом майна він звернувся до приватного нотаріуса Воєводіної І.М., із проханням внести зміни до реєстру прав власності, зазначивши замість квартири житловий будинок.

Проте нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю наступних документів: документу що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, документу що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Для здійсненні реконструкції житла позивач звернувся до Управління ДАБК Херсонської міської ради з декларацією про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція власної окремо розташованої квартири під житловий будинок», за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте Управлінням ДАБК Херсонської міської ради повернуто вказану декларацію для доопрацювання у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою для забудови.

Інженером інвентаризації нерухомого майна – ФІОП ОСОБА_2 відмовлено йому у виготовлені технічного паспорту на окремо розташований житловий будинок, оскільки ним було надано правовстановлюючі документи на квартиру а не на будинок.

Рішенням позачергової сесії міської ради VII скликанная від 20.07.2017 року №787, відмовлено йому в оформленні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд по АДРЕСА_2 на підставі ст. 89, 120 ЗК України, у зв`язку з необхідністю реалізації права на земельну ділянку всіма співвласника домоволодіння.

Таким чином, Херсонська міська рада фактично не визнає позивача як власника окремо розташованого житлового будинку, чим порушує його право власності, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Враховуючи викладене просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «Б», сарай літ. «Ж», сарай літ. «З», навіс для зберігання автомобіля, внутрішній двір, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ,

Позивач в судове засідання не з`явився, надав повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, при розгляді спору покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні право відносини.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Херсонської міської ради від 21.06.2005 року за №301 «Про зняття з балансу місцевих рад окремих будинків», ухвалено рішення яким знято з балансу місцевих рад відокремлені будинки, квартири, а саме будинок по АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 , зобов`язано останнього оформити у визначеному порядку право власності або користування земельною ділянкою під будинком.

На виконання цього рішення між Управлінням житлового господарства та ОСОБА_3 було складено та підписано Акт приймання – передачі будинку, згідно з яким одноповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 було фактично передано від управління житлового господарства до власника.

03.06.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Троцькою О.Ю., квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м.

Оскільки, документи на право власності на житловий будинок не були своєчасно оформлені на ім`я попереднього власника з причин , які йому не відомі, позивач звертався до державного реєстратора реєстру права власності на нерухоме майно та приватного нотаріуса з метою оформлення правовстановлюючих документів на вказаний будинок.

Проте отримав відмову, як зазначає позивач державний реєстратором йому було роз`яснено, що для внесення до реєстру право власності відомостей про належний позивачу окремо розташований житловий будинок, замість квартири відбувається шляхом відкриття нового розділу в реєстрі, що можливо лише при наданні реєстратору декларації про готовність об`єкта до експлуатації та технічного паспорту на будинок якщо ж будинок вже побудований і реєстрі права власності обліковується як квартира, то необхідно здійснити реконструкцію квартири в одноповерховий житловий будинок шляхом подання відповідних декларації до органів Державного архітектурно-будівельного контролю.

Приватним нотаріусом Воєводіною І.М., було відмовлено у зв`язку з відсутністю документу що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, документу що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Для здійсненні реконструкції житла позивач звернувся до Управління ДАБК Херсонської міської ради з декларацією про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція власної окремо розташованої квартири під житловий будинок», за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте, повідомленням Управлінням ДАБК Херсонської міської ради від 03.03.2017 року ОСОБА_1 повернуто вказану декларацію для доопрацювання у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою для забудови.

Інженером інвентаризації нерухомого майна – ФІОП ОСОБА_2 відмовлено йому у виготовлені технічного паспорту на окремо розташований житловий будинок, оскільки ним було надано правовстановлюючі документи на квартиру, а не на будинок.

Рішенням позачергової сесії міської ради VII скликання від 20.07.2017 року №787, відмовлено позивачу в оформленні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд по АДРЕСА_2 на підставі ст. 89, 120 ЗК України, у зв`язку з необхідністю реалізації права на земельну ділянку всіма співвласника домоволодіння.

Оскільки, Херсонською міською радою фактично не визнається право власності ОСОБА_1 на окремо розташований за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок, він звернувсяся до суду з вказаним позовом.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертиз №28/18 від 30.11.2018 року, складеного експертом Ларченко ОСОБА_4 , житловий будинок літ. «Б з усіма прибудовами, в якому розташована належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 , є окремо розташованим одноповерховим домоволодінням, яке складається з: житловоо будинку літ. «Б» з усіма прибудовами до нього, внутрішнього двору (присадибної ділянки), сараю літ. «Ж», сараю літ. «З», навісу для зберігання автомобіля.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-225цс14.

Під час розгляду справи про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва суди мають перевіряти наявність у позивача відповідного права на земельну ділянку, на якій зведено цей об`єкт. Цільове призначення зведеної споруди має узгоджуватися з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки.

Підставою для застосування статті 392 ЦК України є оспорювання чи невизнання іншою особою належного позивачу права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо особі належить певне суб`єктивне право на річ, то така особа вправі звернутися до суду з вимогою про визнання за нею цього права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, ст.328, 376, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд,

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2019 року.

Суддя: В.В. Прохоренко