Рішення № 86655139, 23.12.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6570/19

Справа №754/10464/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звернулися до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором кредиту № КС-158/07 від 14.09.2007 в розмірі 262266,64грн, з яких: нараховані 3% річних в розмірі 28274грн, втрати від інфляції в сумі 122047,47грн та пеня за обліковою ставкою НБУ в розмірі 111945,17грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 16.07.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачами у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 03.09.2019 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду з відміткою - «за закінченням терміну зберігання». Відповідачами не подано заяви про розгляд справи за їх відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідачів, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

14.09.2007 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали Договір кредиту № КС-158/07 на купівлю автотранспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1. договору кредиту № КС-158/07 Банк надав позичальнику кредит у сумі 440 000,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.2. договору кредиту № КС-158/07 за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 17 % річних.

Відповідно до пункту 2.3. договору кредиту № КС-158/07 кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 14.09.2012.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № РКС-158а/07 від 02.06.2008, положеннями п. 2.1. якого встановлено, що поручитель зобов`язується перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору від 14.07.2007 №158/07.

За умовами п. 2.2. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору.

Отже, як убачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач ОСОБА_1 надав свою згоду на укладення кредитного договору шляхом власноручного підписання кредитного договору КС-158/07 від 14.09.2007 відповідно до наведених у ньому умов, а відповідач ОСОБА_2 надала свою згоду на укладення договору поруки шляхом власноручного підписання договору поруки № РКС-158а/07 від 02.06.2008 відповідно до наведених у ньому умов.

17.12.2012 між АТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого набуті всі права вимог по заборгованості за договором кредиту №КС-158/07 від 14.09.20107, укладеного між АТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний Банк» та відповідачами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з приписами ч. 1 статті 626 ЦК України шляхом підписання договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У зв`язку з укладенням сторонами договору, вони набувають взаємних прав та обов`язків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом було встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором шляхом надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 440000грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою/особового рахунку відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у свою чергу порушив умови кредитного договору, а саме не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором та станом на 30.05.2019 не повернув позивачу кредитні кошти в результаті має заборгованість у розмірі 1098666,42грн з яких: сума заборгованості за кредитом в розмірі 313873,40грн, сума заборгованості за відсотками в розмірі 506067,65грн, нарахована пеня за останній календарний рік в розмірі 278725,37грн.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на викладені вище положення ЦК України, що регулюють правовідносини поруки, а також виходячи зі змісту договору поруки, відповідач ОСОБА_2 відповідає перед позивачем як солідарний боржник за невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань за кредитним договором з повернення Банку кредитних коштів та процентів за користування ними.

Однак, відповідно до договору кредиту № КС-158/07 від 14.09.2007 та пункту 2.3 умов договору строк дії договору закінчився 14 вересня 2012 року.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 262266,64грн, з яких: нараховані 3% річних - 28274грн, втрати від інфляції - 122047,47грн та пеня за обліковою ставкою НБУ - 111945,17грн.

Позикодавець відповідно до положень статті 1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені тиловими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях, перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі Кредитного договору № КС-158/07 від 14.09.2007 року.

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ч. 1 ст. 598 ЦК України. Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Вимоги кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. 526, 599 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в розмірі 262266,64грн, з яких: нараховані 3% річних - 28274грн, втрати від інфляції -122047,47грн та пеня за обліковою ставкою НБУ-111945,17грн.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки суд задовольнив позовні вимоги, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3934грн в рівних частинах з кожного, а саме по 1967грн.

Керуючись статтями 11, 526, 554, 559, 610-612, 626, 629, 1046-1049 ЦК України, статтями 2, 4, 7, 76-83, 141, 264-268, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість в розмірі 262266,64грн (двісті шістдесят дві тисячі двісті шістдесят шість гривень) 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» судовий збір в розмірі 3934грн, в рівних частинах з кожного, а саме по 1967грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва або безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул.Вікентія Хвойки; ідентифікаційний код юридичної особи: 35326253.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2019 року

Суддя В.В. Бабко