Вирок № 86651237, 26.12.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/811/15-к

Провадження №1-кп/523/46/19

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

26.12.2019 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді Деркачова О.В., за участю секретарів Клочкової Т.В., Смокіної Н.І., Шубнікової В.В., Заболотної Л.І., Бігняк І.М., Цимар Є.А., Нужної І.А., прокурорів Одеської місцевої прокуратури №4 Книжника В.О., Чебанова А.В., Лазорка О.В., Гоцелюк-Борисюк А.В., Онищенка О.Г., потерпілої ОСОБА_1 , її представників - адвокатів Артьомової Т.К., Короткова В.Д., потерпілої ОСОБА_2 , її представника - адвоката Алексєєнка О.В., потерпілої ОСОБА_3 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , обвинуваченого та його захисників - адвокатів Паука А.І., Сойкіної Н.І., Бахтєєва О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду об`єднані кримінальні провадження №12014160490003347 від 19 липня 2014 року, №12016160000000577 від 12 вересня 2016 року, із зміненого 04 грудня 2019 року звинувачення

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рождественка Миколаївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має дві неповнолітні дитини та мати похилого віку, працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122 та ч.3 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_1

Близько 16 години 30 хвилин 18 липня 2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з мотивів особистої неприязні та з умислом на спричинення тілесних ушкоджень матері співмешканки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,під час виниклого словесного конфлікту зайшов через відчинені нею вхідні двері до помешкання потерпілої, де наніс не менше одного удару ребром долоні руки в праву скроневу ділянку голови, чим спричинив їй середнього ступеня тяжкості (за ознакою тривалого розладу здоров`я, на строк понад 21 день) тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, із забоєм головного мозку легкого ступеня, забоєм м`яких тканин правої скроневої ділянки, післятравматичної сенсоневральної туговухості, після чого ОСОБА_6 зняв брючний ремінь, обернув його навколо долоні руки та умисно наніс пряжкою ременя декілька ударів по правому стегну потерпілої, чим спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді синців правого стегна.

Порушення правил безпеки дорожнього руху,

що спричинило загибель ОСОБА_7 , ОСОБА_8

та середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_4

Близько 19 години 15 хвилин 11 вересня 2016 року, в світлий час доби, при необмеженій видимостіОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним легковим автомобілем "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , з боку вул. Вапняної в напрямку пров. Хуторського в м. Одесі, впорушення п.2.3.«б», п.2.9.«а», п.12.1., п.12.4., п.14.2.«в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), здійснюючи рух навпроти будинку №101-Б по вул. Хуторській в м. Одесі, на якій організовано двосторонній рух, не обрав в даних умовах безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла постійно контролювати рух і безпечно керувати транспортним засобом, не впорався з керуванням транспортного засобу, без будь-яких технічних причин виїхав на зустрічну смугу руху проїжджої частини, де не витримав безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював рух у зустрічному прямому напрямку руху по своїй лівій смузі руху проїжджої часини вул. Хуторської.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП):

- водій автомобіля «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав поєднану травму голови, тулуба та нижніх кінцівок у вигляді перелому кісток мозкового черепу, крововиливів під м`які оболонки головного мозку, внутрішньошлуночкових крововиливів, осколковий перелом рукоятки грудини, множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, розрив диска між 3-м і 4-м грудними хребцями, з крововиливом під тверду мозкову оболонку спинного мозку, розрив легень, навколосерцевої сумки, куполів діафрагми, печінки та селезінки, крововиливи у плевральні та черевну порожнини, розрив лобкового зчленування, багато уламковий перелом правої стегнової кістки, уламковий перелом лівої стегнової кістки, що призвело до шоку та загибелі на місці ДТП;

- пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала поєднану травму голови у вигляді крововиливів під тверді та м`які оболонки головного мозку, травму грудної клітки, живота, тазу, множинні закриті переломи ребер та грудини, розрив селезінки, відкритий перелом кісток правої гомілки, відкритий перелом кісток лівої гомілки, відкритий перелом лівої стегнової кістки, розрив правого крижово-клубового зчленування, закриті переломи лівої та правої лонних кісток, що призвело до поліорганної недостатності та загибелі в КУ «Міська клінічна лікарня №11» м. Одеси, куди була доставлена для надання медичної допомоги з місця ДТП;

- пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала визнані в якості середньої тяжкості наступні тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день: закриту черепно-мозкову травму в формі забою головного мозку середньої важкості, переломи нижньої щелепи, стінок лівої гайморової пазухи, кісток носу, компресійні переломи 8, 9-го грудних хребців, забій легень, забійні рани в області правого колінного суглоба та промежини, садна тулуба та кінцівок.

Дослідженням представлених сторонами доказів встановлено наступне.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у зазначеному фактично визнав частково та показав, що мав неприязні стосунки з матір`ю колишньої співмешканки - ОСОБА_1 , з якою у відокремлених будинках проживав в одному домоволодінні по АДРЕСА_1 , у зв`язку з не оплатою останньою загально спожитих комунальних послуг, а також виниклою у обвинуваченого підозрою щодо викрадення потерпілою належних йому грошових коштів.

В один із літніх днів 2014 року він приїхав додому, виявив відсутність дітей та вирішив пройти до будинку, в якому проживала потерпіла, але потрапити туди не зумів, оскільки ОСОБА_1 зачинила вхідні двері через нібито його перебування в стані алкогольного сп`яніння. Це його розлютило, через що він пройшов крізь гаражне приміщення до інших внутрішніх дверей будинку, зламав ці двері, зайшов до приміщення, в якому перебувала ОСОБА_1 , де зняв брючний ремінь, взяв його в руку та наніс ним 2-3 удари в праву сідничну область потерпілої.

Обвинувачений категорично заперечує нанесення ударів в область голови ОСОБА_1 та вважає, що відповідне травматичне ушкодження остання могла отримала самостійно внаслідок падіння з драбини, коли вирішила крізь вікно втекти з місця події.

З вищевикладеними показаннями узгоджується зміст проведеного 03 грудня 2014 року слідчого експерименту, відповідно до якого обвинувачений на місці події показав про механізм нанесення виключно декількох ударів ременем по нижній частині тіла та сідницям потерпілої (т.5 а.с.145-151).

Незважаючи на викладене вина ОСОБА_6 у вчиненому доводиться наступною сукупністю доказів.

Потерпіла ОСОБА_1 в суді показала, що 18 липня 2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем їх спільного проживання та систематично вживаючи алкогольні напої, посварився з робітниками, які виконували водопровідні роботи в сусідньому будинку, після чого, будучи знервованим, постукав до її оселі, а коли вона відчинила вхідні двері - зробив шаг на поріг та тричі вдарив ребром долоні в її праву частину обличчя, від чого вона посунулася назад на декілька кроків. В наступному, висловлюючи на її адресу погрози розправою, він взяв в руку ремінь із пряжкою, яким наніс декілька ударів по її руці, попереку, стегну. На її крики з ванної кімнати вибіг раніше запрошений робітник ( ОСОБА_9 ), що стало несподіванкою для обвинуваченого. Останній кинув ремінь та вийшов із її житла.

Побоюючись продовження конфлікту, вона разом із робітником покинула будинок через розташоване в тильній частині будинку вікно. Через незначний проміжок часу ОСОБА_6 повернувся до її житла, де розтрощив її меблі, кухонні прилади та обладнання, викинув у вікно комп`ютер.

Через два дні потерпіла відчула погіршення стану здоров`я, стала втрачати свідомість, у зв`язку із чим її було госпіталізовано до нейрохірургічного відділення обласної клінічної лікарні, де вона протягом наступних трьох тижнів пройшла курс стаціонарного лікування, після чого її було визнано особою з третьою групою інвалідності.

З вищевикладеними показаннями узгоджується зміст проведеного 17 січня 2015 року слідчого експерименту, відповідно до якого потерпіла на місці події показала про механізм спричинення їй обвинуваченим тілесних ушкоджень: нанесення першого удару основою та ребром долоні лівої руки в праву скроневу частину голови, після чого вона зробила кілька кроків назад; нанесення аналогічного повторного удару, її крокування назад; нанесення третього аналогічного удару, після чого обвинувачений зняв ремінь, поклав його в ліву руку та наніс пряжкою ременя 3-4 удари в область її правого стегна, попереку (т.5 а.с.180-192).

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що був запрошеним потерпілою для виконання ремонтних робіт у ванній кімнаті, де і перебував на початку вищевказаного конфлікту. Він почув крик потерпілої: «Що ти робиш?», після чого вийшов безпосередньо до місця події та побачив лише обставини нанесення обвинуваченим потерпілій не менше двох ударів обмотаним на руці ременем. В наступний момент нетверезий ОСОБА_6 кинув ремінь, промовив: «Все нормально» та залишив помешкання. Свідок також розгледів, що ОСОБА_1 трималася руками за голову, а пізніше вона, будучи заплаканою, розповіла йому, що обвинувачений також вдарив її в голову. Через незначний проміжок часу вони знову почули крики обвинуваченого, його стук у зачинені двері, з вимогою вийти до нього. Не бажаючи продовження конфлікту вони залишили будинок через вікно, спустилися драбиною та викликали правоохоронців. До приїзду останніх він чув, як в залишеному ними помешканні потерпілої щось трощилося.

Колишня співмешканка обвинуваченого та донька потерпілої - свідок ОСОБА_10 в суді показала, що обвинувачений тривалий час зловживав алкогольними напоями, що було причинами численних конфліктів та його наступної агресивної поведінки. Близько 14 години 18 липня 2014 року свідок, після чергового сімейного конфлікту, поїхала до місця проживання своєї сестри, а після 16 години їй вже зателефонувала мати та лише промовила, що її б`є обвинувачений, після чого розмова припинилася. Свідок перетелефонувала потерпілій і та повідомила, що ОСОБА_6 щойно вдарив її по голові, а також пряжкою ременя по нозі, на що свідок запропонувала матері негайно залишити оселю.

21 липня 2014 року мати стала втрачати свідомість, через що викликали швидку медичну допомогу, персонал якої настояв на поміщенні матері до лікарні для лікування. В цей же день свідок прибула разом із сестрою до місця події, де виявила в дворі домоволодіння - розкидані книжки матері, а на першому поверсі будинку - розтрощені частини меблів, у ванній кімнаті - належний потерпілій телевізор, на другий поверх вона взагалі не піднімалася.

Після проходження лікування з`ясувалося, що в матері трапляються випадки знепритомнінь, що унеможливило її подальше працевлаштування. ОСОБА_6 передавав свідку кошти задля відклику її матір`ю заяви про побиття, але після відмови потерпілої свідок провернула кошти обвинуваченому.

Сусідка потерпілої та обвинуваченого - свідок ОСОБА_11 в суді показала, що опинилася на місці події в момент, коли ОСОБА_1 , з видимим почервонінням на обличчі, перебувала за воротами домоволодіння. Зі слів потерпілої свідок дізналася, що обвинувачений щойно її побив, в тому числі вдарив по обличчю, після чого вигнав із будинку. Присутність ОСОБА_6 у дворі домоволодіння свідок виявила з його криків. Окрім того, той щось двічі викидав із вікна будинку потерпілої.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 липня 2014 року ОСОБА_1 просить територіальний орган міліції притягнути до відповідальності ОСОБА_6 , який близько 16 години 18 липня 2014 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , спричинив їй тілесні ушкодження (т.5 а.с.93).

Відповідно до змісту довідки із медичної установи оперативним черговим територіального органу міліції о 14 годині 50 хвилин 21 липня 2014 року отримано телефонне повідомлення від лікаря Голованя про доставлення до приймального відділення КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_1 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, гематома правого плеча, гематома правого зовнішнього стегна. Обставини отримання тілесних ушкоджень: побив зять о 16 годині 18 липня 2014 року по вул. Павлодарського,50А (т.5 а.с.94).

Як вбачається з іншого протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21 липня 2014 року ОСОБА_1 просить територіальний орган міліції притягнути до відповідальності ОСОБА_6 , який близько 18 години 18 липня 2014 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, наніс їй три удари в область голови, після чого взяв ремінь та став ним її бити. Раніше зверталася до органу міліції з аналогічною заявою, має намір звернутися до судово-медичного експерта (т.5 а.с.95-96).

Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2014 року було задоволено клопотання слідчого та надано тимчасовий доступ до історії хвороби ОСОБА_1 , яка зберігалася в КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», що було реалізовано 10 вересня 2014 року, з вилученням відповідного документу за №17445-776 (т.5 а.с.99-102).

Ухвалою суду від 17 січня 2019 року було задоволено клопотання захисника та надано тимчасовий доступ як до вищезазначеної історії хвороби ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 , так і до КТ-сканів дослідження головного мозку та кісток черепу потерпілої, останні з яких зберігалися в ТОВ «ЛДЦ здоров`я», що було частково реалізовано 24 січня 2019 року, з вилученням відповідних КТ - сканів (т.6 а.с.110,200-202).

Згідно листа керівника КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» від 28 січня 2019 року №01/01-06/205 історія хвороби ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 була вилучена слідчим 10 вересня 2014 року та не була повернута до архіву установи (т.6 а.с.192).

Як вбачається із письмового клопотання ОСОБА_1 від 21 січня 2019 року остання добровільно надала прокурору наявну у неї копію висновку ТОВ «ЛДЦ здоров`я» від 22 липня 2014 року, складеного на підставі проведеного дослідження КТ - сканів головного мозку та кісток черепу (т.6 а.с.182-183).

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року було задоволено клопотання прокурора та надано тимчасовий доступ до історії хвороби ОСОБА_1 , яка зберігалася в КУ «Міська лікарня №5» Одеської міської ради, що було реалізовано 08 лютого 2019 року, з вилученням відповідного документу за №4340/787 (т.6 а.с.136, 189-191).

Як вбачається із листа на запит суду керівника слідчого відділення Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 26 березня 2019 року №39/1192 за результатами проведеної перевірки встановити фактичне місцезнаходження вилученої слідчим з КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» історії хвороби ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 не виявилося можливим - у зв`язку із звільненням слідчого (т.6 а.с.224).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №84-К від 31 жовтня 2019 року у ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, із забоєм головного мозку легкого ступеня, забоєм м`яких тканин правої скроневої ділянки, післятравматичної сенсоневральної туговухості, синців правого стегна, що утворилися незадовго до моменту її звернення за медичною допомогою в результаті дії тупих твердих предметів - не менш, ніж одноразово в праву скроневу ділянку та дії (точну кількість вказати неможливо за відсутністю опису кількості синців на стегні) на праве стегно.

Вказати характеристики травмуючого агенту не надалося можливим за відсутності опису характеристик, кількості та точного розташування синців.

Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, із забоєм головного мозку легкого ступеня, забоєм м`яких тканин правої скроневої ділянки, післятравматичної сенсоневральної туговухості відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк вище ніж 21 день; тілесні ушкодження у вигляді синців правого стегна відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не виключається утворення тілесних ушкоджень за обставин, вказаних в ухвалі суду (про призначення експертизи) - при ударі рукою в праву скроневу ділянку голови та в разі ударів тупим твердим предметом (пряжкою ременя, рукою, взутою ногою) по правому стегну.

Діагноз «відкрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки» при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не брався, оскільки об`єктивними даними не підтверджений (т.7 а.с.208-222/1).

Оцінюючи сукупність викладених доказів суд вважає голослівними показання обвинуваченого про непричетність до спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження, оскільки це спростовується узгоджувальною сукупністю наступних доказів та висновків.

Так, потерпіла, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин та дачу завідомо неправдивих показань, а також будучи приведеною до присяги в суді, послідовно показувала про нанесення їй ударів обвинуваченим в область голови.

Свідок ОСОБА_9 , незважаючи на первинну відсутність в місці події та з`явлення в цьому місці в розвиток конфлікту, в суді показав, що бачив, як заплакана потерпіла трималася за голову, а також заперечив можливе отримання потерпілою ушкоджень голови під час втечі з місця події.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожен окремо, в суді показали, що відразу ж після події потерпіла пояснювала їм про її побиття обвинуваченим в область голови.

Свідок ОСОБА_11 в суді також показала, що на місці події виявила видимі почервоніння на обличчі потерпілої.

Всупереч доводу сторони захисту про недоведеність отримання потерпілою вищезазначеного середньої тяжкості тілесного ушкодження суд зазначає, що в розпорядження судових експертів при провадженні останньої за часом комісійної судово-медичної експертизи (висновок якої і був покладений в основу зміненого в суді обвинувачення) були надані отримані в належний процесуальний спосіб всі наявні медичні документи щодо ОСОБА_1 , в тому числі і висновки первинних, повторних експертиз.

Втрата органом досудового розслідування історії хвороби КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» №17445-776 є певним недоліком, який істотно не впливає на належність висновків даної комісійної експертизи, оскільки експерти мали можливість використати витяг із цієї історії хвороби, як складової частини іншої історії хвороби КУ «Міська лікарня №5» за №4340/787. Окрім того, експерти не склали повідомлення про неможливість проведення експертизи через вищевикладений недолік.

Неможливість використання судом представленого стороною захисту консультативного висновку лікаря-рентгенолога КНП «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради» від 18 грудня 2019 року №01/01-07/298 (про відсутність на КТ-сканах дослідження головного мозку та кісток черепу рентгенологічних ознак ділянок забиття головного мозку на час проведення комп`ютерної томографії) суд обґрунтовує положеннями ч.2 ст.84 КПК України про те, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, а не пояснення спеціаліста.

При цьому суд також зазначає, що після надання такого консультативного висновку та до закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами від сторін захисту та обвинувачення клопотань паро призначення повторної судово-медичної експертизи потерпілої не надходило.

Таким чином, суд критично оцінює невизнавальну частину показань обвинуваченого, вважає їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене.

З урахуванням викладеного, конкретного обсягу пред`явленого обвинувачення, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 близько 16 години 30 хвилин 18 липня 2014 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з мотивів особистої неприязні та з умислом на спричинення тілесних ушкоджень матері співмешканки - ОСОБА_1 ,під час виниклого словесного конфлікту зайшов через відчинені нею вхідні двері до помешкання потерпілої, де наніс не менше одного удару ребром долоні руки в праву скроневу ділянку голови, чим спричинив їй середнього ступеня тяжкості (за ознакою тривалого розладу здоров`я, на строк понад 21 день) тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, із забоєм головного мозку легкого ступеня, забоєм м`яких тканин правої скроневої ділянки, післятравматичної сенсоневральної туговухості, після чого ОСОБА_6 зняв брючний ремінь, обернув його навколо долоні руки та умисно наніс пряжкою ременя декілька ударів по правому стегну потерпілої, чим спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді синців правого стегна.

Зазначені дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху,

що спричинило загибель ОСОБА_7 , ОСОБА_8

та середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у зазначеному фактично визнав частково та показав, що будучи тверезим їхав на автомобілі «Ford Transit», в кузові білого кольору, по вул. Хуторській в сторону вул. Агрономічної. Після проїзду цементного заводу він вирішив здійснити обгін рухаючого попереду маршрутного автобусу №203. Швидкість руху керованого ним автомобіля не перевищувала 50 км/год, видимість складала близько 200 м, на смузі зустрічного руху він спочатку не бачив автомобіля потерпілих, оскільки ймовірно цей транспортний засіб був в цей момент в улоговині. Під час обгону водій автобуса пришвидшив швидкість, чим не дав йому можливість завершити маневр і при цьому ж, несподівано для обвинуваченого, сталося дуже швидке наближення зустрічного автомобіля. Намагаючись уникнути зіткнення він вирішив взагалі з`їхати з проїзної частини дороги ліворуч, задля чого різко повернув кермо вліво, проте водій зустрічного автомобіля виконав дзеркально такий же маневр, що і призвело до зіткнення транспортних засобів.

Як вбачається з подальших показань обвинуваченого після зіткнення він знепритомнів та прийшов до тями в палаті КУ «Міська лікарня №11». Незважаючи на отримані в ДТП ушкодження він самовільно залишив територію лікарні, прийшов додому, де, перебуваючи в стресовому стані, вжив алкоголь.

Незважаючи на викладене вина ОСОБА_6 у вчиненому доводиться наступною сукупністю доказів.

Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що близько 19 години 11 вересня 2016 року він перебував на відстані близько 60 м від місця ДТП, де розмовляв по телефону, очікуючи товариша. Повз нього із швидкістю, що не перевищувала 50 км/год, проїхав автомобіль «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_7 В наступний момент він почув хлопок, розвернувся обличчям до місця зіткнення транспортних засобів та побачив хмару газу, після розсіяння якої виявив, що сталося ДТП з постраждалими, у зв`язку із чим, свідок особисто викликав правоохоронців.

Як показує свідок обидва автомобіля «Форд» та «ВАЗ» викинуло на узбіччя пошкодженими передніми частинами. Зіткнення цих транспортних засобів відбулося на смузі зустрічного руху для автомобіля «Форд». В місці події також перебувало маршрутне таксі, з якого вийшли пасажири.

Обвинувачений втратив свідомість та прийшов до тями лише в момент його поміщення на ноші карети швидкої допомоги. Водій «ВАЗа» ОСОБА_7 не подавав ознак життя, мав видимі численні тілесні ушкодження та лежав на колінах його дружини, у якої також відмічалися конвульсії та був знятий з голови скальп. Свідок допоміг іншим очевидцям дістати із пошкодженого автомобіля травмовану дитину та відвіз її до лікарні.

Свідок ОСОБА_13 в суді показала, що в другій половині доби 11 вересня 2016 року вона разом із ОСОБА_14 йшла по вул. Хуторській в напрямку цементного заводу та звернула увагу на ДТП після почутого, згідно її слів, вибуху. Коли ж вона дісталася безпосереднього місця зіткнення транспортних засобів, то виявила, що подія сталася на прямій ділянці проїзної частини, без розмітки, на умовній смузі зустрічного для автомобіля білого кольору руху. Іншим пошкодженим автомобілем в ДТП був «ВАЗ», з салону якого достали чоловіка із жінкою та дитину, після чого свідок супроводила цю дитину до лікарні.

Свідок ОСОБА_14 в суді показав, що був очевидцем події, яка сталася на смузі зустрічного руху в момент виконання водієм «Форда» обгону маршрутного автобуса, що рухався із швидкістю близько 40 км/год. Швидкість автомобіля «ВАЗ», на думку свідка, в момент зіткнення складала близько 60-70 км/год. Видимість була необмежена, стан дорожнього покриття - нормальний, воно було щойно відремонтоване. В момент зіткнення обидва автомобіля, намагаючись уникнути події, з`їхали на узбіччя. Свідок дістав з пошкодженого «ВАЗу» дитину та наказав ОСОБА_13 зупинити будь-який автомобіль, яким доправити постраждалу дівчину до лікарні. Для свідка було очевидним, що водій «ВАЗа» загинув на місці, а пасажир - жінка ще дихала. Коли ж очевидці відчинили двері « Форда », то свідок відчув, що від обвинуваченого тхне алкоголем.

Свідок ОСОБА_16 в суді показала, що 11 вересня 2016 року вона доглядала за дітьми обвинуваченого та відмовилася йому їх передавати, оскільки виявила, що ОСОБА_6 був в стані алкогольного сп`яніння. Обвинувачений почав вести себе агресивно, кричати, після чого сів за кермо автомобіля та уїхав. У вечірній час цієї ж доби свідок дізналася, що ОСОБА_6 потрапив у ДТП із жертвами.

Свідок ОСОБА_17 в суді показала, що в денний час 11 вересня 2016 року до магазину, в якому вона працювала продавцем в с. Усатове, на білому мікроавтобусі двічі під`їжджав ОСОБА_6 , купував пиво в пляшках, випивав, після чого сідав за кермо та їхав в напрямку міста Одеси. Наступного дня їй стало відомо, що обвинувачений минулого вечора скоїв ДТП.

Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та доданої до нього схеми від 11 вересня 2016 року подія відбулася в населеному пункті (в місті Одесі по вулиці Хуторській, в районі будинку №101-Б), при відсутності обмежень видимості, за участю автомобіля "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , якій здійснював рух вулицею Хуторською з боку вулиці Вапняної у бік провулка Хуторського, і автомобіля «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , який здійснював рух вулицею Хуторською у зустрічному напрямку.

Ділянка проїзної частини горизонтальна, вид покриття - асфальтобетон, стан покриття сухий, чистий, без ушкоджень, загальною шириною 7,2 м, при відсутності дорожньої розмітки та дорожніх знаків. Слідів гальмування транспортних засобів до зіткнення на місці події не зафіксовано. Зіткнення відбулось на правому за напрямком руху автомобіля «ВАЗ-21099» узбіччі.

Автомобіль «ВАЗ-21099» має зовнішні пошкодження аварійного характеру в передній центральній частині автомобіля у вигляді вм`ятин, загинів металу в напрямку спереду назад. Автомобіль "Ford Transit" має зовнішні пошкодження аварійного характеру в передній центральній частині кузову. Труп ОСОБА_7 виявлено на узбіччі в положенні лежачи на спині (т.3 а.с.226-239).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №693-2809/16 від 17 жовтня 2016 року

ОСОБА_7 отримав поєднану травму голови, тулуба та нижніх кінцівок у вигляді перелому кісток мозкового черепу, крововиливів під м`які оболонки головного мозку, внутрішньошлуночкових крововиливів, осколковий перелом рукоятки грудини, множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, розрив диска між 3-м і 4-м грудними хребцями, з крововиливом під тверду мозкову оболонку спинного мозку, розрив легень, навколосерцевої сумки, куполів діафрагми, печінки та селезінки, крововиливи у плевральні та черевну порожнини, розрив лобкового зчленування, багато уламковий перелом правої стегнової кістки, уламковий перелом лівої стегнової кістки. Смерть перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманою при ДТП поєднаною травмою голови, тулуба та нижніх кінцівок. Безпосередньою причиною смерті з`явився шок. Всі вищезазначені ушкодження оцінюються в комплексі та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. При судово-медичному дослідженні крові етиловий спирт не виявлений (т.4 а.с.11-21).

Згідно з висновками судово-медичних експертиз №715-2889/1016 від 20 жовтня 2016 року та №1010-2889/2016 від 20 грудня 2016 року ОСОБА_8 отримала поєднану травму голови у вигляді крововиливів під тверді та м`які оболонки головного мозку, травму грудної клітки, живота, тазу, множинні закриті переломи ребер та грудини, розрив селезінки, відкритий перелом кісток правої гомілки, відкритий перелом кісток лівої гомілки, відкритий перелом лівої стегнової кістки, розрив правого крижово-клубового зчленування, закриті переломи лівої та правої лонних кісток.

Всі вищезазначені ушкодження утворилися одномоментно або в короткий проміжок часу одне за іншим і таким чином за критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи ступінь виразності реактивних змін на ушкодженнях можливо припустити, що з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілої пройшло близько 7-10 діб, тобто не виключається їх утворення 11 вересня 2016 року.

Локалізація ушкоджень (голова, грудна клітка, живіт, таз, кінцівки), механізм їх утворення (ударний і ударно-здавлюючий вплив), відсутність ознак переїзду вказують на виникнення ушкоджень в результаті травми всередині салону, де місцем початкового травматичного впливу з`явилася передня поверхня голови, тулуба і кінцівки.

Смерть ОСОБА_8 полягає в прямому причинному зв`язку з наявною у неї поєднаною травмою голови, грудної клітки, живота, тазу та кінцівок. Безпосередньою причиною смерті стала поліорганна недостатність (т.4 а.с.108-112,122-124,235-239).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №3388 від 12 грудня 2016 року ОСОБА_4 отримала визнані в якості середньої тяжкості наступні тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день: закриту черепно-мозкову травму в формі забою головного мозку середньої важкості, переломи нижньої щелепи, стінок лівої гайморової пазухи, кісток носу, компресійні переломи 8, 9-го грудних хребців, забій легень, забійні рани в області правого колінного суглоба та промежини, садна тулуба та кінцівок.

Вказані ушкодження спричинені ударною дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів) при її знаходженні на місці пасажира легкового автомобіля.

Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 11 вересня 2016 року (т.4 а.с.122-124).

Як вбачається із довідки КУ «Міська клінічна лікарня №11» №14062 від 11 вересня 2016 року до лікарні доставлено ОСОБА_6 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, запах алкоголю із ротової порожнини. Хворий самовільно залишив лікарню до його огляду (т.3 а.с.240).

Як вбачається із висновку щодо результатів медичного огляду в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» №001581 від 12 вересня 2016 року о 09 годині 20 хвилин цієї доби ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння (т.4 а.с.4).

Згідно з висновками судових автотехнічних експертиз №4510 та №4511 від 02 грудня 2016 року на момент настання розглянутої ДТП гальмівна система, рульове керування й ходова частина автомобілів "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , та «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 ,кожного окремо, перебували в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух згідно наміченої траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмову систем, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху (т.4 а.с.36-42,47-48).

Як вбачається із висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №4512 від 05 грудня 2016 року в умовах події автомобіль «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , передньою лівою кутовою частиною ударно взаємодіяв з передньою центральною частиною автомобіля "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 .

В момент входу в контакт кут між подовжніми осями автомобілів «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , і "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , був у межах близько 150-160?, відлічуваний від лінії поздовжньої осі автомобіля "Ford Transit" до перетину з лінією поздовжньої осі автомобіля «ВАЗ-21099» проти ходу годинникової стрілки (т.4 а.с.53-57).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів №4844 від 12 грудня 2016 року:

- в умовах події водію автомобіля "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , у відповідності до вимог п.14.2.«в» ПДР, на даній ділянці дороги належало категорично відмовитися від наміру виконання маневру обгону з виїздом на сторону проїзної частини, призначену для зустрічного руху через наявність попереду зустрічного автомобіля «ВАЗ-21099», що наближався;

- діючи відповідно до вимог п.14.2.«в» ПДР, у сукупності з вимогами пунктів 12.1., 12.4. ПДР про вибір безпечного режиму руху (швидкості, не більш ніж 60 км/год, траєкторії, прийомів керування, що гарантують постійний контроль керування транспортним засобом), і відмову від здійснення обгону на даній ділянці дороги (при наближенні зустрічного автомобіля «ВАЗ-21099») - водій автомобіля «Ford Transit», який здійснював обгін, мав технічну можливість не створити небезпеку руху водієві зустрічного автомобіля і тому мав технічну можливість запобігти ДТП;

- фактичні дії водія автомобіля «Ford Transit», який здійснював обгін при русі в населеному пункті зі швидкістю 80 км/год при наближенні зустрічного автомобіля «ВАЗ-21099», не відповідали наведеним вимогам ПДР;

- з технічної точки зору, фактичні дії водія автомобіля «Ford Transit», який здійснював обгін усупереч вимогам ПДР, обумовили критичне наближення транспортних засобів (його транспортного засобу з автомобілем «ВАЗ-21099»), при якому будь-які односторонні запобіжні дії з боку водія автомобіля «ВАЗ-21099» в рамках реалізації ним вимог п.12.3. ПДР (застосування гальмування або маневрування, окремо або в поєднанні) не забезпечували скільки-небудь гарантовано прогнозованого виключення ДТП;

- в умовах події, з технічної точки зору, за будь-яких односторонніх дій водія автомобіля «ВАЗ-21099» ДТП (можливе зустрічне зіткнення транспортних засобів на великих швидкостях - на проїзній частині за умови гальмування, або на узбіччі за умови маневрування, як це фактично сталося і стало відомо постфактум; або можлива втрата керування при маневрі на межі проїзної частини і узбіччя) - була неминучою, цей водій не мав технічної можливості попередити ДТП, знаходився в аварійній ситуації;

- дії водія в аварійній ситуації ПДР не регламентуються, а тому, з технічної точки зору, розгляд відповідності (не відповідності) дій водія автомобіля «ВАЗ-21099» вимогам ПДР в рамках автотехніки є безпредметним, а регламентація його дій вимогами п.12.3. ПДР, в даному випадку, з технічної точки зору, є формальною;

- з технічної точки зору, в причинному зв`язку з настанням ДТП (зіткненням автомобілів «Ford Transit» і «ВАЗ-21099») перебувають фактичні дії водія автомобіля «Ford Transit», що здійснював обгін, у не відповідності з вимогам ПДР (т.4 а.с.135-138).

Оцінюючи сукупність викладених доказів суд вважає голослівними показання обвинуваченого про не перебування в стані алкогольного сп`яніння в момент ДТП, оскільки це спростовується протилежними вищезазначеними узгоджувальними показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 , висновком медичного огляду на стан сп`яніння, поведінкою обвинуваченого, який фактично ухилився від проходження такого огляду безпосередньо в лікарні, а також обізнаністю останнього з вимогами ПДР про заборону водієві вживати алкогольні напої після ДТП.

Таким чином, суд критично оцінює невизнавальну частину показань обвинуваченого, вважає її такою, що спрямована на уникнення відповідальності за вчинене.

З урахуванням викладеного, конкретного обсягу пред`явленого обвинувачення, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 близько 19 години 15 хвилин 11 вересня 2016 року, в світлий час доби, при необмеженій видимості, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним легковим автомобілем "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , з боку вул. Вапняної в напрямку пров. Хуторського в м. Одесі, впорушення п.2.3.«б», п.2.9.«а», п.12.1., п.12.4., п.14.2.«в» ПДР, здійснюючи рух навпроти будинку №101-Б по вул. Хуторській в м. Одесі, на якій організовано двосторонній рух, не обрав в даних умовах безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла постійно контролювати рух і безпечно керувати транспортним засобом, не впорався з керуванням транспортного засобу, без будь-яких технічних причин виїхав на зустрічну смугу руху проїжджої частини, де не витримав безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював рух у зустрічному прямому напрямку руху по своїй лівій смузі руху проїжджої часини вул. Хуторської.

В результаті ДТП:

- водій автомобіля «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав поєднану травму голови, тулуба та нижніх кінцівок у вигляді перелому кісток мозкового черепу, крововиливів під м`які оболонки головного мозку, внутрішньошлуночкових крововиливів, осколковий перелом рукоятки грудини, множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, розрив диска між 3-м і 4-м грудними хребцями, з крововиливом під тверду мозкову оболонку спинного мозку, розрив легень, навколосерцевої сумки, куполів діафрагми, печінки та селезінки, крововиливи у плевральні та черевну порожнини, розрив лобкового зчленування, багато уламковий перелом правої стегнової кістки, уламковий перелом лівої стегнової кістки, що призвело до шоку та загибелі на місці ДТП;

- пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_8 отримала поєднану травму голови у вигляді крововиливів під тверді та м`які оболонки головного мозку, травму грудної клітки, живота, тазу, множинні закриті переломи ребер та грудини, розрив селезінки, відкритий перелом кісток правої гомілки, відкритий перелом кісток лівої гомілки, відкритий перелом лівої стегнової кістки, розрив правого крижово-клубового зчленування, закриті переломи лівої та правої лонних кісток, що призвело до поліорганної недостатності та загибелі в КУ «Міська клінічна лікарня №11» м. Одеси, куди була доставлена для надання медичної допомоги з місця ДТП;

- пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_4 отримала визнані в якості середньої тяжкості наступні тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день: закриту черепно-мозкову травму в формі забою головного мозку середньої важкості, переломи нижньої щелепи, стінок лівої гайморової пазухи, кісток носу, компресійні переломи 8, 9-го грудних хребців, забій легень, забійні рани в області правого колінного суглоба та промежини, садна тулуба та кінцівок.

Зазначені дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб, а також спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішення цивільних позовів

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений до обвинуваченого потерпілою ОСОБА_1 про стягнення спричиненої матеріальної шкоди в уточненому розмірі 19605,34 грн та моральної шкоди в розмірі 150000 грн, який ОСОБА_6 не визнав.

Вирішуючи зазначений позов суд зазначає, що відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

В обґрунтування заявлених майнових вимог потерпіла зазначила про: 1) вартість придбання медичних послуг, препаратів, лікарських засобів при проходженні численних лікувань та реабілітації після її побиття, що фактично підтверджено в суді виписними епікризами про проходження лікувань в КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» в період з 21 липня 2014 року до 06 серпня 2014 року, в КУ «Міська лікарня №5» в періоди з 12 вересня 2014 року до 29 вересня 2014 року, з 20 квітня 2015 року до 07 травня 2015 року, з 02 червня 2016 року до 17 червня 2016 року, з 27 жовтня 2016 року до 11 листопада 2016 року, з 19 квітня 2018 року до 07 травня 2018 року, з 26 жовтня 2018 року до 09 листопада 2018 року (т.1 а.с.17-20,73,146-149,152-155, т.3 а.с.213, т.6 а.с.60), відповідними призначенням лікарів чеками, накладними, квитанціями на загальну суму 19605,34 грн (т.1 а.с.21-26,74-76,150-151,156-158, т.3 а.с.214-216, т.6 а.с.61); 2) вартість пошкодженої 18 липня 2014 року ОСОБА_6 належної потерпілій побутової техніки, в обґрунтування чого складена відповідна калькуляція, в розмірі 35600 грн (т.1 а.с.27).

Оскільки судовим розглядом доведено винуватість обвинуваченого у спричиненні потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження, то документально підтверджені витрати останньої на лікування на загальну суму 19605,34 грн підлягають стягненню із ОСОБА_6 . Водночас, незважаючи на встановлені в суді обставини пошкодження обвинуваченим належного потерпілій майна, слід визнати, що ОСОБА_1 не доведено розмір такої спричиненої шкоди, оскільки складена калькуляція не містить ознак офіційного документу. Окрім того, ОСОБА_6 обвинувачення в умисному пошкодженні майна потерпілої не пред`являлося, а тому ця вимога також виходить і за межі висунутого обвинувачення, а тому в задоволенні цієї частини заявлених до ОСОБА_6 майнових вимог слід відмовити.

В обґрунтування заявленої моральної шкоди потерпіла в позовній заяві та усно в суді зазначила, що отримання тілесних ушкоджень призвело до фізичної шкоди її здоров`ю, порушення функції слуху, психологічного стресу, страху за здоров`я, душевного болю, який з часом вона продовжує відчувати, а також до моральних страждань, що порушило умови її повсякденного життя, позбавило можливості працювати, що також мало наслідком визнання її особою з інвалідністю.

Викладені обставини підтверджено: висновком судово-медичної експертизи №84-К від 31 жовтня 2019 року; численними виписними епікризами; довідкою МСЕК серії 10ААВ №740265 від 17 листопада 2014 року; а також квитанціями, чеками, накладними на придбання медичних послуг, препаратів, лікарських засобів при проходженні лікування та реабілітації після її побиття обвинуваченим.

Вирішуючи цю частину позову суд виходить із того, що при встановлених в суді обставинах отримання потерпілою ушкодження здоров`я внаслідок побиття та наступного погіршення стану його здоров`я з вини обвинуваченого, це безумовно, потягло для ОСОБА_1 позбавлення певних елементів благополуччя, а також до психологічних страждань і суттєвих негативних змін в її подальшому житті. Беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілої, обставини, при яких була спричинена їй моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, який частково визнав свою вину у вчиненому, добровільно не відшкодував заподіяну шкоду, а також враховуючи вимоги ст.ст.23,1167,1168 ЦК України і роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає справедливим задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди в розмірі 100000 грн. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілою моральними стражданнями.

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3 та законним представником неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_20 - ОСОБА_2 до обвинуваченого про стягнення на користь ОСОБА_20 спричиненої матеріальної шкоди щомісячно в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 11 вересня 2016 року до 14 листопада 2029 року, моральної шкоди у розмірі 1400000 грн; на користь ОСОБА_4 спричиненої матеріальної шкоди щомісячно в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 11 вересня 2016 року до 20 жовтня 2026 року, спричиненої моральної шкоди в розмірі 700000 грн, а також до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення на користь ОСОБА_3 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 118121,34 грн, на користь ОСОБА_2 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 32233 грн, на користь ОСОБА_20 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 200000 грн, спричиненої моральної шкоди в розмірі 34800 грн, а також на користь ОСОБА_4 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 200000 грн, спричиненої моральної шкоди в розмірі 34800 грн, який ОСОБА_6 визнав частково, а МТСБУ - не визнав.

Вирішуючи зазначений позов суд зазначає, що відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч.2 ст.1168 ЦК України).

В силу положень ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (частини 1-3 ст.1200 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати (ч.1 ст.1201 ЦК України).

Положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регламентована відповідальність страховика (або МТСБУ) у разі настання відповідного страхового випадку.

Як з`ясовано під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 на момент скоєння ДТП керував автомобілем "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , а тому у відповідності до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» є особою, яка має нести відповідальність за завдання шкоди під час керування вищезазначеного джерела підвищеної небезпеки.

Окрім того, всупереч вимог ст.21 Закону, якою на території України заборонено експлуатацію транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, ОСОБА_6 на час ДТП керував автомобілем без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто ризик його цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні автомобіля не була застрахована.

Ст.41.1. вищевказаного Закону встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Ст.33 зазначеного Закону передбачено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо - транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо - транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Пунктом 34.2 ст.34 Закону встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до пункту 35.1. ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування відповідного змісту та з відповідними додатками.

Як встановлено, представники потерпілих із відповідними заявами до МТСБУ про виплату страхового відшкодування не звертались та необхідні документи не подавали. Рішення про відмову у виплаті кожному з потерпілих страхового відшкодування МТСБУ не приймало, а тому позовні вимоги потерпілих до МТСБУ є передчасними і задоволенню не підлягають.

В обґрунтування майнових вимог, безпосередньо заявлених до ОСОБА_6 , позивачі зазначають про його обов`язок сплатити дітям загиблих до досягнення їх повноліття щомісячні платежі в розмірі мінімальної заробітної плати. Водночас, положення частини 2 ст.1200 ЦК України передбачає можливість стягнення іншого показника - щомісячних платежів в розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Будь-яких доказів в обґрунтування такого розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого позивачами не надано, а також такої вимоги до ОСОБА_6 взагалі не заявлено. У зв`язку із викладеним ця частина позову також задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 15990 грн, фактичне понесення яких підтверджено квитанцією №25 від 13 грудня 2016 року (т.4 а.с.222).

В обґрунтування заявленої моральної шкоди потерпілі в позовній заяві та усно в суді зазначили, що загибель батьків, а також отримання однією із доньок середньої тяжкості тілесних ушкоджень призвели як до фізичної шкоди здоров`ю останньої особи, так і до психологічного стресу, душевного болю, що стали для обох дітей та усіх близьких родичів великим потрясінням, який з часом діти продовжують відчувати, а також до моральних страждань, що порушило умови повсякденного життя всієї родини.

Вирішуючи цю частину позову суд виходить із того, що при встановлених в суді обставинах загибелі подружжя ОСОБА_7 та отримання тілесного ушкодження їх донькою з вини обвинуваченого слід визнати, що це безумовно потягло для дітей загиблих позбавлення певних елементів благополуччя, психологічних страждань і суттєвих негативних змін в їх подальшому житті.

Беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілих, обставини, при яких була спричинена моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, який частково відшкодував спричинену шкоду, суд вважає справедливим частково задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої позивачам моральної шкоди - на користь ОСОБА_4 в розмірі 700000 грн, на користь ОСОБА_20 в розмірі 600000 грн. На думку суду, саме ці суми є справедливими і співрозмірними з понесеними потерпілими моральними стражданнями

Процесуальні витрати, пов`язані з вартістю проведених автотехнічних експертиз в загальному розмірі 4844,4 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Призначення обвинуваченому кримінального покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд визнає факт першого притягнення до кримінальної відповідальності, добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди (за епізодом порушення ПДР), а також публічне вибачення в суді перед потерпілими (за аналогічним епізодом) в якості обставин, які пом`якшують покарання.

В якості обставини, яка обтяжує призначене ОСОБА_6 покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння (за епізодом порушення ПДР).

Суд враховує наступні дані щодо обвинуваченого: часткове визнання своєї вини, він є офіційно працевлаштованим, одруженим, утримує двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, допускав випадки притягнень до адміністративної відповідальності, але в цілому за місцем проживання характеризувався позитивно, наявність постійного місця проживання; висловлені наміри якнайшвидшого відшкодування заподіяної шкоди у визначених судом розмірах.

З врахуванням викладеного, а також позиції сторони обвинувачення, які вимагали призначення суворого покарання, суд вважає, що вищезазначені обставини не дозволяють застосувати до обвинуваченого після призначення остаточного покарання положення ст.ст.69, 75 і 76 КК України, та обумовлюють необхідність призначення основного покарання у виді позбавлення волі в межах встановлених законом санкцій, а також додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із частковим скасуванням накладеного на них арешту.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122 та ч.3 ст.286 КК України, призначивши покарання:

- за ч.1 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч.3 ст.286 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років і 6 (шість) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вищезазначених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років і 6 (шість) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.5 ст.72 цього ж кодексу зарахувати ОСОБА_6 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в об`єднаному кримінальному провадженні в періоди з 21 листопада 2014 року до 24 листопада 2014 року, а також з 23 вересня 2016 року до 26 грудня 2019 року, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 21 листопада 2014 року, за виключенням періоду з 25 листопада 2014 року до 22 вересня 2016 року.

У зв`язку із фактичним відбуттям покарання застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати, а ОСОБА_6 - звільнити з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових автотехнічних експертиз, в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 700000 (сімсот тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_6 на користь ОСОБА_20 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 600000 (шістсот тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7995 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_6 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7995 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення на користь ОСОБА_3 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 118121,34 грн, на користь ОСОБА_2 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 32233 грн, на користь ОСОБА_20 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 200000 грн, спричиненої моральної шкоди в розмірі 34800 грн, а також на користь ОСОБА_4 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 200000 грн, спричиненої моральної шкоди в розмірі 34800 грн - відмовити.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів автомобілі "Ford Transit", н/з НОМЕР_1 , та «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , - повернути відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Арешт, накладений на автомобіль «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 - скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий О.В.Деркачов