Рішення № 86649993, 19.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13366/19

Провадження № 2/520/4540/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Луняченка В.О.

за участю секретаря Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання між ним та ОСОБА_2 , зареєстрованого 24.09.2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про шлюб №755, а також в позові просить здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за кожним із сторін право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м. Позов мотивований тим, що 24.09.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, зареєстрований шлюб, актовий запис № 755. Від даного шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Однак за час перебування у шлюбі, позивач зрозумів, що у нього з дружиною різні погляди на подружнє життя, шлюб та інші цінності, виявилась несумісність характерів, що зумовило припинення подружніх відносин та звернення до суду з позовним вимогами про розірвання шлюбу. Також позивач зазначає, що в період шлюбу, подружжям придбано майно, а саме квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, яка підлягає розподілу між подружжям по Ѕ частині кожному з подружжя.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О. від 02.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Рішенням постановленому у підготовчому судовому засіданні від 15.10.2019 року у зв`язку з визнанням відповідачем частини позовних вимог в частині розірвання шлюбу,позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволені, а саме судом вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 24 вересня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про шлюб №755 та продовжити розгляд справи в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року підготовче провадження по справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ спільного майна подружжя закрито та призначено у справі судовий розгляд.

Від представника позивача ОСОБА_5 до судового засідання надійшла заява, в якій останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача Ніц А.С. надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони з 24.09.2013 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис 755, який розірваний рішенням Київського районного суду м.Одеси від 15.10.2019 року.

Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився року син ОСОБА_4 .

В період шлюбу, подружжям придбано майно, а саме квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, що підтверджено договором купівлі- продажу від 27.05.2016 року, покупцем в якому виступала ОСОБА_2 . Право власності на зазначену квартиру підтверджується також наданою до матеріалів справи інформаційною довідкою від 31.05.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна.

Між сторонами виник спір щодо користування зазначеним майно та між ними не досягнуто згоди щодо його поділу, що стало причиною звернення ОСОБА_1 до суду з дійсним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу) також вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, про що наголошує ч.2 тієї ж статті.

Положення ст. 69 ч.1 СК України наголошує на те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Згідно п.23 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З огляду на вищенаведене судом достовірно встановлено, що спірне майно набуто сторонами під час шлюбу, а отже являється об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Крім того, рівність прав кожного із подружжя та володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, яка висвітлена в п. 25 постанови від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України, щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 , що містяться у відзиві на позов, щодо визнання за нею 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, а за ОСОБА_1 на 1/3 частину відповідно, а саме щодо відступлення судом від принципу рівності часток у майні подружжя, беручи до уваги, що дитина проживає разом з матір`ю.

У п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 року зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Однак суду не надано жодних доказів, того, що малолітній ОСОБА_4 , знаходиться тільки на утриманні матері, не надано доказів, що взагалі між сторонами є спір щодо участі батьків в його утриманні.

Тому, виходячи з засад виваженості та справедливості, суд вважає можливим задовольнити позов провести розподіл майна між подружжям, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м; залишення за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 200,258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м.

Залишити за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.