Ухвала суду № 86649943, 26.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14071/19

Провадження № 1-кс/947/17015/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового Власюк Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Одеській області Донченко М.В., яке погоджено з прокурором відділу прокуратури Одеської області Меретом М.Д. про продовження строку досудового розслідування до шести місяців у кримінальному провадженні, в якому особі не повідомлено про підозру, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160000000604 від 11.07.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, в провадженні слідчого відділу Київського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській прокуратурою Одеської області досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42018160000000604 від 11.07.2019 було розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудове розслідування розпочато на підставі заяви ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» про те, що посадовими особами ТОВ «Спільне українсько-латвійське підприємства «Альтіс-ЛТД» заволоділи чужим майном за попередньою змовою групою осіб, привласнили чуже майно, та вчиняють самоправство шляхом підроблення документів. Так, при прийняті рішення про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному правопорушенню надана правова кваліфікація, передбачена ст. 356 КК України.

У подальшому, проведеним досудовим розслідуванням установлено, що у період часу з 1991 року по 2018 рік, об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, АДРЕСА_1 належав державі Україна, в особі Міністерства культури України, та був переданий в управління ДП «Одеський національний цирк». Однак, 13.06.2018 право власності на вказаний об`єкт нерухомого майно було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Підставою для виникнення права власності є, зокрема, Договір фінансування, від 22.07.1999, укладений між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , Акт від 03.04.2000, підписаний ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , угода про внесення змін від 12.07.1999, укладена між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , Акт приймання-передачі нерухомого майна від 10.11.2003 складений та підписаний між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , Договір фінансування від 24.02.1999 укладений між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , Акт взаєморозрахунків від 03.04.2000 між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , Угода про врегулювання боргових зобов`язань від 10.11.2003, між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 , Угода про внесення змін та доповнень від 21.01.1999 між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 .

Так, у ході розгляду господарської справи № 916/2762/18 у Господарському суді Одеської області, прокуратурою Одеської області встановлено, що у державній власності, в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП «Одеський державний цирк» перебувала будівля готелю цирку загальною площею 2104,3 кв.м. яка розташована в м. Одесі по вул. Князівська, 32. На підставі рішення державного реєстратора Кравця О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41638726 від 13.06.2018 право на вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Вказане рішення, на думку прокурора є незаконним оскільки прийняте в порушення ст.ст.10,18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та п.п.45, 77 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, що призвело до вибуття поза волею власника з державної власності вищевказаного майна, у зв`язку з чим останній звернувся із позовом до Господарського суду Одеської області, предметом якого є витребування у ТОВ БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН нерухомого майна, яке без волі власника вибуло з державної власності.

У зв`язку з чим, 08.07.2019 вказане кримінальне правопорушення було перекваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, допитана в якості свідка власник зазначених приміщень ОСОБА_1 повідомила, що право власності на приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в неї виникло на підставі договорів фінансування від укладених між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ОСОБА_1 у 1999 році, відповідно до яких, вона виступила інвестором з будівництва та реконструкції зазначених приміщень, та в рахунок погашення заборгованості, яка виникла перед нею – у власність останньої були передані вказані приміщення, після закінчення строку оренди ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД», тобто у 2018 році. У зв`язку з чим, останньою було оформлено право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, яке у подальшому було передано у користування та управління ТОВ «Бест Готелс Оф Юкрейн», засновником якого є її дочка ОСОБА_2 .

Допитаний в якості директор ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» ОСОБА_3 повідомив, що зазначене підприємство займає приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди, укладеного між ТОВ «Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс-ЛТД» та ДП «Одеський цирк», який виступав власником вказаного приміщення, строком до 02.06.2018. Після спливу вказаного терміну, на його адресу звернувся директор ТОВ «Бест Готелс Оф Юкрейн» ОСОБА_4 , який вимагав звільнити приміщення, однак жодних правовстановлюючих документів, підтверджуючих право власності на вказане майно не надав, у зв`язку з чим, ОСОБА_3 було відмовлено у звільнені та передачі вказаного приміщення. Крім того, останній повідомив, що усі договори фінансування, які у подальшому стали підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 підписувалися колишнім директором підприємства, а саме ОСОБА_5 , та за яких обставин йому невідомо.

Допитаний в якості свідка колишній директор ТОВ «Спільне латвійсько-українське підприємство «АЛЬТІС-ЛТД» ОСОБА_5 повідомив, що приблизно з 1999 року по 2010 рік він займав посаду директор вказаного підприємства. Так, у червні 1998 року попереднімм директором «АЛЬТІС ЛТД» ОСОБА_6 було підписано договір про спільну діяльність з ДП «Одеській державний цирк» відповідно до якого, «АЛЬТІС ЛТД» повинно було за свої та залучені кошти провести реконструкцію та капітальний ремонт будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 32, та у свою чергу, отримувало право експлуатації та здачі в оренду вказаних приміщень терміном на 20 років, тобто до 02.06.2018. Крім цього, відповідно до умов вказаного договору «АЛЬТІС ЛТД» повинно було за свій рахунок забезпечити проживання усіх артистів, які приїжджали на гастролі в Одеський державний цирк. Станом на 1998-199 роки, будівля вказаного об`єкту нерухомого майна представляла собою напівзруйновану будівлю без вікон, дверей, внутрішніх стін та не була пристосована для перебування там людей. Після початку реконструкції та капітального будівництва коштів «АЛЬТІС ЛТД» не вистачало для проведення усіх робіт, у зв`язку з чим, залучили ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_7 зобов`язана була внести суму еквівалентну 270 000 доларів США для виконання будівельних робіт, а через три роки «АЛЬТІС ЛТД» зобов`язувався повернути зазначену суму та 25% від неї. Через деякий час ОСОБА_1 , внесла вказану суму на розрахунковий рахунок «АЛЬТІС ЛТД», відкритий в «Одеса-Банк». Крім цього, з ОСОБА_1 було укладено договір фінансування між «АЛЬТІС ЛТД» та ОСОБА_1 , який був погоджений, зокрема, ДП «Одеський державний цирк» в особі ОСОБА_8 У 2000 році усі роботи з ремонту було виконано та державна технічна комісія винесла рішення про готовність будівлі до вводу в експлуатацію. У зв`язку з тим, що коштів для розрахунку з ОСОБА_1 не було, ДП «Одеським державний цирком» в особі ОСОБА_8 було запропоновано передати вказане приміщення у власність останній, в рахунок погашення заборгованості, на що остання погодилася, та у подальшому, між «АЛЬТІС ЛТД» та ОСОБА_1 було підписано низку документів, які ОСОБА_8 було погоджено з Міністерством культури України, на підставі яких, після завершення строку дії договору про спільну діяльність, право власності було перереєстровано за ОСОБА_1 .

Допитаний у якості свідка колишній директор ДП «Одеський державний цирк» ОСОБА_8 підтвердив, що дійсно у 1998 році ним, в особі ДП «Одеський державний цирк», ОСОБА_6 в особі ТОВ «Спільне латвійсько-українське підприємство «АЛЬТІС ЛТД» (далі – «Альтіс ЛТД»), ОСОБА_9 в особі ТОВ «Спільне українсько-латвійське підприємство «Грата» був укладений договір про спільну діяльність, відповідно до якого, ДП «Одеський державний цирк» передавало у користування двох інших підприємств приміщення об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 32 у безоплатне користування, за що останні мали здійснювати ремонті роботи у приміщеннях та розміщувати артистів ДП «Одеського державного цирку». Щодо наданих йому на огляд інші документи, які стали підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, а саме копій договору фінансування (інвестиції) від 22.07.1999 та угоди про внесення змін та доповнень в договір про спільну діяльність від 12.07.1999 останній повідомив, що вони йому не знайомі, та ним не підписувалися.

Так, додатково допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , з приводу наданих йому на огляд копій договору фінансування (інвестиції) від 22.07.1999 та угоди про внесення змін та доповнень в договір про спільну діяльність від 12.07.1999, підписаних від його імені, а також, зокрема ОСОБА_8 пояснив, що вказані документи дійсно підписувалися ним, та іншими учасниками, у тому числі ОСОБА_8 , однак за яких обставин, він вже не пам`ятає. Щодо оригіналів вказаних документів, останній зазначив, що вони зберігалися на підприємстві за адресою: АДРЕСА_1 та були передані разом з іншими документами наступному директору ОСОБА_3 .

Додатково допитаний у якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що скоріш за все, ОСОБА_5 дійсно передавалися оригінали вищевказаних документів, однак у зв`язку з тим, що він не є юристом, він не може пояснити зміст вказаних документів. Щодо місцезнаходження вказаних документів, останній повідомив, що на теперішній час воно невідомо, оскільки чи були вони передані наступному директору він не пам`ятає.

Крім того, свідком ОСОБА_10 , під час проведення допиту було надано копії відповідних документів.

Так, під час досудового розслідування слідчий, за погодженням з прокурором неодноразово звертався до слідчого судді з клопотаннями про проведення обшуку, за місцем мешкання ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з метою відшукання оригіналів документів, які стали підставою для здійснення перереєстрації права власності за об`єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак у задоволені вказаних клопотань було відмовлено.

Таким чином, органом досудового розслідування за результатами проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, направлених на встановлення об`єктивної істини по кримінальному провадженню, а саме щодо справжності документів, на підставі яких за ОСОБА_1 , 13.06.2019 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 факт підроблення вказаних документів не встановлено.

У зв`язку з чим, 12.12.2019 старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області Івановою І.Ю. винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Однак, 17.12.2019 прокурором відділу прокуратури Одеської області вказана постанова скасована, досудове розслідування у вказаному провадженні відновлено.

Таким чином, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018160000000604 відомості про яке 11.07.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України спливає 17.01.2020.

В судове засіданні слідчий не з`явилась надавши до суду заяву про розгляд клопотання в її відсутність.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Так, відповідно до ч.1 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно ч.1 ст.294 КПК України якщо досудове розслідування злочину або кримінального проступку до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений в абзаці другому частини першої статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 1-3 частини другої статті 219 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.1 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо тяжких злочинів становить вісімнадцять місяців з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий суддя, перевіривши клопотання сторони обвинувачення про продовження строків досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42018160000000604 від 11.07.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та матеріали, долучені до клопотання, приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим та таким, яке в повній мірі відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя вважає й обґрунтованими доводи сторони обвинувачення в частині наявності обставин, які перешкоджали здійснити вищевказані процесуальні дії раніше, до закінчення строку досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ті обставини, що вісімнадцятимісячний строк досудового розслідування спливає 17.01.2020 року, разом з тим здійснити зазначені у клопотанні процесуальні дії у передбачений законом строк не надається можливим з об`єктивних причин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.219, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Одеській області Донченко М.В., яке погоджено з прокурором відділу прокуратури Одеської області Меретом М.Д. про продовження строку досудового розслідування до шести місяців у кримінальному провадженні, в якому особі не повідомлено про підозру, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160000000604 від 11.07.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України – задовольнити.

Продовжити строк досудового розслідування кримінального провадження №42018160000000604 від 11.07.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, до 6 (шести) місяців, тобто до 17.07.2020 року.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.