Ухвала суду № 86649796, 24.12.2019, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/309/13-ц

Провадження № 2-п/499/5/19

У Х В А Л А

Іменем України

"24" грудня 2019 р. смт.Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Іванівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №499/309/13 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Іванівським районним судом Одеської області від 04.11.2013 року позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про звернення стягнення було задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОDIVGА0000000016 від 06.06.2008 року, в розмірі 21473.82 [Долар США], що за курсом 7.99 станом на 13.02.2013 року складає 171575.84 грн. – звернуто стягнення на квартиру загальною площею 47.80 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ОDIVGА0000000016 від 06.06.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків НОМЕР_1 ) зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1715,76 гривень та 114,70 гривень понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом.

Рішення набрало чинності 16.12.2013 року.

Копію заочного рішення відповідач отримав 05.12.2013 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

29.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Іванівського районного суду Одеської області з заявою про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2013 року по справі №499/309/13-ц.

В обґрунтування наданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що вона дізналася про наявність такого рішення суду лише 30.09.2019 року за допомогою сайту єдиний державний реєстр судових рішень, тому строк для звернення до суду не пропущено. Також вказала, що жодних листів, судових повісток та копії позовної заяви з додатками вона не отримувала та не знала про сам факт наявності справи та судових засідань.

На підставі чого, а також посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просила заочне рішення скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У судове засідання заявник та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, заяв та клопотань не надали, про причини неявки не повідомили, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» надав до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні такої заяви, оскільки твердження заявника спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства, жодних реальних підстав для скасування заочного рішення у своїй заяві не вказав.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи Бузи В.С. просив заяву про перегляд заочного рішення задовольнити.

Ст. 228 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) визначала, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення), заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з пп. 9 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Статтею 284 діючого ЦПК України визначено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Частина 1 ст. 288 ЦПК України встановлює, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, статті 284, 288 ЦПК України (в новій редакції) підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин, оскільки не встановлюють нових обов`язків, не скасовують та не звужують права, належні учасникам справи щодо строків, порядку оскарження та підстав скасування заочного рішення та не обмежують їх використання порівняно зі статтями 228, 232 ЦПК України (в старій редакції).

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення було ухвалено 04.11.2013 року, копію заочного рішення ОСОБА_1 отримала 05.12.2013 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

З заявою про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_1 звернулася до суду 29.10.2019 року, тобто після спливу встановленого ч.2 та ч.3 ст. 284 ЦПК України строку на подання такої заяви з пропуском строку майже на 6 років, при цьому з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не зверталася.

За змістом ст. ст. 120 123 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Суд приходить до висновку, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів того, що існували особливі та непереборні обставини, які об`єктивно завадили їй після отримання 05.12.2013 року копії заочного рішення, у встановлений законом строк звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Отже, строк для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем пропущено.

Більш того, пропуск зазначеного строку без наведення поважних причин, після спливу майже шести років після набрання заочним рішенням законної сили, буде порушенням принципу правової визначеності та права на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Суд не приймає твердження заявника про те, що вона жодних листів, судових повісток та копії позовної заяви з додатками не отримувала та не знала про сам факт наявності справи та судових засідань спростовується тією обставиною, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце проведення 04.11.2013 року судового засідання, оскільки в матеріалах справи наявне відповідне поштове повідомлення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 було пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, а клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви, як і доказів поважності пропущення строку, надано не було, суд вважає за необхідне, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2013 року по цивільній справі №499/309/13-ц залишити без розгляду.

Керуючись ч. 1 та ч. 5 ст. 81, ст.ст. 126, 284 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сини з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч.1 ст.353 ЦПК України ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі постановлення ухвали суду без участі сторін, ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти дні з дня її отримання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 26.12.2019 року.

СуддяІ. В. Погорєлов