Ухвала суду № 86648664, 23.12.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/4059/19

Провадження № 1-кс/653/1399/19

У Х В А Л А

іменем України

про скасування арешту майна

23 грудня 2019 року

Слідчий суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., за участю секретаря Волвенко А.О., прокурора Генічеської місцевої прокуратури Кобця В.Е., слідчого СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Волошина В.С., представника третіх осіб: ПП ПОП "Чонгар", ТОВ "ВІП-Компані ЛДТ" - адвоката Величка М.М., третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи ТОВ "ВІП- Компані ЛТД" - Величка М.М. про скасування арешту майна, по матеріалам кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 pоку, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2019 року представник третіх осіб: ПП ПОП "Чонгар", ТОВ "ВІП-Компані ЛДТ" - адвокат Величко М.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт накладений на наступне майно - залізобетонні дорожні плити, розміщені поблизу КПВВ Чонгар розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів в кількості 256 шт., та розміром 2 метри/6 метрів/14 сантиметрів - в кількості 207 шт. та 5 залізобетонних дорожніх плит розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів, завантажені на вантажний сідловий тягач, які було вилучено в ході огляду місця події від 11 листопада 2019 року в с. Чонгар, Генічеського району, Херсонської області.

Свої вимоги мотивує тим, що 18 листопада 2019 року ухвалою слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області Берлімовою Ю.Г. клопотання прокурора Генічеської місцевої прокуратури Кобця В.Е. про накладання арешту на майно, по матеріалам кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України задоволено частково та накладено арешт на майно - залізобетонні дорожні плити, розміщені поблизу КПВВ Чонгар розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів в кількості 256 шт., та розміром 2 метри/6 метрів/14 сантиметрів - в кількості 207 шт. та 5 залізобетонних дорожніх плит розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів, завантажені на вантажний сідловий тягач, які було вилучено в ході огляду місця події від 11 листопада 2019 року в с. Чонгар, Генічеського району, Херсонської області.

Проте, ТОВ «ВІП-Компані Лтд» вважає, що станом на теперішній час відпала потреба у застосуванні цього заходу з огляду на наступне.

Так, 11 листопада 2019 року заступником начальника СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Ю. Борисовим прийнято постанову про визнання та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів - вищевказаних плит.

15 листопада 2019 року заступником начальника СВ Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Борисовим Ю.В прийнято постанову про уточнення постанови про визнання та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Проте, за вказаний проміжок час, жодних слідчих (процесуальних) дій направлених на підтвердження або спростування факту права власності ТОВ «ВІП-Компані Лтд» на вищевказані плити органом досудового розслідування вчинено не було. Тобто, орган досудового розслідування не вчиняє дій, направлених на швидке розслідування кримінального провадження та усунення порушення прав ТОВ «ВІП- Компані Лтд».

Крім того, ТОВ «ВІП-Компані Лтд» в черговий раз підкреслює, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, досліджуючи правову підставу для арешту майна, суд зазначив, що вилучені об`єкти, а саме: залізобетонні дорожні плити, розміщені поблизу КПВВ Чонгар розміром.2 метри/6 метрів/18 сантиметрів в кількості 256 шт., та розміром 2 метри/6 метрів/14 сантиметрів - в кількості 207 шт. та 5 залізобетонних дорожніх плит розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів, завантажені на вантажний сідловий тягач, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, є такими, що зберегли на собі сліди вчинення злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Проте, окрім 5 плит ПАТ-18, які були завантажені на вантажний сідловий тягач, стосовно інших 256 одиниць плит ПАГ-18 та 207 одиниць плит ПАГ-14 не вчинялося будь-яких дій щодо їх переміщення. Таким чином, вказані плити не могли зберегти на собі жодних слідів, у зв`язку з чим вони не відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, шо встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вищевказане також підтверджує неможливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Також, зауважує про важливість критерію розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, арешт майна грубо порушує гарантовані Конституцією України права людини та громадянина, про що зазначалось раніше та призводить до матеріальних збитків ТОВ «ВІП-Компані Лтд». Вказаний факт однозначно не відповідає завданням кримінального провадження.

Вказане стосується і наслідків для третіх сторін.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Проте, вказане рішення суду не дає змоги ТОВ «ВІП-Компані Лтд» належним чином здійснювати свою законну підприємницьку діяльність шляхом розпорядження майно, яке перебуває у приватній власності юридичної особи та завдає збитки останній

Вказане свідчить про необхідність скасування арешту законного майна юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 24 грудня 2009 року №07/1143 у ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов`язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

11 листопада 2019 року суду надано Договір купівлі-продажу рухомого майна від 14 січня 2019 року, згідно якого Приватне підприємство «Приватне орендне підприємство «Чонгар» в особі єдиного власника та директора гр. ОСОБА_1 (вказане підтверджується відомостями, що містились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) передає Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІП-Компані Лтд» в особі ОСОБА_2 приймає у власність залізобетонні плити марки ПАГ-18 та зобов`язується сплатити їх вартість на умовах та в порядку передбаченому цим Договором.

Факт передачі плит підтверджується Актом прийняття-передачі рухомого майна (товару) від 14 січня 2019 року, який також надано суду.

Вказаний правочин, станом на теперішній час, не оскаржується в судовому порядку будь-якими третіми особами, в тому числі ПП «ПОП «Чонгар». Також, відсутні будь-які судові рішення, які набрали законної сили, які б визнавали його недійним.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження містяться копії первинних документів, наданих ПП «ПОП «Чонгар» та ТОВ «ВІП-Компані Лтд», що підтверджують правомірність набуття ПП «ПОП «Чонгар» вказаного майна.

Важливим є те, що заявником - ОСОБА_3 , та будь-якими іншими третіми особами не надано належних документів, які спростовували вищевказане.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Таким чином, на даний час відсутні підстави вважати, що щодо вказаного майна вчинялися протиправні дії з боку законного власника.

У судовому засіданні представник третіх осіб: ПП ПОП "Чонгар", ТОВ "ВІП-Компані ЛДТ" - адвокат Величка М.М. та третя особа - ОСОБА_4 доводи клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про зняття арешту, оскільки плити, на які накладено арешт є речовим доказом у рамках вказаного кримінального провадження, кримінальне провадження триває, не всі слідчі дії проведені.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ухвали слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2019 року, слідчим суддею було задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на залізобетонні дорожні плити, розміщені поблизу КПВВ Чонгар розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів в кількості 256 шт., та розміром 2 метри/6 метрів/14 сантиметрів - в кількості 207 шт. та 5 залізобетонних дорожніх плит розміром 2 метри/6 метрів/18 сантиметрів завантажені на вантажний сідловий тягач, які було вилучено в ході огляду місця події від 11 листопада 2019 року в с. Чонгар, Генічеського району, Херсонської області.

Ухвалою Херсонського Апеляційного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Величка М.М. залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2019 року – залишено без змін.

Беручи до уваги те, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження на даний час триває, прокурор та слідчий в судовому засіданні повідомили, що в рамках кримінального провадження досі проводяться слідчі дії, слідчим суддею в судовому засіданні не було встановлено, що потреба в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала.

Також, пояснення та доводи адвоката Величка М.М. щодо правомірності набуття права власності на ці плити ТОВ «ВІП-Компані ЛТД», суд розцінює критично та не приймає до уваги, оскільки ним не доведено належними доказами право власності на це майно ПП ПОП « ОСОБА_5 ». Надані ним документи по-перше є ксерокопіями, (оригіналів документів надати суду адвокат знову не зміг), по-друге ці документи свідчать про будівництво ПП ПОП «Чонгар» місцевого проїзду в оздоровчій зоні Арабатської стрілки. Доказів того, що Щасливцевська сільська рада розрахувалася з ПП ПОП «Чонгар» цими плитами ксерокопії наданих документів не містять.

Безпідставними є і посилання адвоката Величка М.М. на те, що арешт накладений на плити не дає змоги ТОВ «ВІП-Компані Лтд» належним чином здійснювати законну підприємницьку діяльність, оскільки в матеріал провадження відсутня будь-яка належна інформація, крім формального посилання на це в клопотанні.

Також, наданні адвокатом Величком М.М. доповнення до клопотання від 23 грудня 2019 року, слідчий суддя не приймає до уваги, оскільки такі доповнення не передбаченні КПК України.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що заявником до клопотання не було долучено доказів, підтверджуючих те, що в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.

Отже, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість та не доведеність заявленого клопотання, оскільки досудове розслідування триває, арештоване майно визнано речовим доказом по справі, має суттєве значення для справи, тобто потреба в арешті майна не відпала, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника третьої особи ТОВ "ВІП-Компані ЛТД" - Величка М.М. про скасування арешту майна, по матеріалам кримінального провадження №12019230140001919 від 11 листопада 2019 pоку, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова