Рішення № 86647292, 12.12.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3306/19

Номер провадження 2/585/1019/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Машини І.М.,

при секретарі - Шемчук І.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Громадська організація «Міське об`єднання споживачів «Довіра» - Хоменко І.С.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , особи, яка надає безоплатну правову допомогу на стороні позивача ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_3 , третя особа: Громадська організація «Міське об`єднання споживачів «Довіра», Головне управління Держгеокадастру в Сумській області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державних актів,-

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просить визнати недійсним та скасувати п. п. 1.44. п. 1 рішення 54 сесії 05 скликання Роменської міської ради Сумської області від 24.09.2010 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадян», яким затверджено технічну документацію з уточнення площ при обмірі земельних ділянок та передачі у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000 кв.м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5910700000:03:034:0141), та земельну ділянку площею 1605 кв. м для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5910700000:03:034:0142), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на землю II СМ № 009531 зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 925, визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на землю II СМ №009532 зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 926.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 незаконно були видані Державні акти на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 009531 та серії ІІ-СМ № 009532 на понаднормові площі земельних ділянок. Зокрема ОСОБА_5 на підставі зазначеного Державного акту належать земельні ділянки загальною площею 0,1411 га, з них 0,1000 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,0411 га – для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; а ОСОБА_3 на підставі вищевказаного акту належать дві земельні ділянки загальною площею 0,1194 га, з яких 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,0194 га – для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за тією ж адресою. Також позов обґрунтовується тим, що після смерті ОСОБА_3 , який є батьком відповідачки, остання успадкувала належні йому земельні ділянки та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину, що дозволило їй виготовити технічну документацію, а саме, технічний звіт по складанню державного акта на право приватної власності на землю, який затверджений оскаржуваним рішенням Роменської міської ради від 24.09.2010. Як на незаконність зазначеного рішення позивачка вказує на його прийняття з порушенням норм земельного законодавства щодо порядку зміни цільового призначення земельної ділянки. При цьому ОСОБА_1 посилається на висновок судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою від 10.09.2018.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 10 вересня 2019 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.

09 жовтня 2019 року до суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Сокура С.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує доводи позовної заяви, вказуючи що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 отримали у власність земельні ділянки у розмірах, що відповідають вимогам чинного на той час законодавства, невідповідність назви документу «Технічний звіт 2001» вимогам законодавства вважає формальним доводом позивача, оскільки в поняття Технічна документація згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю…. входить типовий перелік документів, що складають технічну документацію. Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, то оскаржуваним рішенням міської ради було лише фактично закріплено використання землі власником, що передбачається ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України. Висновок експертизи про те, що фактичний порядок користування ОСОБА_3 земельними ділянками не відповідає правовстановлюючим документам не свідчить про допущені власницею порушення, оскільки саме позивачем на належній відповідачці земельній ділянці незаконно побудована добудова до її будинку та водозабірний колодязь. Тобто, помилки в Державному акті чи технічній документації немає. Крім того, позивачем не доведено яким чином відповідачка порушила її права як землекористувача земельної ділянки. В прохальній частині позову мова йде про скасування правовстановлюючих документів на земельні ділянки, до яких ОСОБА_1 немає ніякого відношення, бо ж ніякі її права як землекористувача не порушуються оспорюваними документами.

В заяві від 03.10.2019 адвокат Сокур С.О. просив застосувати до даного спору загальну позовну давність в три роки, на підставі ст. 267 ЦК України.

В судовому засіданні позивачка та її представник вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити. Стосовно позовної давності, то вважали що позов поданий з дотриманням встановлених законом строків для захисту порушеного права.

Відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позову, наполягаючи на законності права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки та підтримали заяву про застосування позовної давності до позову.

Представники відповідачів Роменської міської ради та виконкому Роменської міської ради не з`явилися в судове засідання, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, в яких заперечували проти позову та просили врахувати доводи відзиву на позов ОСОБА_3

Представник третьої особи Хоменко І.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Будаков В.М. в судове засідання не з`явився, в письмових поясненнях по суті заявлених вимог зазначив, що ГУ не є розпорядником земель, які перебувають і приватній власності, при прийнятті рішення покладався на розсуд суду та просив про розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши надані письмові докази на предмет їх повноти, належності і достатності, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням виконкому Роменської міської Ради народних депутатів УРСР від 19.07.1989 № 138 із земельної ділянки ОСОБА_5 , власника будинку АДРЕСА_1 , була вилучена земельна ділянка площею 200 кв. та виділено до норми (600 кв.м) земельна ділянка площею 200 кв. м. до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (а. с. 31).

Рішеннями виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 22 грудня 1999 року № 425 ОСОБА_5 і ОСОБА_3 у приватну власність були передані земельні ділянки по 1000 кв.м. кожному для будівництва і обслуговування житловий будинків і господарських будівель (присадибні ділянки), а також ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства – 408 кв. м., та ОСОБА_6 – 300 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 34-36).

Згідно з рішенням виконкому Роменської міської ради Сумської області від 26 вересня 2001 року № 364 внесено зміни в пункт 2.12 рішення номер 425 від 22 грудня 1999 рок в зв`язку з уточненням площ при обмірі земельних ділянок для виготовлення державних актів на право приватної власності громадянам та ОСОБА_5 виділено землю для ведення особистого господарства площею 411 кв.м., а ОСОБА_3 – площею 194 кв.м. (а.с. 42).

23 липня 2001 року складений акт про встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 у присутності суміжних власників і землекористувачів, в том числі позивача ОСОБА_1 , яка зазначений акт підписала. В натурі межі земельної ділянки закріплені огорожею та 8 дерев`яними кілками. (а.с. 58).

23 листопада 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на вищевказані земельні ділянки виконкомом Роменської міської ради Сумської області були видані державні акти на право приватної власності на землю серії ІІ- СМ № 009531 та серії ІІ- СМ № 009532, зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номерами 925,926 відповідно (а.с.63-64).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , належні йому спірні земельні ділянки успадкувала його дочка ОСОБА_3 , отримавши 9 липня 2009 р. в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстр. № 1-1080 (а.с. 66).

В результаті, ОСОБА_3 в своїй приватній власності мала в загальному 2000 кв. м. (0.2 га) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 605 кв. м. (0.0605 га) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору від 23 травня 2001 року № 117, 118 за зверненням ОСОБА_3 державним підприємством «Роменський районний центр державного земельного кадастру» був складений Технічний звіт по складанню державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 .

Рішенням 54 сесії 5 скликання Роменської міської ради Сумської області від 24.09.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадян з уточненням площ при обмірі земельних ділянок та передано їх у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м. – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та площею 1605 кв. м. – для ведення особистого селянського господарства (а.с. 56).

На даний час ОСОБА_1 має на меті приватизувати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 . Проте остання відмовляється від погодження меж земельної ділянки з наданням додатково позивачці 400 кв. м. за рахунок своєї земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 6 Земельного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для: ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЗК України для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не \більше 0,6 гектара.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 67 ЗК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у містах - 0,1 гектара.

Так, згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-СМ № 009531, виданого Роменською міською радою народних депутатів 23.11.2001 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 925 ОСОБА_5 належали земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 наступними площами: 0.1000 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0.0411 га – для ведення особистого підсобного господарства.

Аналогічно, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-СМ № 009532, виданого Роменською міською радою народних депутатів 23.11.2001 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 926 належать земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 наступними площами: 0.1000 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0.0194 га – для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно листа управління Держземагенства у Роменської районі Сумської області від 25.12.2013 технічна документація із землеустрою, на підставі якої власникові суміжної ОСОБА_1 земельної ділянки ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, було виготовлено у відповідності до вимог і норм чинного на той час законодавства. Даних про перетин земельної ділянки з суміжними земельними ділянками немає в зв`язку з відсутністю відповідної технічної документації із землеустрою. Загальна площа земельної ділянки не перевищує норму безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Межі земельної ділянки встановлено та узгоджено в присутності суміжних землевласників та землекористувачів, про що 23 липня 2001 рок складено відповідний акт. При складанні цього акту претензій з боку суміжних землевласників і землекористувачів не виявлено. Акт підписано власноручно ОСОБА_1 . Згідно вказаного акту зовнішні межі закріплено огорожею та 8 дерев`яними кілками, які до цього часу не збереглися.

Враховуючи вищевказане, під час передачі земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не були порушені граничні розміри площ землі.

Отже, доводи позивача про незаконність (понад норму) отримання ОСОБА_5 і ОСОБА_3 земельних ділянок, які знаходяться за однією адресою, а також щодо не проживання відповідача ОСОБА_3 в місті Ромни, що позбавляє її права на отримання земельної ділянки, є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах закону.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача щодо невідповідності фактичного порядку користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5910700000030340141 та 5910700000030340142 правовстановлюючим документам та вимогам нормативно правових актів з питань землеустрою і землекористування, що встановлено висновком судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою № 1829/1830/1492, складеному 10.09.2018 в рамках кримінального провадження № 12017200100000978, оскільки дана обставина виходить з інших цивільно-правових відносин, предметом яких є право користування земельною ділянкою та не є підставою для скасування існуючого права власності, яке набуте правомірно.

Крім того, з листа Головного управління Держземагенства у Сумській області, адресованого позивачці ОСОБА_7 встановлено, що під час розгляду земельних спорів міжвідомчою комісією Роменської міської ради проводився обмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті якого виявлено факт самовільного зайняття ОСОБА_7 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тобто належної відповідачці ОСОБА_3 .

В зв`язку з вищенаведеним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними державних актів.

Щодо визнання незаконним та скасування п.п. 1.44 п. 1 рішення Роменської міської ради від 24.09.2010, то зі встановлених обставин справи, вбачається, що після оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_5 на замовлення відповідачки ОСОБА_3 . ДП «Роменський районний центр державного земельного кадастр» виготовило технічну документацію (Технічний звіт), який був затверджений даним рішенням. Так, згідно рішення ОСОБА_3 передається у власність 1000 кв.м. земельної ділянки для будівництва житлового будинку , господарських будівель і споруд і 1605 кв. м. – для ведення особистого селянського господарства. Тобто, площа останньої земельної ділянки збільшується на 1000 кв. м. за рахунок землі за цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, фактично має місце юридичне закріплення зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодекс України, чинного на момент виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти

землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з п.п а) б) ч. 1 ст. 19 ЗК України, чинного на момент виникнення правовідносин землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 22 ЗК України, чинного на момент виникнення правовідносин землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі ст. 38 ЗК України, чинного на момент виникнення правовідносин до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ст. 40 ЗК України, чинного на момент виникнення правовідносин, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Таким чином, земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва

та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та земельна ділянка - для ведення особистого селянського відносяться до земель різних категорій.

Таким чином, доводи представника відповідача стосовно правомірності оскаржуваного рішення Роменської міської ради з посилання на ч. 5 ст. 20 ЗК, згідно якої види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, є необгрунтованими і такими що не відповідають вимогам діючого на той час законодавства.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку

ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою.

Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України, чинного на момент виникнення правовідносин, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.

Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

Отже, зміна цільового призначення (використання) земельної ділянки потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.

На підставі вищевказаного, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування п.п 1.44 п. 1 рішення Роменської міської ради від 24.09.2010 в зв`язку з недотриманням органом місцевого самоврядування механізму зміни цільового призначення землі грунтується на нормах закону, а тому існують правові підстави для скасування названого рішення.

В свою чергу заслуговують на увагу доводи представника відповідача з приводу недоведеності позивачем порушення чи невизнання її прав з боку відповідачів.

Так, ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначений позов обґрунтовано тим, що позивачка, маючи на меті реалізувати своє право на отримання земельної ділянки з числа земель комунальної власності, будучи користувачем суміжної земельної ділянки з земельною ділянкою відповідачки, бажає збільшити (наблизити до норми передачі) площу своєї майбутньої земельної ділянки з числа землі, яка перебуває приватній власності відповідачки.

При цьому, ОСОБА_1 не довела, які саме її права і яким чином порушені оскаржуваними нею рішенням Роменської міської ради та Державними актами.

Також представник відповідача у відзиві на позов просив застосувати до позову строк позовної давності .

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч. 4,3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові лише у випадку, коли позов доведений.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Зокрема у ч. 4 цієї статті в редакції до 15 січня 2012 року зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з пп 2 п. 2 розділу І Закону 4176-VI п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України виключено.

Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

Згідно із ч.ч 1,3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив

чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися

нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов`язки зберігаються і після

набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів

цивільного законодавства.

Отже, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції до 15 січня 2012 року позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась.

Відповідно до п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VІ

протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15 січня 2012 року, особа має

право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної

влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким

порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсними та скасування рішення Роменської міської ради від 24.09.2010, 1 вересня 2019 року, тобто більше ніж через три роки, відраховуючи з 15 січня 2012, при цьому про порушене право їй було відомо з 2011 р., про що свідчать безліч письмових звернень ОСОБА_1 до різних установ та організацій. (а.с. 67-73).

За таких обставин, ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі ст.ст. 2, 12, 13, 15, 89, 141, 206, 247, 256, 259, 261, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 19-22, 38, 40, 556, 67 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , особи, яка надає безоплатну правову допомогу на стороні позивача ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_3 , третя особа: Громадська організація «Міське об`єднання споживачів «Довіра», Головне управління Держгеокадастру в Сумській області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державних актів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 26.12.2019

Суддя підпис:

Копія вірна…

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина