Рішення № 86646465, 21.12.2019, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

21 грудня 2019 рокуСправа №451/707/18 Провадження № 2/451/306/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/707/18 за позовом ОСОБА_1 – представника позивача ОСОБА_2 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення коштів за затримку виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в:

30 травня 2018 року представник позивача Косендюк Ярослав Анатолійович в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення коштів за затримку виконання рішення суду.

В позовній заяві зазначає, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю. Зокрема, визнано незаконним наказ №262-к від 19 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 , поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого технолога Вузлівського МПД ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» з 19 жовтня 2015 року, стягнуто з відповідача у користь ОСОБА_2 кошти за час вимушеного прогулу з 20 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 року у розмірі 67 274 грн. На виконання Рішення Радехівського суду від 10 червня 2016 року, відповідачем було видано наказ від 13.07.2016 року №139-к, яким поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі. 06 грудня 2016 року Апеляційним судом Львівської області винесено рішення, яким скасовано рішення Радехівського районного суду від 10 червня 2016 року та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 . На підставі даного рішення, відповідачем було винесено наказ №4/2-к від 16 січня 2017 року, яким скасовано наказ від 13 липня 2016 року №139-к про поновлення ОСОБА_2 на попередній роботі. 13 вересня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ винесено ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 було заловолено, рішення Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року скасовано, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 червня 2016 року залишено в силі. Проте, незважаючи на те, що рішення Апеляційного суду Львівської області віл 06 грудня 2016 року скасовано, позивача ОСОБА_3 не було поновлено на займаній посаді, а також те, що з моменту її звільнення, зокрема з 16 січня 2017 року по час подання даного позову не було виплачено грошову компенсацію за час вимушеного прогулу та втраченого заробітку за затримку виконання рішення суду. 16 січня 2017 року позивача наказом №4/2-к звільнено із займаної посади, а 22 лютого 2017 року наказом №2/5-к призначено на іншу нищеоплачувану посаду. Просить стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» код ЄДРПОУ 37199618 в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 72 877,28 грн.

16.04.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому заперечує позовні вимоги, та вважає такими, що не підлягають до задоволення. Зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175 та 177 ЦПК України, а саме не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається із змісту позовної заяви, Позивач просить суд, стягнути з ДП «Укрспирт» середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Наголошуємо, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 236 КЗпП України вбачається, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, проводиться не у зв`язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв`язку із затримкою виконання судового рішення органу, який розглядав трудовий спір.

Тобто, середній заробіток за весь час затримки виконання судового рішення є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов`язань з виконання судового рішення і не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що Позивач звільнений від сплати судового збору щодо заявленої вимоги про стягнення з ДП «Укрспирт» середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Аналогічні правові висновки стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладені в постанові Верховного Суду України від ЗО листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16) та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Варто відзначити, що позовна заява Позивача не відповідає також вимогам п. п. 2, 3, 7 - 10 ч. З ст. 175 ЦПК України, а саме в позовній заяві не вказаний ідентифікаційний код юридичної особи відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача. Позовна заява не містить: ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються; відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались; не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв ’язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 11ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали.

Таким чином, з огляду на вищевикладене вбачається, що позовна заява Позивача не відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України, а отже відповідно до ст. 187 ЦПК України повинна бути залишена без руху з вказаних вище підстав.

2. Позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Вкотре, з урахуванням вказаного вище, звертаємо увагу суду, що норми матеріального права, а саме ст. 236 КЗпП України на яку посилається Позивач в позовній заяві, не регулює правовідносини, які виникли між сторонами по справі № 451/707/18 щодо виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016 року у справі №451/1644/15-ц.

Так, виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, матеріально - правова вимога Позивача до ДП «Укрспирт» стосується застосування заходів матеріальної відповідальності за невиконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016 року, ухваленого у цивільній справі №451/1644/15-ц, за позовом ОСОБА_2 до ДП «Укрспирт» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому в розумінні ст. 236 КЗпП України, ці вимоги не можуть підлягати правовому захисту в обраний Позивачем спосіб, а саме в іншому провадженні, ніж провадженні, в якому повинно було розглядатися таке питання, що є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в даному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 5 цього Кодексу встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Згідно з ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В ухвалі Верховного Суду України від 09 листопада 2011 року зазначено, що стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду, а отже такі вимоги розглядаються в межах провадження про поновлення на роботі.

Таким чином, положення ст. 236 КЗпП України є спеціальною нормою та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення, при цьому стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду.

При цьому, стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі заяви працівника та постановленої, за результатом її розгляду ухвали суду в межах цивільної справи про поновлення заявника на роботі.

А відтак, зважаючи, що спір щодо незаконного звільнення Позивача вирішений у спосіб поновлення ОСОБА_2 на посаді рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016 року, ухваленого у цивільній справі №451/1644/15-ц, а отже питання затримки виконання рішення про поновлення на роботі, так як це визначає ст. 236 КЗпП України повинен вирішувати орган, який розглядав спір про поновлення ОСОБА_2 , що є можливе за умови звернення позивача з заявою в порядку ст. 236 КЗпП України до Радехівського районного суду Львівської області.

Тобто в межах позовного провадження в цивільній справі № 451/1644/15-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Укрспирт» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а не в порядку звернення з окремим позовом.

3. Щодо безпідставності заявлених вимог Позивача.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз вказаної норми Закону дає підстави для висновку про те, що передбачений ст. 236 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення настає за умови невиконання такого рішення, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як ухвалення компетентним органом такого рішення.

Як зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Рішенням від 10.06.2016 визнано незаконним наказ ДП «Укрспирт» № 262-к від 19.10.2015, яким було звільнено її з роботи. Наказом ДП «Укрспирт» «Про поновлення на роботі» №139 — к від 13.07.2016 ОСОБА_2 поновлено на попередній роботі. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2016 було скасовано рішення від 10.06.2016 та відмовлено ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог (рішення суду набрало законної сили). Наказом № 4/2-к від 16.01.2017 скасовано наказ «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » № 139 - к від 13.07.2016. 13 вересня 2017 року відповідно до ухвали ВСС України скасовано рішення від 06.12.2016, а рішення від 10.06.2016 - залишено в силі.

Отже, виходячи з аналізу вказаних вище судових Рішень та наказів ДП «Укрспирт»:

19.10.2015 - наказ ДП «Укрспирт» № 262-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;

10.06.2016 - рішення, Радехівський районний суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення її на роботі (рішення допущено до негайного виконання);

13.07.2016 - наказ ДП «Укрспирт» № 139 - к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 », тобто рішення Радехівського районного суду від 10.06.2016, в частині негайного виконання було виконане;

06.12.2016 - рішення, Апеляційний суд Львівської області скасував рішення Радехівського районного суду від 10.06.2016, тобто станом на 06.12.2016 відпали правові підстави вважати, що наказ ДП «Укрспирт» № 262-к від 19.10.2015 є незаконним;

16.01.2017 - наказ ДП «Укрспирт» №4/2-к «Про скасування наказу №139-к від 13.07.2016», прийнятий підприємством на виконання рішення Апеляційного суду Львівської області;

13.09.2017 - ухвала ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, скасовано рішення суду апеляції інстанції від 06.12.2016, а першої інстанції від 10.06.2016 залишено без змін, тобто лише 13.09.2017 рішення суду першої інстанції набрало законної сили та стало обоє ’язковим для виконання. вбачається, що в період з 16.01.2017 по 13.09.2017 не існувало жодного рішення яке б зобов`язувало ДП «Укрспирт» поновити Позивача на роботі. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що в період з 16 січня 2017 року по 13 вересня 2017 року існували обставини щодо обов`язковості виконання Відповідачем рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016.

Крім того, слід також зазначити, що Позивач намагається ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи.

Так, звертаємо увагу суду, що 22 грудня 2017 року, після отримання підприємством ухвали ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.09.2017, виходячи з обов`язковості виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016 та враховуючи, що згідно з наказом ДП «Укрспирт» №2/5-к від 22.02.2017 вона перебувала в трудових відносинах на ДП «Укрспирт» на посаді начальника відділу забезпечення якістю Лопатинського МПД ДП «Укрспирт», Позивачу було запропоновано звільнитися із займаної посади в порядку переведення на посаду старшого технолога Вузлівського МПД ДП «Укрспирт». Однак, з невідомих для підприємства причин, ОСОБА_2 не виявила бажання написати заяву про переведення на посаду старшого технолога Вузлівського МПД ДП «Укрспирт».

Наголошуємо, що чинне законодавство не передбачає можливості одночасного працевлаштування працівника на двох посадах за основним місце роботи. За таких обставин, працівник має визначитися з основним місцем роботи та роботи за сумісництвом. Відтак, без сприяння та ініціативи Позивача в ДП «Укрспирт» відсутні законні підстави призначати Позивача на дві посади, за основним місцем роботи, що в свою чергу унеможливило прийняття ДП «Укрспирт» наказу щодо виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Стаття 23 Конституції України встановлює, що реалізація прав та свобод людини не повинна порушувати права та свободи інших людей.

Крім того, Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, яка включена в правову систему України, містить ст. 17 Заборона зловживання правом. Відповідно заборона на зловживання правами у любій сфері суспільних правовідносин є загальноправовим принципом закріпленим на конституційному рівні та може застосовуватися до всіх сфер правовідносин.

Слід зазначити, що за змістом частини 2-5 статті 13 та частини З статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що суд має право відмовити у захисті права або інтересу, у разі якщо при реалізації останніх вона не утримується від дій, які могли б порушувати права інших осіб, має намір завдати шкоди іншій особі, зловживає правом, в інших формах або не додержується моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цивільного кодексу застосовуються в тому числі для врегулювання трудових правовідносин.

Відтак, можна дійти до обґрунтованого висновку про те, що ухилення Позивача від написання заяви про переведення та звільнення з посади начальника відділу забезпечення якістю Лопатинського МПД ДП «Укрспирт», а в подальшому звернення до суду із відповідними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення можна вважати як зловживання правом, яке полягає у використанні свого суб`єктивного права з метою зашкодити іншій особі або з іншою ціллю, наприклад, отримання матеріальних вигід або компенсацій за рахунок власника.

Слід зазначити, що при цьому працівник діє в межах свого суб`єктивного права, а відповідно протиправність його дій відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. З ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися

вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 94 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, можна дійти до переконливого висновку про те, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з ДП «Укрспирт» середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в період з 16 січня 2016 року по 13 вересня 2017 року є безпідставними. Оскільки, як зазначалося вище, в зазначений період не існувало жодного судового рішення яке б набрало законної сили та було обов`язковим для виконання ДП «Укрспирт». Законодавець чітко визначає, що обов`язок виплати середнього заробітку настає за умови невиконання (без поважних причин) роботодавцем рішення компетентного органу.

4. Щодо невірного визначення розміру середньоденної заробітної плати.

В позовній заяві, вираховуючи розмір середньоденної заробітної плати, Позивач зазначає про те, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10.06.2016 уже визначено розмір середньоденної заробітної плати в розмірі 52.03 грн за годину.

Однак, такі твердження не узгоджуються з нормами діючого законодавства в тому числі з правовими висновками, що викладені в Постанові Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Слід зазначити, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими?

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. З Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. З п. 8 Порядку).

Із змісту позовної заяви та долучених доказів вбачається, що відповідно до наказу ДП «Укрспирт» № 4/2-к «Про скасування наказу ДП «Укрспирт» від 13.07.2016 № 139 - к» Відповідач припинив з Позивачем трудові відносини, тобто середньомісячна заробітна плата Позивача, виходячи з п. 2 Порядку, має обчислюється виходячи з виплат, що мали місце в листопаді та грудні 2016 року. Просить в задоволенні позовної заяви до ДП «Укрспирт» відмовити в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача з`явився, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та 16 січня 2017 року наказом №4/2-к її звільнено із займаної посади, а 22 лютого 2017 року наказом №2/5-к призначено на іншу нищеоплачувану посаду (а.с.5,6).

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю. Зокрема, визнано незаконним наказ №262-к від 19 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 , поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого технолога Вузлівського МПД ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» з 19 жовтня 2015 року, стягнуто з відповідача у користь ОСОБА_2 кошти за час вимушеного прогулу з 20 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 року у розмірі 67 274 грн. (а.с.7-11).

06 грудня 2016 року Апеляційним судом Львівської області винесено рішення, яким скасовано рішення Радехівського районного суду від 10 червня 2016 року та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 (а.с.12-15).

13 вересня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ винесено ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 було заловолено, рішення Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року скасовано, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 червня 2016 року залишено в силі (а.с.16-19).

З довідки про доходи №39 від 08.02.2018 року, вбачається, що загальна сума доходу за період з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року, за винятком утримань, становить 35 тисяч 28 гривень 37 копійок (а.с.3).

Відповідно до довідки про доходи №114, від 14 травня 2018 року, виданої ОСОБА_2 що вона дійсно працює в Державне підприємство "Укрспирт" Лопатинське місце провадження діяльності за адресою смт. Лопатин Заводська 11 Радехівський р-н Львівська обл.., загальна сума нарахованої заробітної плати за період лютий 2018 - квітень 2018 р. складає шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 02 копійки (16856,02 грн.) (а.с.4).

Відповідно до позовної заяви позивачка просить стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» код ЄДРПОУ 37199618 в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 72 877,28 грн.

Відповідно до ч.1ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішення Апеляційного суду Львівської області віл 06 грудня 2016 року скасовано, позивача ОСОБА_3 не було поновлено на займаній посаді, а також те, що з моменту її звільнення, зокрема з 16 січня 2017 року по час подання даного позову не було виплачено грошову компенсацію за час вимушеного прогулу та втраченого заробітку за затримку виконання рішення суду.

Згідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

16 січня 2017 року позивача наказом №4/2-к звільнено із займаної посади, а 22 лютого 2017 року наказом №2/5-к призначено на іншу нищеоплачувану посаду. Таким чином, позивач має право на отримання грошової компенсації у повному розмірі за період з 16 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року, а з 22 лютого 2017 року по день пред`явлення позову різницю в заробітку виконання нижчеоплачуваної роботи.

Із рішення Радехівського районного суду від 10 червня 2016 року вбачається, що з врахуванням Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», середня заробітна плата ОСОБА_2 становить 52.03 грн. за годину на посаді старшого технолога Вузлівського МПД ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

За період з 16 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року було 27 робочих днів, що становить 27 днів х 8 год. кількість годин у робочому дні = 216 год. х 52.03 грн. (оплата за годину роботи) = 11 238,48 грн. втраченого заробітку.

За період з 23 лютого 2017 року по 30 квітня 2018 року позивач перебуваючи на попередній посаді отримала б 294 робочих днів х на 8 год. кількість годин у робочому дні = 2352 год. робочого часу х 52.03 грн. (оплата за годину роботи) = 122 374,56 грн. (заробітна плата за попереднім місцем роботи).

Заробітна плата позивача за час перебування на нижчеоплачуваній посаді за період з 22 лютого 2017 року по 30 квітня 2018 року згідно довідок про доходи від 08 лютого 2018р. 14 травня 2018 року складає 60 735, 76 грн.

Таким чином, втрачений позивачем заробіток за час невиконання рішення суду складає 11 238, 48 грн. (втраченого заробітку) + 122 374, 56 грн. (заробітна плата за попереднім місцем роботи) - 60 735, 76 грн. (заробітна плата за час перебування на нижчеоплачуваній посаді) = 72 877,28 грн.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у сумі 72 877, 28 грн., оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум.

Згідно зі ст.ст.12-13 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ч.2 ст.229 ЦПК України, докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Отже, вирішуючи позов у межах заявлених вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у сумі 72 877,28 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 81, 83, 133, 141, 280-282 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, Київська область, код ЄДРПОУ 37199618) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 72 877 ( сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят сім ) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, Київська область, код ЄДРПОУ 37199618) в користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р 31211256026001; код класифікації доходів бюджету –22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарачій кімнаті 26 грудня 2019 року.