Вирок № 86646139, 24.12.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9303/16-к

пр.№ 1-кп/464/83/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2019 року Сихівський районний суд м.Львова в складі

колегії суддів: головуючого судді - Рудакова І.П.,

суддів – Бойко О.М., Чорної С.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 32012150000000019 від 24.11.2012 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженки с.В.Вільва Російської Федерації, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -

за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,-

за участю: секретаря судового засідання - Захарчук О.Ю., прокурора – Кріцака Ю.Л., захисника – Василькевича В.М., -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , будучи директором ТзОВ «Ніка» (код ЄДРПОУ 22361000), яке було зареєстровано розпорядженням №39 від 29.08.1994 року Миколаївської районної адміністрацією Львівської області, та знаходилось за юридичною адресою: Львівська область, м.Миколаїв, вул.Зелена, 81 Б, в березні 1997 року умисно з корисливих мотивів вчинила заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за наступних обставин.

19 березня 1997 року ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах оформила кредитний договір №8-97, а 21 березня 1997 року договір застави №53АС-97 між ТзОВ «Ніка» та Миколаївським відділенням Львівського головного регіонального управління Українського акціонернокомерційного промислово-інвестиційного банку. Оформляючи даний кредитний договір та договір застави, ОСОБА_1 подала в Миколаївське відділення Промінвестбанку неправдиву інформацію про те, що в якості заставленого майна виступатимуть автомобільні шини, а саме діаметром 320мм.х508мм. - 80 штук, 280мм.х508мм. - 38 штук, 260мм.х508мм. - 50 штук, загальною вартістю 73470 грн., власником яких являється ТзОВ «Ніка», і які нібито зберігаються на складі, що знаходиться в м.Миколаєві Львівської області по вулиці Лисенка, 37, представивши в банк накладну №0299 від 18.12.1996 року про купівлю вказаних шин у ПП «Укртехзбут» в м.Києві, хоча фактично ОСОБА_1 вищевказані автомобільні шини не отримувала, а на вищевказаному складі знаходилися автомобільні шини інших марок, а саме: діаметром 320мм.х508мм. - 40 штук, 2800мм.х508мм. - 38 штук, 260мм.х508мм. - 50 штук, 175/70КВ/БЦ-4 загальною вартістю 43600 грн., отримані ОСОБА_1 по накладній №81 від 14.03.1997 року на підставі контракту №3 від 10.03.1997 року, укладеного з фіктивним суб`єктом господарської діяльності - ПП «Техторгагро».

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.03.1997 року ОСОБА_1 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, ввела в оману членів комісії Миколаївським відділенням Львівського головного регіонального управління Українського акціонернокомерційного промислово- інвестиційного банку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , пред`явивши їм накладні на автомобільні шини, що знаходилися на складі, розташованому по вул.Лисенка, 37 в м.Миколаєві, відповідно до накладної №81 від 14.03.1997 року, отримані від ПП «Техторгагро», при цьому, повідомивши членам комісії неправдиві відомості про те, що дані автомобільні шини закуплені в ПП «Укртехзбут» по накладній №0299 від 18.12.1996 року. ОСОБА_1 , діючи як службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, ввела в оману членів комісії та керівництво Миколаївського відділення Прмінвестбанку, внаслідок чого останні повірили, що у неї є заставне майно в наявності, а саме автомобільні шини згідно представленої нею накладної №0299 від 18.12.1996 року, на підставі чого в період з 19 по 21 березня 1997 року між Миколаївським відділенням Прмінвестбанку та ТзОВ «Ніка» було укладено договір застави №53АС-97 та кредитний договір №8-97.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного кредитного договору №8-97 та договору застави №53АС-97, отримала 24.03.1997 року в Миколаївському відділенні Промінвестбанку кредит в сумі 30 000 грн., нібито для закупівлі пиломатеріалів, хоча наміру закупляти пиломатеріали не мала, після чого вчинила заволодіння цими отриманими в кредит 30 000 грн., незаконно обернувши їх на користь третіх осіб, що відобразилось в тому, що цього ж дня ОСОБА_1 перерахувала 30000грн. на розрахунковий рахунок №644879 в філіал Сімферопольського АБ «Акси-Банку» м.Києва ПВКП «Лорізон» В свою чергу невстановлені слідством особи 25.03.1997 року із вказаного банківську рахунку зняли 30 000 грн., закрили рахунок та припинили діяльність ПВКП «Лорізон».

Крім того, ОСОБА_1 , являючись службовою особою ТзОВ «Ніка», в березні 1997 року, під час скоєння заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, вчинила службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо не правдивих відомостей та передачу їх юридичній особі, а саме підробила підпис ОСОБА_5 в накладній №0299 від 18.12.1996 року про отримання від фіктивного СГД - ПП «Укртехзбут» автомобільних шин, хоча ніяких автомобільних шин згідно цієї накладної вона в м.Києві не отримувала. Після чого ОСОБА_1 вищевказану накладну №0299 від 18.12.1996 року подала в Миколаївське відділення Промінвестбанку, в результаті чого вищевказаним банком їй було надано кредит в сумі 30 000 грн.

Крім того, ОСОБА_6 підробила накладну №029 від 03.04.1997 року, згідно якої вона отримала від ПВКП «Лорізон» хвойну дошку в кількості 150 м3, а саме поставала у вказаній накладній свій підпис в графі «Прийняв», хоча фактично 03.04.1997 року хвойної дошки в кількості 150 m3 від ПВКП «Лорізон» вона не отримувала. Такі дії ОСОБА_1 призвели до особливо тяжких наслідків, оскільки використавши підроблені документи вона вчинила заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на суму 30 000 грн.

Як вбачається з позиції сторони захисту, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні нею інкримінованих злочинів не визнається.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:

- постановою про порушення кримінальної справи від 05.08.1997, якою порушено кримінальну справу по факту шахрайства з фінансовими ресурсами відносно директора ТзОВ «НІКА» ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст.148-5 КК України (т.2 арк.105);

- листом Миколаївського відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку адресованого начальнику Миколаївський РВУ МВС у Львівській області від 20.06.1997, щодо виникнення підозри у використанні, не за цільовим призначенням, директором ТзОВ «НІКА» ОСОБА_1 коштів, які були надані за кредитним договором №8к-97 від 19.03.1997 (т.2 арк.106);

- кредитним договором №8к-97 від 19.03.1997, згідно якого Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк надав директору ТзОВ «НІКА» ОСОБА_1 позику в сумі 30000 грн. для придбання пиломатеріалів (т.2 арк.107-108);

- договором застави від 21.03.1997 з якого вбачається, що в забезпечення своєчасного повернення отриманої позики заставодавець ( ОСОБА_1 ) надає заставодержателю (Миколаївське відділення Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку) у заставу майно, а саме автомобільні шини на загальну суму 40700 грн., які належать останній згідно накладної №0299 від 18.12.1996, що знаходяться на зберіганні в м.Миколаєві по вул.Лисенка, 37, Львівської області (т.2 арк.109);

- накладною №0299 від 18.12.1996, з якої вбачається що ТзОВ «Ніка» отримало від ТзОВ «Укртехзбут» автомобільні шини розмірами: 320х508 в кількості 80 шт., 280х508 в кількості 38 шт., 260х508 в кількості 50 шт. загальною вартістю 73470 грн. (т.2 арк.110);

- угодою №2 від 16.12.1996 укладеною між продавцем ТзОВ «Укртехзбут» та покупцем ТзОВ «Ніка» з якої вбачається що продавець відпускає покупцю автомобільні шини на суму 70000грн, а покупець зобов`язується відпустити пиломатеріали по цінах вказаних у накладних з торговою надбавкою на більше 15% на суму 70000грн. (т.2 арк.111);

- довідкою від 19.03.1997, адресованою керуючому Миколаївського відділення Промінвест банку, складеною комісією про те, що в результаті перевірки майна, яке надається в заставу для одержання позики ТзОВ «Ніка», встановлено, що в заставу надаються автомобільні шини, які надійно зберігаються, доброї якості і в повному обсязі згідно договору застави (т.2 арк.112);

- контрактом №3 від 10.03.1997 згідно якого ПП «Техторгагро» (продавець) продає ТзОВ «Ніка» (покупець) автомобільні шини номенклатура і ціна вказуються в накладних (т.2 арк.113-114);

- накладною №81 від 14.03.1997 згідно якої ПП «Техторгагро» відпускає ТзОВ «Ніка» автомобільні шини розмірами: 320х508 в кількості 40 шт., 280х508 в кількості 98 шт., 260х508 в кількості 50 шт., 175х70 в кількості 15 шт., 175х70 в кількості 10 шт. загальною вартістю 43600 грн. (т.2 арк.115);

- накладною №90 від 17.06.1997 згідно якої ТзОВ «Ніка» повертає ПП «Техторгагро» автомобільні шини розмірами: 260х508 в кількості 52 шт., 280х508 в кількості 21 штук загальною вартістю 20610 грн. (т.2 арк.116);

- накладною №051 від 13.03.1997 згідно якої ТзОВ «Ніка» відпустила ВДСО «Титан» автомобільні шини розміром 175х70 в кількості 8 шт. вартістю 440грн. (т.2 арк.117);

- накладною №054 від 31.03.1997 згідно якої ТзОВ «Ніка» відущено МПП «Воля-М» автомобільні шини розмірами 320х508 в кількості 24 шт. та 175х70 в кількості 9 шт. на загальну вартістю 11055грн. (т.2 арк.118);

- платіжним дорученням №51 від 01.04.1997 згідно якого ТзОВ «Ніка» здійснило переказ 2000грн. із розрахункового банківського рахунку товариства на розрахунковий банківський рахунок ПП «Техторгагро» (т.2 арк.119);

- випискою від 24.03.97 з якої вбачається, що на розрахунковому банківському рахунку ТзОВ «Ніка» 24.03.1997 в залишку наявні кошти в розмірі 30000грн., 19.06.1997 на даному рахунку кошти відсутні (т.2 арк.120-121);

- платіжним дорученням №18 від 24.03.1997 з якого вбачається, що ТзОВ «Ніка» здійснило переказ 30000грн. на розрахунковий банківський рахунок ПП КП «Лоризон» (т.2 арк.122);

- платіжним дорученням №18 від 24.03.1997 копія (т.2 арк.123);

- накладною №029 від 03.04.1997 згідно якої ПП «Лорізон» відпущено ТзОВ «Ніка» дошка хв. ПОВ в кількості 150 м3 вартістю 21000грн. (т.2 арк.124);

- листом №09-203 від 13.05.1997 з якого вбачається, що Промінвест банк м.Миколаїв ставить до Відома ТзОВ «Ніка» що згідно договору застави банк зобов`язаний перевірити документально та фактично наявність, стан і умови збереження предмета застави (т.2 арк.125);

- листом №09-224 від 27.05.1997 з якого вбачається, що Промінвестбанк м.Миколаїв повторно ставить до Відома ТзОВ «Ніка» що згідно договору застави банк зобов`язаний перевірити документально та фактично наявність, стан і умови збереження предмета застави, в іншому випадку банк буде вимагати дострокового виконання зобов`язань по кредитному договору і при необхідності звернення стягнення на предмет застави (т.2 арк.126);

- статутом ТОВ «Ніка» на основі якого діє дане товариство (т.2 арк.131-141);

- листом від 22.10.1997 згідно якого ДПА у Мінському районі м.Києва повідомляє начальника Миколаївського РУ МВС України про те, що ПП «Укртехзбут» зареєстроване Мінською РДА м.Києва 10.12.1996, місце юридичної адреси м.Київ, вул.Вербов, 23, засновником та директором є ОСОБА_7 , розрахунковий рахунок закрито за ненадання звітів про фінансово-господарську діяльність (т.2 арк.142);

- постановою про проведення виїмки матеріалів податкових справ у тому чисті ПП «Укртехзбут» в межах кримінальної справи №04-5118, яка розслідується Жовтневим РУ ГУ МВД України в м.Києві (т.2 арк.143);

- матеріалами виїмки, щодо вилучання податкової справи ПП «Укртехзбут» в межах кримінальної справи №04-5118, яка розслідується Жовтневим РУ ГУ МВД України в м.Києві, в тому числі довідками по підприємствах МПП «Лорізон», ПП «Техторгагро», пояснювальною запискою щодо ПП «Техторгагро» (т.2 арк.144-152);

- договором про охорону цінного вантажу №29 від 04.03.1997 згідно якого УДСО при МВС України у Львівській області приймає під охорону об`єкт згідно замовлення ТзОВ «Ніка» (т.2 арк.153-154);

- наказом №165 від 12.03.1997 про призначення наряду для виконання охоронних функцій по договору (т.2 арк.155);

- копія платіжного доручення від 14.03.1997 на суму 500 грн. згідно договору про охорону цінного вантажу №29 від 04.03.1997 (т.2 арк.156);

- супровідним листом від 05.02.1999 та матеріали виконаного доручення, зокрема договором оренди від 02.01.1997 згідно якого ТзОВ «Клен» надає в оренду МПП «Воля-М» приміщення площею 1000 м. та пилорамами, актом обміру лісоматеріалів (залишки сосновий брус в кількості 5,9м3), накладною від 03.02.1997 якою відпущено Миколаївським РВВС вказану кількість соснового бруса на зберігання ТзОВ «Клен», розпискою директора ТзОВ «Клен», щодо взяття на збереження соснового бруса в кількості 5,9м3 (т.2 арк.157-163);

- постановою про проведення виїмки бухгалтерських документів по взаєморозрахунках між МПП «Воля-М» та ТзОВ «Ніка» від 09.02.1998 (т.2 арк.164);

- протоколом виїмки бухгалтерських документів по взаєморозрахунках між МПП «Воля-М» та ТзОВ «Ніка», які зберігались в бухгалтерії МПП «Воля-М» від 18.02.1998 (т.2 арк.165);

-матеріалами виїмки, зокрема накладною №052 від 26.03.1998 згідно якої ТзОВ «Ніка» відпустило МПП «Воля-М» автомобільні шини вартістю 11220грн., накладною №054 від 31.03.1998 згідно якої ТзОВ «Ніка» відпустило МПП «Воля-М» автомобільні шини вартістю 11055грн., довіреністю від 29.09.1997 виданою ОСОБА_1 щодо отримання від МПП «Воля-М» лісу 76м3 та розпиловки 28 м3, накладною №24 від 29.09.1997 щодо відпуску МПП «Воля-М» лісоматеріалів ТзОВ «Ніка» вартістю 7036грн., накладною №1 від 12.01.1997 щодо відпуску МПП «Воля-М» лісу ТзОВ «Ніка» вартістю 7380грн., довідкою директора МПП «Воля-М» про те, що станом на 18.02.1998 заборгованості перед ТзОВ «Ніка» становить 7858, 52 грн. за отримані шини згідно накладних №№ 052 від 26.03.1997, 054 від 31.03.1997, довіреністю від 12.01.1998 виданою ОСОБА_1 щодо отримання від МПП «Воля-М» лісу-кругляку 150м3 (т.2 арк.166-173);

-довідкою №20385 про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП «Укртехзбут» (т.2 арк.174);

- листом ДПА у м.Києві №26-2/1-113-568 від 14.07.1997 на адресу Берестейської філії АТ «Укрінбанку» щодо надання виписок банку по рахунку 644452 ПП «Укртехзбут» (т.2 арк.175);

- свідоцтвом про державну реєстрацію ПП «Укртехзбут» від 10.12.1996 (т.2 арк.176);

- статутом ПП «Укртехзбут» на основі якого діє дане товариство (т.2 арк.177-140);

- постановою про накладення арешту на розрахунковий рахунок 468609, який належить ПП «Спецтехніка» від 17.10.1997 в межах кримінальної справи №04-5118, яка розслідувалась Жовтневим РУ ГУ МВД України в м.Києві (т.2 арк. 187);

- заявою про відкриття рахунку в Берестейської філії АТ «Укрінбанку» ПП «Укртехзбут», карткою зі зразками підписів та відбитку печатки (т.2 арк.188-189);

-витягом та довідкою по «Техторгагро» з яких вбачається, що за юридичною адресою підприємство діяльності не здійснює, розрахунковий банківський рахунок заблоковано із-за неподання звітності (т.2 арк.190-191);

- копією платіжного доручення щодо переказу коштів ТзОВ «Ніка» на розрахунковий банківський рахунок ПП «Лозирон» в сумі 30000 грн. та накладної №029 від 03.04.1997 згідно якої ПП «Лорізон» відпущено ТзОВ «Ніка» дошка хв. ПОВ в кількості 150 м3 вартістю 21000грн. (т.2 арк.192-193);

- матеріалами виконаного доручення по ПП «Лоризон», зокрема витягом загальних відомостей щодо ПП «Лоризон», інформацією із ДПА у Московському районі м.Києва №09-2л/3796 від 08.04.1998 про те, що операції по розрахунковому банківському рахунку призупинені із-за неподання звітності за 1 півріччя 1997 року (т.2 арк.194-198);

- статутом ПП «Лоризон» на основі якого діяло дане товариство, свідоцтвом про державну реєстрацію ПП «Лорізон» від 27.02.1997, довідкою №2611 від 21.02.1997 про внеення до єдиного державного реєстру підприємців та організацій України ПП «Лорізон», заявою про відкриття розрахункового рахунку у Київському відділенні Сімферопольського АБ «АКСИ-БАНК» від 07.03.1997, карткою з взірцями підписів та печатки від 07.03.1997 (т.2 арк.199-212);

- банківськими документами, зокрема рухом коштів по розрахунковому банківському рахунку ПП «Лорізон» 644879 відкритому в Київському відділенні Сімферопольського АБ «АКСИ-БАНК» з якого вбачається, що дане товариство за період з 13.03.1997 по 25.03.1997 здійснило велику кількість переказів коштів на об`ємні суми в короткі терміни, в тому числі з даного руху вбачається, що кошти в сумі 30000 грн., надійшли на рахунок ПП «Лорізон» 24.03.1997 від ТзОВ «Ніка» за пиломатеріали (т.2 арк.213-250, т.3 арк.1-36);

- постановою про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 зі ст.148-5 ч.2 КК України на ст.86-1 КК України від 28.06.1998 складеною старшим слідчим СВ Миколаївського РВ УМВСУ Салієм В.В. (т.3 арк.37-38);

- постановою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст.172 КК України та прийняття справи до свого провадження від 28.06.1998 (т.3 арк.39);

- постановою про об`єднання кримінальних справ №162-0075 та №162-0075-1 від 28.06.1998 (т.3 арк.140);

- постановою про оголошення розшуку обвинуваченої ОСОБА_1 від 29.07.1998 (т.3 арк.41);

- постановою про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 86-1, 172 ч.2 КК України від 28.06.1998 (т.3 арк.42-44);

- протоколом роз`яснення процесуальних прав ОСОБА_1 від 18.08.1998 (т.3 арк.45);

- протоколом про роз`яснення процесуальних прав обвинуваченій ОСОБА_1 від 18.08.1998 (т.3 арк.46);

- протоколом допиту обвинуваченої ОСОБА_1 від 18.08.1998, який був досліджений в ході судового розгляду, з якого вбачається, що ОСОБА_1 що суть обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 86-1, 172 ч.2 КК України їй роз`яснена та зрозуміла, вину в пред`явленому обвинуваченні визнає повністю по суті дала покази про те, що в березні 1997 року вирішила підзаробити гроші на реалізації автомобільних коліс, того ж дня остання зустрілась із ОСОБА_8 , при зустрічі він сказав, що допоможе їй із колесами та приніс із собою контракт №3 від 10.03.1997 про те, що фірма «Техторгагро» поставить для ТзОВ «Ніка» автомобільні шини. Даний контракт заповнював сам ОСОБА_8 , він повідомив останню, що працює на даній фірмі. ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_1 про те, що автомобільні шини знаходяться в м.Києві, а відтак потрібно організувати автомобіль, яким він разом із водієм поїде за вказаними шинами, на що ОСОБА_1 погодилась. Після цього ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (водій) та працівник спецпідрозділу «Титан» поїхали в м.Київ за автошинами. Приблизно через добу останні повернулись до м.Миколаєва із автомобільними шинами, які розвантажили на склад по вул.Лисенка в автопарк, це було приблизно 14.03.1997. Після цього, вона, пішла до Проінвестбанку, щоб домовитись про отримання кредиту в сумі 30000грн. Оформляючи документи на отримання вказаного кредиту вона мала з собою накладну №0299 від 18.12.1997 про те, що вона нібито отримала від ПП «Укртехзбут» автомобільні шини, які від даного товариства в дійсності не отримувала, в даній накладній остання не робила жодних записів та підписів, а отримала її від невстановлених у ході слідства осіб, дані особи також проставили у графі «прийняв» підпис замість ОСОБА_10 , дані особи також надали їй заповнену угоду №2 від 16.12.1996 між ПП «Укртехзбут» та ТзОВ «Ніка» про те, що ПП «Укртехзбут» відпускає ТзОВ «Ніка» автомобільні шини, хоча від даного товариства остання жодних шин не отримувала. Після оформлення кредиту вона представила вказану накладну представникам банку, а у подальшому і нотаріусу. Після оформлення кредитного договору та договору застави вона отримала на розрахунковий банківський рахунок ТзОВ «Ніка» від Миколаївського відділення Промінвестбанку кошти в розмірі 30000грн. У кредитному договорі прописала, що їй необхідні дані кошти для закупівлі пиломатеріалів, однак фактично такого наміру не мала. У подальшому, цього ж дня, вона отримані кредитні кошти в розмірі 30000грн. переказана на розрахунковий банківський рахунок ПП «Лорізон». Після цього, отримала від невстановлених слідством осіб накладну №029 від 03.04.1997 про одержання від ПП «Лорізон» 150м3 хвойної дошки, яку не одержувала. (т.3 арк.47-50);

- постановою про обрання засобу запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд від 18.08.1998 (т.3 арк.51);

- підписка про невиїзд ОСОБА_1 від 18.08.1998 (т.3 арк.51);

-протоколом додаткового допиту обвинуваченої ОСОБА_1 який був досліджений в ході судового розгляду, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила подані раніше покази (т.3 арк.52-53);

- постановою про оголошення в розшук обвинуваченої ОСОБА_1 від 22.12.1998 (т.3 арк.59);

- постановою про визнання потерпілим ОСОБА_11 від 09.03.1999 (т.3 арк.60);

- дорученням від 11.01.1999 на представлення інтересів від імені Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку України) керуючому відділенням Промінвестбанку України в м.Миколаєві Львівської області ОСОБА_11 (т.3 арк.61);

- цивільним позовом керуючого відділенням Промінвестбанку України в м.Миколаєві Львівської області ОСОБА_11 від 11.03.1999 (т.3 арк.62);

- постанова про накладення арешту на цінності та інше майно ОСОБА_1 від 02.07.1999 (т.3 арк.63);

- протоколом накладення арешту на майно ОСОБА_1 від 10.03.1999 (т.3 арк.64);

- обвинувальним висновком щодо ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 86-1, 172 ч.2 КК України від 15.05.1999 (т.3 арк.65-72);

- довідкою про рух кримінальної справи №162-0075 (т.3 арк.73).

- постановою про порушення кримінальної справи від 31.03.1999 згідно якої відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками ч.2 ст.148-2 КК України (т.3 арк.81);

- постановою про порушення кримінальної справи від 18.05.1999 згідно якої відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками ч.3 ст.148-2 КК України (т.3 арк.82);

-постановою про порушення кримінальної справи від 18.05.1999 згідно якої відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками ч.1 ст.172 КК України (т.3 арк.83);

- рапортом від 16.09.1998 старшого лейтенанта податкової міліції Єрменчука М.М. про те, що останнім проведено ряд зустрічних перевірок на підприємствах для встановлення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Ніка» (т.3 арк.84);

- розпискою від 15.09.1998 директора ТзОВ «Ніка» про те, що остання видала працівникам ВПЛ ДПІ у Миколаївському районі всі бухгалтерські документи ТзОВ «Ніка» (т.3 арк.85);

- постановою про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого від 20.05.1999 за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 148 ч.2, ч.3, 172 КК України у кримінальній справі №122-1564 (т.4 арк.177-179);

- протоколом допиту обвинуваченої ОСОБА_1 від 20.05.1999, який був досліджений в ході судового розгляду, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вину в інкримінованих діяннях визнає повністю, усе вчиняла особисто та свідомо, бухгалтерських облік не вела. (т.4 арк.180-181);

- постановою про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 від 20.05.1999 у вигляді підписки про невиїзд (т.4 арк.182);

- підпискою про невиїзд (т.4 арк.183);

- постановою про накладення арешту на майно ОСОБА_1 від 20.05.1999, згідно якої накладено арешт на цінності та інше майно останньої (т.4 арк.184);

- протоколом про відсутність майна, яке підлягає опису від 20.05.1999 (т.4 арк.185);

- протоколом про оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства і пред?явлення йому матеріалів кримінальної справи від 20.05.1999 (т.4 арк.186, 187);

-обвинувальним висновком від 09.06.1999 щодо ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 148 ч.2, ч.3, 172 КК України у кримінальній справі №122-1564 (т.4 арк.188-198);

- постановою про перекваліфікацію складу злочинів в кримінальній справі №162-0075 від 17.04.2002 згідно якої вбачається, що з 01.09.2001 в дію вступив новий КК України відповідно до якого вказані статті КК за якими обвинувачується ОСОБА_1 змінені та викладені у інші диспозиції. Так ст.148-2 КК України змінена на ст.212 ч.1 КК України, також ст.86-1 КК України змінена на ст.191 ч.5 КК України, це саме стосується кваліфікації за ст.172 ч.2 КК України, яка змінена на ст.366 ч.2 КК України (т.4 арк.200);

-постановою про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого від 17.04.2002 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.212 ч.1, ст.191 ч.5, ст.366 ч.2 КК України (т.4 арк.201-202);

- постановою про оголошення розшуку обвинуваченої та зупинення попереднього слідства від 22.04.2002 (т.4 арк.203);

- даними. що характеризують ОСОБА_1 (т.3 арк.54-58, т.4 арк.169-176, 204-210).

Також, показами свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що на той час працював в УДСО «Титан», згідно наказу був відряджений для охорони вантажу, пригадує, що здійснював супровід транспортного засобу, з м.Миколаєва, до м.Києва, зокрема, в м.Києві відбулось завантаження автомобільних шин, а в м.Миколаєві відвантаження. Інших відомостей не надав, оскільки пройшов значний проміжок часу.

Показами свідка ОСОБА_8 , який вказав, що у 1997 році зустрічався із ОСОБА_1 декілька раз, зустріч відбулась у м.Львові, вказав, що звів ОСОБА_1 із представниками фірми «Техторгагро», пригадує, що передавав їй документи, в тому числі угоду щодо придбання автомобільних шин, до Києва з нею не їздив. Також, йому не відомо чи вона розрахувалась за шини, також не пригадує щоб вирішував питання щодо повернення останньою даних шин, більше жодних документів їй не передавав та з нею не контактував. Інших відомостей не надав, оскільки пройшов значний проміжок часу.

На переконання колегії суддів при оформленні (складені) цих доказів не було допущено істотного порушення прав та свобод обвинуваченої та інших осіб, а інформація, яка в них міститься, не дає суду правових підстав сумніватися у їх достовірності, правдивості.

Оцінюючи наведені докази в сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об`єктивно і повно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Із сукупності зазначених ознак та неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, випливає, що винуватість ОСОБА_1 в скоєнні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, доведено «поза розумним сумнівом».

Твердження сторони захисту про порушення порядку розгляду провадження у відсутності обвинуваченої та порушення цим її прав суд не приймає до уваги з огляду на наступні обставини.

29.12.2016 до Сихівського районного суду м.Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в ЄРДР за №32012150000000019 від 24.11.2012 р., згідно якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2018 кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, вирішено здійснювати за відсутності обвинуваченої в порядку спеціального судового провадження. В даній ухвалі колегія суддів вказала на те, що ОСОБА_1 , на неодноразові виклики до органу досудового розслідування та суду, не з`являлася, при цьому повістки скеровувалися за останнім відомим її місцем проживання та реєстрації, інформація про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні неодноразово публікувалась на офіційному веб-сайті ГУ ДФС у Львівській області та у засобах масової інформації, що підтверджується випуском газети центрального органу виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» №227 від 02.12.2016 року.

Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаною про кримінальне провадження відносно неї за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, умисно переховується від слідства та суду понад п`ятнадцять років з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ч.5 ст.139 КПК України підставами здійснення спеціального судового провадження є ухилення обвинуваченим від явки на судовий виклик суду - неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях також підтверджує можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого. Така позиція висловлена ним у рішенні від 24.05.2007 в справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії».

Судове засідання за відсутності обвинуваченого саме собою не суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якщо обвинувачений згодом зможе домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому б містилась оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень за фактичними й юридичними обставинами справи.

Схожі позиції Європейський суд висловив у своїх рішеннях у справах «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985 року, «F.C.B. проти Італії» від 28.08.1991 року, «Т. проти Італії» від 12.10.1992 року та інших.

Таким чином, здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що здійснення спеціального судового провадження у даній кримінальній справі є виправданим.

Отже, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України, оголошена у міждержавний розшук, була повністю обізнана про розпочате кримінальне провадження, однак переховується від суду на території Російської Федерації, судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia). При цьому, про час та місце проведення судового розгляду обвинувачена повідомлялась належним чином, а саме через ЗМІ в газеті «Урядовий кур`єр».

Згідно з ч.5 ст.374 КПК України, суд дійшов до переконання, що стороною обвинувачення здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, а саме:

05.08.1997 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.148-5 КК України (в редакції КК України 1960 року).

28.08.1997 винесено постанову про зупинення попереднього слідства.

17.10.1997 винесено постанову про відновлення попереднього слідства.

10.02.1998 винесено постанову про зупинення попереднього слідства.

28.06.1998 винесено постанову про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 із ст.148-5 ч.2 КК України на ст.86-1 КК України (в редакції КК України 1960 року).

28.06.1998 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172 КК України (в редакції КК України 1960 року).

28.06.1998 винесено постанову про об`єднання кримінальних справ під №162-0075.

29.07.1998 винесено постанову про оголошення розшуку обвинуваченої ОСОБА_1 та обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд;

30.07.1998 винесено постанову про зупинення попереднього слідства;

18.08.1998 винесено постанову про відновлення попереднього слідства;

28.06.1998 винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченої ОСОБА_1 за ст.ст.86-1, ч.2 ст.172 КК України (в редакції КК України 1960 року);

18.08.1998 винесено постанову про обрання засобу запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд;

26.08.1998 винесено постанову про зупинення попереднього слідства;

30.10.1998 винесено постанову про відновлення попереднього слідства;

11.11.1998 винесено постанову про зупинення попереднього слідства;

22.12.1998 винесено постанову про відновлення попереднього слідства;

22.12.1998 винесено постанову про оголошення розшуку обвинуваченої ОСОБА_1 ;

25.12.1998 винесено постанову про зупинення попереднього слідства;

09.03.1999 винесено постанову про відновлення попереднього слідства;

09.03.1999 винесено постанову про визнання потерпілим, цивільним позивачем, відповідачем представника Промінвестбанку Стефанюка М ОСОБА_13 В.

02.07.1998 винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , оголошена 10.03.1999 та накладено арешт на телевізор «Електрон», саталітарну антену «Лорта» вартістю 650 грн.

10.03.1999 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи проти окремих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8

10.03.1999 винесено постанову про виділення матеріалів із кримінальної справи відносно ПВКП «Лорізон».

12.03.1999 оголошено обвинуваченій про закінчення попереднього слідства.

10.05.1999 оголошено обвинуваченій про закінчення попереднього слідства та пред`явлено матеріали справи.

15.05.1999 складено обвинувальний висновок, затверджено прокурором;

31.03.1999 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.148-2 КК України (в редакції КК України 1960 року).

18.05.1999 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.148-3 КК України (в редакції КК України 1960 року).

18.05.1999 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 КК України (в редакції КК України 1960 року).

20.05.1999 винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченої ОСОБА_1 за ст.ст.148зп2 ч.3, 172 КК України (в редакції КК України 1960 року).

20.05.1999 винесено постанову про обрання засобу запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді підписки про не виїзд.

20.05.1999 винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , оголошено, арешт не накладався у зв`язку із відсутністю майна.

20.05.1999 оголошено обвинуваченій про закінчення попереднього слідства.

20.05.1999 оголошено обвинуваченій про закінчення попереднього слідства та пред`явлено матеріали справи.

09.06.1999 складено обвинувальний висновок, затверджено прокурором.

25.06.1999 Миколаївським районним судом Львівської області об`єднано кримінальні справи відносно ОСОБА_1 .

01.10.1999 Миколаївським районним судом Львівської області оголошено розшук ОСОБА_1 та змінено міру запобіжного заходу на тримання під вартою.

04.01.2000 ОСОБА_1 оголошено в міждержавний розшук.

16.02.2000 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 Миколаївським районним судом Львівської області скеровано для додаткового розслідування.

09.02.2000 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.143 КК України (в редакції КК України 1960 року).

27.01.2000 винесено постанову про виділення матеріалів з кримінальної справи №162-0152 відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_15

10.06.1999 винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.143 КК України (в редакції КК України 1960 року) .

07.03.2000 винесена постанова про зупинення попереднього слідства та оголошення розшуку ОСОБА_16 Г.Г.

28.07.2001 винесена постанова про зупинення попереднього слідства та оголошення розшуку ОСОБА_16 Г.Г.

12.04.2002 винесено постанову про скасування постанови про зупинення попереднього слідства.

17.04.2002 винесено постанову про перекваліфікацію складу злочинів в кримінальній справі №162-0075 по обвинуваченню ОСОБА_1 з ст.ст. в редакції 1960 року 148-2 ч.2, 173, ч.1 86-1, 172 ч.2 на ст.ст. ч.1 ст.212, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

17.04.2012 винесена постанова про притягнення в якості обвинуваченої ОСОБА_1

22.04.2002 винесена постанова про оголошення розшуку обвинуваченої та зупинення попереднього слідства.

26.09.2003 винесена постанова про скасування постанови про зупинення досудового слідства.

16.10.2003 винесена постанова про зупинення досудового слідства.

09.02.2004 винесена постанова про скасування постанови про зупинення досудового слідства.

08.12.2005 винесена постанова про відновлення досудового слідства і прийняття до свого провадження.

09.12.2005 винесена постанова про зупинення досудового слідства.

04.06.2008 винесена постанова про відновлення досудового слідства і прийняття до свого провадження.

04.06.2009 винесена постанова про зупинення досудового слідства.

30.10.2009 винесена постанова про відновлення досудового слідства і прийняття до свого провадження.

01.11.2009 винесена постанова про зупинення досудового слідства.

24.11.2012 внесено відомості до ЄРДР.

30.11.2012 внесено підозру ОСОБА_1 за ч.5 ст.191 КК України.

03.12.2012 винесено постанову про зупинення досудового слідства.

17.10.2013 винесено постанову про відновлення досудового слідства.

17.10.2013 винесена постанова про зупинення досудового слідства.

28.01.2015 винесено постанову про відновлення досудового слідства.

28.01.2015 винесена постанова про зупинення досудового слідства.

25.08.2016 винесено постанову про відновлення досудового слідства.

В подальшому, органом досудового розслідування 25.08.2016 підозрювану ОСОБА_1 оголошено у розшук та 25.08.2016 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні №32012150000000019 зупинено на підставі п.2 ст.280 КПК України.

У вересні 2016 року слідчим управління ФР ГУ ДФС у Львівській області на офіційному сайті ГУ ДФС у Львівській області розміщено оголошення про розшук ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, підозрювана на той час ОСОБА_1 за період її розшуку, що понад п`ятнадцять років, жодного разу не прибула за викликом до органу досудового розслідування, хоча була належним чином повідомлена у передбачений законом спосіб. Вищенаведене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 переховуються від органу слідства з метою ухилитись від кримінальної відповідальності.

29.09.2016 слідчим суддею Сихівського районного суду м.Львова Дулебко Н.І. надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування.

У зв`язку із чим, отримано інформацію з Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області відповідно до чого встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до оперативної інформації перебуває в м.Санкт-Петербург Російської Федерації.

Допитаний як свідок чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_17 повідомив, що з 1999 року її не бачив, жодних стосунків із нею не підтримує, останнє відоме її місце перебування Російська Федерація.

Також, було допитано дочку ОСОБА_1 – ОСОБА_18 , яка повідомила, що зв`язків із матір`ю не підтримує, сусіди не бачили останню близько десяти років, а підозрювана згідно одержаної оперативної інформації переховується на території Російської Федерації.

Крім того, в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» під час судового провадження публікувалося оголошення про дату, час та місце судового засідання та надсилалися судові виклики за останнім відомим місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_1 , проте в судові засіданні останній не з`являвся.

Таким чином, суд вважає, що при проведенні досудового розслідування та під час судового розгляду повністю дотримано права підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя.

Кваліфікуючи дії обвинуваченої ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до наступного.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як «умисне з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживаючи службовим становищем розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах, на загальну суму 30 000 грн., чим спричинила Миколаївському відділенні Промінвестбанку матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, тобто своїми умисними діями вчинила злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України».

Однак, в ході судового слідства дії, які вміняються ОСОБА_1 , знайшли лише своє часткове підтвердження.

З фабули обвинувачення обвинувального акту убачається, що ОСОБА_1 , вчиняючи злочини, діяла «в співучасті з невстановленими слідством особами», скоїла «розкрадання колективного майна». На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення жодними належними і допустимими доказами у розумінні ст.84 КПК України не доведено обставини того, що ОСОБА_1 , діяла «в співучасті з невстановленими слідством особами», скоїла «розкрадання колективного майна».. Крім того, сторона обвинувачення, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 не ставить їй в вину кваліфікуючу ознаку вчинення злочину «за попередньою змовою групою осіб». На думку колегії суддів ці обставини підлягають виключенню з обвинувачення ОСОБА_1 .

Відтак, стороною обвинувачення не доведено обставини того, що ОСОБА_1 , діяла «в співучасті з невстановленими слідством особами», скоїла «розкрадання колективного майна».

Крім того, вказана кваліфікація не відповідає диспозиції ст.191 КК України.

Відповідно до Постанови ВСУ від 14.11.2013 року по справі № 5-30кс13 злочинне використання службового становища може виражатися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної (зобов`язальної тощо) інформації. Як правило, ці рішення формуються заувальовано (приховано) від осіб (фізичних чи юридичних), які наділені правоможностями щодо майна, на яке спрямована протиправна поведінка винної особи. Ці особи під впливом таких рішень або вказівок (підстави, вимоги, умови тощо) не знають (можуть не знати) дійсної природи цих дій (документів) і фактично піддаються обману, внаслідок якого відбувається перехід майна на користь службової особи. Така форма обману ніби уподібнює його з обманом (дезінформацією), до якого вдаються винні особи під час заволодіння чужим майном шахрайським способом.”

Тобто, злочинне використання службового становища може виражатися у формі обману (дезінформації), а відтак така ознаку як «обман», що вмінена ОСОБА_1 в обвинувачення, є складовою зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, а не самостійною ознакою вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч.5 ст.191 КК України органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 зазначається, що вона вчинила «розкрадання колективного майна». З такою кваліфікацією дій ОСОБА_1 . колегія суддів не може погодитися, оскільки на думку колегії суддів ОСОБА_1 вчинила заволодіння чужим майном.

Таким чином, кваліфікуючи дії обвинуваченої ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

Ці дії ОСОБА_1 колегія суддів кваліфікує за ч.5 ст.191 КК України.

Окрім того, обвинувачена ОСОБА_1 своїми діями, будучи службовою особою, також вчинила внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Ці дії ОСОБА_1 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст.366 КК України.

У відповідності до положень ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу обвинуваченого з`ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Тому при обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд, відповідно до вищезазначених вимог, враховує наступне.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, які законодавцем віднесено до категорії середньої тяжкості та особливо тяжких злочинів; особу винної, сукупність всіх обставин, що її характеризують, наслідки, що настали.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, на підставі ст.70 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах чи організаціях та з конфіскацією майна.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_1 саме такої міри покарання буде справедливим та достатнім для покарання обвинуваченої за скоєні злочини, та для попередження скоєння нею правопорушень у майбутньому.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчинених злочинів та ступінь їх тяжкості, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 . ст.ст.69, 75 КК України.

Як передбачено ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Частиною 5 ст. 74 КК України встановлено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється , якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання . У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності , якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Як вбачається з обвинувального акту, матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, які згідно положень ст. 12 КК України є відповідно: злочином середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі не більше п`яти років та особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі понад десять років.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, вчинено ОСОБА_1 відповідно 18.12.1996р. та 25.03.1997р, а отже строки давності, передбачені п.п. 3,5 ч. 1 ст. 49 КК України, для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за даними злочинами закінчуються відповідно через п`ять років з дня вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, тобто 18.12.2001р., через п`ятнадцять років -з дня вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто 25.03.2012р.

За таких обставин, на час постановлення вироку щодо ОСОБА_1 , у суду є всі підстави для застосування до обвинуваченої положень ст. 49 КК України.

На підставі ст.ст.49,74 КК України колегія суддів приходить до висновків, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від покарання, призначеного за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Цивільний позов, заявлений по справі відділенням Промінвестбанку України в м.Миколаєві Львівської області, адресований Миколаївському районному відділу УМВСУ, на думку колегії суддів, на підставі ст.326 КПК підлягає залишенню без розгляду, т.я. цивільний позивач в судове засідання не з`явився. Характер та розмір шкоди, спричиненої злочином, підлягає доведенню. Доказів того, що відділення Промінвестбанку України в м.Миколаєві Львівської області є юридичною особою і може бути позивачем у справі, суду не надано. Позов адресовано не суду, а Миколаївському районному відділу УМВСУ.

Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст.49,74 КК України, с у д , -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та призначити їй покарання:

за ч.5 ст.191 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах чи організаціях на строк 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного їй майна;

за ч.2 ст.366 КК України – у виді позбавленням волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керівні посади в підприємствах, установах чи організаціях на строк 1 (один) рік, зі штрафом в розмірі двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах чи організаціях на строк 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного їй майни майна.

На підставі ст.ст.49,74 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Цивільний позов, заявлений по справі відділенням Промінвестбанку України в м.Миколаєві Львівської області, адресований Миколаївському районному відділу УМВСУ, залишити без розгляду.

Речові доказів– залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений згідно із ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий суддя:

Судді: