Ухвала суду № 86643257, 24.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8184/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Бурлака Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича про примусове проникнення до житла,

в с та н о в и в:

заявник звернувся в суд з поданням про примусове проникнення до житла. Свої вимоги мотивує тим, що в його провадженні перебуває зведене виконавче провадження ВП № 57685071 з примусового виконання виконавчого листа № 755/8184/15-ц, виданого 27 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованості за кредитним договором № 50004392 від 16 травня 2012 року станом на 05 червня 2015 року у сумі 268 816 грн. 05 коп. та виконавчого листа № 755/8184/15-ц, виданого 27 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судового збору у сумі 1908 грн. 00 коп. Згідно актів приватного виконавця від 30 жовтня 2019 року та від 15 листопада 2019 року встановлено, що виходом приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , на виклик у дверний дзвінок двері ніхто не відчинив. У зв`язку з чим просить дозволити примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 .

Заявник в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно ч. 1 до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно ч. 2 до ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3цього Закону, крім рішень та обмежень, визначених у ч. 2-4 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича перебуває зведене виконавче провадження ВП № 57685071 з примусового виконання виконавчого листа № 755/8184/15-ц, виданого 27 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованості за кредитним договором № 50004392 від 16 травня 2012 року станом на 05 червня 2015 року у сумі 268 816 грн. 05 коп. та виконавчого листа № 755/8184/15-ц, виданого 27 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судового збору у сумі 1908 грн. 00 коп. (а.с. 9-250, том 5, а.с. 1-19, том 6).

Заявник просить дозволити примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання заявником зазначено про невиконання рішення та неможливість приватного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для виявлення майна боржника та проведення його опису й арешту.

На підтвердження заявлених вимог заявником надано суду акт приватного виконавця від 30 жовтня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що виходом приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , на виклик у дверний дзвінок двері ніхто не відчинив (а.с. 123-124, том 5), акт приватного виконавця від 15 листопада 2019 року відповідно до якого встановлено, що виходом приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , на виклик у дверний дзвінок двері ніхто не відчинив (а.с. 146-147, том 5),

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян.

Відповідно до ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 311 ЦК України, зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно з п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

В належним чином завірених матеріалах зведеного виконавчого провадження містяться письмові пояснення боржника ОСОБА_1 , за змісту яких вбачається, що він за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 не проживає протягом останніх 10 років та майно, яке належить йому в даному помешканні відсутнє (а.с. 148, том 5).

Отже, заявником не надано належних та допустимих доказів достовірності даних щодо наявності майна боржника ОСОБА_1 за місцем його реєстрації по АДРЕСА_1 .

За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича про примусове проникнення до житла за недоведеністю.

Керуючись ст. 30 Конституції України, Загальною декларацією прав людини 1948 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 311 ЦК України, ст. ст. 293, 439 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича про примусове проникнення до житла відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна