Ухвала суду № 86641446, 26.12.2019, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 310/6655/16-к

Провадження № 1-кп/323/274/19

УХВАЛА

іменем України

26.12.2019 р. м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Смоковича М.В., суддів Плечищевої О.В., Гуцал О.П., при секретарі судового засідання Безштанківській О.Д., за участю прокурора Стьобіна Д.В., представника потерпілих Яркіної О.В., захисника Поліщука О.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.258, ч.2 ст.258-5 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Оріхівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.258, ч.2 ст.258-5 КК України.

В сьогоднішньому підготовчому судовому засіданні прокурор Стьобін Д.В. заявив клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, при цьому зобов`язавши обвинуваченого ОСОБА_1 з`явитись в наступне судове засідання про дату, час та місце якого письмово повідомити обвинуваченого.

В обгрунтування заявленого клопотання прокурор зазначає, що обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було обумовлено відповідними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що ОСОБА_1 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_1 , вчинив особливо тяжкий злочин проти громадської безпеки, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, у зв`язку з чим може переховуватись від органів досудового слідства та суду на території непідконтрольній органам державної влади та правоохоронними органами України. При обранні запобіжного заходу судом взято до уваги, те що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась застосуванням терористичного акту, пов`язаного з нападом на військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції у Донецькій області, що призвело до загибелі громадян України та дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Разом з тим, відповідно до Мінської угоди, узгодженої на саміті в Мінську 11 — 12 лютого 2015 року учасниками угоди, розроблено комплекс заходів з метою деескалації збройного конфлікту на сході України. Так, Мінськими угодами від 12.02.2015 передбачено необхідність забезпечення звільнення та обмін осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів вказаної категорії на території України та осіб, що незаконно утримуються на території ОРДЛО, на основі принципу «всіх на всіх». Обвинуваченим ОСОБА_1 , було виявлено бажання та надана добровільна письмова згода бути звільненим для подальшого переміщення на тимчасово непідконтрольну органам державної влади України територію в рамках вищевказаних домовленостей, які досягнуті в Мінську. Сторони контактної групи дійшли домовленості про обмін ОСОБА_1 . В зв`язку з цим вважає, що для виконання узгодженого тристоронньою контактною групою плану Мінських угод, які дійшли до висновків про обмін, ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час відсутні. Крім цього, у судовому засіданні прокурор пояснив, що деякі ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшились, а деякі взагалі припинили існувати.

Представник потерпілих – адвокат Яркіна О.В. підтримала заявлене прокурором клопотання та просила його задовольнити.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Крім цього, обвинувачений підтвердив, що він надає згоду бути звільненим для подальшого переміщення на тимчасово непідконтрольну органам державної влади України територію в рамках Мінських домовленостей.

Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Раніше ухвалені судові рішення про обрання та продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно обвинуваченого по даному кримінальному провадженню ґрунтувались на тому, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Крім того, суди брали до уваги тяжкість обвинувачення - у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, ймовірності того, що він може переховуватись від суду та виконання процесуальних рішень, продовжувати свою злочинну діяльність, чинити вплив на потерпілих, а також на тому, що ст. 258 КК України, окрім тримання під вартою не передбачає інших мір запобіжного заходу.

Колегія виходить з того, що станом на час обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто при проведенні досудового розслідування, наявність наведених вище ризиків була очевидною з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень та встановлення причетних до них осіб.

Розглядаючи питання про скасування запобіжного заходу щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженню у вигляді тримання під вартою та обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, колегія суддів виходить з того, що, з огляду на практику Європейського Суду та норми чинного КПК України, ані тяжкість обвинувачення, ані невизнання обвинуваченим вини, ані відсутність роботи або сім`ї не є достатніми підставами вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Так, Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja v. Estonia (Сулаоя проти Естонії), § 64). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v. Austria (Ноймайстер проти Австрії), § 10). У той час як серйозність покарання є релевантною (певним чином відповідною) обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, однак Рішенням Конституційного Суду № 7-р/2019 від 25.06.2019 року положення частини п`ятої статті 176 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Оскільки сторона обвинувачення наголошує на тому, що ризики, передбачені ст. 177 КК України на даний час зі сторони обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні, у суду не має жодних підстав продовжувати тримати обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне, задля дотримання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язку з`являтися до суду для розгляду даного кримінального провадження, застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Таким чином, суд вважає дане клопотання обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Стьобіна Д.В. про скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання – задовольнити.

Раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасувати, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти негайно.

Виконання цієї ухвали в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з під варти покласти на державну установу «Маріупольський слідчий ізолятор».

Застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обв`язок з`явитись у наступне судове засідання, яке відбудеться 15 січня 2020 року о 14 год. 00 хв. та з`являтися у наступні судові засідання, які будуть призначатися судом по даному кримінальному провадженню.

Контроль за виконанням цієї ухвали в частині виконання обвинуваченим ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання покласти на прокурора.

Повернути обвинуваченому ОСОБА_1 його паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків, які були вилучені під час його затримання, а саме 01.07.2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Смокович М.В.

Судді: Плечищева О.В.

Гуцал О.П.