Ухвала суду № 86640731, 26.12.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2-п/331/67/2019

Справа № 331/240/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представників : заявника ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за заявою ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Кравченко Ольги Василівни про перегляд заочного рішення,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2019 року по справі № 331/240/19 ( провадження № 2/331/670/2019) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки щомісячно від усіх видів його заробітку ( доходу) ОСОБА_3 , але не менше розміру прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів, на час навчання і до досягнення ОСОБА_5 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач в особі представника – адвоката Кравченко О.В. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року заяву ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Кравченко О.В. про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті.

Заяву про перегляд заочного рішення обґрунтовано таким.

По-перше, справу розглянуто за відсутності відповідача, оскільки судових повісток в засідання він не отримував. З огляду на наведене, було порушено його право брати участь у змагальному процесі, а саме : надавати суду заперечення проти позову, докази на підтвердження своєї позиції тощо.

По-друге, судом при ухваленні рішення по справі не перевірена обставина, яка має суттєве значення по справі та яка впливає на те, чи є позивач належним в сенсі ч.3 ст. 199 СК України.

По третє, відповідач не погоджується із розміром присуджених з нього аліментів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 , який є студентом, потребує у матеріальній допомозі.

По-четверте, відповідач не заперечує проти сплати аліментів на утримання сина у розмірі ј частки його заробітку, але не нижче мінімального гарантованого розміру, що передбачений ч.2 ст. 182 СК України, і становить 50 відсотків прожиткового мінімуму. У той же час, розмір аліментів, що стягуються з відповідача відповідно до рішення суду, становить для нього надмірний тягар.

В суді представник заявника, вимоги, викладені в заяві, підтримала ; просить їх задовольнити з підстав, викладених в заяві.

Представник позивача в суді проти заявлених вимог заперечує; просить у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Суд, вислухавши доводи заявника, перевіривши їх матеріалами справи , взявши до уваги думку представника позивача, приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 у січні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 ( адреса, зазначена в позові : АДРЕСА_1 ), про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

На запит судом отримана інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 ( а.с.22).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2019 року провадження у цій справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін ( а.с.23-24).

Згідно супровідного листа від 01 лютого 2019 року, за вих. № 2/331/670/2019 р.-Ск., ОСОБА_3 на адресу : АДРЕСА_1 була надіслана копія ухвали суду від 01.02.2019 та позовна заява з додатками ( а.с.25).

Проте, вказаний пакет судових документів повернутий до суду з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання ( а.с.29).

Ухвалою суду від 06 березня 2019 року вирішено розгляд справи за цим позовом проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін ; із зазначенням дати, часу та місця розгляду справи ( а.с.30-31).

Згідно супровідного листа від 06 березня 2019 року, за вих. № 2/331/670/2019 р.-Ск., ОСОБА_3 на адресу : АДРЕСА_1 були надіслані копія ухвали суду від 06.03.2019 та повторно позовна заява з додатками ( а.с.32).

Проте, вказаний пакет судових документів повернутий до суду з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання ( а.с.34).

Надалі, згідно супровідного листа від 23 квітня 2019 року, за вих. № 2/331/670/2019р.-Ск., ОСОБА_3 на адресу : АДРЕСА_1 була надіслана копія заочного рішення суду від 23 квітня 2019 року по цій справі ( а.с.72).

Проте, конверт із судовим рішенням було повернуто до суду з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання ( а.с.80).

Отже, матеріалами справи встановлено, що суд протягом місяців лютого – квітня (включно) 2019 року належним чином надсилав на адресу відповідача ОСОБА_3 копії : позову з додатком, процесуальних документів суду, судових викликів – повісток, з метою забезпечення участі відповідача у змагальному процесі. Проте, вся поштова кореспонденція поверталася до суду через не отримання її ОСОБА_3 .

Виходячи із змісту частини першої статті 288 ЦПК України відповідач у заяві про перегляд заочного рішення повинен вказати обставини та надати докази того, що він в судові засідання не з`являвся, не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позов з поважних причин.

Посилання заявника лише на ту обставину, що повернення до суду поштової кореспонденції свідчить про неналежне повідомлення учасника процесу про день, час та місце розгляду справи, що по своїй суті є поважною причиною, судом до уваги не приймається, оскільки виходячи із змісту наведеної норми цивільного процесуального законодавство у відповідача повинні були існувати об`єктивні обставини, які дійсно перешкоджали йому отримувати судову кореспонденцію і приймати участь у змагальному процесі. Саме на такі об`єктивні обставини заявник повинен посилатися в заяві про перегляд заочного рішення, вказувати на їх поважність та на підтвердження наведеного посилатися на докази.

Надалі, заявник, посилаючись на положення частини третьої статті 199 СК України, вказує на те, що ОСОБА_4 є неналежним позивачем.

Такі твердження ґрунтуються на таких підставах.

Так, позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , як зазначає заявник, а повнолітня дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана ( форма навчання – денна), що свідчить про те, що дитина проживає в м. Києві, тобто не разом із матір`ю.

Муж тим, частина третя статті 199 СК України вказує на те, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батькі, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Під час розгляду цієї справи та ухваленні заочного рішення, судом вказані положення Сімейного кодексу України приймалися до уваги, про що свідчать результати розгляду цієї справи, відображені в судовому рішенні.

Слід зазначити, що в даному конкретному випадку, син сторін навчається у вищому навчальному закладі в м. Києві, на денній формі навчання, що свідчить про те, що він не проживає спільно із матір`ю, яка звернулася до суду з цим позовом. Очевидно, в такому випадку вирішального значення набуває не спільне проживання дитини з тим з батьків, хто подає позов, а факт продовження надання цим з батьків їй утримання добровільно і самостійно.

Із заяви про перегляд заочного рішення не вбачається, що заявник – відповідач ОСОБА_3 добровільно і самостійно надає допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, як то передбачено положеннями частини першої статті 199 СК України.

Надалі, твердження заявника про недоведеність стороною позивача того, що ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням, судом до уваги не приймається з огляду на таке.

В даному конкретному випадку заявник ставить під сумнів вказану обставину, проте, всупереч вимогам частини першої статті 288 ЦПК України не посилається на докази, дослідження яких спростувало би доводи позивача про те, що ОСОБА_5 у зв`язку із продовженням навчання потребує у матеріальній допомозі.

Надалі, заявник вказує на те, що при ухваленні заочного рішення судом не досліджений такий обов`язковий юридичний факт, як наявність у батьків можливості надавати таку допомогу, а в даному випадку у розмірі, визначеному судом.

Із судового рішення від 23 квітня 2019 року вбачається, що судом вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки щомісячно від усіх видів його заробітку ( доходу) ОСОБА_3 , але не менше розміру прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів, на час навчання, починаючи з дня подання позову – 16 січня 2019 року і до досягнення ОСОБА_5 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

Як на докази фінансової неспроможності надавати сину матеріальну допомогу на період навчання , заявником в якості доказів надані : довідка про доходи за період з 01.05.2019 р. по 31.10.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 12.12.2018 року займає посаду начальника відділу продажу ТОВ « Геос Естейт» ( юридична адреса : м. Київ, вул. Софіївська,14) та відомості з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не належить на праві власності будь-яке нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається , що з позовом до суду ОСОБА_4 звернулася у січні 2019 року ; судове рішення було ухвалено 23 квітня 2019 року, а надана суду довідка містить дані про доходи відповідача, починаючи з 1 травня 2019 року, що безумовно свідчить про те, що вказаний документ , із зазначеним в ньому періодом часу, не може бути доказом у цій справі, який має істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, суд не вбачає тієї, передбаченою частиною першою статті 288 ЦПК України, сукупності умов, які дозволяють суду скасувати ухвалене ним заочне рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Кравченко Ольги Василівни про перегляд заочного рішення суду від 23 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Проте, у відповідності до частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

26.12.2019