Рішення № 86640309, 26.12.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.12.2019

Справа № 320/3897/19

Провадження № 2/320/2417/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Горбачової Ю.В.,

з секретарем с/з - Луценко П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення строку договору оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 вересня 2011 року рішенням VI скликання 12 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду площею 940,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації кафе з бізнес-центром ОСОБА_1

Між ОСОБА_1 та Мелітопольською міською радою Запорізької області 14 грудня 2011 року договір був укладений оренди земельної ділянки, на підставі рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 30.09.2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 січня 2012 року.

Згідно умов даного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації кафе з бізнес-центром. Об`єктом оренди, у відповідності до п. 2 договору, є земельна ділянка площею 940 кв.м.. Згідно п. 8 вказаного договору, останній укладено на 5 років; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, що підтверджується договором оренди земельної ділянки. Строк оренди до 25.01.2017 включно.

20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надсилає на адресу Голови Мелітопольської міської ради Запорізької області заяву щодо подовження строку дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 231070004000289 від 26.01.2012, укладений між ОСОБА_1 та Мелітопольською міською радою Запорізької області. Тим самим в установлений Законом порядку і строк повідомив Відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, тоді як відповідачем не виконано обов`язку згідно ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по розгляду у місячний строк надісланого позивачем листа-повідомлення.

25 жовтня 2016 року начальником управління комунальної власністю ОСОБА_2 надається відповідь вих. № 578/20, що питання щодо подовження строку дії договору вищевказаного договору оренди буде винесено на розгляд чергового засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади.

Позивач у місячний строк після закінчення строку дії договору продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою та не отримував від Відповідача рішень про заперечення в поновленні договору або листів-повідомлень з посиланням на відповідне рішення. Натомість Позивач належним чином виконує зобов`язання за договором оренди землі, сплачуючи у повному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою у період 2017, 2018 роки, що підтверджується матеріалами справи.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 повторно звертається до Голови Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо подовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

31 травня 2018 року надається третя заява щодо подовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

14 червня 2018 року Заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Федоровим І.С. надається відповідь щодо можливості розгляду питання подовження строку дії договору після звернення з заявою на ім`я міського голови, наданого безпосередньо до управління комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області з копією паспорта та коду, план-схемою земельної ділянки строку дії договору оренди земельної ділянки.

25 жовтня 2018 року надається четверта заява щодо подовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

20 листопада 2018 року Управлінням комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області надана відповідь, що питання подовження строку дії договору оренди земельної ділянки було винесено на розгляд постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади від 09.11.2018 та не пройшло за процедурою голосування.

Мелітопольською міською радою Запорізької області не було надано відповіді щодо поданих документів позивачем.

15 листопада 2018 року Фінансовим управління Мелітопольської міської ради Запорізької області була видана довідка № 01-19/1147 щодо відсутності станом на 15.11.2015 заборгованості зі сплати орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 231070004000289 від 26.01.2012.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року відкрито спрощене провадження по даній справі та призначено судовий розгляд. Сторонам був визначений строк на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

20 червня 2019 року Мелітопольською міською радою Запорізької області направили до суду відзив на позовну заяву, в якому посилалася на те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, внаслідок чого справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

До канцелярії суду надійшла відповідь на відзив з боку позивача, за яким були надані пояснення, що ОСОБА_1 вступила в орендні правовідносини зі Мелітопольською міською радою Запорізької області саме як фізична особа, що підтверджується, зокрема, рішенням VI скликання 12 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 30 вересня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду», рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 30.09.2011 року «Про надання в оренду земельну ділянку», а також відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2011 року сторонами спору виступають фізична особа - ОСОБА_1 та Мелітопольська міська рада Запорізької області. Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи. Наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання в оренду земельної ділянки.

У серпні 2019 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення представника відповідача щодо предмету позову, а саме повідомлено, що 07 грудня 2018 року було прийнято рішення Мелітопольської міської радою Запорізької області щодо відмови в подовженні договору оренди земельної ділянки.

Позивачем надані додаткові пояснення, за якими вважає, що рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови в подовженні договору оренди земельної ділянки від 07.12.2018 року, винесене без жодних законних підстав та обґрунтувань, які послугували причинами для відмови у продовженні оренди та зі спливом строку надання такої відповіді, що свідчить про порушення відповідачем місячного строку для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, разом із доказово підтвердженими обставинами користування позивачем земельною ділянкою після закінчення договору, належного виконання умов договору та сплати орендної плати, свідчить про підставність та відповідність правовій конструкції ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" заявленої позивачем вимоги.

В судове засідання сторони не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх від сутності.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги на підставі поданих ним письмових доказів.

Представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, врахувавши їх позицію, викладену у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, відзив на позов, відповідь на відзив та письмові пояснення сторін, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Виходячи з положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", які діяли на час підписання Договору, строк дії Договору, пунктом Договору якого передбачено, що Договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації, починається після його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії Договору закінчується 25.01.2017.

За загальним правилом наслідками закінчення строку дії договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.

Одночасно, нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011, регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі (частина 6 наведеної норми).

Так, згідно з частинами 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

В силу наведених вище положень частин 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в процедурі поновлення договору оренди землі на орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (поновлення договору), покладається обов`язок завчасно повідомити орендодавця листом-повідомленням, до якого додати проект відповідної додаткової угоди.

Згідно імперативних приписів частини 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, отримавши лист-повідомлення орендаря та проект додаткової угоди, вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: перевіряє проект додаткової угоди на відповідність вимогам закону; узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору та укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. При поновленні договору в порядку реалізації переважного права орендаря сторони договору мають право змінювати умови відповідного договору оренди землі.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі N 920/739/17, зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Як встановлено матеріалами справи, позивач з дотриманням строків, встановлених пунктом 8 Договору, звернулось до Відповідача з листом-повідомленням від 20 жовтня 2016 року, в якому повідомив про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди на новий строк.

Отримання даного листа позивача від 20 жовтня 2016 року не заперечується відповідачем.

Проте, суду не надано доказів того, що відповідач повідомив позивача про наявність у нього заперечень щодо поновлення договору оренди на новий строк та прийняття з цього приводу відповідного рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що листування між сторонами договору (лист позивача від 20 жовтня 2016 року та відповідь на нього відповідача від 25 жовтня 2016 року вих. № 578/20) стосовно реалізації орендарем переважного права, яке не досягло правового результату, для сторін договору оренди, зареєстрованого за № 231070004000289 від 26.01.2012, - не має юридичного значення.

Окрім того, зміст листа Начальника управління комунальної власністю ОСОБА_3 Д ОСОБА_4 . від 25 жовтня 2016 року вих. № 578/20, що питання щодо подовження строку дії договору вищевказаного договору оренди буде винесено на розгляд чергового засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади не відповідає наведеним вище приписами ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так як не містить відомостей щодо невідповідності звернення позивача вимогам законодавства або пропозиції відповідача стосовно нових істотних умов договору.

Таким чином, враховуючи встановлення обставин дотримання позивачкою ОСОБА_1 процедури і строків звернення до Відповідача із повідомленням про намір поновити Договір оренди землі та невиконання відповідачем, як Орендодавцем, установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий Орендарем лист-повідомлення, таку поведінку Орендодавця не можна визнати добросовісною.

Ця позиція відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 у справі N 920/739/17.

Як повідомляє позивач, відсутність заперечень з боку Відповідача у поновленні Договору на звернення позивача від 20 жовтня 2016 року, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Суть поновлення договору оренди землі за наведеною нормою полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору в місячний строк після закінчення строку договору. Поновлення договору в даному випадку можливе виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Згідно правових висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду 10 квітня 2018 року у справі N 594/376/17-ц, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконує умови Договору, що підтверджено: довідкою Фінансового управління Мелітопольської міської ради Запорізької області № 01-19/114 про належне виконання зобов`язань за Договором, своєчасну та повну сплату орендної плати.

Відповідачем під час розгляду справи не повідомлено про наявність випадків неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків за Договором та не надано жодного доказу на підтвердження наявності таких обставин. Відповідач не спростовує, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору.

Позивач, посилаючись на ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначаючи про відсутність відповіді на лист-повідомлення, належне виконання Договору і продовження користування земельною ділянкою, неодноразово звертався до Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням підписати додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах протягом 2017-2018 року.

І тільки наприкінці 2018 року було прийнято рішення від 07 грудня 2018 року про відмову в подовженні договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 .

Згідно імперативних приписів ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до п. п. 41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Термін "дискреційні повноваження, яке наводиться в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2, означає повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, юридично допустимими вважаються рішення, які приймаються відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, відповідач має право вибору між рішеннями про поновлення договору оренди або про відмову у його поновленні за умови коли вибране рішення ґрунтується на законі. Рішення, яке не ґрунтується на законі або прийняте поза межами повноважень або у спосіб не передбачений законним, є незаконним і прийняття такого рішенні не відповідає принципу "дискреційне повноваження".

Разом з цим, суд вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову в подовженні договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 не є достатнім свідченням належного заперечення орендодавця в поновленні договору, оскільки визначальним для припинення орендних правовідносин згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є саме повідомлення орендаря про наявність заперечень у поновленні договору.

Відсутність заперечень органу місцевого самоврядування в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо продовження строку договору в місячний строк після надіслання заяви-повідомлення про подовження строку договору, надає підстави розцінювати такі дії Відповідачів як ухилення від оформлення права на земельну ділянку, що в свою чергу порушує безпосереднє право Позивача, котрий відкрито продовжує користуватись земельною ділянкою сплачуючи орендну плату, на поновлення строку орендних відносин надане договором та нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", тощо.

В даному випадку суттєве значення має час надання заперечень органом місцевого самоврядування щодо подовження строку договору оренди, оскільки ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає підстави для подовження строку договору оренди однією з якої є відсутність відповіді від органу місцевого самоврядування протягом місяця після надання заяви-повідомлення.

Неотримання орендарем заперечення орендодавця в місячний строк після закінчення строку дії договору дає підстави для кваліфікації поведінки орендодавця як "мовчазна згода" на пролонгацію договору.

З підстав викладеного, суд вважає слушним посилання позивача на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини та на практику Європейського суду з прав людини

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих муніципалітетом за орендним договором.

У справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що ст. 1 Першого протоколу можна застосовувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користуватися земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Суд вважає, що недобросовісна поведінка відповідача, як Орендодавця за Договором, яка полягає у невиконанні відповідачем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути лист-повідомлення орендаря ОСОБА_1 , не прийняття рішення за неодноразовими зверненнями позивача щодо подовження строку оренди протягом 2017-2018 років після закінчення строку дії Договору, надало позивачеві законні сподівання та правомірні очікування вважати поновленим відповідний Договір.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, саме на відповідачеві, як на державному органі, лежить обов`язок належного дотримання процедури розгляду питання, пов`язаного з поновленням договору оренди земельної ділянки, яка відноситься до державної власності.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі N 920/739/17, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Практикою Європейського Суду з прав людини встановлено, що принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості закону", яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи. Так, у рішенні від 10.12.2009 у справі "Михайлюк та Петров проти України" зазначено: "Суд нагадує, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачити його наслідки для себе, а також це законодавством повинно відповідати принципу верховенства права (рішення "Полторацький проти України" від 29.04.2003).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту прав позивача ОСОБА_1 на поновлення Договору оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Цей припис Закону є однаково обов`язковим імперативом до виконання як для орендаря так само і для орендодавця. Сторони не можуть відмовитися від його виконання.

Пропуск цього строку відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема Закону України «Про оренду землі», Земельного та цивільного кодексів України, не тягне за собою насідків припинення договору оренди землі, навпаки, законом передбачено право орендаря оскаржити відмову чи зволікання орендодавця у підписанні додаткової угоди про поновлення договору на той же строк і на тих же умовах.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав і обов`язків орендодавця суд підкреслює, що відповідно до спеціальних приписів ст. 19 Закону України "Про оренду землі" він не має права заперечити поновлення договору оренди, отже, положення ч. 6 ст. 33 Закону мають застосовуватися у спірних правовідносинах лише в частині обов`язку орендодавця підписати таку додаткову угоду в обов`язковому порядку. В свою чергу, питання внесення змін до договору оренди, орендарем в якому є власник нерухомого майна, мають вирішуватися в загальному порядку, якщо проти них заперечує орендодавець.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач належним чином виконує обов`язки за Договором та згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вчинив необхідні дії для поновлення Договору і продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору за відсутності належного повідомлення відповідачем у місячний строк про наявність обґрунтованих заперечень, беручи до уваги законодавчі приписи ч. ч. 6, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повні стому обсязі.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі N 908/2484/17 та від 10 вересня 2018 року у справі N 920/739/17.

Правову позицію щодо розрізнення підстав поновлення договору оренди було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі N 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 594/376/17-ц.

За таких обставин, враховуючи наявність прямої вказівки закону щодо обов`язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі без прийняття рішення орендодавця, за встановлених обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав як орендаря земельної ділянки, шляхом подання позову про поновлення договору оренди, є обґрунтованим, правомірним та ефективним способом захисту, яким досягається мета відновлення права оренди. Вказаний спосіб захисту відповідає передбаченому пунктом "а" частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України способу захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки - шляхом визнання прав.

Зазначені обставини підпадають під правове регулювання приписів ст.33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Заперечення відповідача проти позову, суд не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставним та суперечать встановленому законом правовому врегулюванню земельних відносин.

Керуючись ст. ст.4, 10-12, 141, 206, 247, 259, 265, 268, 272- 274, 352, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення строку договору оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди - задовольнити повністю.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2310700000:01:034:0155,площею 940 кв.м., для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та Мелітопольською міською радою Запорізької області 14 грудня 2011 року та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 січня 2012 за № 231070004000289, на той самий строк та на тих самих умовах.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2011 року, укладений між гр. ОСОБА_1 та Мелітопольською міською радою Запорізької області, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 січня 2012 за № 231070004000289, щодо земельної ділянки площею 940 кв.м., кадастровий номер 2310700000:01:034:0155, розташованої в АДРЕСА_1 , у наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2011 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 січня 2012 за № 231070004000289

"_____"_____20____ року

Мелітопольська міська рада Запорізької області в особі міського голови Мінько Сергій Анатолійович, іменований як орендодавець, з однієї сторони та ОСОБА_1 , іменована як орендар, з іншої сторони, з урахуванням ст. 33 ЗУ "Про оренду землі"уклали дану угоду про наступне:

Вважати Договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2011 року поновленим на той же строк і на тих же умовах в зв`язку з цим змінити умови п. 8 Договору в частині строку його дії виклавши його у наступній редакції:

п. 8. Договір укладено строком до 25 січня 2022 року. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, одержати висновки Мелітопольського міського управління земельних ресурсів, Управління містобудування та архітектури щодо можливості продовження строку дії договору, привести земельно-кадастрову документацію на земельну ділянку у відповідності до вимог нормативно-правових актів. Згода орендодавця на продовження строку дії договору оренди землі викладається у його рішенні.

Всі інші умови Договору зберігають свою чинність до спливу його терміну визначеному в п. 8 Договору зі змінами відповідно до цієї Додаткової угоди.

Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2011 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Мелітополі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 січня 2012 за № 231070004000289.

1. Реквізити сторін

Орендодавець:Орендар:Мелітопольська міська рада Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд. 5 Код ЄДРПОУ 02140811 Тел. 0619421358, 63470 Орендодавець _______Перець Олена ОСОБА_5 , Адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_1 Орендар _____

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя: Ю.В. Горбачова