Рішення № 86640304, 24.12.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8752/19

2/310/2980/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24 грудня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 25 травня 2017 року в сумі 12098,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з 01 березня 2017 року і по 25 травня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» електромеханіком дільниці виробничого підрозділу «Дебальцівська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В даний час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

Станом на 25 травня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 25 травня 2017 року становить 15214,11 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, до виплати належить 12098,01 грн.). Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 25 травня 2017 року вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецької області, 84404), куди вони були здані нею особисто в жовтні 2017 року.

Добровільно сплатити їй заборгованість по заробітній платі боржник відмовляється.

За таких обставин позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 25 травня 2017 року в сумі 12098,01 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання.

З відзиву, наданого представником відповідача, вбачається, що останній не погоджується з позовною заявою, з огляду на те, що має місце факт захоплення 17 березня 2017 року невідомими особами адміністративної будівлі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 68. ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» не має можливості виконати обов`язки передбачені чинним законодавством України, через вплив форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), про що зазначила Торгово - промислова палата України у своєму науково правовому висновку від 16.01.2018 року № 126/2/21-10.2.

На виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів. Тому, на теперішній час, відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат. Вважає, що надані позивачем розрахунки заробітної плати та інші папери складені після 16 березня 2017 року, які складені невідомими особами не є допустимими доказами. Зауважує, що сам по собі факт звільнення позивача з підприємства не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Крім того, за першу половину березня позивачу нараховано аванс в сумі 1701,39 коп., які позивачка отримала в касі підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» на підставі ордеру №2054 від 18.09.2017 року. Вважає, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки нарахування заробітної плати не здійснювалося через відсутність первинних документів.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, була повідомлена про час і місце розгляду справи відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (а.с.28).

В судове засідання представник відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» не з`явився, був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. У поданому до суду відзиві просить розглянути справу за відсутності представника (а.с.28-29, 42).

В справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому суд ухвалив на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін заочно.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.

Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 68 , в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 18.07.2016 року по 25.05.2017 року, остання перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду електромеханіка дільниці виробничого підрозділу «Дебальцівська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 25 травня 2017 року позивачку звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 10-14).

В даний час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 25 травня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримали всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 94 КЗпПУ передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

На підтвердження нарахованої але не виплаченої заробітної плати позивачем надана суду довідка, яка підписана начальником ВП «Дебальцівська дистанція сигналізації та зв`язку» ОСОБА_2 та бухгалтером ОСОБА_3 , згідно якою за період з 01 березня по 25 травня 2017 року нараховано 12098,01 грн., а саме:

- за березень 2017 року всього нараховано - 4354,91 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) за березень - 3462,95 грн.,

- за квітень 2017 року всього нараховано - 3277,56 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) за квітень - 2606,26 грн.,

- за травень 2017 року всього нараховано - 7581,64 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) за травень - 6028,80 грн. (а.с. 15).

Суд частково не погоджується із сумою заборгованості по заробітній платі в розмірі 12098,01 грн., оскільки із наданого відповідачем видаткового касового ордеру № 2054 від 18 вересня 2017 року вбачається, що за березень 2017 року позивачка ОСОБА_1 18 вересня 2017 року отримала депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1701,39 грн., які підлягають виключенню із заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року (3462,95 грн. - 1701,39 грн.=1761,56 грн. (а.с. 33).

І тоді сума заборгованості по заробітній платі позивачці складатиме 12098,01 грн. - 1701,39 грн. = 10396,62 грн.

Отже, сума нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня по 25 травня 2017 року становить 10396,62 грн. з урахуванням утримань податків та внесків, тобто сума до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків) становить 10396,62 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку і форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій.

Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що довідка, яка надана позивачем щодо розрахунку заробітної плати не може вважатися належним доказом, оскільки не містить ні дати, ні вихідного номеру та підписано довідку після втрати розпорядчих повноважень начальника виробничого підрозділу, є безпідставними, оскільки відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Як вбачається із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Копією трудової книжки підтверджується, що позивачка дійсно працював з 18 липня 2016 року по 25 травня 2017 року у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» електромеханіком дільниці виробничого підрозділу «Дебальцівська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ( а.с.10-14).

Матеріали справи містять довідку із заборгованості по заробітній платі позивача за березень-травень 2017 року (а.с. 15).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що позивач має право на отримання заборгованості по заробітній платі.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 01 березня 2017 року до 25 травня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1761 гривна 56 копійок (3462,95 грн. - 1701,39 грн.) надати до негайного виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 4,5,10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265,273,279,430 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до акціонерного товариства "Українська залізниця", що знаходиться за адресою: вул. Тверська, 5, м.Київ, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 25 травня 2017 року в сумі 10396 (десять тисяч триста дев`яносто шість) гривень 62 копійки.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривна 56 копійок надати до негайного виконання.

Сума заробітної плати визначена з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, надавши в Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. В. Богомолова