Рішення № 86640011, 16.12.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1447/18

Провадження по справі 2/305/73/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Орос С.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8

представника відповідача ОСОБА_6 ,

представника третьої особи Шмолнавер О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Рахові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі Відповідач 1), ОСОБА_4 (далі Відповідач 2), ОСОБА_8 (далі Відповідач 3), третя особа служба у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. Позов мотивував тим, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім власником будинку була мати Позивача, ОСОБА_7 , яка згодом подарувала його Позивачеві.Мати Позивача, як власник житла, дозволила проживати в будинку своїй доньці, ОСОБА_3 , яка за згодою попереднього власника, зареєструвала своє місце проживання у ньому. Згодом ОСОБА_3 , користуючись своїм правом користування житловим будинком, як член сім`ї попереднього власника, без реєстрації вселила в будинок матері свою доньку, ОСОБА_4 з онуком ОСОБА_8 . На даний час Відповідачі проживають у житловому будинку, який зайняли повністю та не надають можливості Позивачу користуватись своєю власністю взагалі. У зв`язку з цим Позивач із матір`ю змушені проживати у літній кухні, загальною площею 26,80 кв.м, при цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не позбавлені іншого житла, оскільки мають зареєстроване місце проживання за іншою адресою. Такі дії Відповідачів створюють Позивачу перешкоди у користуванні своїм майном та підлягають захисту в судовому порядку. У зв`язку з наведеним просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 такими, що втратили право на користування даним житловим приміщенням. Також ставить вимогу про стягнення судових витрат.

Ухвалою Рахівського районного суду від 30.08.2018 року було відкрито провадження у даній справі та запропоновано Відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також, відповідно до п.2 ч.5 ст.178 ЦПК Відповідачі повинні були подати докази надіслання відзиву та доданих до нього документів Позивачу. Копію ухвали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали 04.09.2018 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Рахівського районного суду від 31.10.2018 року було закрито підготовче засідання у даній справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Рахівського районного суду від 28 травня 2019 року дану справу було прийнято до провадження судді Ємчука В.Е. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.05.2019 року.

Відповідно до ухвали Рахівського районного суду від 24.09.2019 року було залучено до участі в даній справі в статусі третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування Рахівської РДА, оскільки даний спір стосується місця реєстрації неповнолітнього ОСОБА_8 . Одночасно на орган опіки та піклування покладено обов`язок подати висновок щодо розв`язання спору.

У судовому засіданні Позивач, ОСОБА_1 , та його представник ОСОБА_2 позов підтримали повністю, наполягали на задоволенні позовних вимог. Пояснили, що сестра Позивача ОСОБА_3 вселилася в будинок з дозволу попереднього власника, яким була їх мама, тимчасово, поки вона не добудує власний будинок. До того вона проживала в будинку чоловіка. У сестри є будинок. Раніше мати написала заповіт на ім`я ОСОБА_3 , сестра вигнала маму з будинку 5 років тому, після чого мати заповіт скасувала. Вона також постійно ображає маму. Позивач іншого житла не має, а оскільки сестра зі своєю донькою й онукою зайняли весь будинок, то він з матір`ю змушений проживати в літній кухні.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона іншого житла не має, а тому звільнити будинок не бажає. В будинок її впустила проживати бабуся, а вона, у свою чергу, дозволила там проживати своїй дочці, ОСОБА_4 з її сином ОСОБА_8 , який є неповнолітній. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що у провадженні Рахівського районного суду знаходиться справа про оспорювання договору дарування, на підставі якого ОСОБА_1 є власником спірного житлового будинку. Просить відмовити у задоволенні даного позову, оскільки ОСОБА_3 іншого житла не має, вона зареєстрована була в будинку зі згоди його власника, тому має всі правові підстави для проживання та бути зареєстрованою у ньому.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона дійсно зі своїм сином ОСОБА_8 проживає в будинку, який є предметом позову, зі своєю матір`ю. Вона іншого житло не має, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Рахівської РДА Шмолнавер О.І. вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, оскільки спір стосується інтересів неповнолітнього ОСОБА_8 , а отже інтереси дитини мають бути враховані, оскільки її мати не має свого житла, а отже й не може забезпечити дитину житловими умовами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником на підставі договору дарування будинку від 09 серпня 2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 761, житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, він є власником земельної ділянки, площею 0,15 га, яка була виділена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований будинок, що являється предметом даного позову (реєстраційний номер 1113464521236).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 - власник будинку, ОСОБА_7 - мати власника, ОСОБА_9 - брат власника, ОСОБА_3 - сестра власника, ОСОБА_4 - племінниця власника та ОСОБА_8 - син племінниці.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ясінянської селищної ради в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Також, в житловому будинку, зі згоди ОСОБА_3 проживає її донька з неповнолітнім онуком - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач стверджує, що він, як власник будинку, не може використовувати його для особистого проживання, оскільки його сестра ОСОБА_3 , зі згоди попереднього власника, зареєстрована в цьому будинку та ще й з нею проживають її донька ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_8 . Зазначені особи зайняли весь будинок, через що він зі своєю матір`ю змушений проживати в літній кухні. Водночас будинок потребує ремонту, оскільки зазначені особи, що проживають у ньому, взагалі не доглядаються за ним, жодних витрат по його утриманню не несуть, а він не має доступу до будинку, тому й відповідно не може провести такий необхідний ремонт. Зазначене підтверджується й актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 05.06.2018 року, складеним депутатом Ясінянської селищної ради В.Ю.Гиря, за участі свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач ОСОБА_3 вселилась у спірний будинок зі згоди попереднього власника будинку, як член сім`ї власника житлового будинку, була зареєстрована у цьому будинку зі згоди попереднього власника й набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Ба більше, за її згодою в будинок вселилася її донька ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_8 , який на даний час є неповнолітнім, та використовують разом з ОСОБА_3 спірний будинок, створюючи при цьому перешкоди у користуванні його власнику ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Як уже зазначалося, суд встановив, що Позивач є власником спірного житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно з положенням статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

У постанові від 16 листопада 2016 року Верховний Суд України вирішуючи справу № 6-709цс16 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, і зняття з реєстрації та вказав на те, що положення статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, зокрема у випадку втрати власником права власності, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Тобто, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, як постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

У подібних правовідносинах слід застосовувати частину другу ст. 406 ЦК України «припинення сервітуту». Право на проживання колишнього члена сім`ї розглядається як сервітут, який припиняється судом за позовом власника житлового приміщення при наявності обставин, які мають істотне значення.

Такі по суті висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-13113цс16 (753/481/15-ц) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року по справі № 695/2427/16-ц, провадження № 61-29520св18 (ЄДРСРУ № 85032630), від 09 жовтня 2019 року по справі № 523/12186/13-ц, провадження № 61-17372св18 (ЄДРСРУ № 85075275).

Відповідачі спільним побутом із Позивачем не пов`язані, тому їх право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Суд не бере до уваги мотиви висновку органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації від 07.10.2019 року №01-3-18/658 про недоцільність виселення із житлового приміщення малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки даний спір не стосується виселення із житлового приміщення ОСОБА_8 , реєстрація останнього в житловому будинку, який належить ОСОБА_1 , порушує право останнього вільно володіти та розпоряджатися своєю власністю, а відсутність житла у батьків дитини не підтверджена належними доказами та не може бути підставою для обмеження права ОСОБА_1 на вільне володіння та користування належним йому будинком.

Слід зазначити, що відповідно до цивільно-процесуального законодавства жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, зазначений висновок органу опіки й піклування не може мати переваги над іншими доказами, а судом належно його оцінено в сукупності з іншими доказами.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що Позивач при подачі даного позову сплатив судовий збір в сумі 2114,40 гривні, Відповідач ОСОБА_8 є неповнолітнтім, тому дана сума підлягає до стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порівну по 1057,20 гривні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування даним житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2114,40 гривень, тобто з кожного по 1057,20 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2019 року.

Суддя: В.Е. Ємчук