Рішення № 86639938, 18.12.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/4994/19

2/303/1846/19

Номер стат. звіту - 81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання дій такими, що порушують права споживачів та зобов`язання укласти правочин, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання дій такими, що порушують права споживачів та зобов`язання укласти правочин.

Позов мотивований тим, що 22.01.2019 року позивач ОСОБА_2 набула право власності на ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. Іншою часткою ј користується позивач ОСОБА_1 на підставі договору оренди. 21.06.2019 року остання звернулася до відповідача, як оператора газорозподільної мережі, із заявою про приєднання до газорозподільної мережі та до умов договору про розподіл природного газу до об`єкту побутового споживача, а саме до вищезазначеного будинку. Однак, відповідачем було позивачу відмовлено в укладенні договору у зв`язку з тим, що за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного назу з побутовим споживачем. У свою чергу між відповідачем і третьою особою ОСОБА_3 укладений та діє такий договір. У свою чергу, третя особа ОСОБА_3 , стверджує, що в жодних правовідносинах з відповідачем не перебуває, договір про розподіл природного газу з відповідачем не укладав, дій, які б свідчили про фактичне укладення договору про розподіл природного газу не вчиняв та не був побутовим споживачем газу за адресою: АДРЕСА_1 .. Таким чином, позивач ОСОБА_1 вважає, що така відмова відповідача є протиправною та порушує права позивачів, як споживачів побутових послуг. Крім цього, відповідач грубо порушує права малолітньої дитини та унеможливлює виконання обов`язку позивачу ОСОБА_1 щодо належного утримання майна дитини.

До початку судового розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд, крім заявлених вимог, зобов`язати відповідача встановити безоплатно прилад обліку природного газу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить суд позов із збільшеними позовними вимогами задоволити з підстав наведених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд у задоволенні збільшених позовних вимог відмовити з підстав зазначених в поданому відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Вивчивши позовну заяву із збільшеними позовними вимогами та з доданими до неї матеріалами, а також відзив та аналізуючи в сукупності докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №153477829 від 22.01.2019 року власником ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 5).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.06.2014 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с. 6).

30.04.2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був укладений Договір оренди житла, згідно якого Орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування ј частину житлового будинку, що належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Строк оренди приміщення з моменту його прийняття за актом прийому-передачі становить два роки (а.с. 7-9).

30.12.2017 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був укладений Договір оренди житла, згідно якого Орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування житловий будинок, що належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Строк оренди приміщення з моменту його прийняття за актом прийому-передачі становить п`ять років (а.с. 29).

Цього ж числа, між сторонами був складений Акт прийому-передачі нерухомого майна в оренду відповідно до умов договору оренди житла від 30.12.2017 року (а.с. 31).

У відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Абзацом 2 пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

У відповідності до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як субітку ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Крім того, Розділом ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості побутового споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки розрахунків.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Постачальники зобов`язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладені обов`язки постачати природний газ побутовим споживачам (далі - постачальник із спеціальними обов`язками), додатково розміщують редакцію договору в друкованих виданнях, що публікуються в межах їх території ліцензованої діяльності.

Постачальники із спеціальними обов`язками не мають права відмовити побутовим споживачам, об`єкти яких знаходяться в межах їх закріплених територій, в укладенні договору постачання природного газу та на період відсутності у побутового споживача іншого постачальника зобов`язані постачати природний газ такому споживачу на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та з урахуванням вимог цих Правил.

Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду - обов`язок встановити індивідуальні прилади обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем, який належить до такої категорії споживачів природного газу, як населення, покладено на газорозподільні організації. Таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів обліку та робіт з їх встановлення, оскільки відповідне фінансування уже закладено в тариф на оплату спожитого газу відповідно до ст. 6 Закону України від 16 червня 2011 року № 3533-VI «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Крім того, відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує їх права як споживачів. З урахуванням вимог ст. 5 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним. Саме на суб`єкта господарювання - газорозподільну організацію покладений обов`язок встановлення лічильників газу для населення та лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Крім того, порядок та умови надання послуги з постачання та розподілу природного газу також врегульовано ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

З системного аналізу вище наведених норм законодавства вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що укладення договору постачання природного газу побутовим споживачем є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача від укладення такого договору суперечить вказаним нормам законодавства.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що представником відповідача не було доведено належними та допустимими доказами той факт, що з третьою особою ОСОБА_3 відповідач уклав договір про розподіл природного газу, зокрема не було надано підписану заяву-приєднання споживача ОСОБА_3 до умов договору розподілу природного газу чи сплачений ним рахунок за отримані послуги, які б у свою чергу підтверджували користування за наданих послуг. При таких обставинах, встановити факт існування таких правовідносин, між ОСОБА_3 і відповідачем, як постачальника природного газу, в судовому засіданні не встановлено. Крім цього, будь-яких інших доказів, які б спростували доводи позивача по даному факту представником відповідача суду не було надано.

У свою чергу, відповідач ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз», як Постачальник, не має права відмовити побутовим споживачам, об`єкти яких знаходяться в межах їх закріплених територій, в укладенні договору постачання природного газу та на період відсутності у побутового споживача іншого постачальника зобов`язані постачати природний газ такому споживачу на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та з урахуванням вимог Правил.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 19, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 13 Закону України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, Правилами, постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, постановами НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 та від 30.09.2015 № 2500, ст.ст. 6, 15, 16, 630, 633, 634, 641, 642 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати дії ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз» пов`язані з відмовою в укладенні договору про розподіл природного газу протиправними та зобов`язати АТ «Закарпатгаз» укласти із ОСОБА_1 , як законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 договір про розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз» приєднати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до газорозподільної мережі.

Зобов`язати ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз» безоплатно встановити прилад обліку природного газу, а саме лічильник за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз», код ЄДРПОУ 05448610, місце знаходження: 88015, м.Ужгород, вул.Погорєлова, 2, Закарпатська область.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 18.12.2019 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір