Рішення № 86639559, 16.12.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3040/19

Провадження №2/307/1600/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Декет К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тячівської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Тячівської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним. В позовній заяві представник зазначила, що відповідно до заповіту, складеного 04.03.2015 року ОСОБА_4 та посвідченого секретарем виконкому Руськополівської сільської ради, ОСОБА_5 заповідалося все майно ОСОБА_4 , в тому числі і житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Під час звернення до Тячівської державної нотаріальної контори за оформленням спадщини позивачці було повідомлено, що 22.04.2016 року ОСОБА_4 склав ще один заповіт на користь ОСОБА_2 , а тому спадщину за позивачкою оформити неможливо. Вважає, що заповіт на користь ОСОБА_2 складений з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним з огляду на наступне. ОСОБА_4 був чоловіком ОСОБА_6 , яка була тіткою позивачки. Остання, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.11.1993 року, була власником будинку з надвірними будовами, що розташований в АДРЕСА_1 . Після своєї смерті тітка заповіла даний будинок своєму чоловіку ОСОБА_4 , однак той право на спадщину не оформив. Враховуючи те, що позивачка та її мати допомагали ОСОБА_4 у побуті після смерті дружини, то останній склав заповіт на користь ОСОБА_5 . Інших заповітів складено не було, оскільки ОСОБА_4 майже постійно перебував на лікуванні у психіатричних лікарнях м. Берегова та с. Вільшани, у зв`язку з рядом хвороб, в тому числі мав синдромом алкогольної залежності. У 2016 році ОСОБА_7 зверталася до Тячівського районного суду із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатним через наявність у нього психічних хвороб та постійне перебування у Берегівській обласній психіатричній лікарні. В ході розгляду даної справи призначалася судово-психіатрична експертиза (ухвала від 29.05.2017 року в справі №307/2819/16-ц), однак заява була залишена без розгляду, у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Окрім того, після отримання копії заповіту від 22.04.2016 року та ознайомлення з ним, стало зрозумілим, що підпису ОСОБА_4 в ньому не має, а міститься лише незрозумілий текст. Це дає підстави вважати, що через хворобу ОСОБА_4 не сприймав дійсність і не міг керувати своїми діями.

Просить суд визнати недійсним заповіт, складений 22.04.2016 року ОСОБА_4 та посвідчений державним нотаріусом в реєстрі за №2-462 від 22.04.2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 надіслав до суду відзив, в якому зазначив, що позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Тячівської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним вважає безпідставною та такою, яка ґрунтується на припущеннях, виходячи з наступних підстав. У позовній заяві, позивачка вказує на те, що у відповідності до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Руськополівської сільської ради Чулей Д.В. від 4 березня 2015 року, покійний ОСОБА_4 заповів все своє майно позивачці. У даному заповіті покійний ОСОБА_4 власноручно зробив запис про те, що цей заповіт прочитано вголос та власноручно підписано, також скріпив підписом «Капуш». Пізніше, 22 квітня 2016 року, державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М.Т. було посвідчено заповіт, яким ОСОБА_4 заповів все своє майно відповідачу ОСОБА_2 . У даному заповіті присутні власноручно записані слова заповідача «Цей заповіт мною прочитано з текстом познайомлено». Також присутній підпис: « ОСОБА_4 ». Даний факт спростовує твердження позивача про те, що заповіт, який складений 22 квітня 2016 року, не підписаний заповідачем. У позовній заяві позивач також вказує на те, що заповідач ОСОБА_4 в момент підписання нового заповіту не усвідомлював значення своїх дій, у зв`язку з постійним перебуванням на лікуванні у психіатричних лікарнях. Даний факт не може бути врахований судом як доказ, оскільки відсутні будь-які докази того, що покійний ОСОБА_4 страждав психічними розладами, перебував на обліку у лікаря психіатра або нарколога, чи був визнаний недієздатним або обмежено дієздатним. Крім того, Тячівським ВП ГУНП в Закарпатській області було проведено досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України щодо підробки рукописного тексту ОСОБА_4 , який наявний у вищевказаних заповітах. Постановою про закриття кримінального провадження від 26 квітня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000629 від 30 травня 2018 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представники позивачки ОСОБА_5 – ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 була власником житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.11.1993 року, посвідченого та зареєстрованого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Педан М.В. в реєстрі за №1-2769 (а.с.17).

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 стверджується, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 2 серпня 1982 року зареєстрували шлюб (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про її смерть від 12 травня 2014 року (а.с.8).

Згідно заповіту від 22.04.2016 року, посвідченого та зареєстрованого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М.Т. в реєстрі за №2-462, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося (а.с.5, 62).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 квітня 2016 року за №43679249, який сформовано нотаріусом Бенчак М.Т., заповіт ОСОБА_4 зареєстровано Тячівською державною нотаріальною конторою в 10 годин 29 хвилин 22 квітня 2016 року, зазначено місце посвідчення заповіту - Тячівська державна нотаріальна контора (а.с.63).

Згідно заповіту від 04.03.2015 року, посвідченого та зареєстрованого секретарем виконкому Руськополівської сільської ради, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не знаходилось, і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що стверджується свідоцтвом про його смерть від 08 лютого 2017 року (а.с.7).

В довідці Тячівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 31.08.2017 року за №326 зазначено, що ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 , знаходився на обслуговуванні в Тячівському районному територіальному центрі з 01.04.2009 року по 01.10.2014 року і обслуговувався соціальним робітником ОСОБА_10 Знятий з обслуговування 01.10.2014 року з хворобою: атеросклеротична деменція, згідно довідки від лікаря Руськополівської АЗПСМ №396 від 30.09.2014 року (а.с.11).

Згідно довідки Обласної психіатричної лікарні с. Вільшани, від 19.09.2017 року за №70, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні в даній лікарні з 07.05.2008 року по 27.05.2008 року з діагнозом – синдром алкогольної залежності (а.с.12).

З виписки з історії хвороби №310/2208 стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що йому лікарем поставлений діагноз - синдром алкогольної залежності F 10.2 (а.с.13).

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 26.04.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000629 від 30.05.2018 року, на підставі заяви ОСОБА_7 , про те, що невстановлена особа підробила рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_4 , який наявний в заповіті від 22.04.2016 року, бланк НАІ НОМЕР_2 та заповіті від 04.06.2015 року, закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.14-16).

Також, у вказаній постанові слідчого зазначено, що в ході досудового розслідування було проведено почеркознавчу експертизу та згідно висновку експерта від 17 квітня 2019 року за №4/105 підпис «Капуш» в графі «Підпис» поруч з друкованим записом « ОСОБА_4 » у заповіті від 4 березня 2015 року, що посвідчений секретарем виконкому Русьполівської сільської ради Чулей Д.В., виконаний ОСОБА_4 . Підпис « ОСОБА_4 » в графі «Підпис» у заповіті від 22 квітня 2016 року, що посвідчений державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М.Т., виконаний ОСОБА_4 .

Довідками виконкому Руськополівської сільської ради від 20.07.2016 року стверджується, що згідно рішення сесії Руськополівської сільської ради від 26.03.2013 року за №453 житловий будинок в АДРЕСА_2 , а згідно рішення Руськополівської сільської ради №190 від 15.04.2008 року вулицю АДРЕСА_3 перейменовано АДРЕСА_3 (а.с.18-19).

Згідно довідки Тячівського РПТІ №07/140 від 18.07.2016 року, станом на 31 грудня 2012 року, було зареєстровано за ОСОБА_6 в цілій частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Тячівською державною нотаріальною конторою 17.11.1993 року за реєстровим №І-2769, реєстр №225 (а.с.20).

Відповідно до довідки виконкому Руськополівської сільської ради від 09.02.2017 року за №405/02-341, ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 , поховав свого сусіда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.64).

Відповідно до ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України.

Заповіт відповідно до ст. ст. 1247, 1248 ЦК України складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Спеціальною нормою, яка визначає підстави визнання заповіту нікчемним, є ст. 1257 ЦК України. Відповідно до ч. 1 даної статті заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі виконання такого правочину недійсним судом не вимагається.( ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Як вбачається із роз`яснень, викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказувала, що спірний заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним, з тих підстав, що ОСОБА_4 заповіт не підписував, не розумів значення своїх дій при складанні заповіту, оскільки він постійно перебував на лікуванні в психіатричній лікарні, волевиявлення не відповідало його волі та що форма заповіту не відповідає ст. 1247 ЦК України, оскільки не містить підпису заповідача ОСОБА_4 , а лише незрозумілий текст.

Зі змісту оспорюваного правочину вбачається, що заповіт від 22.04.2016 року складався за особистим зверненням ОСОБА_4 , дієздатність якого нотаріусом було перевірено. Будь-яких доказів про те, що на момент посвідчення заповіту заповідач не мав повної цивільної дієздатності, у матеріалах справи відсутні.

Доводи представників позивача щодо не підписання спадкодавцем ОСОБА_4 спірного заповіту від 22.04.2016 року та відсутності в ОСОБА_4 на момент посвідчення заповіту повної цивільної дієздатності, а також волевиявлення, суд вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні матеріалами встановлено, що спірний заповіт від 22.04.2016 року підписував саме ОСОБА_4 і в самому заповіті міститься підпис ОСОБА_11 , а саме « ОСОБА_4 ».

Оглянуті в судовому засіданні надані позивачкою письмові докази, зокрема: довідка Тячівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 31.08.2017 року за №326, довідка Обласної психіатричної лікарні с. Вільшани, від 19.09.2017 року за №70, виписка з історії хвороби №310/2208 стаціонарного хворого ОСОБА_4 , не можуть доводити обставин перебування ОСОБА_4 на момент підписання та посвідчення спірного заповіту в недієздатному стані чи відсутність в нього волевиявлення щодо заповідання його майна.

При цьому, позивачка та її представники в судовому засіданні не заявляли клопотання про призначення в даній справі посмертної судово-психіатричної експертизи щодо визначення дієздатності померлого ОСОБА_4 на момент укладення спірного заповіту, а також почеркознавчої експертизи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що заповідач ОСОБА_4 недієздатним чи обмежено дієздатним визнаний судом не був, тому мав право на складання заповіту; заповіт має письмову форму та посвідчений нотаріусом; зміст заповіту, текст якого підписаний особисто заповідачем, якому роз`яснено зміст ст.ст. 1233-1236, 1241, 1247-1248, 1254, 1257, 1307 ЦК України, примірник якого виданий заповідачу, зареєстровано його в реєстрі нотаріальних дій.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачкою та її представниками в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивачки при складанні спірного заповіту, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тячівської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 215, 1233, 1234, 1247, 1248, 1257 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тячівської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п.15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_5 , мешканка АДРЕСА_4 , України.

Відповідач – ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_5 , України.

Відповідач – Тячівська державна нотаріальна контора, адреса: м. Тячів, вул. Незалежності, 30, Тячівського району, Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Головуючий : В.І.Бобрушко