Рішення № 86637567, 20.12.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 643/7460/19

Провадження № 2/643/3547/19

20 грудня 2019 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Коцюбинської М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Московського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дитини, аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною шестирічного віку, додаткових витрат на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить:

- стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шести років;

- стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2812,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 07.11.2014 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, їх спільна дитина проживає разом з нею. Відповідач не приймає участі у вихованні сина. На даний час позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною та відповідно її та малолітнього сина фактично утримують батьки позивача. Крім того, позивач вказує, що їх спільна з відповідачем дитина має вроджені вади розвитку правої нижньої кінцівки, вкорочення правої гомілки та на теперішній час вирішується питання щодо встановлення інвалідності дитині. У зв`язку з вродженими вадами у дитини, позивач за період часу з 2017 року по 2019 рік купувала спеціальне ортопедичне взуття та устілки на загальну суму 5625,00 грн. З огляду на викладене, оскільки відповідач необхідної матеріальної допомоги на її утримання та утримання дитини у розмірах, необхідних та достатніх для забезпечення розвитку дитини, не надає, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною шести років та не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, відповідач посилається на те, що він проживає у м. Санкт-Петербург Російської Федерації, де працює лікарем-онкологом у структурному підрозділі Клініки високих медичних технологій ім. М.І. Пирогова. Також вказує, що стягнення з нього аліментів на утримання позивача призведе до його скрутного матеріального становища.

09.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити її позовні вимоги та зазначає про необґрунтованість відзиву відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, в якій просила позов задовольнити та розглядати справу за її відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились. Представником відповідача подано до суду заяву, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на утримання дитини, а в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача відмовити. Також, просить розглядати справу за його відсутності та відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 07 листопада 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 19.10.2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 19).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.08.2016 року № 6330023750, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, фактичне місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.10.2016 року № 6330025461, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, вбачається, що фактичне місце проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно довідки господарського суду Донецької області № 01-42/529 від 27.12.2018 року, ОСОБА_1 дійсно працює в господарському суді Донецької області на посаді секретаря судового засідання з 03.08.2015 року по теперішній час. З 26.12.2016 року по 13.10.2019 року ОСОБА_1 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Відповідно до Указу Президента України № 868 «Про внесення змін до мережі господарських судів України» місцезнаходженням господарського суду Донецької області визначено м. Харків (а.с. 21).

З довідки господарського суду Донецької області № 01-42/350 від 02.09.2019 року, ОСОБА_1 дійсно працює в господарському суді Донецької області з 28.07.2015 року, в тому числі на посаді провідного спеціаліста відділу управління персоналом з 02.09.2019 року по теперішній час. З 26.12.2016 року по 01.09.2019 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (а.с. 83).

Відповідно до висновку Комунального закладу охорони здоров`я «Спеціалізований медико-генетичний центр» від 25.10.2016 року ОСОБА_3 має вроджені вади розвитку правої нижньої кінцівки, дизмелія, тібіальний тип (а.с. 22).

Згідно довідки Академії медичних наук України Інституту паталогії хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка від 07.02.2019 року, ОСОБА_4 перебував на амбулаторному прийомі 02.12.2016 року, 31.08.2017 року, 07.02.2019 року з приводу вродженого вкорочення правої гомілки (а.с. 23).

Згідно трудового договору від 18.03.2019 року, укладеного між Федеральною державною бюджетно освітньою установою вищої освіти «Санкт-Петербурзький державний університет» та ОСОБА_5 , останній працює лікарем-онкологом у структурному підрозділі Клініки високих медичних технологій ім. М.І. Пірогова у Санкт-Петербурзі Російської Федерації та його заробітна плата за місць складає 16618,34 руб. (а.с. 65-68).

Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 Сімейного кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, враховуючи обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 84 Сімейного кодексу України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

За положеннями частини четвертої статті 84 Сімейного кодексу України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, за змістом вказаної норм права, розмір утримання не пов`язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, оскільки відповідач працює лікарем-онкологом у структурному підрозділі Клініки високих медичних технологій ім. М.І. Пірогова у Санкт-Петербурзі Російської Федерації, відповідно має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу, враховуючи захворювання дитини, суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.05.2019 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шести років, в іншій частині вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною шести років задоволенню не підлягають.

За змістом статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

В матеріалах справи наявні товарні чеки від 28.12.2017 року, 19.04.2018 року, 21.08.2018 року, 19.11.2018 року, 28.02.2019 року, 02.03.2019 року, 06.03.2019 року, 19.03.2019 року на придбання ортопедичного взуття та ортопедичних устілок на загальну суму 5625,00 грн (а.с. 24-27).

За таких обставин, вказані витрати є витратами пов`язаними з хворобою дитини, а тому є додатковими витратами у розумінні положень статті 185 Сімейного кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання сина у розмірі 2812,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.

Одночасно, суд роз`яснює, що відповідно до приписів ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною шестирічного віку, додаткових витрат на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.05.2019 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шести років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн 50 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду та з інших поважних причин.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Повне рішення суду складено 23.12.2019 року.

Суддя А.О. Логвінов