Вирок № 86637358, 26.12.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/43/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2019смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Вовк Л.В.

з участю секретаря - Полешко О.С.,

прокурора - Гіля А.В.,Моргая А.С.,Караванського Б.В.,

захисника-адвоката обвинуваченого – Олєнєва Є.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 42017220000001447 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Козіївка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, освіта вища, працюючого на посаді лікаря-отоларинголога отоларингологічного кабінету поліклінічного відділення КЗОЗ «Краснокутська центральна районна лікарня», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

у с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту , органами досудового розслідування, ОСОБА_1 звинувачується в тому , що він будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, перебуваючи на посаді лікаря-отоларинголога КЗОЗ « Краснокутська центральна районна лікарня», 01 червня 2017 року, маючи злочинний умисел, спрямований на підроблення документів в інтересах третіх осіб, знаходячись на своєму робочому місці у КЗОЗ» Краснокутська ЦРЛ» за адресою: Харківська область, смт.Краснокутськ, вул.Миру,139, за проханням ОСОБА_2 вніс до медичної картки останнього завідомо неправдиві дані про його огляд та стан здоров`я, вказавши, що оглядав даного пацієнта 01.06.2017 року, 05.06.2017 року та 09.06.2017 року, після чого відкрив лікарняний лист серії НОМЕР_1 .

Крім того, ОСОБА_1 знову, 26.06.2017 року, маючи злочинний умисел, спрямований на підроблення документів в інтересах третіх осіб, знаходячись на своєму робочому місці у КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ» відкрив лікарняний лист серії НОМЕР_2 на нібито хворого ОСОБА_2 , після чого вніс до медичної картки останнього завідомо неправдиві дані про огляд та його стан здоров`я, вказавши, що оглядав даного пацієнта 26.06.2017 року, 30.06.2017 року, 01.07.2017 року та 05.07.2017 року, що насправді не відповідає дійсності.

Після цього ОСОБА_1 у липні 2017 року видав ОСОБА_2 лікарняні листи непрацездатності серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_3 688212, для пред`явлення за місцем його роботи.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України як службове підроблення, тобто складання , видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей.

Органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 грунтується на підставі таких доказів:

витягом з кримінального провадження № 42017220000001447 , згідно якого, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.12.2017 року, за фактом службового підроблення , складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до них завідомо неправдивих відомостей , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України ;

протоколом тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів від 14 грудня 2017 року, згідно якого в рамках кримінального провадження № 42017220000000415 від 12.05.2017 р., вилучені документи відносно абонента за номером НОМЕР_4 , та диском в кількості 1 шт.

протоколом обшуку від 05.12.2017 р. в рамках кримінального провадження № 42017220000000415 від 12.05.2017 р. , згідно якого проведено обшук в КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ» та виявлено амбулаторну картку хворого ОСОБА_2 і журнал реєстрації амбулаторних хворих КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ « лікаря отоларинголога за 2017 р.

протоколом обшуку від 05.12.2017 р., згідно якого в ході обшуку в КЗОЗ « ОСОБА_3 ЦРЛ» виявлені : завірені копії табелів обліку робочого часу КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ» стосовно ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.07.2017 р. ; копія журналу реєстрації листків непрацездатності КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ» за період з 16.01.2017 року по 13.07.2017 р. ; корінець листка непрацездатності серії НОМЕР_2 ; корінець листка непрацездатності серії АДВ №688013 , корінець листка непрацездатності АГЦ №673865.

протоколом огляду тимчасово вилучених предметів в ході проведення обшуку від 06.12.2017 року , в рамках кримінального провадження № 42017220000000415 від 12.05.2017 р. , згідно якого оглянуті тимчасово вилучені предмети в ході проведення обшуку 05.12.2017 року ,

ухвалою слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 19.12.2017 р. про надання дозволу на використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових дій) проведених під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017220000000415 від 12.05.2017 р. та за результатами яких складено протокол №219 разом з додатками - оптичним диском DVD- R у кримінальному провадженні №№ 42017220000001447.

протоколом про результат здійснення негласної слідчої (розшукової дії) від 27.10.2017 року відносно ОСОБА_2 , в ході якої зафіксовані розмови між двома абонентами.

диском DVD- R з файлами інв.№ 18 т від 08.06.2017 р., згідно якого зафіксована вище вказана розмова.

протоколом огляду предметів ,які можуть мати значення речових доказів від 15.12. 2017 року , відносно ОСОБА_2 в проміжок часу з 18.06.2017 р. по 05.07.2017 р.

протоколом огляду предметів ,які можуть мати значення речових доказів від 15.12. 2017 року , відносно ОСОБА_2 в проміжок часу з 26.04.2017 р. по 01.07.2017 р.

рапортом ст.слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури області О.Бережного про те, що ним 11.12.2017 р. зателефоновано на номер ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) та здійснено виклик останнього до прокуратури;

постановою про визнання у кримінальному провадженні речових доказів від 25.12.2017 року, згідно якої визнані речовими доказами копії журналів реєстрації листків непрацездатності , журнал реєстрації амбулаторних хворих, амбулаторна картка хворого, корінці листків непрацездатності ;

висновком експерта Харківського НДЕКЦ від 07.08.2019 року № 13/105 Се , згідно якого ОСОБА_1 приймав участь у розмові , зафіксованій на представленому суду носії інформації, згідно якого аудіозапис, що міститься на даному носії інформації не піддавався змінам , ознак монтажу не виявлено.

Проаналізувавши наведене вище, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ у нарадчій кімнаті, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.366 КК України не визнав та суду пояснив, що 31 травня 2017 р. на прийом з`явився ОСОБА_4 В.О., який скаржився на стан здоров`я . Він оглянув гр-на ОСОБА_2 ,встановив діагноз та призначив хворому лікування , виписавши талон , з наступного робочого дня 01 червня 2017 р. відкрив лікарняний . Чи оглядав він ОСОБА_2 05.06.2017 р. він не пам`ятає. 09 червня 2017 р. ОСОБА_2 з`явився на прийом та лікарняний в цей день був закритий . Крім того, 24 червня 2017 р. ОСОБА_2 повідомив про погіршений стан здоров`я. Будучи єдиним лікарем оталаринголом в районі та ургентним , оглянувши пацієнта ,впевнившись про хворобу останнього , призначив йому лікування , оскільки це був вихідний день та лікарня не працювала , то він з 26 червня 2017 р. відкрив лікарняний ,який по закінченню лікування та видужанню хворого ,після огляду хворого ,05 липня 2017 р. був закритий. Лікарняний був виданий на руки . Він не складав , не видавав завідомо неправдивих офіційних документів та не вносив до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Інкримінований йому злочин він не вчиняв та просить його виправдати.

Перелічені вище докази, надані стороною обвинувачення , викликають сумніви та суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі, іноді, як «Конвенція») вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).

Пред`явлене звинувачення ОСОБА_1 суд визнав не доведеним зі слідуючих підстав .

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому обов`язок доказування зазначених обставин відповідно до частини першої статті 92 вказаного Кодексу покладається на прокурора.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Під час судового слідства у даному кримінальному провадження сторонам були забезпечені всі умови для реалізації ними передбачених ст.ст. 22, 26 КПК України процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Щодо пред`явленої підозри обвинуваченому ОСОБА_1 .

Згідно ст. 214 КПК України, зокрема, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ст. 276 КПК України, зокрема, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 277 КПК України, зокрема, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити, в тому числі найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення.

Згідно ст. 278 КПК України, зокрема, дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п. 14 ст. 3 КПК притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту статей 276,277, 283 КПК випливає, що здійснення письмового повідомлення про підозру є передумовою для проведення процесуальних дій (в т.ч. допиту) під час досудового розслідування щодо особи, яка після відповідного повідомлення набуває процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, що прямо пов`язано із реалізацією загальної засади змагальності сторін у кримінальному і провадженні, забезпечення права на захист тощо.

Відповідно до ч.3 ст.214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів даного провадження 13 грудня 2017 року, о 10 год.20 хв., прокуратурою Харківської області в рамках кримінального провадження № 4201722000000415 від 12.05.2017 року було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, а саме службового підроблення , тобто складання , видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей.

Проте станом на 13 грудня 2017 р., 10 год.20 хв., по кримінальному провадженню № 42017220000000415 досудове розслідування проводилося за ст. 364 ч.2 КК України , яке було порушено щодо окремих посадових осіб правоохоронних органів Харківської області, але не у відношенні ОСОБА_1 , який є лікарем Краснокутської ЦРЛ.

Так , з витягу з ЄРДР №4201722000000415 від 12.05.2017 року вбачається, що вказане кримінальне провадження відкрито за ч.2 ст.364 КК України з однією фабулою за фактом зловживання владою або службовим становищем , що спричинило тяжкі наслідки під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам , а також сприяння ведення господарської діяльності окремим суб`єктам господарювання , отримання незаконних переваг від платників податків , надання протиправних вказівок підлеглим працівникам в тому числі оперативних підрозділів з боку окремих посадових правоохоронних органів в Харківській області . Крім того, в рамках вищевказаного кримінального провадження 13.12.2017 р. порушені кримінальні провадження № 420172200000 та №4201722000001445 за ч. 4 ст.359 КК України ( за фатом підроблення документів) та ч.1 ст.190 КК України ( за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою працівниками податкової інспекції ) ,які об`єднані в одне провадження за № 4201722000000415 . Отже кримінальне провадження відкривалось тільки за даними фактами. З приводу будь-яких протиправних дій вчинених іншими особами, в тому числі за фактом службового підроблення ,складання , видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей саме з боку ОСОБА_1 до ЄРДР відомості не вносились.

В порушення вимог ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор після самостійного виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України не пізніше 24 годин відомості про скоєння даного кримінального правопорушення саме ОСОБА_1 до ЄРДР не внесли.

За ст. 366 КК України, а також за будь-якою статтею КК України у відношенні ОСОБА_1 станом на 13 грудня 2017 року по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не проводилося і дані про вчинення такого злочину до ЄРДР не вносилися.

В той же час 14 грудня 2018 року прокурором відділу прокуратури Харківської області Гілем А.В. незаконно в рамках кримінального провадження №42017220000000415 винесена постанова про виділення матеріалів досудового розслідування, якою з даного кримінального провадження були виділені в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо кримінального правопорушення скоєного ОСОБА_1 , передбаченого ст. 366 ч.1 КК України. В подальшому таким матеріалам було надано №42017220000001447.

Таким чином ОСОБА_1 було незаконно повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України 13 грудня 2017 року, о 10 год. 20 хв., в той час як кримінальне провадження по такому злочину, в тому числі у відношенні ОСОБА_1 зареєстровано не було і не розслідувалося , прокуратура проводила зовсім інше розслідування -винятково за ст. 364 ч. 2 КК України у відношенні посадових осіб правоохоронних органів Харківської області, яке згодом було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України .

Сторона звинувачення не надала жодного доказу миттєвої реєстрації повідомлення про підозру ОСОБА_1 в ЄРДР.

В той же час в кримінальному провадженні № 42017220000001447 ОСОБА_1 про підозру не повідомлявся.

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Тобто, фактично, в такому випадку, у цій справі досудове розслідування (повідомлення про підозру та допит) за наведеними фактами у відношенні ОСОБА_1 було здійснено до внесення відомостей до реєстру 13.12.2017 ,о 10 год. 20 хв., а відомості внесено 14.12.2017 р., о 14 год 58 хв., тобто без такого внесення за цими фактами, що не допускається кримінально-процесуальним законодавством.

Як наслідок порушено порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форму, процедуру) в частині послідовності (кроків) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.

Таку ж позицію висловив і Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 в справі № 753/11828/13-к.

Вищевказане є грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, а отже в даному випадку мало місце незаконне повідомлення про підозру ОСОБА_1 , його допит, а отже і незаконне притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Має місце незаконне обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Щодо доказів наданих стороною обвинувачення по даній справі.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Щодо протоколу про проведення негласних слідчо-розшукових дій від 27.10.2017 р.

року, а також аудіодиску до нього зі змістом розмови двох осіб, то можливо зробити висновок про неналежність даних доказів щодо даного кримінального провадження, тому що органами досудового слідства не встановлено і не доведено кому належать телефонні номера з яких здійснювалась вказана розмова; не підтверджено , що розмову вели між собою дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , крім того не зрозуміло суть самої розмови і яке відношення вона має до обставин, що доказуються у даному провадженні.

В той же час ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_2 заперечують, що у вказаній розмові приймали участь і що на диску записані їх голоси.

Що стосується листків непрацездатності, корінців вказаних листків, виписаних на ім`я ОСОБА_2 , лікарняної картки на ім`я останнього, журналу обліку амбулаторних хворих, копії журналу реєстрації листків непрацездатності ,які визнані речовими доказами , то самі по собі дані документи не можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 злочину у якому він обвинувачується, тому що не несуть на собі ніяких слідів злочину і формально є законними документами.

Судом встановлено, що всі вищевказані докази незаконним шляхом потрапили до кримінального провадження №42017220000001447, тому що вони отримувались в рамках кримінального провадження №42017220000000415 і на них в рамках цього ж провадження накладено арешт ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2017 року.

Протокол про проведення негласних слідчо-розшукових дій від 27.10.2017 року та аудіодиск до нього також незаконно потрапили до вказаного кримінального провадження. Рішення суду про використання результатів проведених негласних слідчо-розшукових дій у вигляді складення даного протоколу винесене 19.12.2017 року в рамках кримінального провадження №42017220000000415, тобто вже після виділення матеріалів із даного кримінального провадження в окреме провадження №420172200000001447 від 14 грудня 2017 р. Якого-небудь процесуального рішення про виділення з кримінального провадження №42017220000000415 цих розсекречених матеріалів та приєднання їх до кримінального провадження №420172200000001447 також не має.

В постанові прокурора Гіля А.В. від 14.12.2017 року про виділення матеріалів досудового розслідування в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства не вказано, які конкретно матеріали виділені з кримінального провадження №42017220000000415.

Таким чином взагалі не зрозуміло на підставі яких матеріалів було зареєстроване кримінальне провадження №42017220000001447 і чи були вони взагалі.

Судовим розглядом встановлено , шо журнал обліку амбулаторних хворих обвинуваченим ОСОБА_1 взагалі не вівся , а обставини його ведення іншими особами , так і не були встановлені слідством.

Крім того , в амбулаторній картці ОСОБА_2 маються записи лікаря ОСОБА_1 про його огляд з 01.06.2017 р. по 09.06.2017 р. , з 26.06.2017 р. по 05.07.2017 р. та підпис хворого ОСОБА_2 , що він згоден з лікуванням.

Рапорт старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Бережного О., що ним 11.12.2017 р. зателефоновано на особистий номер ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) для пред`явлення підозри , суд вважає неналежним доказом ,оскільки він має численні виправлення дат та не підтверджує , що вказаний номер належить ОСОБА_1 .

Тобто сторона обвинувачення надала для суду в якості доказів вини обвинуваченого документи, які не мають ніякого відношення до даного кримінального провадження і які не повинні розглядатися в судовому процесі і на підставі яких неможливо винести судове рішення.

Крім того , відповідно до ч.1 ст.252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Частиною 1 ст.104 КПК України передбачено , що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

В протоколі про результат здійснення негласної слідчої дії №219 від 27.10.2017 р. відображений тільки результат проведених НСРД , а саме зміст розмов абонентів телефонних розмов , але не його хід.

Не відображений процес проведення НСРД, а саме яким чином , де саме ,яким спеціалістом , за допомогою яких технічних засобів , проводився запис даної розмови .

Не вказаний технічний носій , на який була записана дана розмова , який повинен бути приєднаний до протоколу . Мається тільки додаток до протоколу диск DVD- R №18 , який не є тим технічним засобом, на який була записана розмова , а є носієм копії даної розмови , перенесеного з оригіналу технічного засобу.

Не відображений сам процес письмового складення даного протоколу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Протокол від 27.10.2017 р. складений оперуповноваженим ,який не є ні слідчим, ні прокурором і якого не має в списку слідчої групи по даному провадженню.

Технічний носій з записом розмови до протоколу не прилучений та ніяк не зазначений.

Наданий суду лазерний диск CD -R , по якому проводилася експертиза , є вторинною копією з диска DVD- R №18 , який сам зберігає копію запису з оригіналу технічного носія.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що вказані докази є незаконними та недопустимими. Інших доказів по справі стороною обвинувачення надано не було.

Проте було надано незаперечний доказ з боку сторони захисту, а саме свідчення ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що він дійсно у червні-липні 2017 року хворів, що у період хвороби приїжджав на огляди до лікаря отоларинголога ОСОБА_1 , отримував від нього консультації щодо лікування, після хвороби законно тримав лікарняні листки, які потім ,у відповідності до чинного законодавства ,надав за місцем роботи. ОСОБА_2 пояснив, що на його думку дії ОСОБА_1 , як лікаря, в даному випадку повністю відповідали чинному законодавству.

Усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться судом на його користь.

Відповідно до статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного прооцесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які утверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Тобто, як наслідок, обвинувачення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України, грунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинуваченн я і кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального злочину і підлягає виправданню, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка зобов`язує суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а також ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, які регламентують застосування принципу верховенства права у кримінальному провадженні та кримінально-процесуальному законодавстві, під час розгляду судового провадження відносно ОСОБА_1 суд використовує як джерело права практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.

Згідно вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають:

подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Згідно ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 цього Кодексу за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 366 КК України настає у разі складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільно небезпечне, тобто однією з необхідних ознак злочину є винність особи, яка вчинила його.

Згідно ст.23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Відповідно до ст.24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Суб"єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), отже обов`язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, а саме відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого |є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального проровадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього 'одексу (ч. 1 ст. 373 КПК України).

На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору відносності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч.1 ст. 366 КК України злочину, не знайшло свого підтвердження у судовому провадженні належними і допустимими доказами, а тому ОСОБА_1 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю у його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Питання про долю речових доказів, слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, арешт , в рамках кримінального провадження 42017220000001447 від 14.12.201 р. ,на майно не накладався

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ч.1 ст. 366 КК України визнати невинуватим та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.

Речові докази – копію журналу реєстрації листків непрацездатності КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ»- залишити в матеріалах даного кримінального провадження ; журнал реєстрації амбулаторних хворих , амбулаторна картка хворого ОСОБА_2 , корінець листка непрацездатності серії НОМЕР_2 ; корінець листка непрацездатності серії АДВ №688013 , корінець листка непрацездатності АГЦ №673865-повернути КЗОЗ « Краснокутська ЦРЛ; 3 листки непрацездатності- повернути до Харківської ОДПІ ГУДФС у Харківській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Л. В. Вовк