Вирок № 86634663, 26.12.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3105/18

Провадження №1-кп/265/135/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Шиян В.В.,

за участю секретарів судового засідання – Федорової А.С., Розсоха І.О., Тулянкіної М.М., Себко Г. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017050790002217 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, який працює ФОП, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, який працює в ПрАТ «МК «Азовсталь», зареєстрованого в АДРЕСА_2 , проживаючого по АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів – Наренкович Д. О., Величко Л. С.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Албот О. М., Константинова І. В., Сніга В. І.,

потерпілих – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2017 року приблизно об 1-00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку 86 по вулиці Виноградній в Лівобережному районі міста Маріуполя, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, підійшов до раніше не знайомого ОСОБА_4 та здійснив на нього напад, в ході якого наніс ОСОБА_4 декілька ударів кулаками по голові та обличчю, від яких потерпілий впав на коліна, спричинивши ОСОБА_4 своїми умисними діями тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ (струс головного мозку), синець навколо правого ока, синець в лобній області праворуч, синець навколо лівого ока, синець в області спинки носа по центру, садно в тім`яній області праворуч, садно в потиличній області більш ліворуч, два садна в тім`яній області ліворуч, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели за собою короткочасний розлад здоров`я на термін понад 6 але не більш 21 дня, після чого відкрито заволодів майном ОСОБА_4 , а саме: чоловічою сумкою вартістю 800 гривень, в якій знаходились гроші в сумі 400 гривень, водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ 2107, 4 ключа від квартири, вартістю 50 гривень кожний, загальною вартістю 200 гривен , 2 ключи від домофону, вартістю 30 гривень кожний, загальною вартістю 60 гривень, спричинивши ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 1460 гривень, після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Того ж дня близько 1-00 год., ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольною сп`яніння, знаходячись біля будинку 86 по вулиці Виноградній в Лівобережному районі міста Маріуполя, не усвідомлюючи злочинний умисел ОСОБА_1 , направлений на скоєння розбійного нападу відносно ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, підтримуючи дії ОСОБА_1 з нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , наніс останньому удар кулаком ліворуч по тулубу та два удари долонями по вухах, в результаті чого своїми діями завдав останньому тілесне ушкодження в вигляді переламу VI ребра ліворуч, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило за собою тривалий розлад здоров`я на строк більше 21 дня, після чого з місця скоєння злочину втік.

20 листопада 2017 року приблизно об 23-20 год., ОСОБА_1 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, будучі особою, яка раніше вчинила розбій, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, підійшов до ОСОБА_3 , та здійснив на нього напад, в ході якого схопив останнього за куртку, внаслідок чого потерпілий впав на землю, після чого ОСОБА_1 відтягнув ОСОБА_3 до гаражів, що розташовані у вказаному дворі, де наніс декілька ударів взутими ногами по тулубу та рукам, якими останній прикривався від нанесення ударів, внаслідок чого спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: переламу нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день, після чого відкрито заволодів майном ОСОБА_3 , а саме:

- курткою чорного кольору фірми «Dіраі» вартістю 508,50 гривень,

- в якій знаходився мобільний телефон «Nomi» вартістю 276,67 гривень з сім-картою оператору мобільного зв`язку «Київстар» вартістю 25 гривень з грошовими коштами на її рахунку 20 гривень та з картою пам`яті на 8 Гb вартістю 180 гривень,

- ліхтариком чорного кольору вартістю 86,25 гривень,

- грошовими коштами в сумі 40 гривень,

- навушниками чорного кольору вартістю 120 гривень,

- двома акумуляторними батареями «Nокіа» вартістю по 120 гривень кожна, загальною вартістю 240 гривень,

заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1496,42 гривень, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_1 скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій). Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ст.187 ч.1 КК України.

Також ОСОБА_1 скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), будучи особою, яка раніше вчинила розбій. Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч. 2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_2 своїми діями завдав умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 122 КК України.

Натомість органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_4 було висунуто обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченому ст. 187 ч.2 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 , за висунутим йому обвинуваченням не визнав свою провину та вказував, що він прийшов у вересні 2017 року до кафе «Корсар», що розташоване на узбережжі Азовського моря по вулиці Виноградній в місті Маріуполі, відпочити та випите пива. Біля кафе «Хайлонг», розташованого поруч, він зустрівся із ОСОБА_5 , разом із яким був ОСОБА_2 Десь біля півночі біля виходу з кафе «Хайлонг» він випадково зачепився плечима з ОСОБА_4 , якого до цього не знав. Внаслідок зазначеного непорозуміння він штовхнув потерпілого рукою, від чого той впав у кущі. Додавав, що ОСОБА_4 , трохи полежавши у кущах, піднявся та пішов геть. Натомість, відчуваючи, що потерпілий повинен пояснити, чому він його штовхнув плечем, він вирішив наздогнати ОСОБА_4 , щоб з`ясувати це на кулаках. При цьому він нікого за собою не кликав та не домовлявся ні про що із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Наздогнавши ОСОБА_4 , він розвернув його до себе обличчям та вдарив три рази кулаком лівої руки по обличчю та голові ліворуч. Від ударів ОСОБА_4 встав на коліна, після чого він одразу зірвав сумку з плеча потерпілого. У потерпілого щось випало, що саме він не бачив, але чув глухий звук. Після події пішов геть. Більше він не бив потерпілого. При цьому він не бачив, щоб хтось ще бив ОСОБА_4 . Додавав, що про телефон потерпілого він не знав та не бачив його. Після цього він ні з ким нічого не обговорював. Стверджував, що бажання заволодіти сумкою ОСОБА_4 виникло у нього, коли той впав на коліна, тому до побиття ОСОБА_4 він не бажав викрадати майно потерпілого. Також він не домовлявся із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про взаємну допомогу. Кожен діяв самостійно. В викраденій сумці ОСОБА_4 були ключі та якийсь папірець, які він викинув разом із сумкою. Додавав, що того вечора ОСОБА_2 не питав його про сумку ОСОБА_4 . При цьому додавав, що пояснення під час слідчого експерименту надавав добровільно та пам`ятав тоді краще.

Відповідно протоколу слідчого експерименту, проведеного 5 березня 2018 року за участі ОСОБА_1 , його захисника, понятих, спеціаліста, з відео фіксацією ОСОБА_1 на місці події, біля кафе «Хайлонг» по вул. Виноградній в м. Маріуполі, відтворив обставини скоєного ним злочину відносно ОСОБА_4 , вказавши аналогічним чином порядок та механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому 10 вересня 2017 року та момент заволодіння ним майном останнього. Вказане також підтверджується відео фік-сацією слідчої дії, зафіксованій на ДВД диску, який був оглянутий 5 березня 2018 року відповідно до протоколу огляду предмету (т. 2, а. с. 48-51, 52, 53).

Щодо епізоду викрадення майна у ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_1 вказував, що 20 листопада 2017 року пізно ввечері перебував разом зі своїм товаришем на площі Перемоги в Лівобережному районі міста Маріуполя біля кіоску з цигарками, де вжив декілька пляшок пива. При цьому стверджував, що на площі сталась у той момент бійка на зупинці громадського транспорту, в якій він участі не приймав. Хто саме бився він теж не бачив. Потім він помітив, що один чоловік, який приймав участь у бійці пішов по проспекту Перемоги в місті Маріуполі, в сторону банку. Він вирішив піти за потерпілим з метою заволодіти курткою ОСОБА_3 . Бачив, що одна рука у ОСОБА_3 була прижата до тулубу. Він наздогнав потерпілого у дворі будинку АДРЕСА_4 та біля гаражів його штовхнув двома руками у спину, від чого ОСОБА_3 впав на землю. Він потягнув потерпілого за руку на декілька метрів у бік до гаражів, подалі від доріжки, щоб їх не побачили. На вулиці було темно, близько 23-00 години. При цьому ОСОБА_3 опір не чинив та перебував у свідомості. Куртку з ОСОБА_3 він зняв, смикнув її через голову зі спини. Запевняв при цьому, що не бив потерпілого, тому руку йому не міг зламати. Викрадену куртку він потім віддав іншій особі. У скоєному каявся та повністю визнавав матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_3 . В той же час вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди визнавав частково, вважаючи їх завищеними. Також частково визнавав вимоги прокурора щодовідшкодування витрат на лікування потерпілих, оскільки не завдавав усіх ушкоджень останнім.

Відповідно протоколу слідчого експерименту, проведеного 21 січня 2018 року за участі ОСОБА_1 , його захисника, понятих з відео фіксацією, ОСОБА_1 перебуваючи на місці події, площа Перемоги та подвір`я будинку АДРЕСА_4 , відтворив обставини скоєного ним злочину відносно ОСОБА_3 , вказавши порядок своїх дій та механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому 20 листопада 2017 року та момент заволодіння ним майном останнього. При цьому на місці показав яким чином він наздогнав та завдав кулаком лівої руки 3-4 удари по тулубу ОСОБА_3 та штовхнув того, від чого потерпілий впав. Вказане також підтверджується відео фіксацією слідчої дії, зафіксованій на ДВД диску, який був оглянутий 21 січня 2018 року відповідно до протоколу огляду предмету (т. 2, а. с. 164-167, 168, 169).

Обвинувачений ОСОБА_2 , не визнаючи свою провину у пред`явленому йому обвинуваченні, в судовому засіданні вказував, що із ОСОБА_1 знайомий 3-4 роки. Так в першій половині вересня 2017 року він прийшов ввечері біля 22-00 години до кафе «Корсар», що розташоване по вулиці Виноградній в місті Маріуполі, де випивав спиртні напої. Десь через одну або дві години він зустрів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які йшли до кафе «Хайлонг», що розташоване поблизу. Він до них підійшов. Бачив при цьому, що ОСОБА_4 , коли виходив з цього кафе, зачепив ОСОБА_1 плечем, після чого ОСОБА_1 наніс удав ОСОБА_4 в обличчя. Це також бачив ОСОБА_5 . Після удару ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_4 впав у кущі. Вони натомість пішли втрьох до туалету. Потім пам`ятає, що ОСОБА_4 піднявся та пішов геть. Однак у цей момент ОСОБА_1 пішов за потерпілим. Він із ОСОБА_5 попрямували за ОСОБА_1 . Навіщо ОСОБА_1 побіг за цим потерпілим, йому не відомо, оскільки вони ні про що не домовлялись між собою. Десь через 150 метрів він із ОСОБА_5 наздогнали ОСОБА_1 , побачивши, що ОСОБА_1 знову ударив рукою в обличчя ОСОБА_4 , від чого потерпілий впав на коліна. При цьому він бачив, що після цього удару щось випало у ОСОБА_4 з карману, можливо мобільний телефон. Коли ж ОСОБА_4 почав підійматися, то вже він підскочив та вдарив ОСОБА_4 долонями по обох вухах, а потім кулаком по ребрам потерпілого. Додавав, що у цей момент ОСОБА_1 також наносив удари ОСОБА_4 . Пояснив, що удари почав наносити із-за солідарності з ОСОБА_1 , щоб підтримати останнього. У цей час ОСОБА_5 був позаду них та удари ОСОБА_4 не наносив. Після побиття потерпілого, вони розійшлись. Він пішов із ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 пішов у інший бік. Стверджував, що жодного майна ОСОБА_4 він не брав. Домовленостей щодо викрадення майна не було. Однак він вже після події бачив, що у ОСОБА_1 в руках з`явилась сумка, яку до цього він бачив у ОСОБА_4 . Натомість через 7 хвилин, коли він зустрівся із ОСОБА_1 то в нього вже не було сумки потерпілого. Про те, що ОСОБА_5 викрав телефон ОСОБА_4 він дізнався лише в поліції. У скоєному каявся, сплативши витрати на лікування ОСОБА_4 , просить суд строго його не наказувати.

Відповідно протоколу слідчого експерименту, проведеного 24 березня 2018 року за участі ОСОБА_2 , понятих, з відео фіксацією на місці події, біля кафе «Хайлонг» по вулиці Виноградній в місті Маріуполі, обвинувачений ОСОБА_2 відтворив обставини скоєного ним злочину відносно ОСОБА_4 , вказавши аналогічним чином порядок та механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому 10 вересня 2017 року. Вказане також підтверджується відео фіксацією слідчої дії, зафіксованій на ДВД диску, який був оглянутий 5 березня 2018 року відповідно до протоколу огляду предмету (т. 2, а. с. 55-60, 61, 62).

На підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 2 КК України, за клопотанням прокурора в ході судового розгляду були допитані потерпілі та свідки, а також досліджені наступні письмові, речові докази та експертні висновки відповідно до ст. 94 КПК України.

По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_4 .

Потерпілий ОСОБА_4 вказував суду, що 10 вересня 2017 року він відпочивав на узбережжі Азовського моря, де вживав спиртні напої. В той вечір при ньому була сумка через плече, два комплекти ключів, банківська карта, водійське посвідчення, технічний паспорт, грошей близька 400 гривень, а свій мобільний телефон він тримав у руках. Так, збираючись додому, він виходив з кафе «Хайлонг», розташованому на вулиці Виноградній в місті Маріуполі, та випадково зачепив обвинуваченого ОСОБА_1 плечем. Після цього через деякий час вже по дорозі додому на нього ззаду напали. Йому було нанесено перший удар у праву скроне-потиличну частину голови, від чого він впав на коліна та на руки. Потім його били по голові кулаками, били з двох сторін, оскільки нанесли один удар по ребрам вже з лівої сторони ногою. Скільки при цьому було нападників він не бачив, вважаючи, що їх було двоє. Додавав, що він не чув, щоб нападники розмовляли між собою або із ним. Після побиття він відчув, як з нього стягнули сумку з плеча. Потім він на деякий час втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то ані телефону, ані грошей при ньому не було. Перехожі викликали швидку допомогу. З викраденого йому нічого не повернули. Однак зазначав, що ОСОБА_2 відшкодував йому на лікування 730 гривень, оскільки від скоєного на нього нападу на його обличчі залишились синці, на голові садна, а також було спричинено перелам ребра.

Згідно із постановою прокурора від 16 лютого 2018 року про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування та відповідно до копії протоколу слідчого експерименту від 6 жовтня 2017 року за участі понятих потерпілий ОСОБА_4 на місці події відтворив обставини скоєного відносно нього злочину, вказавши аналогічним чином порядок та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими 10 вересня 2017 року, уточнюючи, що після удару по ребрах він впав на землю, після чого йому було нанесено ще 1 удар по переніссю, після якого у нього й було зірвано його сумку (т. 1, а. с. 122-127; т. 2, а. с. 40-43).

Свідок ОСОБА_5 в суді вказував, що 10 вересня 2017 року він відпочивав на узбережжі Азовського моря, де вживав спиртні напої і де зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В той час, коли вони разом заходили до кафе «Хайлонг» розташованого на вулиці Виноградній в місті Маріуполі, ОСОБА_1 зачепився плечем з потерпілим ОСОБА_4 та між ними сталося якесь не порозуміння, в наслідок чого ОСОБА_1 штовхнув потерпілого, від чого останній впав. В подальшому потерпілий піднявся та пішов по вулиці Виноградній в місті Маріуполі, а ОСОБА_1 пішов за ним. Навіщо він пішов за потерпілим, не пояснював. Він не дуже розуміючи що відбувається, разом з ОСОБА_2 пішли за ОСОБА_1 та потерпілим, при цьому в той час, обидва вже зникли з виду. Коли він разом з ОСОБА_2 наздогнали ОСОБА_1 з ОСОБА_4 між ними вже була бійка. ОСОБА_2 почав допомагати ОСОБА_1 дратися, в наслідок чого наніс один удар потерпілому в район ребер. Чи наносив ОСОБА_2 ще якісь удари потерпілому, він не пам`ятає. Коли ОСОБА_1 забрав сумку у потерпілого він не бачив, оскільки стояв за ОСОБА_2 . Під час бійки у потерпілого випав мобільний телефон, якого ніхто не побачив. Він підібрав вказаний мобільний телефон та залишив собі. При цьому нікому нічого не сказав. В подальшому він бачив сумку у ОСОБА_1 , але куди він подів її йому не відомо. Пояснив, що ніякої домовленості щодо спільних дій не було. Викрадення майна сталося спонтанно. Також пояснив, що по факту викрадення мобільного телефону у ОСОБА_4 його було засуджено за ст. 185 ч.1 КК України.

21 лютого 2018 року під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 , понятих, з відео фіксацією на місці події, біля кафе «Хайлонг» по вул. Виноградній в м. Маріуполі, ОСОБА_5 відтворив обставини подій, що відбулись 10 вересня 2017 року за його участі відносно ОСОБА_4 , вказавши аналогічним чином порядок та механізм нанесення обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілому, що було зафіксовано в протоколі слідчого експерименту з фото таблицею від 21 лютого 2018 року. Вказане також підтверджується відео фіксацією слідчої дії, зафіксованій на ДВД диску, який був оглянутий 21 лютого 2018 року відповідно до протоколу огляду предмету (т. 2, а. с. 64-67, 68, 69).

На підставі постанови прокурора від 16 лютого 2018 року про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування та відповідно до копії протоколу огляду місця події від 6 жовтня 2017 року за участі понятих, потерпілого ОСОБА_4 було оглянуто ділянку місцевості на узбережжі Азовського моря в Лівобережному районі міста Маріуполя, де розташовані кафе «Хайлонг», на відстані п`яті метрів мається стіна, яка проходить повз приватного сектору. З обох сторін стіни розташовані приватні будинки, на одному з яких мається напис вулиця Виноградна 86, де потерпілій пояснив, що саме на цьому місці, коли він повертався додому незнайомі спричинили йому тілесні ушкодження та викрали його майно (т. 1, а. с. 119-121; т. 2, а. с. 40-43).

За висновком експерта № 957 від 14 вересня 2017 року вбачається, що виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження: синець навколо правого ока; синець в лобній області праворуч; синець навколо лівого ока; синець в області спинки носа по центру; садно в тім`яній області праворуч; садно в потиличній області більше ліворуч; два садна в тім`яній області ліворуч, утворилися в результаті щонайменше 8 (восьми) дій тупих предметів, можливо при обставинах, вказаних оглянутим, та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. При цьому описані тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту (т. 2, а. с. 71).

За висновком експерта № 1118 від 2 лютого 2018 року вбачається, що на підставі медичних документів ОСОБА_4 виявлені у нього тілесні ушкодження при огляді: ЗЧМТ (струс головного мозку) синець навколо правого ока; синець в лобній області справа; синець навколо лівого ока; синець в області спинці носа по центру; садно в тім`яній області праворуч; садно в потиличній області більш ліворуч; два садна в тім`яній області ліворуч, утворилися в результаті дій тупих предметів, можливо при обставинах, вказаних оглянутим, та по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвели за собою короткочасний розлад здоров`я на термін понад 6, але не більш 21 дня, оскільки згідно із методичними рекомендаціями до трактування і експертної оцінки клінічного діагнозу «Струсу і забою головного мозку» - струс головного мозку є найбільш легким пошкодженням, що характеризується нетривалими функціональними порушеннями, які нормалізуються після травми на першому або другому тижні.

Тілесне ушкодження, виявлене у нього при зверненні за медичною допомогою: перелам VI ребра ліворуч, могло утворитись в результаті дії тупого предмета в зазначений термін, при описаних обставинах, та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на строк більше 21-го дня.

Вказані тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах на які посилається ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту за його участі (т. 2, а. с. 72-74).

На підставі висновку експерта № 219 від 15 березня 2018 року тілесні ушкодження, що були виявлені у ОСОБА_4 при огляді та зверненні за медичною допомогою: ЗЧМТ (струс головного мозку) синець навколо правого ока, синець в лобній області праворуч, синець навколо лівого ока, синець в області спинки носа по центру, садно в тім`яній області праворуч, садно в потиличній області більш ліворуч, два садна в тім`яній області ліворуч; перелам VI ребра ліворуч, утворились в результаті дії тупих предметів, якими могла бути рука стиснута в кулак сторонньої людини, можливо в термін та при обставинах, на які вказує ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту за його участі.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_4 не могли утворитись при обставинах, на які посилається ОСОБА_1 , оскільки локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не співпадає з діями ОСОБА_1 , на які вказує останній під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_4 у вигляді: ЗЧМТ (струс головного мозку), синець навколо правого ока, синець в лобній області праворуч, синець навколо лівого ока, синець в області спинки носа по центру, садно в тім`яній області праворуч, садно в потиличній області більш ліворуч, два садна в тім`яній області ліворуч, могли утворитись при обставинах, на які вказує ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, однак, вказаний ним удар в область спини не може бути розцінений, як механізм утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_4 у вигляді перелому VI ребра ліворуч, бо свідок не пам`ятає куди саме, в яку сторону наносився удар. (т. 2, а. с. 75-78).

За висновком експерта № 278 від 29 березня 2018 року вбачається, що виявлені тілесні ушкодження на обличчі ОСОБА_4 могли утворитись при обставинах, на які посилається ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Тілесне ушкодження ОСОБА_4 у вигляді переламу VI ребра ліворуч могло утворитись і від удару кулаком, на який посилається ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Будь-яких видимих тілесних ушкоджень на вушних раковинах ОСОБА_4 не виявлено (т. 2, а. с. 79-85).

На підставі постанови прокурора від 16 лютого 2018 року про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування та відповідно до протоколу огляду предмету 4 жовтня 2017 року було оглянуто копії гарантійного талону та мобільний телефон «Леново» (т.2, а. с. 40-43, 90).

21 лютого 2018 року було оглянуто водійське посвідчення НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видані ОСОБА_4 , що зафіксовано в протоколі огляду предмету від 21 лютого 2018 року з фото таблицею. (т. 2, а. с. 40-43, 90).

За довідкою ТОВ «АТБ-Маркет» станом на 10 вересня 2017 року вартість чоловічої сумки становила 800 гривень. (т. 2, а. с. 102).

По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначав, що 20 листопада 2017 року він вживав ввечері спиртні напої на зупинці громадського транспорту, розташованій на площі Перемоги, де в кафе познайомився з дівчиною та хлопцем, з яким спілкувався до 22:00 години. Потім він сидів на лавці зупинки та побачив, як інший хлопець підійшов та вдарив хлопця, з яким він сидів в кафе. Тому він підійшов до них, після чого його також вдарили кулаком в обличчя, від чого він впав, потім його продовжили бити ногами. Він не підіймався, поки не перестали бити. Коли він трохи полежав на землі та піднявся, то нікого вже поруч не було, тому він пішов до себе дому по проспекту Перемоги, тримаючи у правій руці пляшку пива. Однак, коли він проходив гаражі поруч із його будинком 19 по вулиці Пашковського в місті Маріуполі, то його хтось потягнув ззаду за куртку, від чого він впав, потім його на декілька метрів відтягнули до гаражів, де почали бити ногами по тілу. Пам`ятає, що нападник казав: «Ти, що не пам`ятаєш, що тобі казали». Таким чином йому десь було нанесено біля шести ударів ногами. Вказував, що його били, вимагаючи зняти куртку, що він відмовлявся робити, прикриваючи своїми руками голову від ударів ногами. Потім йому було нанесено ще пару ударів в район обличчя, яке він прикривав руками, тому ці удари прийшлись по його рукам, від яких саме, він відчув сильну біль у правій руці, що спричинило, як потім виявилось, перелам руки. З рештою нападник розстебнув його чорну дуту куртку та стягнув її з нього. У куртці при цьому були належні йому ліхтарик, гроші в сумі 40 гривень, мобільний телефон з сім-картою, на рахунку якої було 20 гривень, та картою пам`яті, а також запасні акумулятори та навушники. Вказану куртку нападник накинув собі на плечі та пішов геть. Оскільки у місці скоєного на нього нападу було погане освітлення, то він обличчя людини, яка на нього напала, не бачив. Прийшовши додому, він викликав поліцію та лікарів. У подальшому в лікарні зробили знімок, виявивши перелам руки зі зміщенням, внаслідок чого він сім місяців ходив у гіпсі. Додавав, що відеокамери зафіксували його та ОСОБА_1 , коли вони удвох рухались по проспекту Перемоги, де видно, що він тримає у своїй правій руці пляшку. В подальшому йому повернули викрадений мобільний телефон, який однак був без сім-картки та карти пам`яті, а також ліхтарик. Натомість його куртка була порвана та не придатна до носіння. Вказані речі він впізнав на слідстві. Просив задовольнити його позов, оскільки матеріальний збиток йому досі не було відшкодовано. Також додавав, що досі відчуває стрес, при цьому досі обмежений у своїх рухах, не може нормально покупатись, поїсти, приготувати, оскільки рука довго не заживає, бо у нього сахарний діабет. Повністю підтвердив результати проведеного за його участі слідчого експерименту.

23 березня 2018 року під час проведення слідчого експерименту, за участі ОСОБА_3 і понятих, потерпілий відтворив обставини скоєного відносно нього злочину, вказавши аналогічним чином порядок та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим 20 листопада 2017 року, що було зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту від 23 березня 2018 року з фото таблицею. (т. 1, а. с. 102-105).

Згідно висновку експерта № 53 від 16 лютого 2018 року вбачається, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_3 : перелам нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням, утворилося в результаті як мінімум однієї дії тупого предмета, яким могла бути озута нога сторонньої людини, яке могло утворитися при обставинах, на які посилається потерпілий, та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день. При цьому таке тілесне ушкодження не могло утворитися при падінні з положення стоячи (т. 2, а. с. 172-173).

За висновком експерта № 218 від 15 березня 2018 року вбачається, що на підставі вивчення медичних документів ОСОБА_3 виявлене у нього тілесне ушкодження: перелам нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням, утворилося в результаті як мінімум однієї дії тупого предмета, яким могла бути озута нога сторонньої людини, та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день.

Описане тілесне ушкодження не могло утворитися за обставин, на які посилається ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, оскільки останній вказував, що по кінцівках та рукам жодних ударів потерпілому не наносив.

Виявлене тілесне ушкодження ОСОБА_3 може свідчити про його самооборону.

Судово-медична експертиза не має відомостей про те, що описане тілесне ушкодження утворилося при падінні з положення стоячи в той час, коли ОСОБА_1 штовхнув потерпілого у спину, внаслідок чого той впав обличчям донизу на тверде покриття при наданні тілу додаткового прискорення, оскільки зовнішніх пошкоджень (саден, синців, ран) в області обличчя, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок при зверненні за медичною допомогою в представленій історії хвороби ОСОБА_3 не було (т. 2, а. с. 174-176).

На підставі висновку експерта № 277 від 29 березня 2018 року тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитись при обставинах, на які посилається останній під час проведення слідчого експерименту за його участі, вважаючи, що ОСОБА_3 після утворення перелому нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням не міг переносити якийсь предмет, утримуючи його в правій кисті (в даному випадку скляну пляшку). Перелом нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням найбільш ймовірно утворився під час нанесення ОСОБА_1 ударів взутими ногами по тулубу та руках, якими ОСОБА_3 прикривався від нанесення ударів, сидячі на землі, у дворі будинку АДРЕСА_4 т АДРЕСА_5 , а. с. 177-180).

20 листопада 2017 року було оглянуто місце події за участі потерпілого ОСОБА_3 , а саме було оглянуто місцевість біля металевого гаражу поруч із будинком 19 по вулиці Пашковського в місті Маріуполі, в ході якого нічого не було вилучено, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 20 листопада 2017 року з фото таблицею. (т. 2, а. с. 146-147).

22 листопада 2017 року було оглянуто добровільно наданий на ДВД диску відеозапис з камер спостережень магазину «Все по кишені», під час огляду відео файлу на якому виявлено, що 20 листопада 2017 року об 23-06 год. з напрямку площі «Перемоги» вздовж проспекту Перемоги біля магазину «Все по кишені» повільно рухається чоловік, одягнутий у верхній одяг, який в правій руці тримає пляшку, слідом за яким швидким кроком слідує чоловік, одягнутий у чорний одяг, на голові якого капюшон, що зафіксовано в протоколі огляду предмету від 22 листопада 2017 року. (т. 2, а. с. 150, 151, 152).

На підставі ухвали слідчого судді від 31 січня 2018 року було вилучено та в подальшому оглянуто відеозапис на ДВД диску з камер спостережень ПАТ «Сбербанк», під час огляду відео файлу на якому виявлено, що 20 листопада 2017 року об 23-06 год. з напрямку площі «Перемоги» вздовж проспекту Перемоги біля магазину «Все по кишені» повільно рухається чоловік, одягнутий у верхній одяг, який в правій руці тримає пляшку, слідом за яким швидким кроком слідує чоловік, одягнутий у чорний одяг, на голові якого капюшон, що було зафіксовано в протоколі огляду предмету від 20 лютого 2018 року. (т. 2, а. с. 154-157, 158, 159).

Також 24 січня 2018 року, був оглянутий мобільний телефон «Nomi», вилучений за участі понятих у ОСОБА_7 , що зафіксовано в протоколі огляду предмету від 24 січня 2018 року з фото таблицею. (т. 2, а. с. 181, 182, 183).

24 січня 2018 року під час проведення впізнання, у присутності понятих, ОСОБА_3 серед інших впізнав мобільний телефон, який у нього був викрадений 20 листопада 2017 року, що зафіксовано в протоколі пред`явлення речей для впізнання від 24 січня 2018 року з фототаблицею. (т. 1, а. с. 110-111).

24 січня 2018 року також були оглянуті чоловіча куртка «Dipai» зі слідами забруднення та розривів, а також ліхтар, вилучені за участі понятих у ОСОБА_1 , що зафіксовано в протоколі огляду предмету від 24 січня 2018 року з фото таблицею. (т. 2, а. с. 186, 187, 189).

24 січня 2018 року під час проведення впізнання, у присутності понятих, ОСОБА_3 серед інших впізнав ліхтар, чоловічу куртку, які в нього було викрадено 20 листопада 2017 року, що зафіксовано в протоколах пред`явлення речей для впізнання від 24 січня 2018 року з фото таблицями. (т. 1, а. с. 113-114, 116-117).

Відповідно до висновку експерта № 1/20-68 від 3 березня 2018 року вбачається, що ринкова вартість станом на 20 листопада 2017 року могла становити:

1) мобільного телефону «Nomi» моделі «і181» - 276,67 гривень;

2) куртки марки «Dipai» - 508,50 гривень;

3) ліхтарика кишенькового - 86,25 гривень. (т. 2, а. с. 192-196).

За довідками ПП «Сирота» станом на 20 листопада 2017 року вартість:

- навушників чорного кольору становила 120 гривень. (т. 2, а. с. 204).

- карти пам`яті на 8 Гб становила 180 гривень. (т. 2, а. с. 205).

- загальна вартість двох акумуляторних батарей «Нокіа» становила 240 гривень. (т. 2, а. с. 206).

В судовому засіданні сторона захисту не погоджувалась із висунутим обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вказуючи, що воно не відповідає фактичним обставинам, оскільки обвинувачені не скоювали інкриміновані їм злочини.

З огляду на викладені докази сторони обвинувачення та враховуючи наведені позиції сторони захисту, суд виходить з наступного вмотивування.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Положення ст. 62, 129 Конституції України та ст. 7, 17, 22 КПК України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Також за ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). При цьому таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43).

На підставі п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 10) розбій як злочин проти власності - є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за ст. 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 10 небезпечне для життя чи здоров`я насильство (ст. 187 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Також суд вказує, що відповідно до ст. 26, 27 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

За п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 10 злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Розбійний напад на ОСОБА_4 .

Незважаючи на невизнання своєї провини ОСОБА_1 щодо наявності умислу на скоєння розбійного нападу на ОСОБА_4 , в судовому засіданні було підтверджено скоєння такого злочину обвинуваченим ОСОБА_1 .

Так судом було встановлено, що ОСОБА_1 , який при виході з кафе «Хайлонг» пізно ввечері 10 вересня 2017 року зіткнувся плечима із ОСОБА_4 , вдарив рукою потерпілого, від чого останній впав у кущі, не проводячи у подальшому жодних дій по відношенню до ОСОБА_4 та не висуваючи йому жодних претензій з цього приводу.

В той же час, коли вказана ситуація була вичерпана, а ОСОБА_4 вже повертався додому, відійшовши на відстань від ОСОБА_1 , який в свою чергу також пішов у іншому напрямку, ОСОБА_1 вирішує наздогнати ОСОБА_4 , бігом наближаючись до нього, різко ззаду завдає удару кулаком по голові потерпілого, нічого не кажучи при цьому останньому, не висуваючи будь-яких претензій щодо ситуації біля кафе «Хайлонг», а продовжує побиття ОСОБА_4 , після чого одразу заволодіває майном потерпілого, зриваючи сумку з плечей останнього та зникає з місця події.

Під час судового засідання, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Сніга В.І. було заявлено про необхідність кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.. 296 та ст. 186 КК України.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту, оскільки для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Суд вважає, що об`єктивні данні, встановлені у судовому засіданні, щодо фактичних дій ОСОБА_1 , їх динаміки та спрямованості, свідчать про доведеність умислу у діях обвинуваченого саме на скоєння розбійного нападу через завдання потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, з ціллю заволодіння його майном.

При цьому під час судового слідства було спростовано твердження ОСОБА_1 , що умисел у нього на викрадення майна ОСОБА_4 виник вже після побиття останнього, оскільки належних та допустимих доказів цьому не було надано.

Також у судовому засіданні були спростовані посилання ОСОБА_1 на нанесення ним ударів ОСОБА_8 , від яких той при розбійному нападі впав на коліна, безпосередньо в ліву частину голови потерпілого, оскільки потерпілий ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_2 зазначали суду, що перший удар кулаком був нанесений ОСОБА_1 потерпілому у праву скроне-потиличну частину голови, що також підтверджується висновками проведених експертиз, за якими отримані ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах, на які посилались саме ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в ході проведення слідчих експериментів за їх участі.

В той же час судові експерти встановили, що виявлені у ОСОБА_4 ушкодження не могли утворитись при обставинах, на які посилається ОСОБА_1 , оскільки локалізація тілесних ушкоджень потерпілого не співпадає з діями ОСОБА_1 , на які вказує останній під час проведення слідчого експерименту за його участі.

При цьому виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження в вигляді ЗЧМТ (струс головного мозку) синець навколо правого ока; синець в лобній області справа; синець навколо лівого ока; синець в області спинці носа по центру; садно в тім`яній області праворуч; садно в потиличній області більш ліворуч; два садна в тім`яній області ліворуч, утворилися в результаті щонайменше 8 (восьми) дій тупих предметів, якими могла бути рука стиснута в кулак сторонньої людини, та по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвели за собою короткочасний розлад здоров`я.

Також в судовому засіданні, окрім свідчень ОСОБА_1 щодо нанесення ним ударів кулаком по голові та обличчю ОСОБА_4 , вказаний факт було підтверджено показами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які в свою чергу заперечували нанесення ними будь-яких ударів по голові ОСОБА_4 , через що у суду немає сумнівів, що зазначені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткостроковий розлад здоров`я, були завдані ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 .

Встановлені у сукупності обставини свідчать про наявність умислу дій ОСОБА_1 , спрямованих на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного насилля по відношенню до ОСОБА_4 , тобто на скоєння розбою.

Таким чином посилання захисту на необхідність зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 є неспроможними, а невизнання ним своєї провини є на думку суду спробою уникнення кримінальної відповідальності.

Натомість, враховуючи встановлені обставини події злочину 10 вересня 2017 року, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 не було підтверджено наявність умислу на заволодіння майном ОСОБА_4 , його дії не були спрямовані на напад з метою отримання майна потерпілого, отже його дії не можна кваліфікувати як розбій за попередньою змовою із ОСОБА_1 , оскільки суду не було доведено, що ОСОБА_2 заздалегідь домовився про спільне вчинення розбійного нападу із ОСОБА_1 та що вони діяли узгоджено зі спільним умислом, направленим на заволодіння майном ОСОБА_4 , а кожен із них за домовленістю виконав діяння, що утворювало об`єктивну сторону складу такого злочину.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з наступного вмотивування.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому конклюдентними вважають мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.

Так у судовому засіданні було встановлено на підставі свідчень потерпілого, обвинувачених та свідка ОСОБА_5 , домовленостей щодо скоєння розбійного нападу на ОСОБА_4 між обвинуваченими не було.

Сам по собі факт завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 середньої тяжкості обвинуваченим ОСОБА_9 , тобто часткове виконання ним об`єктивної сторони злочину передбаченого ст. 187 КК, не може свідчити про попередню змову із ОСОБА_1 на протиправне заволодіння майном потерпілого, оскільки вона не була об`єктивно підтверджена сукупністю досліджених доказів.

Так суд встановив, що ОСОБА_1 першим побіг за ОСОБА_4 , вже за яким потім прослідували ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Саме ОСОБА_1 першим здійснив напад на потерпілого, завдавши йому низку ударів по голові та обличчю, від яких останній впав на коліна.

В свою чергу ОСОБА_2 , побачивши, що потерпілий почав підніматися з колін, задля допомоги другу – ОСОБА_1 завдав трьох ударів по ОСОБА_4 , від двох з яких (удари по обох вухах долонями) тілесних ушкоджень взагалі не залишилось, а від удару кулаком настало середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При цьому вказані свідчення ОСОБА_2 щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень, які були ним продемонстровані під час проведення слідчого експерименту, об`єктивно були підтверджені висновками проведених по справі судових експертиз.

Крім цього ОСОБА_2 у потерпілого майно не вимагав, що підтверджується свідченнями ОСОБА_4 , майном останнього не заволодівав та не розпоряджався. Про викрадення майна ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дізнався лише через деякий проміжок часу, коли побачив сумку потерпілого у ОСОБА_1 , вже біля туалету, через деякий проміжок часу. Про викрадення ОСОБА_5 мобільного телефону, взагалі дізнався в поліції.

Суд наголошує, що ОСОБА_2 , який бачив, що у ОСОБА_4 під час його побиття ОСОБА_10 випав мобільний телефон, не здійснив спроб заволодіти ним, маючи для цього таку можливість.

Також суд приймає до уваги висновки, зроблені у вироку Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 5 травня 2018 року, який набув чинності, за яким ОСОБА_5 було визнано винним за ст. 185 ч. 1 КК України у скоєнні 10 вересня 2017 року крадіжки мобільного телефону ОСОБА_4 а саме, приймає до уваги, що органом досудового розслідування, та судом не було встановлено наявності участі ОСОБА_5 у розбійному нападі на ОСОБА_4 .. Також не було встановлено попередньої змови ОСОБА_5 на це із ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , хоча ОСОБА_5 разом із ОСОБА_2 також переслідував ОСОБА_1 , який здійснив розбійний напад на ОСОБА_4 .

Таким чином на підставі досліджених в суді доказів у суду немає підстав не довіряти показам як ОСОБА_5 , так й ОСОБА_2 щодо обставин події злочину, скоєного ними відносно ОСОБА_4 .

Згідно із ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зважаючи на викладені положення КПК України, суд вважає необхідним вийти за межі висунутого прокурором обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення за ст. 187 ч. 2 КК України за епізодом від 10 вересня 2017 року, змінивши правову кваліфікацію їх дій, оскільки це покращуватиме становище обвинувачених.

Враховуючи наведене, суд вважає, що слід виключити з обсягу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку за епізодом розбійного нападу від 10 вересня 2017 року, як «попередня змова групою осіб», оскільки доказів наявності такої змови у ОСОБА_1 із будь-ким, не було встановлено під час судового слідства.

Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст.. 187 ч.1 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством , небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства.

При цьому обсяг досліджених доказів в свою чергу на думку суду дають підстави вважати, що ОСОБА_9 діяв з метою умисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 завдаючи тому ударів руками, намагаючись таким чином допомогти ОСОБА_10 у побитті потерпілого, не усвідомлюючи наміру ОСОБА_10 на скоєння розбою відносно ОСОБА_4 , а розцінюючи його дії як образу на потерпілого.

Таким чином суд вважає, що у діях ОСОБА_2 за встановленими обставинами справи фактично вбачається склад іншого злочину, який передбачений ст. 122 ч. 1 КК України, а саме: завдання умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, що безпосередньо було підтверджено висновками проведених судово-медичних експертиз та не заперечувалось ОСОБА_2 .

Суд при цьому зазначає, що за п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, в тому числі ч. 1 ст. 122 КК України.

Встановлено, що відомості про злочин, що стався 10 вересня 2017 року, були внесені до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_4 , де останній в тому числі вказував про протиправне завдання йому тілесних ушкоджень з проханням притягти винних до відповідальності (т. 1, а. с. 44; т. 2, а. с. 218).

Враховуючи, що відповідна заява потерпілого мала місце, який в подальшому не відмовився на підставі ч. 4 ст. 26 КПК України від обвинувачення в частині нанесення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то правових підстав для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 з цих підстав немає.

Розбійний напад на ОСОБА_3 .

Незважаючи на невизнання своєї провини ОСОБА_1 щодо скоєння ним розбійного нападу на ОСОБА_3 , під час судового слідства було підтверджено скоєння обвинуваченим такого злочину.

Так свідчення ОСОБА_3 щодо завдання тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_1 задля заволодіння курткою потерпілого, об`єктивно підтверджуються висновками проведених по справі судово-медичних експертиз, за якими перелам нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням міг утворитися в результаті як мінімум однієї дії тупого предмета, яким могла бути озута нога сторонньої людини, та може свідчити про самооборону ОСОБА_3 , а також які могли утворитись при обставинах, на які останній посилався в ході проведення слідчого експерименту за його участі, оскільки за висновками експерта, після утворення перелому нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням потерпілий не міг переносити пляшку, утримуючи її в правій кисті.

В той же час за висновками судових експертів вбачається, що вказане тілесне ушкодження ОСОБА_3 не могло утворитися за обставин, на які посилається ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, оскільки обвинувачений заперечував факт нанесення ним ударів по кінцівках та рукам ОСОБА_3 .

Таким чином судово-медичний експерт дійшов висновку, що перелом нижньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням потерпілого найбільш ймовірно утворився під час нанесення ОСОБА_1 ударів взутими ногами по тулубу та руках, якими ОСОБА_3 прикривався від їх нанесення у дворі будинку АДРЕСА_4 .

Вказані обставини також підтверджуються наявними у справі речовими докази, відео фіксацією з камер спостереження магазину «Все по кишені» та ПАТ «Сбербанк», де зафіксовано, що перед розбійним нападом ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , останній 20 листопада 2017 року об 23-06 год., проходячи поруч із магазином «Все по кишені», в правій руці тримає пляшку, що унеможливлює факт наявності переламу правої кисті ОСОБА_3 зі зміщенням до скоєння відносно нього розбою ОСОБА_1 .

Виходячи з викладеного, суд вважає, що під час судового слідства, на підставі зібраних доказів було доведено, що ОСОБА_1 скоїв розбійний напад на ОСОБА_3 , поваливши того на землю та, вимагаючи передання йому майна потерпілого, завдав низку ударів ногами по ОСОБА_3 , які приходились по рукам останнього, якими той прикривав свою голову, чим завдав середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому та заволодів його майном.

Тому суд дійшов висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що він лише штовхнув руками у спину ОСОБА_3 , який від цього впав на землю, заперечуючи при цьому факт нанесення будь-яких ударів потерпілому, що на думку захисту виключало б перелам руки останнього від дій ОСОБА_1 , є необґрунтованими та безпідставними, та вважає це способом обвинуваченого уникнути відповідальності за скоєне, оскільки провина у вчиненні ним розбійного нападу на ОСОБА_3 була доведена в суді поза розумнім сумнівом.

Таким чином суд, дослідивши на підставі ст. 94 КПК України всі обставини справи та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку поза розумнім сумнівом, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати:

- за ст. 187 ч. 1 КК України, оскільки він скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій),

- за ст. 187 ч. 2 КК України, оскільки він скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), будучи особою, яка раніше вчинила розбій.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати:

- за ст. 122 ч. 1 КК України, оскільки він завдав умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про осіб винних та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому суд враховує, що особам, які вчинили злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Так ОСОБА_1 скоїв низку злочинів, які на підставі ст. 12 КК України відноситься по ступеню тяжкості до тяжких, однак раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в міських диспансерах не перебуває.

Потерпілий ОСОБА_4 претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не мав та просив визначити покарання на розсуд суду (т. 1, а. с. 237).

При цьому суд зауважує, що матеріальна шкода, завдана потерпілому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не була відшкодована та ОСОБА_3 наполягав на суворій мірі покарання винній особі (т. 1, а. с. 223).

До обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого суд відносить скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_2 скоїв злочин, який відноситься за ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості, раніше не судимий, у скоєному щиро кається, частково відшкодував витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 , потерпілий претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, призначення покарання покладає на розсуд суду, працює, має постійне місце проживання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку в міських диспансерах не перебуває.

До обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого суд відносить скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням переліченого суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 визначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей кримінального закону. При цьому через відсутність визнання своєї провини та каяття, обставин, що пом`якшують покарання, а також думки потерпілого, суд на підставі встановлених обставин справи не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, вважаючи можливим його виправлення виключно в умовах ізоляції від суспільства.

Також суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді конфіскації усього майна, належного на праві власності обвинуваченому, оскільки злочинні дії останнього через його корисну мету були направлені фактично на незаконне збагачення, враховуючи кількість епізодів корисливих злочинів.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів за ст. 70 ч. 1 КК України застосовує принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

В свою чергу,зважаючи на тяжкість скоєного ОСОБА_2 злочину, даних про його особу, щире каяття у скоєному та його працевлаштування, суд вважає достатнім для виправлення ОСОБА_2 призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статті кримінального закону .

При цьому, враховуючи проведене ОСОБА_2 відшкодування витрат на лікування ОСОБА_4 , відсутність претензій до нього з боку потерпілого, визнання своєї провини, суд вважає можливим за встановленими обставинами справи виправлення ОСОБА_2 без відбування призначеного покарання із застосуванням до нього положень ст. 75, 76 КК України шляхом його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обраний обвинуваченим на досудового слідстві запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та продовжений неодноразово ухвалою суду, в останнє 11 травня 2019 року до 11 липня 2019 року, сплив. (т. 2, а. с. 32). Оскільки строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту сплив 11 липня 2019 року, в подальшому не був подовжений, то такий запобіжний захід відносно них припинив свою дію саме з 11 липня 2019 року. Після того інших запобіжних заходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обиралось.

В рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому злочином майнової шкоди в сумі 1133,50 гривень, що дорівнює вартості неповернутого майна, а також моральної шкоди в сумі 80000 гривень через перенесений ним фізичний біль, тривале та вартісне лікування, негативні наслідки внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що призвело до порушення життєвого укладу, а також пережитий стрес від скоєного на нього розбійного нападу, оскільки він є інвалідом 3 групи та страждає на цукровий діабет (т. 1, а. с. 24-25; т. 2, а. с. 171).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи наведене та думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який повністю визнав позовні вимоги потерпілого щодо стягнення з нього 1133,50 гривень, суд вважає можливим заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги в цій частині - задовольнити в повному обсязі.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд розглядаючи зазначене питання приходить до наступного.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також через знищення її майна.

На підставі п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_3 завданої останньому моральної шкоди вчиненням злочину, суд зважає на обсяг страждань, перенесених потерпілим через викрадення його майна обвинуваченим, побиття ОСОБА_3 з завданням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, вимушеним тривалим лікуванням, що змусило останнього відновлювати свій фізичний стан здоров`я та зазнати моральних страждань через протиправні дії ОСОБА_1 .

Також суд враховує, що ОСОБА_1 до цього моменту заподіяну шкоду ОСОБА_3 не відшкодував, незважаючи на тривалість провадження, та не розкаявся, оскільки не визнав своєї провини у побитті потерпілого, зважаючи також на супутнє захворювання ОСОБА_3 на цукровий діабет.

Таким чином через доведеність моральних страждань потерпілого, зважаючи на засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог ОСОБА_3 в частині відшкодування завданої йому моральної шкоди шляхом стягнення на користь потерпілого з ОСОБА_1 суму 30 000 гривень, що суд вважає спів мірним обсягу перенесених ОСОБА_3 страждань, яких він зазнав через неправомірні дії обвинуваченого.

Відповідно до змісту ч. 1, 3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 прокуратурою Донецької області в інтересах Маріупольської міської ради, відповідно до ст. 128, 129 КПК України заявлений цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 7676,26 гривень, які підтверджуються відповідною довідкою «Міської лікарні № 4 міста Маріуполя ім. І. К. Мацука». Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не визнає повністю. Враховуючи що судом під час судового слідства було встановлено провину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 ч.2 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3 та спричинення йому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а сума 7676,26 гривень стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 а.с. 26-27, 28, том 2 а.с.245).

Також Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 прокуратурою Донецької області в інтересах Маріупольської міської ради, відповідно до ст. 128, 129 КПК України заявлений цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 3513,52 гривні.

За ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

На підставі ст. 128, 129 КПК України заявлений цивільний позов Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області в інтересах Маріупольської міської ради, визнаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення з обох обвинувачених витрат установи охорони здоров`я на лікування ОСОБА_4 у розмірі 3513,52 грн., які підтверджуються відповідною довідкою «Міської лікарні № 4 міста Маріуполя ім. І ОСОБА_11 . Мацука», підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом солідарного стягнення вказаної суми з винних осіб із зарахуванням коштів до місцевого бюджету, оскільки провина обвинувачених у спричинені тілесних ушкоджень потерпілому була в суді повністю доведена (а. с. 29-30, 31).

Речові докази:

-ДВД диск з камер відео спостереження магазину «Все по кишені», ДВД диск з камер відео спостереження ПАТ «Сбербанк», ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_5 від 21 лютого 2018 року, ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_1 від 21 січня 2018 року, ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_1 від 5 березня 2018 року, ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_2 від 24 березня 2018 року, ДВД диск з записом допиту у судовому засіданні ОСОБА_3 , долучені до матеріалів кримінального провадження, - необхідно залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- водійське посвідчення ВХТ № 106976, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4 , - необхідно залишити в його користуванні як належне йому майно;

- мобільний телефон «Nomi», ліхтар, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 , - необхідно залишити в його користуванні як належне йому майно;

- чоловічу куртку «Dipai», передану на зберігання до камери схову Лівобережного ВП ЦВП НП у Донецькій області, необхідно знищити.

Внаслідок вирішення питання речових доказів по справі суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 січня 2018 року на мобільний телефон «Nomi», вилучений у ОСОБА_7 23 січня 2018 року, а також на чоловічу куртку «Dipai» та ліхтар, вилучені у ОСОБА_1 24 січня 2018 року відповідно.

У кримінальному провадженні маються документально підтверджені витрати на залучення експерта на суму 1430 гривень за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_3 , які на підставі ст. 118, 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави через встановлення провини обвинуваченого у скоєнні такого злочину.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 ( сім) років з конфіскацією усього майна засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, з відбуванням у кримінально-виконавчій установі закритого типу із конфіскацією усього майна засудженого.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з початку його фактичного відбування.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності - не застосовувати.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 ( два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 місяців , якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_6 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1133,50 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 30 000 гривень, а усього – 31 133 (тридцять одна тисяча сто тридцять три) гривні 50 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради Донецької області на р/р: 31410544700054 в ГУ ДКС України в м. Маріуполі Донецької області, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 37989721, код платежу: 24060300, одержувач: місцевий бюджет Лівобережного району м. Маріуполя, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_4 в сумі 3 513,52 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради Донецької області на р/р: 31410544700054 в ГУ ДКС України в м. Маріуполі Донецької області, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 37989721, код платежу: 24060300, одержувач: місцевий бюджет Лівобережного району м. Маріуполя, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 7676,26 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1430 гривень.

Речові докази:

-ДВД диск з камер відео спостереження магазину «Все по кишені», ДВД диск з камер відео спостереження ПАТ «Сбербанк», ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_5 від 21 лютого 2018 року, ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_1 від 21 січня 2018 року, ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_1 від 5 березня 2018 року, ДВД диск зі слідчим експериментом за участі ОСОБА_2 від 24 березня 2018 року, ДВД диск з записом допиту у судовому засіданні ОСОБА_3 , долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- водійське посвідчення ВХТ № 106976, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити в його користуванні як належне йому майно;

- мобільний телефон «Nomi», ліхтар, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити в його користуванні як належне йому майно;

- чоловічу куртку «Dipai», передану на зберігання до камери схову Лівобережного ВП ЦВП НП у Донецькій області - знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 січня 2018 року на мобільний телефон «Nomi», вилучений у ОСОБА_7 23 січня 2018 року - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 січня 2018 року на чоловічу куртку «Dipai» та ліхтар, вилучені у ОСОБА_1 24 січня 2018 року - скасувати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: