Ухвала суду № 86634482, 28.11.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/4742/17

Номер провадження 6/237/261/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.19 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі Махно Ю.В.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Мироненко І.В.,

представника третьої особи Кобзар Г ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.02.2019 року по цивільній справі № 237/4742/17, –

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з заявою про відстрочення виконання рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.02.2019 року по цивільній справі № 237/4742/17.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.02.2019 року її зобов`язано не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_4 у вигляді побачень кожного понеділка, середи, п`ятниці з 17:00 до 19:00 години, а також у визначені судом певні святкові дні у цей же час. Зустрічі необхідно здійснювати за адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 . Постановою Верховного суду спірне рішення залишено без змін, однак, як зазначає заявник, суд зауважує, що оскаржуваним судовим рішенням не встановлено обов`язку матері приводити дитину до батька додому. У зв`язку з неповнотою рішення Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 були подані заяви про роз`яснення судового рішення, про зміну способу та порядку виконання судового рішення та про ухвалення додаткового рішення. Також, як зазначає заявник, внаслідок її графіку роботи та невизначеності місця передачі дитини батькові державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , яка наразі оскаржується. Заявник зауважує, що у зв`язку з невизначеністю місця передачі дитини батькові ОСОБА_3 регулярно за місцем проживання ОСОБА_1 викликаються працівники поліції для фіксації невиконання нею рішення суду, оскільки ОСОБА_3 вважає, що дитину до нього додому повинна приводити саме ОСОБА_1 . Вказані виклики поліції та численні приходи державних виконавців негативно впливають на імідж їх родини взагалі.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 заперечував у повному обсязі та подав до суду клопотання про залишення заяви без розгляду у якому виклав свої мотиви незгоди з заявленими вимогами які зводяться до наступного. ОСОБА_1 залишає поза увагою той факт, що саме бажання бути присутньою під час зустрічей позивача з сином це саме її ініціатива. Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області позовні вимоги були задоволені частково, а не в повному обсязі, на присутності співробітників у справах дітей та ОСОБА_1 під час спілкування батька з сином наполягала саме відповідачка та її представник. Позивач неодноразово пропонував ОСОБА_1 забирати сина з ДНЗ № 17 «Сонечно», однак жодного разу вона позивачу не відповідала. Станом на 27 листопада 2019 року ОСОБА_3 позбавлений можливості спілкуватися з сином. Також, позивач заначає, що заявнику було відомо, що 30 жовтня 2019 року Донецьким окружним судом ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування постанови про накладення штрафу від 13.08.2019 року. ОСОБА_1 навіть після ухвалення судом касаційної інстанції немає бажання давати позивачу можливість спілкуватись з сином. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 штучно створює перешкоди для виконання рішення та вільного сплкування позивача зі своїм сином ОСОБА_5 . Суд першої інстанції під час ухвалення рішення визначив часи зустрічей, які перш за все відповідають інтересам ОСОБА_5 та його розпорядку дня з урахуванням навантаження та перебування у ДНЗ «Сонечко».

ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, що наведені в заяві про відстрочення виконання рішення суду.

Представники третіх осіб проти задоволення заявлених вимог не заперечували.

ОСОБА_3 у судовому засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення вимог ОСОБА_1 заперечує у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 зобов`язано не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді побачень, а саме: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 17:00 години до 19:00 години та в святкові дні. Визначено зустрічі здійснювати за адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_3 : за участю спеціаліста служби у справах дітей та матері ОСОБА_1 за її бажанням. Після 01.03.2020 року зустрічі ОСОБА_3 із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювати без участі інших осіб. В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають тривалі стійкі неприязні відносини, також ОСОБА_3 має стійкі неприязні стосунки з матір`ю відповідачки ОСОБА_6 .

Постановою Верховного суду від 28 жовтня 2019 року Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26 лютого 2019 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2019 року залишено без змін.

Як вбачається з копії листа ДНЗ № 17 «Сонечко» за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, дитина може перебувати у ДНЗ протягом дня або короткотривало. Вихователь не має права вимагати від батьків письмового підтвердження, якщо у батьків або осіб, які їх замінюють є бажання забрати дитину з дошкільного навчального закладу у зручний для них час.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 , адресована ОСОБА_7 в якій позивач просить надавати йому інформацію про стан здоров`я його сина з метою участі позивача у його лікуванні. Відомості вручення вказаної заяви ОСОБА_8 нарочно, засобами поштового зв`язку або ж іншим чином в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 , адресована ОСОБА_7 в якій позивач повторно пропонує надати йому можливість за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 , забирати сина на їх зустрічі у встановлений рішенням суду час (17 год. 00 хв.) з будь-якого місця окрім АДРЕСА_2 та місць в яких присутня ОСОБА_6 з метою вникнення конфліктних ситуацій, спровокованих матір`ю ОСОБА_1 на очах ОСОБА_5 . Відомості вручення вказаної заяви ОСОБА_8 нарочно, засобами поштового зв`язку або ж іншим чином в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 , адресована ОСОБА_7 в якій позивач нагадує про недоцільність забирати ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що співвласниця даної квартири на очах дитини провокувала конфліктні ситуації. Також у вказаній заяві відповідач пропонує самостійно забирати сина з ДНЗ № 17 «Сонечко» не порушуючи режим його дня. Відомості вручення вказаної заяви ОСОБА_8 нарочно, засобами поштового зв`язку або ж іншим чином в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Приписами ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до п.9 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» Під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом.

Підстави для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення визначені ч. 3 ст. 435 ЦПК України, яка визначає, що вказане рішення приймається судом у разі наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Як пояснила заявниця у судовому засіданні, дитина відвідує дитячий садок та йде додому приблизно о 16 годині 30 хвилин, в свою чергу відповідно до рішення Мар`їнського районного суду Донецької області дитина кожного понеділка, середи та п`ятниці о 17 годині 00 хвилин повинна бачитись з батьком та такі зустрічі повинні проходити за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання батька. В свою чергу, зважаючи на вік дитини, погодні умови та не чітку визаченість місця передачі дитини батьку, виконання рішення рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.02.2019 року по цивільній справі № 237/4742/17 дійсно може бути ускладненим.

Надаючи правову оцінку доводам заявника, враховуючи характер виниклих між сторонами спірних правовідносин суд, виходячи із необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зауважує що наявність між сторонами протиріч у визначенні в якому саме місці здійснювати передачу дитини ОСОБА_3 істотно ускладнює виконання рішення суду. Невизначеність місця передачі дитини також слугує додатковою підставою для виникнення між батьками дитини, які вже мають між собою неприязні відносини, постійних сварок з питання виконання рішення суду. Суд додатково зауважує, що відсутність у судовому рішенні чіткого місця передачі дитини та неможливість сторін дійти згоди з даного питання, в подальшому може створювати загрози для забезпечення гармонійного розвитку дитини, життя якої повсякчас насичене конфліктними відносинами між його батьками. Також, суд вважає, що постійні відвідування заявниці поліцейськими, та державними виконавцями, може мати негативний вплив на психологічний розвиток малолітньої дитини особистість якої тільки починає формуватись, оскільки поява працівників даних служб у приватній оселі будь-якої особи навість у дорослої, сформованої людини пов`язується з виникненням якоїсь надзвичайної, екстреної ситуації.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відсутність чіткого визначення місця передачі дитини батьку може істотно ускладнювати виконання рішення суду у зв`язку з чим суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду першої інстанції до винесення додаткового рішення по цивільній справі № 237/4742/17.

Також, судом приймається до уваги, що згідно ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови у зв`язку з чим суд вважає за необхідне обмежити максимальний строк відстрочення виконання рішення суду до трьох місяців.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 435 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.02.2019 року по цивільній справі № 237/4742/17, – задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Мар`їнського районного суду від 26.02.2019 року по цивільній справі № 237/4742/17 до розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 237/4742/17.

Розстрочка виконання рішення Мар`їнського районного суду від 26.02.2019 року по цивільній справі № 237/4742/17 не може перевищувати трьох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Мар`їнський районний суд Донецької області до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03 грудня 2019 року.

Суддя Я.Ю. Кучко