Рішення № 86633402, 24.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1157/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, Аварійно - рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Новоселицький районний військовий комісаріат, Військова частина А2582, про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, Аварійно - рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Новоселицький районний військовий комісаріат, Військова частина А2582, в якому просить:

- визнати протиправним висновок службового розслідування за фактом укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу сержантом служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежним - рятувальником караулу групи пожежогасіння аварійно - рятувальної частини Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Управління від 30.09.2019 року затвердженого начальником управління ДСНС України у Чернівецькій області С. М. Михайлюком;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 146 від 23.09.2019 року начальника АРЗ СП управління ДСНС України у Чернівецькій області Федорчака О.В., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. у вигляді догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 213 від 24.09.2019 року начальника управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюка С.М., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 216 від 30.09.2019 року начальника управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюка С.М., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 217 від 30.09.2019 року начальника Управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюка С.М., про звільнення ОСОБА_1 сержанта служби цивільного захисту, пожежно-рятувального загону спеціального призначення, зі служби у запас Збройних Сил за пунктом 176 підпунктом 6;

- зобов`язати Управління ДСНС у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді пожежного - рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно - рятувальної частини АРЗСП у Чернівецькій області та виплатити середню плату за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2019 року;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що у відповідності до оскаржуваних ним наказів до нього протиправно було застосовано дисциплінарні стягнення (від 23 вересня 2019 року №146, від 24 вересня 2019 року №213, від 30 вересня 2019 року №216) та протиправно звільнено зі служби в запас Збройних Сил України у відповідності до п.176 п.п. 6 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593 (у зв`язку з систематичним не виконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу).

Фактично його звільнення, на думку позивача відбулося через те, що проходячи службу цивільного захисту, ним було укладено з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України.

Позивач вважає, що уклавши зазначений контракт на нього розповсюджуються гарантії визначені ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю України. Відтак, вважає звільнення таким, що не відповідає вимогам закону і порушує трудові права позивача, оскаржувані накази є незаконним і були видані передчасно, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

2. Представники відповідачів проти позову заперечили, подали до суду письмові відзиви проти позову, в яких зазначили, що дія КЗпП України не поширюється на позивача, оскільки він проходив службу на контрактних умовах і його правовий та соціальний статус врегулювано відповідними законами та підзаконними актами, зокрема, Кодексом цивільного захисту, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, Законом України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту".

На думку відповідачів позивачем здійснено грубе порушення положень нормативно-правових актів, які регулюють порядок проходження служби цивільного захисту, внаслідок одночасного проходження ним служби у Збройних Силах України та Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Відтак, відповідачі вважають звільнення позивача законним, а позов таким, що не підлягає до задоволенню.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 07 жовтня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

2. 01 листопада 2019 року усною ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання залучено до участі у справі другого відповідача - Аварійно - рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області.

3. 04 листопада 2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору: Новоселицький районний військовий комісаріат та Військову частину А2582.

4. 24 грудня 2019 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду в частині визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу сержантом служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежним - рятувальником караулу групи пожежогасіння аварійно - рятувальної частини Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Управління від 30.09.2019 року затвердженого начальником управління ДСНС України у Чернівецькій області.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 11.12.2019 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представники відповідачів та третьої особи 11.12.2019 року в судовому засіданні подали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечували з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 07 квітня 2005 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в МНС України (правонаступником якого є ДСНС України) на посаду водія-електрика інженерної групи частини спеціальної техніки загону технічної служби УМНС відповідно до поданої ним заяви (а.с.70).

2. У квітні 2019 року позивач перебуваючи у звані сержанта служби цивільного захисту пожежно-рятувального караулу групи пожежогасіння Аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області звернувся до начальника управління ДСНС України у Чернівецькій області із рапортом про продовження йому строку служби цивільного захисту за новим контрактом на 3 роки (а.с.71).

3. За результатами розгляду поданого позивачем рапорту, 21 квітня 2019 року між ним та відповідачем в особі начальника управління ДСНС України в Чернівецькій області полковником служби цивільного захисту Михайлюком С.М . укладено контракт №40/19 про проходження служби цивільного захисту, строком на 3 роки (а.с.72).

4. У зв`язку з проходженням навчання в Національному університеті "Львівська політехніка" (що підтверджується довідкою-викликом №024061 від 26 липня 2019 року) позивач звернувся з рапортом до т.в.о. начальника Аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області Загури О. про надання йому додаткової оплачувальної відпустки у зв`язку з навчанням з 05 серпня по 21 вересня 2019 року (а.с.73-74).

5. Згідно наказу Аварійно-рятувальної частини АРЗ СП УДСНС України в Чернівецькій області "Про відкликання, відрядження та відпустки" від 26 липня 2019 року №100, ОСОБА_1 надано додаткову оплачувальну відпустку у зв`язку із складанням сесії у Національному університеті "Львівська політехніка" на 49 календарних днів з 05 серпня по 21 вересня 2019 року (а.с.75).

6. 20 серпня 2019 року під час перебування у відпустці, позивач звернувся із заявою до військового комісаріату Новоселицького РВК Чернівецької області про оформлення особової справи для добровільного вступу на військову службу за контрактом терміном на 3 роки на посаду водія розвідувального відділення в/ч2582 ВОС-124037Д (а.с.97)

7. 29 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А2582 полковника Кротова С.Ю. укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, строком на 3 роки (а.с.36).

8. Зі змісту наказу командира військової частини А2582 (по стройовій частині) №179 від 29 серпня 2019 року вбачається, зокрема, що старшого солдата запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини А2582 (по особовому складу) від 29 серпня 2019 року №63-РС на посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу та вважати таким, що з 29 серпня 2019 року прийняв посаду і приступив до виконання службових обов`язків (а.с.30).

9. 13 вересня 2019 року позивач звернувся із рапортом до начальника управління ДСНС України в Чернівецькій області полковника служби цивільного захисту Михайлюка С.М., в якому просив увільнити його із займаною посади у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом у Збройних Силах України. Також, у своєму рапорті зазначив про те, що у відповідності до положень Кодексу законів про працю України за ним зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток (а.с.41).

10. У відповідності до наказу управління ДСНС України в Чернівецькій області "Про призначення службового розслідування" від 13 вересня 2019 року №241, призначено проведення службового розслідування за фактом укладення ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, з метою перевірки законності проходження такої служби під час служби цивільного захисту та встановлення дійсних обставин (а.с.85).

11. 19 вересня 2019 року відповідач - управління ДСНС України в Чернівецькій області листом №30/4056 проінформував позивача про початок проведення службового розслідування щодо укладення ним з Міністерством оборони України контракту, а також про те, що Кодексом цивільного захисту та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового, начальницького складу не передбачено увільнення від виконання посадових обов`язків з цивільного захисту, які призвані або вступили на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Одночасно зазначено і про необхідність позивачу 22 вересня 2019 року приступити до виконання своїх службових обов`язків (а.с.79).

12. 20 вересня 2019 року у військовій частині А2582 в м.Черінвці посадовими особами відповідача - управління ДСНС України в Чернівецькій області проведено з позивачем бесіду за результатами якої складено аркуш бесіди та вручено лист управління ДСНС України в Чернівецькій області від 19 вересня 2019 року №30/4056 (а.с.83-84).

13. 21 вересня 2019 року заступником начальника групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення лейтенантом служби цивільного захисту Фрунчаком І.І. було надіслано за місцем проживання позивача телеграму про необхідність заступити на добове чергування - 24 вересня 2019 року (а.с.82).

14. 22 та 24 вересня 2019 року відповідачами складені комісійні акти про невихід на службу ОСОБА_1 22 та 24 вересня 2019 року відповідно (а.с.80-81).

15. 23 вересня 2019 року відповідачем - Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення управління ДСНС України у Чернівецькій області видано наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " №146, яким за порушення Порядку вибуття у відпустку, відрядження та виїзд за межі гарнізону осіб рядового і начальницького складу та працівників Аварійно-рятувального загону спеціального призначення та невиконання розпорядження старших керівників щодо необхідності приступити до виконання службових обов`язків на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлення часткової премії за вересень 2019 року в розмірі 5% встановленого розміру (а.с.25).

16. 24 вересня 2019 року відповідачем - управлінням ДСНС України в Чернівецькій області видано наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " №213, яким за невихід на службу 24 вересня 2019 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та позбавлення частково премії за вересень 2019 року у розмірі 10% встановленого розміру (а.с.26).

17. Поряд з цим, 24 вересня 2019 року до управління ДСНС України в Чернівецькій області від позивача надійшли пояснення в яких він зазначає про те, що на момент укладення контракту із Міністерством оборони України ним було повідомлено посадових осіб військової частини А2582 про наявність укладеного контракту з ДСНС України. Також, позивач зазначав і про своєчасне повідомлення відповідача про своє місцезнаходження, а саме про місце проходження військової служби у військовій частині А2582 в м.Чернівці, яку самовільно покинути не може, а відтак вказує про існування об`єктивних підстав невиходу на роботу. Крім того, зазначає і про не бажання розривати в односторонньому порядку контракт з ДСНС України, а також з метою улагодження ситуації вважає за необхідне подати рапорт на ім`я командира військової частини А2582 про розірвання контракту з Міністерством оборони України (а.с.38).

18. Також, 24 вересня 2019 року позивач звернувся до командира військової частини А2582 про розірвання контракту №179 від 29 серпня 2019 року про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, за власним бажанням та сімейними обставинами (а.с.43).

19. 25 вересня 2019 року відповідачем - управління ДСНС України в Чернівецькій області видано наказ "Про усунення від виконання службових обов`язків ОСОБА_1 " №214, яким позивача усунуто від виконання свої службових обов`язків з 25 вересня 2019 року, на час проведення службового розслідування (а.с.27).

20.За результатами поданого ОСОБА_1 рапорту від 24 вересня 2019 року, командиром військової частини А2582 прийнято накази №75-РС та №202 від 24 та 27 вересня 2019 року, згідно яких ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Новоселицького РВК Чернівецької області, а також з 27 вересня 2019 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.31).

21. 30 вересня 2019 року відповідачем затверджено висновок службового розслідування за фактом укладення ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

22. За результатами проведеного розслідування комісія дійшла висновку, що позивач вчинив порушення вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, які є несумісними з перебуванням на службі цивільного захисту та самовільно залишив службу цивільного захисту (а.с.44-47).

23. Крім того, 30 вересня 2019 року відповідачем - управлінням ДСНС України в Чернівецькій області видано наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " №216, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту та позбавлення премії за вересень 2019 року у повному обсязі, а також наказ №217 "Про звільнення зі служби ОСОБА_1 ", яким позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 6 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту) (а.с.28-29).

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Порядок прийняття, проходження та звільнення зі служби цивільного захисту врегульовано Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі - КЦЗ України).

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 103 КЦЗ України передбачено, що з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту укладається контракт про проходження служби цивільного захисту.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 103 КЦЗ України, контракт щодо проходження служби цивільного захисту укладається з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту на строк від трьох до п`яти років.

Частиною 4 ст. 103 КЦЗ України вказано, що форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення).

Відповідно до п. 3 Положення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктом 45 Положення передбачено, що контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Нормами п. 173 Положення зазначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Згідно приписів п. 176 Положення визначено ряд підстав при настанні яких дія контракту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту.

Частинами 1-3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) вказано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає у тому числі: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу та проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 2 ст. 15 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Глава VII Закону № 2232-XII врегульовує особливості призову під час мобілізації.

Так, ч. 2 ст. 39 Закону № 2232-XII зазначено, зокрема, що громадяни України прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Однак, згідно частин 1 та 2 ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З наведених вище положень слідує, що за громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві (установі) незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали.

Згідно матеріалів справи, 21 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем в особі начальника управління ДСНС України в Чернівецькій області полковником служби цивільного захисту Михайлюком С.М. укладено контракт №40/19 про проходження служби цивільного захисту строком на 3 роки.

Під час проходження служби цивільного захисту, 29 серпня 2019 року позивач уклав з Міністерством оборони України про добровільний вступ на військову службу за контрактом строком на 3 роки.

13 вересня 2019 року позивач проінформував керівництво управління ДСНС України в Чернівецькій області про укладення контракту з Міністерством оборони України та просив увільнити його із займаної посади у зв`язку з проходженням військової служби у Збройних Силах України. Також, у своєму рапорті зазначив про те, що у відповідності до положень Кодексу законів про працю України за ним зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток.

Зокрема, ч.3 ст. 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві незалежно від підпорядкування та форми власності.

При цьому, рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Тобто, з наведеного вище слідує, що в Україні з моменту прийняття Президентом України Указу від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію" настав особливий період, зокрема Збройні Сили України переведено на функціонування в умовах особливого періоду. 15 січня 2015 року Указом Президента України №113-VIII національну економіку переведено на функціонування в умовах особливого періоду.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймалося.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 631/1919/16-ці в постанові від 21.02.2018 р. у справі № 211/1546/16-ц, а також у листі ВС від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що відповідач повинен був увільнити позивача від виконання трудових обов`язків відповідно до положень статті 119 КЗпП України згідно поданого ним рапорту, а не притягувати його до дисциплінарної відповідальності, та не звільняти зі служби цивільного захисту на підставі п.п.6 п.176 Положення, згідно наказу від 30 вересня 2019 року №217.

Отже, позивач вступив на військову службу під час дії особливого періоду і гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, власне і спрямовані (призначені) на те, щоб гарантувати, зокрема, права громадян на працю, які в цей складний для держави період повинні виконати (і виконують) свій конституційний обов`язок щодо військової служби з тим, щоб в умовах реальної загрози територіальній цілісності та національній безпеці країни надалі бути готовими до її захисту в лавах Збройних Сил України.

2. Стосовно тверджень відповідачів про те, що на позивача не поширюються гарантії передбачені ст. 119 КЗпП України, оскільки чинним законодавством не передбачено проходження одночасно двох видів служби за контрактом, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи у зв`язку з наступним.

Суд зазначає, що позивач проходив службу цивільного захисту на контрактній основі. При цьому, проходження особою служби за контрактом є формою реалізації цією особою свого права на працю. Встановлені ч. 3 ст. 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх осіб, що проходять військову службу за контрактом, укладеним на особливий період, незалежно від попередньо займаної посади (місця роботи).

Зі змісту ч. 3 ст. 119 КЗпП України слідує, що поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і він, як військовослужбовець несе службу під час дії в державі особливого періоду - тому на нього у повній мірі поширюються гарантії встановлені статтею 119 КЗпП України, щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.12.2018 р. у справі №818/437/17.

3. Щодо позиції відповідачів про те, що чинним законодавством України не передбачено одночасне проходження як військової служби за контрактом, так і проходження служби цивільного захисту за контрактом - суд додатково звертає увагу на те, що нормами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Кодексу цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, як і змістом укладених позивачем контрактів з ДСНС України та Міністерством оборони України не встановлено будь-яких заборон про проходження військової служби за контрактом, проходячи при цьому службу цивільного захисту.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Фактично положеннями даної статті закріплено принцип свободи - ключовою ідеєю якого є можливість вибору варіанту поведінки особою, яка обмежується лише правом, тобто "дозволено все, що не заборонено законом".

Враховуючи відсутність заборон на законодавчому рівні щодо укладення контракту на добровільне проходження військової служби, проходячи при цьому службу цивільного захисту, суд вважає, що відповідачі приймаючи оскаржувані накази діяли не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим фактично порушили право позивача на працю.

4. Щодо протиправності оскаржуваних наказів відповідачів "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 23 вересня 2019 року №146 та від 24 вересня 2019 року №213, суд зазначає наступне.

Наказом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС України у Чернівецькій області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 23 вересня 2019 року №146 та наказом управління ДСНС України у Чернівецькій області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 24 вересня 2019 року №213, позивача фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, а саме за невихід на службу без поважних причин 22 та 24 вересня 2019 року.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що з моменту укладення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України та у відповідності до наказу командира військової частини А2582 (по особовому складу) від 29 серпня 2019 року №63-РС, ОСОБА_1 з 29 серпня 2019 року зарахований до списків особового складу військової частини А2582 та є таким, що прийняв посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 2232-XII визначено, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Пунктом 31 Положення визначено, зокрема, що особи рядового і начальницького складу зобов`язані доповідати своєму безпосередньому керівникові (начальникові) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов`язків.

З метою інформування керівництва управління ДСНС України в Чернівецькій області про факт укладення контракту та перебування в місці несення військової служби у військовій частині А2582, позивач 13 вересня 2019 року звернувся із рапортом до начальника управління ДСНС України в Чернівецькій області полковника служби цивільного захисту, вказані обставини і не заперечувались відповідачем.

Також, 24 вересня 2019 року позивач надав свої письмові пояснення щодо неможливості самовільно покинути місце несення служби із зазначенням об`єктивних причин.

Відтак, суд погоджується з твердження позивача про те, що відповідачам було відомо про місце його перебування та факт несення військової служби за контрактом.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Одночасно, положеннями статей 407 Кримінального кодексу України та 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби.

Відтак, суд вважає, що невиконання позивачем службових обов`язків з цивільного захисту 22 та 24 вересня 2019 року пов`язані з об`єктивними причинами, а саме проходження ним військової служби в Збройних Силах України, про що відповідачі були повідомлені.

5. Щодо протиправності оскаржуваних наказів управління ДСНС України в Чернівецькій області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " від 30 вересня 2019 року №216 та "Про звільнення зі служби ОСОБА_1 " від 30 вересня 2019 року №217, суд зазначає наступне.

Фактично підставою їх прийняття став висновок службового від 30 вересня 2019 року про порушення позивачем на думку відповідача положень нормативно-правових актів, які регулюють порядок проходження служби цивільного захисту, внаслідок одночасного проходження служби у Збройних Силах України та Державній службі України з надзвичайних ситуацій, та те, що такі правопорушення не сумісні із перебуванням на службі цивільного захисту позивача.

Як вже було зазначено судом, чинним законодавством України не встановлено будь-яких заборон щодо укладення контракту на добровільне проходження військової служби в Збройних Силах України, перебуваючи при цьому на службі цивільного захисту.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що позивач вступивши на військову службу в Збройні Сили України під час дії особливого періоду, а відтак в силу положень ст. 119 КЗпП України на нього поширюються гарантії щодо збереження місця роботи.

Проходження позивачем служби цивільного захисту на контрактній основі є формою реалізації цією особою свого права на працю.

Встановлені наведеною вище нормою гарантії поширюються на всіх осіб, що проходять військову службу за контрактом, укладеним на особливий період, незалежно від попередньо займаної посади (місця роботи). Законодавець не ставить особу у залежність від виду такої посади та порядку і особливостей проходження служби, зокрема і служби з цивільного захисту.

6. Також, суд не погоджується з твердженням відповідачів про те, що позивач не міг укласти контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України перебуваючи при цьому на обліку кадрів в ДСНС, а не у військкому комісаріаті, оскільки як вбачається із записів у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній був знятий з військового обліку з 04 листопада 2002 року.

Так, дійсно пунктом 170 Положення визначено, що військовозобов`язані громадяни, які прийняті на службу цивільного захисту, на час проходження такої служби в органах і підрозділах цивільного захисту знімаються з військового обліку військовозобов`язаних і перебувають на обліку кадрів в ДСНС відповідно до законодавства.

Між тим, в обліковій картці до військового квитка серії НОМЕР_1 міститься інша інформація, згідно з якої позивач взятий на військовий облік Новоселицького РВК Чернівецької області з 22 лютого 2005 року. (а.с.188 на звороті)

Так, у відповідності до положень пункту 67 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, визначено, що для зняття з військового обліку військовозобов`язаних, яких після проходження строкової військової служби прийнято на службу до органів Національної поліції, органів і підрозділів цивільного захисту, Держспецзв`язку та Державної кримінально-виконавчої служби, відповідні працівники зазначених органів вилучають у військовозобов`язаних військово-облікові документи, які надсилають у семиденний строк до районних (міських) військових комісаріатів за місцем перебування призовників і військовозобов`язаних на військовому обліку разом з витягами з наказів про прийняття на службу та списком (додаток 25).

Відтак, на момент звернення позивача до Нововселицького РВК Чернівецької області щодо подальшого оформлення контракту про проходження військової служби, інформація про знаходження ОСОБА_1 на обліку в ДСНС України була відсутня. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач повідомив, як Новоселицький РВК Чернівецької області, так і командира військової частини А2582 про проходження ним служби з цивільного захисту, при цьому будь-яких обмежень чи законодавчих заборон на час проходження військової служби за контрактом ОСОБА_1 не було наведено.

7. Також заслуговує увагу й та обставина, що позивач з метою залагодження конфліктної ситуації, 24 вересня 2019 року звернувся з рапортом до командира військової частини А2582 про розірвання контракту №179 від 29 серпня 2019 року про проходження ним військової служби у Збройних Силах України, за власним бажанням та сімейними обставинами.

За результатами поданого ОСОБА_1 рапорту від 24 вересня 2019 року, командиром військової частини А2582 прийнято накази №75-РС та №202 від 24 та 27 вересня 2019 року, згідно яких ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Новоселицького РВК Чернівецької області, а також з 27 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

А відтак, позивач з 30 вересня 2019 року міг приступити до виконання своїх службових обов`язків цивільного захисту, однак відповідачі вказані обставини належним чином не врахували при прийнятті оскаржуваних наказів та висновків службового розслідування.

8. Частинами 1 та 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Наведені вище висновки суду беззаперечно вказують на незаконне звільнення ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги заявлені позивачем підлягають задоволенню.

9. Відповідно до ч. 1 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч. 1 ст. 94 КЗпП України і ч. 1 ст. 1 Закону № 108/95-ВР, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

10. Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі -Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Вирішуючи спір у вказаній частині, судом також враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16, відповідно до якої виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (в тому числі і в разі виплати вихідної допомоги, тощо).

Із змісту пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

11. Відповідно до довідки АРЗ СП УДСНС України виданої ОСОБА_1 видно, що два календарні місяці, які передують звільненню позивача є серпень та липень 2019 р. (За липень нараховано заробітну плату в сумі 9989,70 грн, а за серпень 9989,70 грн), загальна сума заробітної плати 19979,40 грн, кількість робочих днів за липень та серпень становить - 44 дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 454,07 грн. (19979,40 грн / 44 днів = 454,07 грн/день).

Беручи до уваги викладене, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2019 р. по 24.12.2019 р. (включно) у сумі 27244,20 грн. (454,07 грн./день х 60 днів р/д).

12. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідачів про застосування дисциплінарних стягнень до позивача від 23 вересня 2019 року №146, від 24 вересня 2019 року №213, від 30 вересня 2019 року №216 та про звільнення зі служби ОСОБА_1 від 30 вересня 2019 року №217 - та необхідність поновити позивача на службі цивільного захисту на посаді пожежного - рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно - рятувальної частини АРЗСП у Чернівецькій області і виплатити середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2019 року в сумі 27244,20 грн. (суму визначено без утримання податків та зборів).

13. Пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати, у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

14. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

15. Підсумовуючи наведене вище, суд погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів і висновків суду повністю спростовує позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Судом встановлено, що 24 вересня 2019 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та Шереметою І.С. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (№б/н) (а.с.51).

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок, правоохоронних органах (міліція, прокуратура, СБУ), та інших державних і недержавних органах, підприємствах, установах і організаціях.

Пунктом 3 договору визначено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному Розрахунку, який є невідємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Згідно розрахунку витрат на правову допомогу до договору про надання правової допомоги №б/н від 24 вересня 2019 року (розрахунок від 04 жовтня 2019 року) вбачається надання наступних послуг:

- Попередня усна консультація, підготування пояснення, рапорту, витрати на проїзд до м.Сторожинець - загальна вартість 3840,00 грн (кількість витрачених годин - 3 год. * ціну за одиницю, грн. - 1280,00);

- Усна консультація - 640,00 грн (кількість витрачених годин - 0,5 год. * ціну за одиню, грн. - 1280,00);

- Складання позовної заяви до суду, копіювання документів - 5120,00 грн (кількість витрачених годин - 4 год. * ціну за одиню, грн. - 1280,00).

Загальна сума виконаних робіт складає 9600,00 грн. кількість витрачених годин - 7,5 год. * ціну за одиницю, грн. - 1280,00) (а.с.49).

Зазначені суми також відображені і в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 жовтня 2019 року (а.с.50).

Відповідно до квитанції виданої АТ КБ "ПриватБанк" від 04 жовтня 2019 року №RC-GQK99A5KDD5Q4XEC3BIW здійснено оплату наданих Шереметою І.С. послуг на суму 9600,00 грн (а.с.52).

2. Суд робить наступні висновки по суті заяви про стягнення судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Аналіз наведених вище норм, також дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.

Іншими словами, питання щодо понесених судових витрат на правову допомогу і розподіл таких витрат - пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), яке має вирішуватись шляхом надання повної, всебічної та об`єктивної оцінки наданим доказам, з урахуванням внутрішнього переконання суду за результатами такої оцінки.

4. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

5. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

6. Одним з основних прецедентів щодо угод про виплату адвокату гонорару в разі виграшу є справа "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, у якій ЄСПЛ узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно таких угод. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

7. Підсумовуючи викладене вище в призмі вимог національного законодавства (яке по суті не визначає чіткого врегулювання питань щодо відшкодування правової допомоги), та висновків Європейського суду з прав людини - суд дійшов висновку про те, що витрати представника позивача у відповідності до наданих доказів, та матеріалів справи слід обрахувати виходячи із реальних обставин, які стосуються складання цих документів.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд виходить з того, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, дана справа є справою незначної складності. Представником позивача визначено витрати по всіх послугах виходячи з однієї суми - 1280,00 грн. за одну годину/за кожну послугу, без врахування її складності та тривалості виконання, без подання детального опису робіт (наданих послуг).

Необґрунтованими і безпідставними на думку суду є включення до Акту прийому-передачі виконаних робіт та Розрахунку витрат на правову допомогу від 04 жовтня 2019 року таких послуг, як: попередня усна консультація, витрати на проїзд до м.Сторожинець, підготування пояснень, оскільки вказаний перелік послуг не підтверджений жодними доказами, які б давали можливість визначити суду об`єм робіт та їх складність. Зокрема, представником позивача та позивачем не надано будь-яких підтвердних документів, які б вказували де, коли і в якому обсязі надано попередню консультацію, та і взагалі, чи може така послуга - як попередня консультація вважатись правовою допомогою виходячи із того, що в розрахунок витрат включена така послуга, як консультація. На думку суду, не обґрунтованим є такий вид робіт/послуг, як - «пепередній», так само як і витрати на проїзд до м.Сторожинець, які не підтверджені, ані проїзним документом, ані необхідністю такої поїздки і співвідношенні з обставинами справи.

Як зазначалось вище, провадження в даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, а тому суд відхиляє наведені представником позивача такі витрати, як підготовка пояснень та рапорт, оскільки сама по собі послуга така, як «підготовка», в тому числі і рапорт не є заявою по суті справи. На думку суду, витрачений адвокатом час на підготовку пояснень, складення рапорту, а також і копіювання документів (що окрім іншого по своїй суті не є правовою допомогою) включається до витрат пов`язаних з складанням позовної заяви до суду. Відтак, вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у вказаній вище судом частині, не підлягають задоволенню.

8. Отже, на думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5, 6 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України - на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на правову допомогу в загальній сумі 5120,00 грн., солідарно по 2560,00 грн. з кожного, як витрати, що пов`язані зі складенням позовної заяви, які є беззаперечними, та щодо яких не заявлялось відповідачем клопотань про їх зменшення або необґрунтованість.

9. Враховуючи те, що позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, Аварійно - рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Новоселицький районний військовий комісаріат, Військова частина А2582, про визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на роботі - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати:

- наказ № 146 від 23.09.2019 року начальника АРЗ СП управління ДСНС України у Чернівецькій області Федорчака О.В., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у вигляді догани;

- наказ № 213 від 24.09.2019 року начальника управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюка С.М., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани;

- наказ № 216 від 30.09.2019 року начальника управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюка С.М., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту;

- наказ № 217 від 30.09.2019 року начальника Управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюка С.М., про звільнення зі служби ОСОБА_1 ;

3. Зобов`язати Управління ДСНС у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді пожежного - рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно - рятувальної частини АРЗСП у Чернівецькій області та виплатити середню заробітну плату в сумі - 27244,20 грн за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2019 року;

4. Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань:

- управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області у сумі 2560,00 грн.;

- Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області у сумі 2560,00 грн.

5. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати, у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (вул. Комарова, 1-А, м.Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ: 38595868).

Відповідач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (вул. Авангардна, 7, м.Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ: 37978278).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Новоселицький районний військовий комісаріат (Новоселицький район, м. Новоселиця, вул. Чкалова, 3, 60300); Військова частина А2582 (58003, Україна, Чернівецька область, Чернівці, вул. Московської Олімпіади, 6) .

Суддя О.В. Боднарюк