Рішення № 86633396, 26.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1401/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. 19.11.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецького прикордонного загону (31 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 липня 2018 року;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (31 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 липня 2018 року.

1.2. Ухвалою суду від 20.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 09.07.2018 року №161- ОС ОСОБА_1 за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби в запас ЗС України. Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.07.2018 року № 163-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби в сумі 123886,00 грн., виплачено премію в розмірі встановлених відсотків посадового окладу з 01 по 10 липня 2018 року, зазначено, що чергову відпустку за 2018 рік використав із розрахунку 1/12 відповідно до прослуженого періоду, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2018 рік отримав, зазначено що остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 10.07.2018 року.

2.2. Разом з цим, позивач вказує, що грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки даним наказом не передбачено та йому сплачено не було.

2.3. З такою бездіяльність позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження служби в Державній прикордонній службі України 25.07.2015 року отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

3.2. В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

3.3. Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

3.4. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

3.5. На думку позивача, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

3.6. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

3.7. Відтак, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист.

3.8. Окрім цього, позивач робить посилання на рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 та Постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 на такі, що стосуються спірних правовідносин.

Позиція відповідача

3.9. 09.12.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в році звільнення з військової служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

3.10. Водночас, пунктом 19 статті 10-1 визначено, що з настанням особливого періоду припиняється надання військовослужбовцям додаткових відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

3.11. Враховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що є не використаною.

3.12. Оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.

3.13. Тобто, відповідач, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, вказує, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учасникам бойових дій.

3.14. Заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що під час звільнення військовослужбовця військова частина зобов`язана розрахувати його по всім видам забезпечення, але компенсація за невикористані додаткові відпустки не входить до жодного із видів забезпечення військовослужбовців.

3.15. Відтак, відповідач стверджує, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. 22.11.2019 року позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів, які судом було долучено до матеріалів справи.

4.2. Окрім цього, 09.12.2019 року відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, обґрунтування якому надано судом у розділі VIIІ рішення.

4.3. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 05.06.1996 року Глибоцьким РВ УМВСУкраїни в Чернівецькій області (а.с. 17-18).

5.2. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.15).

5.3. Згідно наказу начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 09.07.2018 року №161- ОС «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби-майстра - начальника відділення управління службою відділу прикордонної служби «Красноїльськ» І категорії (тип Б) за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби (а.с. 47).

5.4. Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.07.2018 року № 163-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Окрім цього, вказаним наказом визначено наступне:

«Вислуга років з розрахунком на 10 липня 2018 року складає:

Календарна військова - 26 років 06 місяців 27 днів.

Пільгова військова - 05 років 00 місяців 28 днів.

Загальна військова складає - 31 років 07 місяців 25днів.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.07.2015 року №844, виплатити старшому прапорщику ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби a розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби в сумі 123786 (сто двадцять три тисячі сімсот вісімдесят шість ) гри. 00 кoп.

Чергову відпустку за 2018 рік використав із розрахунку 1/12 відповідно до прослуженого періоду.

Виплатити премію в розмірі встановлених відсотків посадового окладу з 01 по 10 липня 2018 року.

Грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу по вирішення соціально побутових питань за 2018 рік отримав.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 10 липня 2018 року.

Направити старшого прапорщика ОСОБА_1 на військовий облік до Глибоцького районного військового комісаріату Чернівецької області.

Відповідно до частини 1 статті 26-2 Закону України зарахувати па службу у військовому оперативному резерві першої черги на посаду інспектора прикордонної служби-майстра - начальника відділення управління службою» (а.с. 16).

5.5. Окрім цього, судом встановлено, що згідно довідки Військової частини 2582 № 12/430 від 20.11.2019 року відпустка, як учаснику бойових дій, що передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» старшому прапорщику ОСОБА_1 протягом 2015 року (14 днів), 2016 року (14 днів), 2017 року (14 днів), 2018 року (14 днів) не надавалась (а.с. 39).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є бездіяльність Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

6.2. Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ(далі - Закон№3551-ХІІ), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

6.3. Так, статтею 4 Закону 504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

6.4. Згідно статті 16-2 Закону №504/96-ВР встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

6.5. Положеннями статті 12 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).

6.6. Згідно статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

6.7. Статтею 10 Закону №504/96-ВР розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.

6.8. Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказані норми аналогічні нормам пункту 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

6.9. Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.

6.10. Слід зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

6.11. Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року, залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18, та зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

6.12. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правові позиції Верховного Суду , які викладені у рішенні від 16.06.2019 року та постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 та не вбачає підстав для відступлення від них.

6.13. За таких обставин, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

6.14. Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану грошову компенсацію підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. Пунктом 7 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

8.3. Таким чином, суд не вирішує питання щодо стягнення судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору згідно пункту 7 частини 1 статті 5 вказаного Закону та такий ним не сплачувався.

8.4. Разом з цим, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу.

8.5. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.6. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.7. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

8.8. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.9. Так, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 07.11.2019 року, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати (а.с. 20-24).

8.10. При цьому суд зазначає, що наведені документи логічно один одного доповнюють, не містять змістових суперечностей, розрахунок по ним проведений виключно у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

8.11. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.12. При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а згідно частини 7 цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.13. Зазначене право належить виключно відповідачам і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

8.14. Представником відповідача 09.12.2019 року подано клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що дана справа є незначної складності, враховуючи характер оскаржуваних правовідносин (типовий), малу кількість доказів, які потрібно дослідити та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім цього, зазначено, що час на підготовку та подання позовної заяви з додатками (10 годин) є завищеним, оскільки доводи зазначені у позовній заяві ґрунтуються на позиції, викладеній в рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

8.15. Дослідивши первинні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати та розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідає умовам співмірності, при цьому витрати на участь у одному судовому засіданні, вказані у додатковій угоді до договору від 07.11.2019 року, у акт прийому-передачі виконаних робіт включені не були.

8.16. Таким чином, аналізуючи вищевикладене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом адміністративної справи №824/1401/19-а у розмірі 2700 грн. 00 коп. підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецького прикордонного загону (31 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 липня 2018 року.

3 Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (31 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 липня 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (58002, м. Чернівці, вул. Герцена, 2-А, код ЄДРПОУ 14321682) судові витрати у вигляді сплачених згідно квитанції №0.0.1527970426.1 від 19.11.2019 року витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (58002, м. Чернівці, вул. Герцена, 2-А, код ЄДРПОУ 14321682).

Суддя О.В. Анісімов